Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №910/5488/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/5488/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архетон Україна»

про стягнення 122 182, 85 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архетон Україна» про стягнення 122 182, 85 грн, з яких: заборгованість за теплову енергію за період з 10.2018 по 12.2021 року у розмірі 66 983, 95 грн, інфляційні втрати у розмірі 42 483, 53 грн, 3 % річних у розмірі 12 483, 53 грн та заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 231, 84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається про наявну заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за особовим рахунком № 710098-01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, Господарським судом міста Києва вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

15.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти доводів викладених у позовній заяві, зокрема, з тих підстав, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії саме відповідачем у період з жовтня 2018 по грудень 2021, просив застосувати позовну давність до позовних вимог та в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нежиле приміщення загальною площею 86 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 належить відповідачу – ТОВ «Архетон Україна», який не звертався до позивача для укладення Договору на постачання теплової енергії.

За твердженням позивача факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, відомостями спожитої теплової енергії.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом № 710098-01.

Позивачем сформовано та надано до суду електронні докази у паперовому вигляді, а саме облікові картки (табуляграми) по особовому рахунку відповідача, довідку про нарахування за теплову енергію, розрахунок основного боргу за теплову енергію.

Позивач вказує, що відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2018 по грудень 2021 утворилась заборгованість з урахуванням коригування, яка станом на дату подання позовної заяви становить - 66 983, 95 грн та заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 231, 84 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року.

Господарський суд міста Києва зазначає, що під час розгляду даної справи застосуванню підлягають норми законодавства України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), якими передбачено користування тепловою енергією лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії та покладено на споживача обов`язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п. 3 Правил та ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Матеріали справи не містять договору про постачання теплової енергії, укладеного теплогенеруючою організацією та відповідачем.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, що вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 № 922/4239/16.

На підтвердження споживання відповідачем у період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року теплової енергії, а також її обсягів позивачем долучено до позовної заяви Договір на постачання теплової енергії від 14.12.2020 № 710098-01, Акти звіряння розрахунків за теплову енергію за спірний період, довідки про нарахування за теплову енергію та облікові карти (помісячно), що підтверджують обсяги споживання теплової енергії за спірний період, а також рахунки-фактур, акт звіряння взаєморозрахунків внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період 12.2020 – 01.2026 та рахунок на оплату заборгованості внесків і акти виконаних робіт з внесків обслуговування вузла комерційного обліку, корінці нарядів про включення та відключення споживача, зведені відомості вимірювальних параметрів за спірний період, а також розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період.

З матеріалів справи вбачається, що у довідці про нарахування за теплову енергію та у відомостях споживання теплової енергії за період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року зазначено: кількість Гкал., тариф без ПДВ, коефіцієнт перерахунку, сума без ПДВ, усього з ПДВ.

На всіх поданих доказах відсутні підписи з боку відповідача.

Судом враховано, що постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Проте, доказів направлення чи вручення відповідачу спірних документів позивачем не подано.

Також, судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, на які посилається позивач, щодо того, що прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді.

Однак, у даній справі відсутні докази укладання відповідачем письмового правочину про постачання теплової енергії.

Позивач у позовній заяві вказує, що «Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нежиле приміщення загальною площею 86 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42, належить ТОВ «Архетон Україна».

Позовні вимоги у даній справі заявлені саме за стягнення заборгованості за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за спірний період часу саме за вказаною адресою, за якою, як стверджує позивач, квартира 42 належить відповідачу – ТОВ «Архетом України».

Однак, позивач не надав до матеріалів справи доказів належності квартири АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою саме відповідачу.

Позивачем, разом з матеріалами позовної заяви надано копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.04.2012 та копію договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2018, за якими було здійснено продаж вказаної квартири. Однак відповідач за вказаними договорами не був його стороною, а тому і не набув права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за якою позивач заявив до стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Крім того позивачем, до матеріалів справи разом з позовної заявою долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2018 індексний номер витягу 146839026, за яким власником вказаної вище кварти є фізична особа, а не відповідач по справі.

Таким чином, позивачем не доведено, що саме відповідач був власником нежитлового приміщення загальною площею 86 кв.м. за адресою – АДРЕСА_2 у спірний період споживання (з жовтня 2018 року по грудень 2021 року).

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, за відсутності належних та допустимих доказів споживання відповідачем теплової енергії та виникнення заборгованості з її відшкодування у спірний період часу за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 122 182, 85 грн є документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, як похідні від основного зобов`язання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва