Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №915/648/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 915/648/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Петровський Д.О.

відповідача - Миськів С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Демсей"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 (у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. (головуючий), Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "Демсей"

до Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради

про стягнення 2 787 660 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "ДЕМСЕЙ" (надалі - ПП "ДЕМСЕЙ", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради (нова назва - Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради) (надалі - Управління, Відповідач), в якому просило стягнути з нього заборгованість у розмірі 2 787 660,00 грн.

1.2. Позовні вимоги ПП "ДЕМСЕЙ" обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором про закупівлю робіт за об`єктом: "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську, Миколаївської області, Коригування (в частині додаткових робіт), згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" від 12.03.2024 № 48-03/24 (надалі - договір про закупівлю робіт від 12.03.2024 № 48-03/24) в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі № 915/648/24 позов задоволено повністю.

2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про доведеність фактичного виконання Позивачем робіт за договором від 12.03.2024 № 48-03/24 у заявлених обсягах та за визначеною ПП "ДЕМСЕЙ" вартістю.

При цьому місцевий господарський суд урахував висновок експерта від 19.08.2024 № СЕ-19/115-24/14292-БТ, відповідно до якого обсяги та вартість фактично виконаних робіт за договором від 12.03.2024 № 48-03/24 відповідають відомостям, зазначеним в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а самі роботи виконані з дотриманням вимог будівельних норм. Згідно із зазначеним висновком загальна вартість фактично виконаних робіт становить 2 787 660,00 грн.

Надаючи оцінку запереченням Відповідача про те, що заявлені Позивачем роботи були виконані раніше в межах договору від 18.07.2023 № 78-07/23, суд першої інстанції відхилив такі доводи як необґрунтовані. За результатами зіставлення змісту, видів, обсягів та вартості робіт, виконаних за наведеними договорами, суд установив їх істотну відмінність, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що роботи, заявлені до оплати у цій справі, вже були виконані та оплачені за попереднім договором.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі № 915/648/24 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до умов договору від 12.03.2024 № 48-03/24 оплата виконаних робіт мала здійснюватися після підписання сторонами відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт і довідок про їх вартість, а також за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Водночас апеляційний господарський суд установив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів наявності у Відповідача бюджетних асигнувань та відповідних бюджетних призначень на укладення і виконання договору від 12.03.2024 № 48-03/24.

З огляду на наведене та враховуючи положення статей 23, 48 Бюджетного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений договір укладений за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, тобто з порушенням установленого бюджетним законодавством порядку взяття бюджетних зобов`язань. У зв`язку із цим апеляційний господарський суд визнав такий договір нікчемним та виснував, що він не породжує правових наслідків, на настання яких розраховували сторони, а тому не може бути належною правовою підставою для стягнення з Відповідача заявленої Позивачем заборгованості.

Крім того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував висновок експерта від 19.08.2024 № СЕ-19/115-24/14292-БТ, покладений судом першої інстанції в основу висновку про доведеність обсягу та вартості виконаних робіт. Південно-західний апеляційний господарський суд виходив із того, що зазначений доказ поданий Позивачем із пропуском установленого процесуального строку, при цьому клопотання про поновлення такого строку та обґрунтування неможливості своєчасного подання висновку експерта ПП "ДЕМСЕЙ" не заявило.

Оцінивши інші наявні у матеріалах справи докази, зокрема локальні кошториси до договорів від 12.03.2024 № 48-03/24 та від 18.07.2023 № 78-07/23, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що передбачені договором від 12.03.2024 № 48-03/24 роботи за своїми видами та обсягами частково охоплюють роботи, які вже були передбачені попереднім договором від 18.07.2023 № 78-07/23. Наведене, за висновком колегії суддів, не дає підстав вважати доведеним виконання Позивачем у межах нового договору всього заявленого до оплати обсягу робіт та, відповідно, наявність у Відповідача обов`язку сплатити заявлену суму заборгованості.

2.5. Постановою Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 915/648/24 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 915/648/24 скасовано, справу № 915/648/24 передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

2.6. Суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний господарський суд, дослідивши обставини відсутності бюджетних асигнувань та поклавши їх в основу висновку про нікчемність договору від 12.03.2024 № 48-03/24, вийшов за межі доводів і вимог апеляційної скарги, оскільки Відповідач на зазначені обставини як на підставу для скасування рішення місцевого господарського суду не посилався.

