Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №145/730/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/730/26

Провадження № 2/145/825/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.26 с-ще Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Свеа Фінанс"04.05.2026 звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 27.01.2024 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1408633 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію".

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в ІТС первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://https://sloncredit.ua/, ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" 27.01.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №1408633 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

У процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому п. 2 розділу 31 "Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)" (Додатку 2 до "Положення про здійснення установами фінансового моніторингу", затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.2020 № 107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в ІТС первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://sloncredit.ua//) було однозначно встановлено як ОСОБА_1

27.01.2024 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено ним у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор M298, котрий в свою чергу ОСОБА_1 було 27.01.2024 18:19:57 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору №1408633, на умовах визначених офертою.

Отже, 27.01.2024 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір №1408633.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" надає позичальнику кредит у гривні в сумі 25000,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 1,500% в день.

ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за договором №1408633 від 27.01.2024.

15.07.2025 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "Свеа Фінанс" укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1408633 складає: 126381,97 грн, та складається із: заборгованість за сумою кредиту - 11862,70 грн; заборгованість по відсотках - 102019,27 грн; пеня, штраф - 12500,00 грн.

Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором №1408633 від 27.01.2024 року у розмірі 126381,97 грн та судові витрати.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.05.2026 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був належно повідомлений в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Так, згідно з відповідями з УДМС України у Вінницькій області від 06.05.2026 та відділу "ЦНАП" Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 11.05.2026 № 09.03-16/58 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначену адресу рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі. 28.05.2026 до суду повернулось рекомендоване повідомлення із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Іншої адреси відповідач суду не повідомляв.

Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Судом установлено, що 27.01.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" договір про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" № 1408633 (а.с.6зворот-8).

Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 25000,00 гривень. Тип кредиту - кредит (1.3). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.4). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов (п.1.5): Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1); Знижена процентна ставка 1,500% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 26.02.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.5.2). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6). Загальні витрати на дату укладення договору складають (п.1.8): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 225000,00 грн (п.1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 217500,00 грн (п.1.8.2). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає (п.1.9): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90465,53% річних (п.1.9.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 39025,38% річних (п.1.9.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає (1.10): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 250000,00 грн (1.10.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 242500,00 грн (1.10.2). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 (п.2.1).

Крім того, сторони погодили додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1408633 від 27.01.2024 -таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.8 зворот).

Договір про надання споживчого кредиту № 1408633 від 27.01.2024, додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1408633 від 27.01.2024 - підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) - М298.

У справі № 524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21.

З урахуванням наведеного, суд установив, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" свої зобов`язання за договором виконало, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 25000,00 грн, що стверджується повідомленням ТОВ "ПЕЙТЕК" від 14.08.2025 № 20250814-872 (а.с.21).

15.07.2025 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "Свеа Фінанс" укладено договір факторингу № 01.02-23/25 (а.с.22-25), відповідно до умов якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" передає (відступає) ТОВ "Свеа Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Свеа Фінанс" приймає належні ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

ТОВ "Свеа Фінанс" здійснило оплату ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" згідно з договором факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, що стверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10120 від 16.07.2025 (а.с.26).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025 (а.с.26зворот-28), ТОВ "Свеа Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 126381,97 грн, з яких: 11862,70 грн - сума основного боргу; 102019,27 грн - сума нарахованих процентів, 12500,00 грн - сума штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №1408633 від 27.01.2024. ТОВ "Свеа Фінанс"є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

До цього часу зобов`язання не виконано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Водночас суд зазначає, що ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.

Разом з тим подані позивачем докази підтверджують, що ОСОБА_1 уклав договір про надання споживчого кредиту № 1408633 від 27.01.2024,отримав кредит, користувалася кредитними коштами й допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач частково сплачував заборгованість, отже вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу.

Однак, щодо розміру заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1408633 від 27.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 126381,97 грн, що складається з: 11862,70 грн - основний борг, 102019,27 грн - залишок відсотків, 12500,00 грн - заборгованість по штрафу, що стверджується розрахунком заборгованості за договором № 1408633 від 27.01.2024 (а.с.18-20).

Суд зазначає, що проценти нараховано позивачем із застосування наступної процентної ставки та в наступному розмірі:

з 27.01.2024 по 05.02.2024 (1,5%; 10 днів);

05.02.2024 сплачено 5994,00 грн (зараховано в оплату тіла кредиту - 2244,00 грн, в оплату відсотків - 3750,00 грн);

з 06.02.2024 по 10.02.2024 (1,5%; 5 днів);

10.02.2024 сплачено 12600,00 грн (зараховано в оплату тіла кредиту - 10893,30 грн, в оплату відсотків - 1706,70 грн);

з 11.02.2024 по 25.02.2024 (1,5%; 15 днів);

з 26.02.2024 по 21.05.2025 (2,5%; 331 днів), всього 361 день.

Разом з тим, відповідно до п. 1.4 договору - строк кредиту 360 днів.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Згідно пункту 17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, а тому в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки має становити 2,5 %, в період часу з 23.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки має становити 1,5 %, а з 21.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки - 1 %.

З огляду на зазначене, за період з 10.03.2024 по 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 % в день, а в період з 23.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 % в день; в період з 21.08.2024 по 2.02.2025 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % в день.

Враховано те, що розмір процентів (2,5 % в день) нарахований позивачем в період з 21.08.2024 по 21.01.2025 з порушенням частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, суд наводить власний розрахунок заборгованості за договором 1408633 від 27.01.2024, укладеного між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 , по процентам:

з 27.01.2024 по 05.02.2024 (1,5%; 10 х 375,00 = 3750,00);

з 06.02.2024 по 10.02.2024 (1,5%; 5 х 341,34 = 1706,70);

з 11.02.2024 по 25.02.2024 (1,5%; 15 х 177,94 = 2669,10);

з 26.02.2024 по 22.04.2024 (2,5%; 57 х 296,56 = 16903,92);

з 23.04.2024 по 20.08.2024 (1,5; 120 х 177,93 = 21351,60);

з 21.08.2024 по 21.01.2025 (1%; 153 х 118,62 = 18148,86), всього за 360 днів - 64530,18 грн.

Разом з тим, відповідачем сплачено відсотків у розмірі 5456,70 грн, тому заборгованість за відсотками, з урахуванням їх часткової сплати, складає 59073,48 грн.

Крім того, щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 12500,00 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене зі ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ "Свеа Фінанс" заборгованість за договором № 1408633 від 27.01.2024 в розмірі 70936,18 грн, з яких: 11862,70 грн - заборгованість по тілу, 59073,48 грн - заборгованість по відсотках.

Отже, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1494,36 грн (70936,18*2662,40/126381,97).

Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за договором № 1408633 від 27 січня 2024 року в розмірі 70936 (сімдесят тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 18 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" судові витрати в сумі 1494 (одна тисяча чотириста дев`яносто чотири) гривні 36 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 16 липня 2026 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванець В. Д.