Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №128/3413/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

м. Київ

справа № 128/3413/19

провадження № 61-15945св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області

від 21 червня 2024 року під головуванням судді Шевчук Л. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у складі колегії суддів:

Голоти Л. О., Медвецького С. К., Оніщука В. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області, про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а. с. 2-5, том 1, а. с. 15-18, том 4) просив:

- зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку кадастровий номер 0520680200:01:004:0474 та привести її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва.

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,09 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, Садівничий масив «Науковий».

3. Позивач людина похилого віку, останні кілька років не відвідував належну йому земельну ділянку, однак при її огляді навесні 2019 року виявив, що вона частково зайнята бетонною огорожею та житловим будинком власників сусідньої земельної ділянки.

4. Жодних договорів, які б надавали право відповідачам використовувати належну позивачу земельну ділянку, в тому числі для забудови, він ніколи не укладав. Відповідачі здійснили самовільне зайняття належної позивачу земельної ділянки, шляхом незаконної забудови, чим порушили його право власності.

5. Зважаючи на наведене, дії відповідачів із самовільного зайняття земельної ділянки шляхом її забудови порушують права позивача, як власника на самостійне володіння, користування, розпорядження нею.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 21 червня 2024 року позов задоволено частково.

7. Зобов`язав ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520680200:01:004:0474, шляхом знесення за власний рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частини самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна площею 0,0146 га відповідно до розмірів по периметру, що відображені на план-схемі в додатку 3 до висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи

№ 614/615-22-21 від 22 грудня 2022 року та приведення земельної ділянки у стан, придатний для використання за її цільовим призначенням.

8. Висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22 грудня 2022 року № 614/615-22-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз визнав невід`ємною частиною рішення суду.

9. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовив.

10. Вінницький апеляційний суд постановою від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2024 року без змін.

11. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, адже земельна ділянка під спірним об`єктом нерухомості перебуває у власності позивача.

12. Суди вказували, що будівництво дачного будинку на земельній ділянці, яка належить на праві власності іншій особі, слід розглядати як самочинне будівництво, яке порушує права власника відповідної земельної ділянки. Вважали, що сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

13. У поданій у грудні 2024 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Коверга Г. В. просив рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

14. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

15. Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 21 травня

2020 року у справі № 726/824/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 910/4730/10, від 06 жовтня 2021 року у справі № 592/4105/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі

№ 462/469/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц, від 17 липня

2018 року у справі № 820/3183/16, від 31 липня 2018 року у справі № 813/6426/14,

від 15 травня 2019 року у справі № 813/6423/14, від 06 березня 2019 року у справі

№ 814/2645/15, від 07 вересня 2018 року у справі № 813/6284/14, від 06 вересня

2017 року у справі № 6-1721цс16, від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 18 січня 2023 року у справі

№ 488/2807/17.

16. Зауважує, що суди також не врахували позицій Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Рисовський проти України», «Кривецький проти України», а також не звернули увагу на приписи статті 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17. Доводом касаційної скарги також є те, що суди не звернули увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 забудував лише невелику частину земельної ділянки позивача разом із тим величезна частини земельної ділянки є вільною і позивач без проблем міг би на ній будувати будівлі та використовувати за цільовим призначенням.

18. Разом із тим акцентує увагу на тому, що право власності на майно за відповідачем зареєстроване відповідно до вимог закону, а суди не звернули увагу на ту обставину, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил.

19. Вказує також, що пропозиція мирного врегулювання спору була озвучена лише представнику ОСОБА_1 , іншим співвласникам такої пропозиції не надходило. Також позивач не надав доказів проведення оцінки земельної ділянки до пропозиції викупити за таку ціну.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У поданому у січні 2025 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Воловодівський І. В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

21. Представник позивача зазначає, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, дослідив усі зібрані у справі докази та правильно вважав, що позов підлягає до задоволення.

22. Вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, адже представник відповідача визнає факт самочинної забудови земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , а також на правильно обраний ним спосіб захисту свого порушеного права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

23. Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Вінницького районного суду Вінницької області.

24. Справа № 128/3413/19 надійшла до Верховного Суду 27 грудня 2024 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

25. Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 грудня 2008 року серії ЯЖ № 775912 ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 11 вересня 2008 року № 1773, є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0900 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0474, яка розташована у Садівничому масиві «Науковий» Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення садівництва. Ця земельна ділянка межує із землями Агрономічної сільської ради (від А до Б), землями гр. ОСОБА_7 (від Б до В), землями Агрономічної сільської ради (проїзд) (від В до А) (а. с. 11, том 1).

26. До матеріалів справи долучена копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для індивідуального садівництва - Садівничий масив «Науковий», діл. НОМЕР_1 на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка виготовлена у 2019 році ДП «Вінницький науково-дослідний проектний інститут землеустрою» (а. с. 15-37, том 1).

27. Вказана технічна документація містить також абрис, з якого суди встановили, що поряд із земельною ділянкою ОСОБА_2 розташовані земельні ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому, частина земельної ділянки

ОСОБА_8 накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 (а. с. 27, 31, том 1).

28. З копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 січня 2018 року суди встановили, що ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали в рівних частках по 1/2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:004:0471, площею 0,0900 га, яка розташована в Садівничому масиві «Науковий», ділянка № НОМЕР_2 , на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва (а. с. 63, том 1).

29. Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 січня 2018 року № 11045517 (а. с. 64, том 1).

30. Відповідно до копії інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 вересня 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:004:0471, площею 0,09 га, цільовим призначенням - для ведення садівництва в Садівничому масиві «Науковий» на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області перебуває у приватній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Державна реєстрація права власності здійснена 12 січня 2018 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Марунько О. Г. (а. с. 38, том 1).

31. Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 жовтня 2008 року серії ЯЖ № 775859, який був виданий на підставі розпорядження Вінницької РДА від 11 вересня 2008 року № 1773, ОСОБА_9 зазначена власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472, площею 0,0900 га, цільовим призначенням для ведення садівництва, діл. НОМЕР_3 , яка розташована в садівничому масиві «Науковий» на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (а. с. 3, том 2).

32. З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 суди встановили, що

ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а. с. 4, том 2).

33. Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня

2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472, площею 0,0900 га, цільовим призначенням для ведення садівництва, діл. НОМЕР_3 , яка розташована в Садівничому масиві «Науковий» на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області та на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 жовтня 2008 року серії ЯЖ № 775859 належна ОСОБА_9 була успадкована її дочкою ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частки, дочкою ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки та чоловіком ОСОБА_1 у розмірі 2/3 частки (а. с. 6, том 2).

34. Право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку зареєстроване 23 травня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідно до витягів від 26 травня 2017 року № 88168690, № 88168842 та № 88168131 (а. с. 7-9, том 2).

35. Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 лютого 2020 року № НВ-051878907220 земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, Садівничий масив «Науковий», діл. НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва, площею 0,0900 га,

20 жовтня 2008 року на праві спільної часткової власності була зареєстрована за ОСОБА_6 (1/6 частка), ОСОБА_1 (2/3 частки), ОСОБА_5 (1/6 частка). (а. с. 97, 98, том 1).

36. Згідно листа Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Вінницької РДА від 18 березня 2020 року № 01-04-49 громадяни ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до відділу не зверталися та будівельний паспорт на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472 в Садівничому масиві «Науковий» у

с. Агрономічному Вінницького району Вінницької області їм не видавався (а. с. 119, том 1).

37. Рішенням Вінницької районної ради Вінницької області від 29 січня 2016 року був затверджений проект землеустрою щодо зміни меж території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, розроблений ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», згідно договору

від 03 вересня 2015 року № 3901. Встановлена загальна площа населеного пункту

с. Агрономічного, включені в межі населеного пункту ділянки загальною площею 866,4414 га, з них: 252,1551 га - землі надані громадянам для індивідуального садівництва; 474,6783 га - землі ДП «Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція»; 139,608 га - інші землі (а. с. 171, том 1).

38. Додатком до вказаного рішення є Генеральний план с. Агрономічного Вінницького району Вінницької області та фотокопіювання із плану зонування території с. Агрономічне із відображенням земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0473, 0520680200:01:004:0474, 0520680200:01:004:0475 у Садівничому масиві «Науковий» у с. Агрономічному (а. с. 172, 173, том 1).

39. Рішенням Вінницької районної ради Вінницької області від 22 листопада

2018 року був затверджений проект землеустрою щодо зміни меж території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, розроблений ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», згідно договору від 03 вересня 2015 року № 3901, яким встановлено загальну площу населеного пункту с. Агрономічного, включивши в межі населеного пункту ділянки загальною площею 866,4414 га, з них: 252,1551 га - землі надані громадянам для індивідуального садівництва; 474,6783 га - землі ДП «Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція»; 139,608 га - інші землі (а. с. 110, том 2).

40. Додатком до вказаного рішення є Генеральний план с. Агрономічного Вінницького району Вінницької області та фотокопіювання із плану зонування території с. Агрономічне із відображенням земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0473, 0520680200:01:004:0474, 0520680200:01:004: АДРЕСА_2 (а. с. 111, 112, том 2).

41. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 серпня 2020 року № 218856359 за відповідачем ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності на цілий дачний будинок з господарськими будівлями, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 143,2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472 (а. с. 10, том 2).

42. Відповідно до копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 серпня 2020 року № 222144512,

№ 222143673 та № 222142190 за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної власності на 2/3 частки, за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зареєстроване право приватної власності по 1/6 часток на дачний будинок з господарськими будівлями, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 143,2 кв. м, житловою площею

93,5 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_3 . Будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472 (а. с. 95, 96, 97, том 2).

43. Відповідно до Акта про передачу межових знаків під охорону та нагляд за зберіганням від 29 липня 2014 року представник ТОВ ЮЗС «Альянс» передав власнику земельної ділянки ОСОБА_1 на зберігання та охорону довгострокові межові знаки встановленого зразку в кількості чотири штуки. На схемі земельної ділянки

гр. ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: Агрономічна сільська рада, Садівничий масив «Науковий» діл. 242, яка виготовлена ТОВ ЮЗС «Альянс», зазначений опис меж, де вказано, що земельна ділянка від А до Б - землі загального користування, проїзд; від Б до В - землі власності громадян діл. 241, від В до Г - землі власності громадян діл. 236; від Г до Д - землі власності громадян діл. 235;

від Д до А - землі власності громадян діл. 243.

44. До матеріалів справи долучене повідомлення про початок будівельних робіт, замовник - ОСОБА_9 на будівництво дачного будинку, господарських будівель та споруд на території Агрономічної сільської ради, Садівничий масив «Науковий», діл. НОМЕР_3 . Вказане повідомлення Департаментом Держархбудінспекції у Вінницькій області внесене до Єдиного реєстру 27 листопада 2014 року за № ВН-062143310610 (а. с. 12, том 2).

45. До матеріалів справи долучена копія будівельного паспорта на забудову земельної ділянки належної індивідуальному забудовнику - ОСОБА_9 у Садівничому масиві «Науковий», зем. діл. 242 (кадастровий номер 0520680200:01:004:0472) на території Агрономічної сільської ради (за межами населеного пункту) (а. с. 13-36, том 2).

46. Відповідно до листа ТОВ ЮЗС «Альянс» від 14 вересня 2020 року за вих. № 813, який був наданий на виконання вимог ухвали суду від 11 серпня 2020 року, ТОВ ЮЗС «Альянс» повідомляє, що цією організацією не розроблялося жодної землевпорядної документації (технічна документація, проект відведення, тощо) на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0474. Згідно відомостей, які містяться у базі Державного земельного кадастру, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0474 розроблялися ПП «Земельно-кадастрове бюро», яке розташоване у с. Якушинці Вінницького району Вінницької області, вул. Хмельницьке шосе, 3-й км (а. с. 68-72, том 2).

47. Відповідно до листа Якушинецької сільської ради від 16 жовтня 2020 року № 10-02/1366 ПП «Земельно-кадастрове бюро» за адресою: с. Якушинці Вінницького району Вінницької області, вул. Хмельницьке шосе, 3-й км не здійснює своєї діяльності (а. с. 100, том 2).

48. Згідно листів Вінницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 14 грудня 2020 року № 3-1/2842 та від 14 грудня 2020 року № 4-4/1150, які були надані на виконання вимог ухвал суду від 09 грудня 2020 року та

від 30 листопада 2021 року про витребування копій проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0474, то ВФ ДП «Центр ДЗК» не була розробником проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із вказаними кадастровими номерами, а тому надати їх копії неможливо. Одночасно повідомляє, що за даними Публічної кадастрової карти документацію із землеустрою, на підставі якої сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0474, було розроблено ПП «Земельно-кадастрове бюро» (а. с. 192, том 2, а. с. 137, том 3).

49. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 грудня 2020 року № ВН-0520972592020, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:004:0471, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,0900 га, зареєстрована на праві спільної часткової власності по 1/2 частці за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 202-207, том 2).

50. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 грудня 2020 року № ВН-0520971692020, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:004:0472, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,0900 га, зареєстрована на праві спільної часткової власності по 1/6 частці за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 2/3 частки зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 208-213, том 2).

51. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 грудня 2020 року № ВН-0520972602020, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:004:0474, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,0900 га, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (а. с. 214-218, том 2).

52. Відповідно до листа начальника Відділу у Вінницькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 січня 2021 року № 51/405-21-0.20, земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0474 зареєстровані у відомостях Державного земельного кадастру спеціалістами ДП «Центр Державного земельного кадастру» у 2008 році на підставі проекту землеустрою, розробником якого є ПП «Земельно-кадастрове бюро». На даний час в архіві відділу, який формує Державний фонд документації із землеустрою на місцевому рівні, не виявлено проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471, 0520680200:01:004:0472, 0520680200:01:004:0474 (а. с. 230, том 2).

53. Лист із аналогічним змістом був надісланий до суду також і Головним Управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (а. с. 60, 102, том 3).

54. З висновку експерта № 614/615/22-21 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи

від 22 грудня 2022 року, яка була проведена Вінницьким відділенням КНДІСЕ суди встановили:

- фактичні межі земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:004:0471 не накладаються на межі земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:004:0474, що відображено на план-схемі у додатку 2 до висновку;

- план-схема фактичного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471 та 0520680200:01:004:0474 на місцевості, із відображенням фактичного розташування об`єктів нерухомого майна (забудови), якими користується ОСОБА_1 , а саме житлового будинку та господарської будівлі, на вказаних земельних ділянках, надана у додатку 2 до висновку;

- межі земельної ділянки, площею 0,0893 га, якою користується ОСОБА_1 , із розміщеними на ній об`єктами нерухомого майна, частково накладаються на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:004:0471 та 0520680200:01:004:0474, що відображено у додатку 3 до висновку;

- площі суміщення (накладення) становлять: на земельну ділянку, кадастровий номер 0520680200:01:004:0471 - 0,0574 га, на земельну ділянку, кадастровий номер 0520680200:01:004:0474 - 0,146 га, що разом складає 0,0720 га (план-схема додатку 3 до висновку) (а. с. 211-215, том 3).

55. До цього висновку експерта долучені Додатки (план-схема) із графічним зображенням обставин, які викладені у висновку та на які є посилання у висновку

(а. с. 216-218, том).

56. В судовому засіданні 17 жовтня 2023 року експерт Вінницького відділення КНДІСЕ Колонюк В. В. підтримав наданий ним висновок, вказав, що при обстеженні на місцевості, вже стояла огорожа земельної ділянки, попередніх межових знаків не було. Питання самочинності зведеної будівлі перед експертом не стояло, а тому це питання не досліджувалося. Експертом досліджувалися земельні ділянки

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , проте, по факту, було встановлено, що будинок і огорожа, які розміщені на цих земельних ділянках, належить ОСОБА_1 . Звільнити земельну ділянку позивача ОСОБА_2 без знесення будівель, що на ній розташовані, неможливо. Будинок ОСОБА_1 частково розташований на земельній ділянці проїзду загального користування, а частково на земельних ділянках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Питання щодо того, де розташована належна ОСОБА_1 земельна ділянка перед експертом не стояло, а тому і не досліджувалося.

57. 06 квітня 2023 року ОСОБА_2 надсилав відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропозицію про мирне врегулювання спору шляхом викупу (а. с. 78-81, том 4), яку відповідачі залишилася без реагування.

Позиція Верховного Суду

58. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

60. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

61. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

62. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

63. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

64. Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

65. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

66. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

67. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

68. Особливості права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

69. Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

70. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 ЦК України).

71. Стаття 375 ЦК України врегульовує право власника на забудову належної йому земельної ділянки, тобто можливість власника земельної ділянки здійснювати на ній будівництво в порядку, встановленому законом. Власник має право здійснювати на належній йому земельній ділянці нове будівництво, створюючи будівлі та споруди, яких раніше не існувало.

72. Статтею 331 ЦК України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

73. Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 ЦК України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

74. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

75. Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

76. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

77. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

78. Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

79. Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

80. У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

81. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

82. У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

83. У статті 90 ЗК України наведено детальний перелік прав власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

84. Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

85. Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

86. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що стаття 376 ЦК України розташована у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на земельну ділянку.

87. У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

88. Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

89. Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 ЦК України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

90. За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого у статті 376 ЦК України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено. Такий висновок сформульовано у пункті 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22.

91. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника земельної ділянки ОСОБА_2 .

92. Верховний Суд зазначає, що будівництво дачного будинку на земельній ділянці, що належить на праві власності іншій особі - позивачеві ОСОБА_2 , слід розглядати як самочинне будівництво, яке порушує права власника відповідної земельної ділянки. Сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

93. Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побудували будинок, частина якого розташована на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , у зв`язку з чим він позбавлений можливості користуватися частиною своєї земельної ділянки.

94. Судами також встановлено, що позивач вживав заходи для мирного врегулювання спору та збереження вже побудованого відповідачем об`єкта нерухомості, проте, відповідачі не вчинили жодних спроб аби вирішити спір (судам не надано доказів, що відповідачі протягом часу розгляду справи в суді першої інстанції намагались домовитись із позивачем вирішити спір шляхом досягнення мирової угоди тощо).

95. Отже колегія суддів зазначає, що оскільки суди встановили, а матеріалами справи підтверджено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 самовільно зайняли частину земельної ділянки позивача та збудували на ній власний будинок, шляхом перемовин питання вирішене не було, його позовні вимоги про звільнення земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:004:0474 та приведення її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення об`єктів самочинного (незаконного) будівництва є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення про що правильно вказували суди у оскаржених рішеннях.

96. З огляду на викладене колегія суддів також відхиляє арґумент касаційної скарги про те, що суди не звернули увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 забудував лише невелику частин земельної ділянки позивача разом із тим величезна частини земельної ділянки є вільною і позивач без проблем міг би на ній будувати будівлі та використовувати за цільовим призначенням, адже законодавець не ставить можливість захистити право власності на земельну ділянку в залежність від розміру забудованої сторонньою особою цієї земельної ділянки.

97. У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84).

98. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.

99. До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.

100. При цьому термін «визнання», який вживається в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нормах статті 376 ЦК України, має різне змістовне значення. В контексті регулювання відносин, пов`язаних із самочинним будівництвом, термін «визнання» має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Самою по собі реєстраційною дією передбачений статтею 376 ЦК України судовий порядок не може бути підмінений.

101. Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

102. У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123).

103. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

104. Повноцінне здійснення прав на нерухоме майно неможливе без державної реєстрації з огляду на те, що вона є завершальним етапом набуття повного обсягу речових прав. Однак сама по собі державна реєстрація речових прав не захищає учасників цивільних відносин від порушень права власності та інших речових прав.

105. Як слідує із змісту частини третьої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не може звертатись за підтвердженням належного їй права власності або вимагати визнання належного їй права в іншому, позасудовому порядку.

106. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

107. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

108. При цьому суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі

№ 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

109. Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

110. Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

111. Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

112. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).

113. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

114. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справi № 916/1174/22).

115. З огляду на викладене колегія судді відхиляє аналогічні за змістом арґументи касаційної скарги, щодо обрання позивачем неефективного способу захисту. Що також узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21.

116. Довід касаційної скарги про те, що суди також не врахували позицій Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Рисовський проти України», «Кривецький проти України», а також не звернули увагу на приписи статті 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

117. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня

2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

118. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не є добросовісними набувачами, навпаки протиправно зайняли частину належної позивачу земельної ділянки та збудували на ній частину свого будинку без відповідного дозволу, чим створюють йому перешкоди у користуванні власністю, колегія суддів відхиляє цей довід касаційної скарги.

119. Посилання на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 592/4105/16-ц,

від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі

№ 201/2886/15-ц, від 17 липня 2018 року у справі № 820/3183/16, від 31 липня

2018 року у справі № 813/6426/14, від 15 травня 2019 року у справі № 813/6423/14,

від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 31 липня 2019 року у справі

№ 910/4730/18, від 07 вересня 2018 року у справі № 813/6284/14, від 06 вересня

2017 року у справі № 6-1721цс16 колегія суддів відхиляє також, адже у означених постановах, окрім іншого, викладений правовий висновок про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (на чому наполягає скаржник у касаційній скарзі), однак висновки судів у справі, яка є предметом касаційного перегляду наведеному загальному висновку касаційного суду не суперечать.

120. У постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі

№ 320/1941/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 викладені правові висновки за фактичних обставин справи та правового регулювання, які відмінні від фактичних обставин цієї справи, а тому посилання на неврахування судами викладених у них правових позицій колегія суддів відхиляє.

121. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

122. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

123. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

124. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

125. Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1 Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2 Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

3 Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров