Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №710/1780/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 710/1780/25

Провадження № 22-ц/821/1486/26

Категорія: 351000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -- Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря -Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки і піклування виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки і піклування виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Заяву мотивував тим, що ОСОБА_2 є його рідним братом. Його брат є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи та перебуває на обліку у лікаря психіатра починаючи з 01.06.1992. Причиною його інвалідності є помірна розумова відсталість.

Захворювання ОСОБА_2 призводить до того, що він не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як постійного підтримуючого психофармакологічного лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю.

Так, весь цей час фактичне піклування за ОСОБА_2 , тобто без офіційного встановлення опіки, здійснювала їхня з ним мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка практично не мала проблем щодо реалізації законних особистих немайнових і майнових прав та інтересів своєї хворої повнолітньої дитини, тому не зверталася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки.

Наразі, з огляду на похилий вік матері, яка із 09.04.2009 є пенсіонером, її стан здоров`я, який погіршився, вона не має можливості опікуватися своїм хворим сином.

Також зазначав, що ОСОБА_2 має рідну сестру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, наразі ОСОБА_4 страждає на захворювання - остеохондроз хребта з вираженим больовим синдромом та на ряд інших супутніх недуг, що у свою чергу унеможливлює допомогу у догляді за братом.

У зв`язку з чим він вимушений взяти на себе обов`язки по догляду за ОСОБА_2 , при цьому він не може в повній мірі забезпечувати його особисті немайнові і майнові права та інтереси, до поки його брата не буде визнано недієздатною особою, над яким можна встановити опіку та бути його опікуном, тобто його законним представником.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 27.04.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним.

В іншій частині відмовлено.

Судові витрати за проведення судово-психіатричної експертизи в розмірі 6921,96 грн віднесено на рахунок держави.

Установлено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним два роки, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.

Покладено виконання обов`язків опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на органи опіки та піклування: виконавчий комітет Шполянської міської ради Черкаського району Черкаської області до встановлення і призначення опікуна.

У судовому засіданні з`ясовано, що ОСОБА_1 з 23.10.2025 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 16.12.2025 № 13241 та поясненнями самого ОСОБА_1 , який зокрема зазначив, що у разі призначення його опікуном на час проходження служби має намір надати матері довіреність щодо брата.

Суд зауважив, що до призову заявника у Збройні Сили України заявник не порушував питання про оформлення опікунських повноважень відносно брата, хоча такий страждає на психологічні хвороби досить тривалий час та із змісту заяви вбачається, що догляд за ОСОБА_2 здійснювала його матір.

Орган опіки та піклування, у свою чергу, у своєму висновку взагалі не надав обґрунтування можливості здійснювати ОСОБА_1 догляд за ОСОБА_2 під час проходження військової служби.

Суд ураховує, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи з дитинства, за своїм станом здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відтак, він потребує постійного щоденного стороннього догляду, який, на переконання суду, на теперішній час не може забезпечити ОСОБА_1 , проходячи службу в ЗСУ в іншій місцевості.

Поряд із тим, заявник не позбавлений можливості надалі бути опікуном, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду в частині відмови у призначенні його опікуном незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог заяви та ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив подання органу опіки та піклування, яким визначена можливість призначення його опікуном у разі визнання брата недієздатним.

Зазначає, що орган опіки та піклування провів перевірку умов проживання, встановив відсутність у скаржника судимості, перебування на обліку у нарколога чи психіатра, підтвердив фактичне проживання разом із братом та належні побутові умови.

Вказує, що суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення тільки факт проходження ним військової служби за мобілізацією, при цьому не встановив заборони для військовослужбовців бути опікуном.

Сам факт його служби не доводить неможливість організації догляду чи виконання правового представництва інтересів підопічного.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки фактам, що ОСОБА_1 є найближчим родичом ОСОБА_2 , який здатен здійснювати опіку на ним; орган опіки підтримав його кандидатуру; інших кандидатів судом не встановлено; недієздатна особа потребує стабільного сімейного супроводу.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської областів судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Інші учасники справи також не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що засвідчують рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які надійшли на адресу апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 18.06.1983 та серії НОМЕР_3 від 23.04.1988. Даними свідоцтвами підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с 19-20).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 24).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ОСОБА_6 після одруження змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 25).

Згідно довідки до Акта огляду МСЕК від 28.03.2006, серії 5ЧК № 087095, ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності з дитинства, безтерміново. У розділі довідки – висновок про умови та характер праці зазначено «Непрацездатний» (а.с. 21).

Відповідно до довідки № 849/07 від 14.11.2025, виданої КНП «Лікарня імені братів М. С. і О. С. Коломійченків» Шполянської міської ради ОТГ, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 01.06.1992. Діагноз: помірна розумова відсталість. Являється інвалідом ІІ групи. За психічним станом потребує постійного стороннього нагляду та догляду (а.с. 22).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 від 09.04.2009 (а.с. 23).

Згідно довідки КНП Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги Шполянської міської ради ОТГ № 271 від 21.11.2025, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має основний діагноз: остеохондроз хребта з вираженим больовим синдромом; внутрішньо-мозкова кіста правої лобної долі з цефалічним синдромом рефлекторно-пірамідним синдромом зліва, вираженим церебро-астенічним синдромом на тлі перенесеного менінгіту тощо (а.с. 26).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 28.11.2003: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади № 2025/017049431 від 17.11.2025 ( а.с. 13).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим 30.03.2004 Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/016922341 від 14.11.2025 (а.с. 14, 16).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 31.03.2009: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/016922450 від 14.11.2025 (а.с. 17).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 10.09.2025: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/017386555 від 21.11.2025 (а.с. 18).

Відповідно до копії довідки № 13241 від 16.12.2025 т.в.о. начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у даній військовій частині з 23.10.2025 по теперішній час (а.с. 98).

На виконання ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 22.01.2026, Черкаською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» надано до суду висновок судово-психіатричного експерта № 134 від 05.03.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 страждає на психічне захворювання – помірну розумову відсталість зі складним порушенням звуковимови. Через вказане психічне захворювання ОСОБА_2 не здатний усвідомлення значення своїх дій та керувати ними (а.с. 120-122).

У матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради ОТГ № 250 від 14.04.2026 про затвердження подання органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 у разі визнання недієздатності ОСОБА_2 (а.с. 148-150).

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній його частині відповідає.

Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 40 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абз. 3 п.п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).

У ч. 1 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч. 1 ст. 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст ч. 1 ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 ЦПК України, можна дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Згідно ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4, ч. 5 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи з дитинства, за своїм станом здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дійшов висновку про визнання його недієздатним.

Рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується, а відтак не переглядається.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, в даному випадку щодо відмови у призначені опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з п. 2.1, п. 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Відмовляючи в задоволенні вимоги про встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що до призову заявника у Збройні Сили України заявник не порушував питання про оформлення опікунських повноважень відносно брата, хоча такий страждає на психологічні хвороби досить тривалий час та із змісту заяви вбачається, що догляд за ОСОБА_2 здійснювала його матір.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

ОСОБА_2 страждає на психічне захворювання – помірну розумову відсталість зі складним порушенням звуковимови. Через вказане психічне захворювання ОСОБА_2 не здатний усвідомлення значення своїх дій та керувати ними, тобто потребує опіки.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 23.10.2025, що підтверджується довідкою № 13241 від 16.12.2026, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України, обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією (п. «г» ч. 4 ст. 26, абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Колегія суддів зазначає, що факт проходження ОСОБА_1 військової служби не є самостійною підставою для відмови судом у задоволенні заяви в частині призначення його опікуном ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 641/7190/23 зазначено, що орган опіки та піклування зобов`язаний у поданні щодо призначення опікуна над недієздатною особою надати належно вмотивовані висновки про можливість здійснення такої опіки, зокрема щодо зайнятості кандидата, взаємин із підопічним та наявності альтернативних кандидатур. В умовах воєнного стану при поданні кандидатури чоловічої статі призовного віку необхідно додатково обґрунтувати необхідність його призначення опікуном, щоб уникнути зловживань і забезпечити баланс між правом на опіку та конституційним обов`язком щодо захисту держави.

У матеріалах справи відсутні докази про особисті стосунки між заявником та підопічним, на підставі яких можливо дійти висновку про прихильність підопічного до брата. У ОСОБА_9 є інші близькі особи (мати та сестра), які можуть бути його опікунами.

Досліджуючи питання можливості матері та сестри заявника виконувати обов`язки опікуна, враховуючи, що ними такі заяви подані не були, колегія суддів зазначає, що сама відсутність таких заяв від матері та сестри не є безумовною підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи заявника щодо неможливості сестрою ОСОБА_4 здійснювати опіку над хворим братом, оскільки вона страждає на ряд захворювань, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи, що матеріали справи не містять і заявником не надано належних доказів неможливості ОСОБА_4 здійснення повноважень опікуна, а надана довідка КНП Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги Шполянської міської ради ОТГ № 271 від 21.11.2025 не є визначальною обставиною для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним, оскільки питання можливості призначення опікуном ОСОБА_4 органом опіки та піклування не досліджувалось.

Дослідивши наявні у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Шполянської міської ради ОТГ від 18 червня 2024 року № 04-14/2525 щодо призначення ОСОБА_1 опікуном в разі визнання недієздатності судом ОСОБА_2 належно не мотивовано, оскільки ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном та не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного, зроблене без врахування інших родичів недієздатного, які б могли здійснювати опіку над ним, а саме - його матері та сестри.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) зроблено висновок про те, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Крім того, згідно зі ст. 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

До встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області, відповідно до ст. 67 ЦК України, зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому бути призначеним опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому у повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , на думку колегії суддів, є обґрунтованим.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній його частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2026 року в оскаржуваній частині– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 15 липня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко