Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №127/7122/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7122/26

Провадження 2/127/2055/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.

Позов мотивований тим, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У кінці липня 2025 року позивач вирішив подарувати вказаний будинок доньці, однак реалізувати своє право не зміг, оскільки нотаріус повідомив про наявність арешту на будинок, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниця. При звернені до архіву Вінницького міського суду Вінницької області було встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Вінниці перебувала цивільна справа № 2-7455/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, в межах якої було вирішено питання про забезпечення позову та накладено арешт на все майно за адресою: АДРЕСА_2 . При ухваленні рішення питання про скасування арешту судом не вирішувалось. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2026 було знято арешт на майно позивача, а саме будинок АДРЕСА_2 . Однак наразі продовжує існувати арешт на земельну ділянку площею 0, 0464 га, яка розташована за вказаною адресою (кадастровий номер 0510100000:02:094:0018). Позивач вважає, що ухвала суду про накладення арешту на його майно була постановлена помилково, адже позивач не був учасником справи в межах якої було накладено арешт, а відповідачем у справі був його син, який немає жодного відношення до будинку АДРЕСА_2 , не мав та не реєстрував права власності на майно належне позивачу. Також позивач немає жодного відношення до отримання позики своїм сином, тому законні підстави для арешту земельної ділянки, належної позивачу, відсутні.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про зняття арешту, накладеного ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці 13.10.2010 в якості забезпечення позову, на земельну ділянку площею 0, 0464 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0510100000:02:094:0018).

Ухвалою суду від 16.03.2026 було відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено провести в порядку загального позовного провадження та запропоновано відповідачам надати суду відзиви на позовну заяву, а також докази у строк, встановлений судом; роз`яснено наслідки ненадання відзивів у встановлений судом строк без поважних причин.

У строк встановлений вищевказаним судовим рішенням від відповідачів відзиви на позовну заяву не надходили.

Відповідач ОСОБА_2 в ході підготовчого засідання - 16.04.2026 подав суду заяву про визнання ним позову і відсутність заперечень щодо задоволенню позову. Водночас судом було прийнято до уваги , що визнання позову повинно бути безумовним, а якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, то ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для цього законних підстав можливе лише у разі визнання позову всіма відповідачами. Отже, враховуючи те, що відповідачем у даній справі є не лише ОСОБА_2 , який подав заяву про визнання позовних вимог, а ще й ОСОБА_3 , який не заявляв про визнання ним позовних вимог, суд прийшов до висновку про продовження судового розгляду, постановивши відповідну ухвалу без оформлення окремого документа, яку занесено до протоколу засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач та/або його адвокат та відповідачі не з`явились, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Від позивача та/або його адвоката і відповідача Мельника С.Ю. на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у їх відсутність не надходили, крім заяви сторони позивача про проведення засідання, призначеного на 25.05.2026, у відсутність позивача та його представника. Водночас, в матеріалах справи міститься заява співвідповідача ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутність. Таким чином, учасники справи не з`явились в засідання без поважних причин.

Судом не встановлено, що нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ст. 223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність учасників справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу засідання).

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності від 13.12.2012, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.02.2013 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.03.2026, ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме власником 13/100 частки (спільна часткова власність). (а.с. 7-7зв., 11)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення ВМР № 1205 від 19.06.2007, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0, 0870 га з кадастровим номером 0510136600:02:094:0018, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 12-12зв.)

Рішенням Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Капітал» від 22.11.2007 було визнано за ОСОБА_4 право власності на частину вищевказаної ділянки - площею 0, 0406 га. (а.с. 13-13зв.)

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.03.2026 вбачається, що на земельну ділянку, розташовану за вказаною вище адресою належну позивачу на праві власності, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 було накладено арешт, зареєстрований 28.10.2010 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження № 10420529). (а.с. 7-7зв.)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2026 у справі № 127/30994/25, яке згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, набрало законної сили 14.02.2026, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і знято арешт з житлового будинку АДРЕСА_2 , накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року в справі № 2-7455/10, що зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: тип обтяження – арешт нерухомо майна, реєстраційний номер обтяження 10420459, зареєстрований 28 жовтня 2010 року реєстратором - Перша вінницька державна нотаріальна контора, підстава обтяження – ухвала б/н Ленінський районний суд м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року, власник ОСОБА_3 , додаткові дані: 10-404, 28-10-2010, вх.3384/02-32. (а.с. 8-9зв.)

Вищевказаним рішенням встановлено наступне:

«… ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 09 грудня 1980 року, посвідченого державним нотаріусом Вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі №4-1705, є власником будинку АДРЕСА_2 .

13 грудня 2012 року позивач на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 13 грудня 2012 року взамін договору дарування від 09 грудня 1980 року отримав свідоцтво про право власності на 13/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №257371 від 02 лютого 2013 року.

Іншим співвласником є ОСОБА_4 (право власності на 87/100 часток зареєстроване 20 травня 2013 року).

З відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна слідує, що на будинок АДРЕСА_2 накладений арешт, реєстровий номер 10420459, який зареєстрований 28 жовтня 2010 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року, власником вказано ОСОБА_3 , додаткові дані: 10-404, 28-10-2010, вх.3384/02-32.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року в справі №2-7455/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики як забезпечення позову накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі і на сам будинок…».

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у вищевказані цивільній справі, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи щодо яких встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач разом з поданням відзиву

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 16.03.2026 було роз`яснення сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних у справі, у їх сукупності, враховуючи наведене нижче, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Так, у ході розгляду справи судом встановлено наявність запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження (арешт) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 (реєстраційний номер обтяження № 10420529 від 28.10.2010), власником якої є ОСОБА_1 . Водночас, позивач у даній цивільній справі не був учасником цивільної справи № 2-7455/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

У відповідності до абз. 1 п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Судом враховано, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідач у цивільній справі № 2-7455/10 – ОСОБА_3 не був власником та/або співвласником нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема земельної ділянки, накладення арешту на яку є предметом спору.

Таким чином, правові підстави для накладення арешту ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 в межах цивільної справи № 2-7455/10 на земельну ділянку площею 0, 0464 га, з кадастровим номером 0510100000:02:094:0018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала і належить на праві власності позивачу у цій справі, який не був відповідачем у справі № 2-7455/10, а відповідач по справі № 2-7455/10, в свою чергу, таким майном не володів, були відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (понад 15 років) нескасованого арешту на майно, за умови відсутності правових для цього підстав, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, наявність зареєстрованого обтяження нерухомого майна порушує законні права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження зазначеним майном, як власника та створює для нього правову невизначеність щодо його статусу, а тому порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом звільнення з-під арешту земельної ділянки площею 0, 0464 га, з кадастровим номером 0510100000:02:094:0018, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 у справі № 2-7455/10 (реєстраційний номер обтяження 10420529).

Суд прийшов до висновку, що у такий спосіб суд зможе забезпечити ефективний засіб правового регулювання, який виключить невизначеність сторін у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи клопотання позивача, висловлене в ході розгляду справи, суд вважає за можливе залишити судові витрати за позивачем.

Доказів понесення іншими учасниками справи судових витрат суду не надано.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, ст.ст. 12, 15, 16, 316, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 4, 6, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту земельну ділянку площею 0, 0464 га, з кадастровим номером 0510100000:02:094:0018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 у справі № 2-7455/10 (реєстраційний номер обтяження 10420529).

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП та паспортні дані не встановлено; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_5 .

Рішення суду складено 16.07.2026.

Суддя