Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №127/22614/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22614/26

Провадження № 2-а/127/221/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р.м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Михайленка А.В.,

при секретарі Чабанюк Д.О.,

представника відповідача Мельника С.С.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача: головного спеціаліста – інспектора з паркування відділу паркування Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Вавшко Олександра Михайловича, про скасування постанови серії ІВ № 00216726 від 19.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради про скасування постанови серії ІВ № 00216726 від 19.05.2026 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На думку позивача постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки позивачем було дотримано вимог ПДР України під час здійснення стоянки транспортного засобу.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

13.07.2026 на адресу суду надійшов відзив з додатками, поданий представником відповідача Мельником С.С.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Мельник С.С. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, оскільки на транспортному засобі був відсутній знак «Водій з інвалідністю».

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, відзив на позовну заяву, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Правилами Дорожнього Руху ( ПДР ) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено з матеріалів позову, відповідно до постанови серії ІВ № 00216726 від 19.05.2026, гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зокрема у постанові вказано, що 11.05.2026 ОСОБА_1 здійснила зупинку транспортного засобу з порушенням вимог дорожнього знаку 3.34 ПДР України.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась з скаргою до Вінницького міського голови про скасування вказаної постанови, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та має право на зупинку/стоянку транспортного засобу у вказаному місці.

26.05.2026 листом за підписом заступника міського голови Романа Фурмана, позивача повідомлено про те, що постанова не підлягає скасуванню, оскільки на транспортному засобі був відсутній знак «Водій з інвалідністю».

Таким чином, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є лише відсутність на транспортному засобі знаку «Водій з інвалідністю».

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сам по собі розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» не підтверджує статус інваліда.

Відповідно до п. 30.3. на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: ґ) «Водій з інвалідністю» - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Однак встановлення такого знаку не є обов`язком водія, а його правом.

На підтвердження факту наявності групи інвалідності, особа повинна мати при собі документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності), зокрема : пенсійне посвідчення, посвідчення особи, яка отримує державну соціальну допомогу, або довідка МСЕК.

Як встановлено з матеріалів позову ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 72/26/1865/В від 20.03.2026.

Таким чином, на момент винесення постанови інспектору було надано підтверджуючі документи про наявність інвалідності, тобто постанова винесена без належної оцінки доказів.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Враховуючи відомості встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що постанова ІВ № 00216726 від 19.05.2026 не ґрунтується на достовірних доказах та не підтверджує вчинення адміністративного правопорушення, тобто відповідачем не було доведено правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.122, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.9, 12, 73-77, 90, 229, 242, 244-246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії ІВ № 00216726 від 19.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя