Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №926/1378/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1378/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Угренюка Вадима Віталійовича, Чернівецька обл.

до Мамаївської сільської ради, Чернівецька обл.

про стягнення заборгованості в сумі 526251,94 грн

представники сторін:

від позивача – Гонцарюк Є.Л., ордер серія СЕ №1141453 від 18.05.2026

від відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Угренюк Вадим Віталійович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Мамаївської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 526251,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 29.04.2024 між сторонами укладено договір підряду.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи з капітального ремонту меліоративних каналів по вулиці Героїв Майдану в селі Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області на суму 417834,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 03.06.2024 (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 03.06.2024 (форма КБ-3), які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Позивач зазначає, що кошти за виконані роботи, на день пред`явлення даного позову, відповідачем не сплачені.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 85771,67 грн та 3% річних в сумі 22646,27 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 справу №926/1378/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 10.04.2026 позовну заяву фізичної особи-підприємця Угренюка Вадима Віталійовича залишено без руху, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали для усунення названих в ній недоліків шляхом надання до Господарського суду Чернівецької області доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на офіційну адресу місцезнаходження, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, листом з описом вкладення або в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

16.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 16.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2026.

Ухвалою від 14.05.2026 відкладено підготовче засідання на 09.06.2026.

09.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою від 09.06.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 07.07.2026.

В судовому засіданні 07.07.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 09.06.2026 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 09.06.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету” є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).

Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника позивача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

29.04.2024 між Мамаївською сільською радою (замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Угренюком Вадимом Віталійовичем (підрядник, позивач) укладено договір підряду.

Згідно п. 1.1. договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на власний ризик виконати Капітальний ремонт меліоративних каналів но вул. Героїв Майдану в с. Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області (надалі «роботу») відповідно до затвердженої кошторисної документації та умов цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її в межах договірної ціни.

Предмет підряду та його кількісні характеристики містяться в кошторисній документації. Якість предмета підряду повинна відповідати вимогам ДБН до даного виду робіт. Підрядник зобов`язаний виконувати всі вказівки Замовника щодо виконання роботи. Підрядник зобов`язаний негайно інформувати Замовника в тому випадку, якщо дотримання ним вказівок Замовника загрожує придатності або міцності роботи, що виконується (п. 2.1.-2.4. договору).

Роботи виконуються з матеріалів Підрядника за винятком тих матеріалів, які за умовами цього договору надав Замовник. Якість матеріалів Підрядника повинна відповідати вимогам державних стандартів до таких матеріалів. Замовник надає Підряднику необхідну кошторисну документацію. Замовник зобов`язується забезпечити Підряднику необхідні умови для виконання робіт, а саме забезпечення електроенергією та водоспоживанням місце проведення робіт. У разі недоброякісності наданого матеріалу Замовник зобов`язаний здійснити заміну матеріалу) протягом п`яти днів з моменту повідомлення його Підрядником (п. 3.1.-3.5. договору).

Загальна вартість підрядних робіт складає 417834,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні, що укладається згідно затвердженої кошторисної документації. Договірна ціна є твердою. Обсяги робіт можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків та фактичного виконання робіт (п. 4.1.-4.3. договору).

Замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КВ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в. Підряднику до початку робіт може надаватися аванс на придбання матеріалів, цей аванс не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язаний використати аванс впродовж одного місяця з дня надходження коштів на рахунок, надавши при цьому в зазначений термін акти приймання виконаних будівельних робіт. У випадку невикористання авансу протягом трьох місяців, кошти повернути на розрахунковий рахунок замовника. Вид розрахунків безготівковий (п. 5.1.-5.3. договору).

Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом десяти днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації. Підрядник зобов`язується виконати роботу до 03.10.2024. Після закінчення виконання робіт Підрядник зобов`язаний повідомити Замовника про готовність предмета підряду до здачі (п. 6.1.-6.3. договору).

Приймання-здача виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, договору та ДБН. У випадку мотивованої відмови Замовника від підписання актів, сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок із встановленими термінами їх усунення (п. 8.1., 8.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи з капітального ремонту меліоративних каналів по вулиці Героїв Майдану в селі Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області на суму 417834,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 03.06.2024 (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 03.06.2024 року (форма КБ-3), які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Однак, кошти за виконані роботи, на день пред`явлення позову, підряднику не оплачені, що стало підставою для звернення до суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в п. 6.4.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293, при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та виграти" (примірна форма № КБ-3). які наведено у додатку Т або У.

Зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками за виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комупального господарства України від 16.03.2010 № 12/19-3-9-14-295 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві").

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, акти виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, які відображають вартість, види та обсяги виконаних будівельних робіт.

Згідно п. 89 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМ України №668 від 01.08.2005р., після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Відповідно до п. 91 Загальних умов передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Як встановлено п.п. 99, 100 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

На замовника покладений обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт).

Обов`язок замовника прийняти виконані роботи та підписати акти визначені як умовами договору, так і нормами ст. 853, 882 ЦК України.

Крім того, відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та відповідно, виникнення у замовника обов`язку щодо їх оплати.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, виконання позивачем робіт за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені. Невиплата замовником таких коштів виконавцю прирівнюється до порушення права останнього на "мирне володіння майном" (рішення ЄСІІЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КВ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в (п. 5.1. договору).

Приймання-здача виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, договору та ДБН. У випадку мотивованої відмови Замовника від підписання актів, сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок із встановленими термінами їх усунення (п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи з капітального ремонту меліоративних каналів по вулиці Героїв Майдану в селі Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області на суму 417834,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 03.06.2024 (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 03.06.2024 року (форма КБ-3), які підписані сторонами, що свідчить про відсутність зауважень до виконаних робіт та про прийняття робіт та відповідно, виникнення у замовника обов`язку щодо їх оплати.

Однак, кошти за виконані роботи підряднику не сплачені.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що замовник прийняв виконані підрядником роботи, погодився з відповідністю обсягів, вартості і якості виконаних робіт кошторису, будівельним нормам і правилам, а також матеріалів, що використовуються, державним стандартам і технічним умовам, а відтак, у нього виник обов`язок по оплаті зазначених робіт у сумі 417834,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22646,27 грн та інфляційних втрат в сумі 85771,67 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що “сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних та індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч. 2 ст. 625 ЦК право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №918/631/19 зазначено, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Матеріалами справи підтверджується, що замовник, в порушення умов договору, у визначені строки оплату вартості виконаних робіт не здійснив, а отже, є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

За результатами здійсненої перевірки нарахування 3% річних в розмірі 22646,27 грн та інфляційних втрат в розмірі 85771,67 грн., суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії” вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів”, який на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову, стягнення з відповідача заборгованості в сумі 526251,94 грн., з яких: 417834,00 грн – основна заборгованість, 85771,67 грн – інфляційні втрати, 22646,27 грн – 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3328,00 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки у позовній заяві міститься одна вимога майнового характеру, ціна позову складає 526251,94 грн., позивач зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 7893,78 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 7893,78 грн у зв`язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 7894,00 грн (квитанція до платіжної інструкції №22 від 02.04.2026), хоча належним до сплати був судовий збір у розмірі 7893,78 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернення до суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 0,22 грн.

Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Мамаївської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59343, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., с. Мамаївці, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 04417518) на користь фізичної особи-підприємця Угренюка Вадима Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 526251,94 грн (з яких: 417834,00 грн – основна заборгованість, 85771,67 грн – інфляційні втрати, 22646,27 грн – 3% річних) та судовий збір в сумі 7893,78 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2026.

Суддя С.О.Миронюк