Водночас апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки доводам Відповідача, безпосередньо наведеним в апеляційній скарзі та спрямованим на спростування висновків суду першої інстанції щодо факту виконання робіт, їх обсягу і вартості, а також належності, допустимості та достатності доказів, поданих на підтвердження відповідних обставин. Отже, переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції зосередився на встановленні та оцінці обставин, які не були визначені Управлінням як підстави апеляційного оскарження, залишивши водночас без належного дослідження, перевірки та мотивованої оцінки ті доводи, які безпосередньо визначали предмет апеляційного перегляду.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний господарський суд не здійснив перегляду справи у межах, установлених процесуальним законом, та не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи й ухвалення належним чином мотивованого судового рішення.

2.7. За результатами нового розгляду справи постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі № 915/648/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності фактичного виконання Позивачем заявлених до оплати робіт саме на виконання договору від 12.03.2024 № 48-03/24.

Апеляційний господарський суд установив, що зазначений договір був розірваний сторонами 01.04.2024, тоді як виконання спірних робіт оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про їх вартість за квітень 2024 року, тобто після припинення дії договору. За висновком суду, наведені обставини не підтверджують виконання відповідних робіт у період дії договору та виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати на підставі його умов.

Крім того, за результатами порівняння локальних кошторисів та переліку робіт за договорами від 12.03.2024 № 48-03/24 і від 18.07.2023 № 78-07/23 суд апеляційної інстанції встановив, що заявлені Позивачем до оплати роботи за своїми видами та обсягами частково збігаються з роботами, передбаченими попереднім договором від 18.07.2023 № 78-07/23.

Суд апеляційної інстанції також урахував, що матеріали справи не містять доказів передання Позивачу будівельного майданчика або визначеного обсягу робіт для їх виконання за договором від 12.03.2024 № 48-03/24, а також доказів придбання ним будівельних матеріалів, необхідних для виконання заявлених робіт.

З огляду на сукупність установлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами фактичного виконання спірних робіт у заявленому обсязі та вартості саме на підставі договору від 12.03.2024 № 48-03/24. За таких обставин апеляційний господарський суд виснував про відсутність у Відповідача обов`язку з оплати цих робіт та, відповідно, правових підстав для задоволення позову.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 915/648/24 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі № 915/648/24.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ПП "ДЕМСЕЙ" посилається на:

- неправильне застосування судами статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22, від 25.02.2026 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24), від 11.03.2026 у справі № 910/13861/24, від 28.04.2026 у справі № 922/2828/25 та від 21.05.2026 у справі № 902/1083/24 щодо меж апеляційного перегляду, оцінки доказів і застосування стандарту доказування.

В обґрунтування касаційної скарги Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 14, 86, 165, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що Відповідач у суді першої інстанції не заперечував проти позову з підстав відсутності первинних документів щодо придбання матеріалів, а навів такі доводи лише в апеляційній скарзі. Водночас апеляційний суд поклав цю нову підставу заперечень в основу постанови, чим, на думку Скаржника, порушив межі апеляційного перегляду та позбавив Позивача можливості надати відповідні пояснення і докази.

Крім того, висновок апеляційного суду про виконання спірних робіт за договором від 18.07.2023 № 78-07/23 ґрунтується на припущеннях, оскільки суд не дослідив додаткову угоду, акти виконаних робіт, довідки про їх вартість та інші докази фактичного виконання робіт за цим договором.

Скаржник також вказує, що роботи за договором від 12.03.2024 № 48-03/24 були виконані у березні 2024 року, тобто до його розірвання 01.04.2024, а 03.04.2024 замовнику лише направлено акт і довідку за формами КБ-2в та КБ-3, у яких зафіксовано обсяг робіт, виконаних у період дії договору, станом на квітень 2024 року. Натомість апеляційний суд без посилання на конкретні докази дійшов висновку про виконання робіт у квітні 2024 року після припинення договору;

- неправильне застосування частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, викладених у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, від 22.02.2022 у справі № 906/762/20, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19 та від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22.

Скаржник зазначає, що частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України допускає оформлення акта приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. У такому разі саме замовник, який заперечує проти зазначеного акта, повинен довести обґрунтованість відмови від його підписання, зокрема навести докази невиконання робіт, їх неналежної якості або невідповідності визначеним в акті обсягам.

Водночас, за твердженням Скаржника, Відповідач не навів конкретних заперечень щодо обсягу, вартості чи якості зафіксованих в акті робіт та не довів наявності підстав для визнання такого акта недійсним.

Крім того, Скаржник вказує, що передбачене частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України право замовника відмовитися від договору підряду не усуває його обов`язку оплатити частину робіт, фактично виконану до припинення договору, а також відшкодувати підряднику збитки, завдані такою відмовою.

3.3. Ухвалою Суду від 15.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ДЕМСЕЙ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 915/648/24 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.

3.4. 29.06.2026 від Відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає про необґрунтованість її доводів та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. 12.03.2024 між Управлінням будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради, як замовником, і ПП "ДЕМСЕЙ", як генпідрядником, укладено договір про закупівлю робіт № 48-03/24.

4.2. Положеннями договору від 12.03.2024 № 48-03/24 передбачено таке:

- замовник доручає, а генпідрядник забезпечує своїми силами, засобами та на свій ризик виконання робіт за об`єктом: "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську, Миколаївської області, Коригування (в частині додаткових робіт), згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" (пункт 1.1);

- до договору додаються: додаток № 1 - розрахунок договірної ціни та графік виконання робіт, додаток № 2 - графік виконання робіт, що є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2);

- склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначені проектно-кошторисною документацією. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті у процесі здійснення капітального ремонту в разі внесення змін до проектної документації в порядку, зазначеному в пункті 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (зі змінами та доповненнями) (пункти 1.3, 1.4);

- початок робіт, наведених у пункті 1.1 цього договору, визначається календарним графіком виконання робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору, але не раніше семи календарних днів з дня виконання замовником зобов`язань щодо передачі проектної документації, передачі дозвільної документації, надання будівельного майданчика та/або фронту робіт. Закінчення виконання робіт здійснюється до 01.05.2024. Одночасно з остаточним завершенням робіт (наданням замовнику на розгляд та підпис останнього акта виконаних робіт) генпідрядник зобов`язаний передати замовнику всю виконавчу документацію за об`єктом, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Генпідрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику (пункти 2.1, 2.3);

- договірна ціна, визначена цим договором, є твердою, розраховується відповідно до кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва" згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 і складає 2 787 660,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 464 610,00 грн. Бюджетні зобов`язання та інші зобов`язання замовника за цим договором виникають у разі наявності бюджетних призначень на відповідний рік, а бюджетні фінансові зобов`язання - в межах фактичних надходжень коштів на реєстраційний рахунок замовника (пункт 3.1);

- розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням загальних умов на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3). Генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує акт, довідку та подає їх разом із виконавчою документацією для підписання замовнику. Замовник підписує подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтовує причини відмови від їх підписання протягом семи календарних днів (пункти 12.1, 12.3);

- вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених твердою договірною ціною, з урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру. Замовник здійснює оплату виконаних робіт за договором після підписання акта та довідки, при наявності бюджетного фінансування. Всі виплати здійснюються після отримання замовником відповідних бюджетних призначень (пункти 12.4, 12.6).

4.3. Позивач склав акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форми КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2024 року (форми КБ-3) на загальну суму 2 787 660,00 грн, які надіслав Відповідачу супровідним листом від 03.04.2024 № 12 для підписання.

4.4. Відповідач листом від 12.04.2024 № 236 повідомив Позивача про те, що Південноукраїнська міська рада не виділила коштів на фінансування робіт за договором від 12.03.2024 № 48-03/24. У зв`язку із цим Відповідач не підписав надіслані Позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року за формою КБ-2в і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2024 року за формою КБ-3.

4.5. 01.04.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої у зв`язку із відсутністю фінансування на виконання робіт за об`єктом: "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську, Миколаївської області, Коригування (в частині додаткових робіт), згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" вирішено розірвати договір про закупівлю робіт від 12.03.2024 № 48-03/24.

4.6. ПП "ДЕМСЕЙ" у вимозі, отриманій Відповідачем 16.05.2024, просило у семиденний строк погасити заборгованість за договором про закупівлю робіт від 12.03.2024 № 48-03/24.

4.7. При цьому, як установили суди, в матеріалах справи наявні копії:

- робочого проекту "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську, Миколаївської області (коригування)", датованого 2023 роком;

- позитивного експертного звіту від 28.11.2023 № 206/23 за робочим проектом: "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську, Миколаївської області (коригування)" з додатком до нього;

- дефектного акта за об`єктом: "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську Миколаївської області, Коригування (в частині додаткових робіт), згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" від 12.03.2024;

- договору про закупівлю робіт за об`єктом "Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів у м. Южноукраїнську, Миколаївської області (коригування), згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" від 18.07.2023 № 78-07/23, укладеного між позивачем та відповідачем, разом із додатками, додатковою угодою від 20.12.2023 № 2, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року № 1 (форми КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2023 року (форми КБ-3);

- висновку експерта від 19.08.2024 № СЕ-19/115-24/14292-БТ, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, на замовлення ПП "ДЕМСЕЙ";

- відомостей про погодні умови в місяці березні 2024 року.

4.8. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок неналежного, на його думку, виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним договором про закупівлю робіт від 12.03.2024 № 48-03/24 в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, звернувся з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПП "ДЕМСЕЙ" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. З огляду на доводи касаційної скарги Позивача, заперечення проти неї, а також мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення, предметом касаційного перегляду у цій справі є перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції:

- статей 14, 86, 165, 269 Господарського процесуального кодексу України під час оцінки доводів апеляційної скарги з урахуванням їх співвідношення з обсягом заперечень, заявлених Відповідачем у суді першої інстанції, зокрема щодо допустимості наведення в апеляційному провадженні нових підстав заперечень проти позову, а також повноти й належності оцінки доказів з огляду на позицію сторін у спорі та аргументи апеляційної скарги Управління. У цьому ж контексті перевірці підлягає виконання судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, наданих під час направлення справи на новий розгляд;

- частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України в аспекті того, чи свідчать установлені у справі обставини про наявність правових підстав для стягнення на користь Позивача вартості заявлених ним до оплати виконаних робіт.

5.4. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.5. Предметом позову у цій справі є вимога ПП "ДЕМСЕЙ" про стягнення з Управління заборгованості у розмірі 2 787 660,00 грн, яка виникла у зв`язку з неоплатою вартості робіт, виконаних, за твердженням Позивача, за договором від 12.03.2024 № 48-03/24, що був розірваний сторонами 01.04.2024.

На підтвердження факту та обсягу виконаних робіт Позивач посилається на акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідку про їх вартість і витрати за формою КБ-3 за квітень 2024 року.

5.6. Згідно з приписами частини другої статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

5.7. Частинами першою та другою статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

5.8. Положеннями статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

5.9. За положеннями частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

5.10. Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки.

Подібні за змістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, та у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 904/7804/16, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, на які також звернуто увагу Скаржником.

5.11. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 Цивільного кодексу України).

5.12. Згідно зі статтею 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

5.13. Правова позиція щодо застосування судами положень частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України є послідовною та сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших постановах Верховного Суду. Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22, на яку звертає увагу Скаржник.

5.14. За підходом, наведеним у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у cправі № 906/762/20 (на яку також звертає увагу Скаржник), оскільки частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість оформлення акта приймання виконаних робіт в односторонньому порядку, вона надає можливість замовнику захиститися від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акта, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема шляхом проведення відповідної експертизи тощо.

5.15. Судами попередніх інстанцій установлено, що Позивач склав акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за квітень 2024 року за формою КБ-3 на загальну суму 2 787 660 грн, які супровідним листом від 03.04.2024 № 12 направив Відповідачу для підписання.

Листом від 12.04.2024 № 236 Відповідач повідомив Позивача про відмову від підписання зазначених акта та довідки.

5.16. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості такої відмови та наявності у Відповідача обов`язку з оплати заявлених робіт, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків.

5.17. Між тим належна оцінка обґрунтованості позовних вимог потребує насамперед чіткого встановлення змісту та конкретних підстав заперечень Відповідача щодо підписання акта приймання виконаних будівельних робіт і довідки про їх вартість, з якими ПП "ДЕМСЕЙ" пов`язує виникнення у Управління обов`язку з оплати заявленої до стягнення вартості робіт.

5.18. Верховний Суд у постанові від 11.03.2026 у справі № 910/13861/24 наголосив, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом і учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 922/2828/25, щодо неврахування висновків якої звертає увагу ПП "ДЕМСЕЙ".

5.19. Водночас, згідно з частинами першою, четвертою, дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

5.20. Заперечуючи проти позову, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що:

- Южноукраїнська міська рада не підтримала виділення коштів для виконання робіт за договором від 12.03.2024 № 48-03/24, у зв`язку із чим сторони 01.04.2024 уклали додаткову угоду про його розірвання;

- він не надавав ПП "ДЕМСЕЙ" письмового дозволу на проведення робіт, а також не забезпечував у зв`язку з цим здійснення авторського та технічного нагляду за їх виконанням;

- заявлені до оплати роботи були виконані ПП "ДЕМСЕЙ" не за договором від 12.03.2024 № 48-03/24, а за договором від 18.07.2023 № 78-07/23, укладеним щодо виконання робіт на цьому самому об`єкті у 2023 році.

5.21. У межах наведених заперечень Позивач надав відповідні пояснення та докази, які були досліджені судом першої інстанції під час вирішення спору по суті.

5.22. Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції Відповідач заперечував проти задоволення позову саме з підстав відсутності фінансування спірних робіт, розірвання договору від 12.03.2024 № 48-03/24, ненадання Позивачу дозволу на їх виконання, нездійснення авторського та технічного нагляду, а також виконання заявлених до оплати робіт у межах іншого договору - від 18.07.2023 № 78-07/23. При цьому суди не встановили, що незгода з іншими обставинами вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог.

5.23. Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, Відповідач наголошував, що суд першої інстанції не дослідив обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо відсутності у ПП "ДЕМСЕЙ" будь-яких претензій до Управління у зв`язку з розірванням сторонами за взаємною згодою договору про закупівлю робіт від 12.03.2024 № 48-03/24, а також щодо фактичного виконання Позивачем спірних робіт саме на підставі цього договору. Відповідач також посилався на відсутність доказів понесення Позивачем витрат, пов`язаних із виконанням зазначених робіт, зокрема витрат на придбання матеріалів та інших необхідних ресурсів у відповідному обсязі, надання письмового дозволу на проведення робіт, а також здійснення авторського і технічного нагляду за їх виконанням. Крім того, Відповідач указував, що висновки, викладені у висновку експерта від 19.08.2024 № СЕ-19/115-24/14292-БТ, не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

5.24. Отже, на стадії апеляційного перегляду Відповідач додатково послався на недоведеність Позивачем факту понесення витрат, пов`язаних із виконанням заявлених до оплати робіт. Водночас у суді першої інстанції Відповідач не обґрунтовував свої заперечення проти позову відсутністю первинних документів щодо придбання Позивачем матеріалів або понесення ним інших витрат у розмірі, необхідному для виконання робіт за договором від 12.03.2024 № 48-03/24.

5.25. За таких обставин Суд погоджується з доводами Скаржника про те, що посилання Управління в апеляційній скарзі на недослідження судом першої інстанції обставин щодо понесення Позивачем витрат на виконання спірних робіт фактично становило нову підставу заперечень проти обґрунтованості складення та підписання акта приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2024 року за формою КБ-3, а отже, і проти виникнення обов`язку з оплати зазначених робіт та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Водночас така підстава заперечень Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялася.

Заявлення такої підстави лише на стадії апеляційного перегляду не узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства та положеннями частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Управління не навело обставин, які об`єктивно перешкоджали йому заявити такі заперечення в суді першої інстанції, та не обґрунтувало причин, з яких питання щодо наявності у Позивача первинних документів на підтвердження понесених витрат не могло бути порушене під час розгляду справи по суті.

5.26. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції необґрунтовано поклав в основу оскаржуваної постанови висновок про ненадання Позивачем первинних документів на підтвердження придбання матеріалів та понесення інших витрат, необхідних для виконання спірних робіт, оскільки така обставина не становила підстави заперечень Управління в суді першої інстанції та, відповідно, не була предметом перевірки суду першої інстанції в межах позицій, сформованих сторонами.

Фактично суд апеляційної інстанції надав правове значення новій підставі заперечень Відповідача та використав її як самостійну підставу для висновку про недоведеність позовних вимог, не врахувавши, що Позивач був позбавлений можливості надати в суді першої інстанції пояснення та докази на її спростування. Зазначене не відповідає вимогам статей 14, 165 Господарського процесуального кодексу України та принципам рівності й змагальності сторін.

5.27. Водночас інші доводи апеляційної скарги охоплювалися змістом заперечень, наведених Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому могли бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції під час оцінки законності й обґрунтованості рішення місцевого господарського суду.

5.28. З приводу доводів Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції статті 269 Господарського процесуального кодексу України та вихід за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції Суд зазначає таке.

5.29. У постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22, від 21.05.2026 у справі № 902/1083/24, на які звертає увагу Позивач при зверненні з касаційною скаргою, наголошено на неприпустимості розгляду судом апеляційної інстанції питання (обставини), що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.30. Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24) зазначив, що формування змісту й обсягу своїх вимог є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких сам визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду. При цьому тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів. Суд не може вийти за межі заявлених йому вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет поданої йому заяви (позову, клопотання, скарги).

5.31. Суд зазначає, що за результатами нового розгляду справи Південно-західний апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 12.05.2026, здійснив апеляційний перегляд у межах доводів і вимог апеляційної скарги, що свідчить про виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 915/648/24.

Водночас помилкове врахування судом апеляційної інстанції доводу щодо ненадання Позивачем доказів понесення витрат на виконання спірних робіт може свідчити про неправильну оцінку відповідного аргументу, однак саме по собі не є виходом за межі апеляційного перегляду у розумінні статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з наведеним Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. Щодо доводів Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції правил належності, повноти та всебічності оцінки доказів під час вирішення спору по суті Суд зазначає таке.

5.33. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійсно дійшов певною мірою суперечливих висновків щодо факту виконання спірних робіт. З одного боку, апеляційний господарський суд поставив під сумнів виконання робіт за договором від 12.03.2024 № 48-03/24, пославшись на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про їх вартість складені за квітень 2024 року, тобто після розірвання договору 01.04.2024. З іншого боку, цей суд здійснив оцінку обсягу, вартості та підстав виконання зазначених робіт, зокрема з огляду на ненадання замовником письмового дозволу на їх початок та незабезпечення авторського і технічного нагляду.

5.34. Суд звертає увагу, що саме по собі зазначення в акті приймання виконаних робіт та довідці про їх вартість звітного періоду "квітень 2024 року" не є безумовним доказом того, що відповідні роботи фактично виконувалися після розірвання договору. Такі документи можуть бути складені й після завершення робіт та відображати їх обсяг і вартість станом на дату оформлення, а тому час фактичного виконання робіт має встановлюватися на підставі сукупності наявних у справі доказів.

5.35. Суд ураховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, що форма не може превалювати над змістом, а тому, з`ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту.

У наведеній постанові наголошено, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

5.36. Отже, вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення фактичного виконання робіт, підстав їх проведення, обсягу та вартості, їх відповідності умовам договору, а також обізнаності замовника про їх виконання і наявності/відсутності з його боку обґрунтованих заперечень.

Тому суд апеляційної інстанції мав надати оцінку зазначеним документам у взаємозв`язку з іншими доказами у справі та встановити не лише дату їх оформлення, а й фактичний період виконання робіт. Натомість висновок про виконання робіт після розірвання договору, зроблений з огляду на зазначення у документах квітня 2024 року, без наведення конкретних доказів фактичного виконання робіт саме у цей період, не може вважатися достатньо обґрунтованим.

5.37. При цьому суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, установив, що передбачені локальними кошторисами до договорів від 12.03.2024 № 48-03/24 та від 18.07.2023 № 78-07/23 роботи частково збігаються за видами та обсягами. Зокрема, апеляційний суд указав на відповідність окремих робіт з установлення дорожніх знаків, нанесення дорожньої розмітки та облаштування з`їздів, передбачених кошторисами до зазначених договорів.

5.38. Водночас зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив саме часткове збігання окремих позицій локальних кошторисів, а не повну ідентичність робіт, передбачених цими договорами. Тому наведені обставини самі по собі не дають підстав для висновку, що всі заявлені Позивачем до оплати роботи були виконані в межах договору від 18.07.2023 № 78-07/23.

5.39. Крім того, локальний кошторис визначає погоджений сторонами перелік, обсяг і вартість робіт, які підлягають виконанню за відповідним договором, однак сам по собі не підтверджує факту їх виконання. Отже, порівняння кошторисів може свідчити лише про збігання передбачених ними видів робіт, але не є достатнім доказом того, що спірні роботи фактично були виконані та оплачені саме за договором від 18.07.2023 № 78-07/23.

5.40. Для такого висновку суд мав дослідити наявні у матеріалах справи первинні документи щодо виконання робіт за договором від 18.07.2023 № 78-07/23, зокрема акти приймання виконаних робіт, довідки про їх вартість та інші докази, які давали б змогу встановити фактичний обсяг, період і підстави виконання робіт та підтвердити, що заявлені Позивачем до оплати роботи були фактично виконані саме за цим договором.

5.41. У зв`язку із цим висновок суду апеляційної інстанції про виконання заявлених до оплати робіт у межах договору від 18.07.2023 № 78-07/23, зроблений лише на підставі часткового збігання позицій локальних кошторисів, є передчасним та не ґрунтується на повному і всебічному дослідженні обставин справи.

5.42. При цьому суд апеляційної інстанції як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову зазначив, що відповідно до погоджених сторонами умов договору від 12.03.2024 № 48-03/24 виконанню робіт мало передувати передання Позивачу будівельного майданчика та/або фронту робіт. Установивши відсутність у матеріалах справи доказів такого передання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення вартості заявлених Позивачем робіт.

5.43. Суд ураховує, що місцевий господарський суд взагалі не надав належної оцінки відповідним запереченням Відповідача в контексті наявності правових підстав для задоволення позову.

5.44. Водночас для правильного вирішення спору судам належало з`ясувати зміст і правове значення передбаченого договором обов`язку щодо передання Позивачу будівельного майданчика та/або фронту робіт. Зокрема, необхідно було встановити, чи пов`язували сторони з таким переданням саму можливість початку виконання робіт та виникнення у замовника обов`язку з їх оплати, чи відповідна умова визначала лише порядок організації виконання договору загалом або окремих видів робіт.

У цьому ж контексті судам належало надати оцінку взаємопов`язаним доводам Відповідача щодо ненадання Позивачу дозволу на початок виконання робіт та пов`язаної із цим неможливості здійснення авторського і технічного нагляду за їх проведенням, з`ясувавши значення цих обставин для підтвердження факту, обсягу та належності виконаних робіт, а також виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати.

5.45. З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та належного з`ясування обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, та не надали оцінки доказам у їх сукупності й взаємозв`язку. Оскільки усунення допущених порушень потребує встановлення фактичних обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.46. Під час нового розгляду справи суду належить:

- установити, чи спростовано Відповідачем належними та допустимими доказами факт фактичного (реального) виконання Позивачем робіт, вартість яких заявлена до стягнення;

- перевірити, чи доведено належними та допустимими доказами твердження Відповідача про те, що заявлені до оплати роботи повністю або частково були виконані в межах договору від 18.07.2023 № 78-07/23, а в разі встановлення відповідного збігу визначити, які саме роботи, у якому обсязі та на яку суму були виконані за цим договором;

- з`ясувати зміст і правове значення умов договору від 12.03.2024 № 48-03/24 щодо передання Позивачу будівельного майданчика та/або фронту робіт, зокрема встановити, чи пов`язували сторони з таким переданням виникнення у Позивача права та фактичної можливості розпочати виконання робіт, а у замовника - обов`язку з їх оплати, чи відповідна умова визначала лише порядок організації виконання договору загалом або окремих видів робіт;

- у взаємозв`язку з наведеним надати оцінку доводам Відповідача щодо ненадання Позивачу дозволу на початок виконання робіт та зумовленої цим неможливості здійснення авторського і технічного нагляду, з`ясувавши значення цих обставин для підтвердження факту, обсягу та належності виконаних робіт, а також виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати.

5.47. За результатами встановлення зазначених обставин та оцінки всіх доказів у їх сукупності суду належить вирішити питання щодо доведеності позовних вимог і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

5.48. Таким чином, підстави касаційного оскарження, вказані Скаржником, відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшли часткове підтвердження під час касаційного провадження.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою та другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи й заперечення під час розгляду справи, і залежно від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Демсей" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі № 915/648/24 скасувати, а справу № 915/648/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко