Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №489/9468/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9468/25

Провадження № 1-кп/489/551/26

В И Р О К

іменем України

15 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді

ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду на підставі угоди про визнання винуватості від 14.07.2026 кримінальне провадження № 12023152040000570 від 11.05.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,одруженого, не маючого на утриманні дітей, працевлаштованого у ПП «Транс Логістик» на посаді водія, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

Водій ОСОБА_4 10.05.2023 приблизно о 12:10 у світлий час доби, за відсутності опадів, керуючи технічно-справним автомобілем «MAN TGS 19.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричіпом «Kogel S24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по сухій, чистій, проїзній частині вул.Космонавтів від вул. Миколаївська у напрямку просп. Миру у м. Миколаєві, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР), а саме, будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, розуміючи, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю громадян, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, зупинився на забороняючий (червоний) сигнал світлофору, після чого перед початком руху на зелений (дозволяючий) сигнал світлофору, не переконався що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 правою підніжкою кабіни, правим переднім колесом, нижньою частиною балки переднього мосту, поперечною рульовою тягою та картером заднього мосту вищезазначеного автомобіля, яка переходила проїзну частину справа-наліво навскоси відносно напрямку руху автомобіля «MAN TGS 19.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричіпом «Kogel S24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у невстановленому для цього місці по вул. Космонавтів біля будинку 53 Б, у місті Миколаєві.

У результаті описаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляді синців в ділянці тулуба, кінцівок, ран в ділянці правої верхньої кінцівки, забою легень, селезінки, перелому правої плечової кістки, крововиливів у м`які тканини правого плеча, правої сідниці та правого стегна з утворенням «кишень» між підшкірно-жировою клітковиною та м`язами, ушкодження правої нижньої кінцівки (клінічно, оперована 10.05.2023, ампутація правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна), які за ступенем тяжкості у своїй сукупності, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

14.07.2026 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вказані вид та міра покарання визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченого, який беззастережно визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував завдану кримінальним правопорушенням потерпілому шкоду, працює водієм, позитивно характеризується за місцем роботи, його дохід є єдиним джерелом утримання сім`ї, раніше не судимий, його вік та стан здоров`я, добровільного перерахування ним 100 000,00 грн на потреби ЗСУ, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та призначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому, обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Потерпілий надав письмову згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, у якій також повідомив про відшкодування заподіяних смертю матері збитків та про відсутність у нього претензій матеріального та морального характеру. Просив не призначати обвинуваченому покарання, пов`язане з позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 5ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 14.07.2026 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, враховує: особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює водієм, одружений, його вік та стан здоров`я, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, на лікуванні у лікарів нарколога та психіатра не перебував; відшкодував потерпілому завдану шкоду.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про встановлення для ОСОБА_4 одного року іспитового строку, що буде достатньо для його виправлення та перевиховання.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати на оплату судових експертиз в сумі 11 995,92 грн.

Керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

1. Затвердити угоду від 14.07.2026 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 11 995 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 92 коп.

3. Речові докази:

- автомобіль марки «MAN TGS 19.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом «Kogel S24», реєстраційний номер НОМЕР_2 – вважати повернутим ОСОБА_8 ;

- оптичний диск DVD-R з відеозаписом «ВИДЕО 2023-05-27 в 17.59.05_d7e8c93b» – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

4. Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом, а також, що у разі невиконання ними угоди про визнання винуватості прокурор в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, має право звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1