Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №904/5025/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м.Дніпро справа №904/5025/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Стефанів Т.В., Демчини Т.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 (суддя Іванова Т.В.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18» (49130, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Миру, будинок 18, під`їзди 1-6; ідентифікаційний код 42841065)

до відповідача Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)

про стягнення 54 169 грн 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

04.09.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18» (далі - позивач, об`єднання) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради (далі - відповідач, міська рада) про стягнення заборгованості зі сплати внесків співвласників у загальному розмірі 54 169 грн 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що установчими зборами співвласників будинку №18 (під`їзди 1-6) по проспекту Миру у місті Дніпрі створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18», яке 22.02.2019 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридичну особу з ідентифікаційним кодом 42841065. На підставі акту прийняття-передачі об`єкта в управління між Комунальним підприємством «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради та об`єднанням управління будинком передано об`єднанню з 01.06.2019.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №441579959 та №441580075 від 30.08.2025 право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 право приватної власності не зареєстровано. Отже, квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є неприватизованими. З огляду на це позивач стверджує, що спірні квартири належать територіальній громаді міста Дніпра, від імені якої діє Дніпровська міська рада, у зв`язку з чим саме міська рада є належним відповідачем і співвласником багатоквартирного будинку, зобов`язаним нести витрати на управління ним.

Позивач зазначив, що квартира АДРЕСА_1 розташована на 2 поверсі у 3 під`їзді, є 3-кімнатною та має загальну площу 63,8 кв.м, а квартира №186 розташована на 7 поверсі у 5 під`їзді, є 2-кімнатною та має загальну площу 45,0 кв.м.

Правовою підставою позову позивач визначив статті 316, 317, 319, 322, 360, 382, 385, 509, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; статті 1, 4, 6, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; статті 4, 5, 7, 9, 10, 12, 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Позивач наголошував, що кожний власник квартири у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, а обов`язок його утримання виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема зі статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», незалежно від факту користування квартирою та членства в об`єднанні.

Позивач посилався на те, що власник квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 (територіальна громада) зобов`язана брати участь в управлінні спільним майном, тому через Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, позивач повідомляв про дату та час проведення загальних зборів, якими погоджувалися розміри внесків, а результати голосувань загальних зборів ні Дніпровською міською радою, ні зазначеним департаментом не оскаржувалися.

За розрахунком позивача за період з 01.06.2019 до 01.08.2025 по особовому рахунку квартири АДРЕСА_1 (20788) з нарахованих 33387 грн 13 коп. сплачено 3155 грн 00 коп, унаслідок чого заборгованість становить 30232 грн 13 коп., а по особовому рахунку квартири АДРЕСА_3 (207186) з нарахованих 23548 грн 95 коп сплачено 15715 грн 00 коп заборгованість становить 7833 грн 95 коп. Загальний розмір основної заборгованості зі сплати внесків позивач визначив у сумі 38 066 грн 08 коп.

Крім основної заборгованості, керуючись частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за весь час прострочення (з 01.06.2019 до 01.08.2025) 3% річних у сумі 3 060 грн 44 коп та інфляційні втрати у сумі 13 043 грн 46 коп, зазначивши у додатках до позову детальний помісячний розрахунок з урахуванням площі приміщень, тарифів за відповідні періоди та хронологічного зарахування сплачених коштів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 у справі №904/5025/25 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18» 38066,08 грн основної заборгованості зі сплати внесків, 3060 грн 44 коп - 3% річних, 13043 грн 46 коп - інфляційних втрат, 2422 грн 40 коп судового збору та 7000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не перебувають у приватній власності фізичних осіб, зареєстрованих за цією адресою, оскільки за даними Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації», Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради відомості про приватизацію або реєстрацію права приватної власності на ці квартири відсутні. З огляду на частину другу статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суд дійшов висновку, що власником неприватизованих квартир державного житлового фонду є територіальна громада в особі місцевої ради, а тому спірні квартири перебувають у володінні територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, що остання й визнала у додаткових поясненнях.

Суд першої інстанції встановив, що розмір внесків на управління будинком підтверджено витягами з протоколів загальних зборів об`єднання, які станом на час розгляду справи не скасовані, а тарифи нечинними не визнавалися.

Щодо строку сплати внесків суд, врахувавши правові позиції Верховного Суду (постанови від 06.07.2018 у справі №910/582/17 та від 11.05.2018 у справі №922/3087/17), зазначив, що внески є щомісячними, терміном їх сплати є останнє число місяця, а тому строк сплати вважається таким, що настав. Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав арифметично правильним, відхиливши заперечення відповідача з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, оскільки об`єднання співвласників не є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є юридичною особою, а не населенням, щодо якого встановлена заборона нарахування додаткових платежів.

Заяву відповідача про застосування позовної давності суд залишив без задоволення, дійшовши висновку, що з урахуванням продовження строків позовної давності на час дії карантину (пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України) та зупинення перебігу позовної давності на час дії воєнного стану (пункт 19 зазначеного розділу) позивач, звернувшись до суду 04.09.2025, звернувся в межах позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Дніпровська міська рада (далі також - апелянт) звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, та порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 у справі №904/5025/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт також просив поновити строк на апеляційне оскарження.

За доводами скарги, за приписами статей 58, 61, 66-68 Житлового кодексу України та частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм квартир комунальної власності несуть наймачі таких квартир, отже позов висунуто до неналежного відповідача. Апелянт наголошує, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , а у квартирі АДРЕСА_3 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які за згодою власника користуються цими квартирами, а отже саме вони у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальними споживачами відповідних послуг, на яких і покладено обов`язок оплати. На обґрунтування цієї позиції апелянт послався на постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 19.08.2019 у справі №641/7403/16-ц, від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 щодо відмови у позові до неналежного відповідача.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про розмір заборгованості, не встановив площу квартир, яка є основним елементом для її розрахунку, та не з`ясував, у який спосіб позивач визначив площу 63,8 кв.м та 45,0 кв.м за відсутності відомостей органів технічної інвентаризації, житлового господарства та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим порушено принцип змагальності та вимоги щодо обґрунтованості судового рішення.

За доводами апелянта, позивачем пропущено строк позовної давності, при цьому позивач не навів обґрунтованих підстав для його поновлення та не порушив питання про поновлення. Апелянт зазначає, що ані дія карантину, встановленого у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), ані введення воєнного стану самі по собі не є підставами для визнання поважними причин пропуску такого строку, оскільки суди в Україні протягом усього спірного періоду працювали та здійснювали правосуддя, пославшись, зокрема, на постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №910/18125/19 та Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №900/115/22.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме у справі №904/5025/25, оскільки додаткова угода №3 від 29.08.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 02.09.2025 не містять посилань на те, що правнича допомога надається саме у цій справі, пославшись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2024 у справі №227/2301/21.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 подано до Центрального апеляційного господарського суду 02.03.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 для розгляду справи №904/5025/25 розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Демчина Т.Ю., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги, витребувано матеріали справи №904/5025/25 з Господарського суду Дніпропетровської області та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на положення частини десятої статті 270 та частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням того, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що установчими зборами співвласників будинку АДРЕСА_4 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18», яке 22.02.2019 зареєстроване, як юридична особа (ідентифікаційний код 42841065). На підставі акту прийняття-передачі об`єкта в управління з управління між КП «ЖГ САМАРСЬКОГО РАЙОНУ» ДМР та ОСББ «Затишна оселя Миру-18» управління будинку було передано останньому з 01.06.2019.

Відповідно до Інформацій за номерами довідок №452186423 та №45186597 від 14.11.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 135-136, том 1) відомості щодо прав власності по спірному нерухомому майну ( АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 ) в реєстрі відсутні.

За даними Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради (листи №8834 від 20.08.2025 та №11063 від 14.10.2025), Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (листи №3/9-4535 від 22.09.2025 та №3/9-80 від 06.01.2026) відомості про приватизацію квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 або про реєстрацію права приватної власності на них відсутні.

У листі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/9-4535 від 22.09.2025 зазначено, що за архівними даними приватизаційних справ департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/12-5600 від 11.11.2025 повідомлено, що департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не готував проєкт рішення стосовно прийняття у комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Цим же листом повідомлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 22.10.2019 №1025 держателем-адміністратором розділу реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра «Муніципальне житло» є департамент житлового господарства Дніпровської міської ради; станом на 11.11.2025 відомості про квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у Розділі Реєстру відсутні. При цьому Департамент прямо зазначив, що реєстр - це не перелік об`єктів права комунальної власності станом на поточну дату, а автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про об`єкти комунальної власності; на теперішній час Реєстр знаходиться в стадії наповнення та формування, тому відсутність інформації в Реєстрі не дає підстав вважати об`єкт, по якому відсутня інформація в Реєстрі, об`єктом некомунальної форми власності.

У листі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №2/5-2371 від 29.09.2025 повідомлено, що за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_5 , станом на 26.09.2025 склад зареєстрованих становить 3 (три) особи: ОСОБА_1 (зареєстрована з 18.06.1987 по теперішній час), ОСОБА_2 (зареєстрована з 09.10.1990 по теперішній час) та ОСОБА_3 (зареєстрована з 15.01.2008 по теперішній час); за адресою: АДРЕСА_7 , станом на 26.09.2025 склад зареєстрованих становить 2 (дві) особи: ОСОБА_4 (зареєстрована з 21.12.1987 по теперішній час) та ОСОБА_5 (зареєстрована з 24.02.2005 по теперішній час).

На вимогу суду про витребування інформації стосовно перебування у комунальній власності квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідач відомостей про передання спірних квартир у найм не надав.

Матеріали справи не містять жодного договору найму жилого приміщення, ордера на жиле приміщення, рішення виконавчого органу міської ради про надання жилих приміщень чи будь-якого іншого доказу, який би підтверджував факт здачі власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у найм (оренду). Таких доказів не подано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до витягу від 10.11.2020 з протоколу №2 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18» від 30.03.2019 (питання №5 порядку денного) затверджено кошторис та внесок на управління будинком у редакції, запропонованій правлінням об`єднання: 4 грн 59 коп. за 1 кв. м (без включення до внеску обслуговування ліфту - 0 грн 51 коп. за 1 кв. м та вивезення сміття - 0 грн 45 коп. за 1 кв. м). Правлінню доручено укласти договори з ліфтообслуговуючою компанією та з компанією з вивезення сміття та включити вартість відповідних послуг до внеску на управління будинком. Отже, для власників квартир та нежитлових приміщень 2 поверху та вище загальний розмір внеску склав 5 грн 55 коп. за 1 кв. м (4 грн 59 коп. + 0 грн 51 коп. + 0 грн 45 коп.).

Відповідно до витягу від 15.11.2020 з протоколу №4 загальних зборів об`єднання від 22.12.2019 (питання №7 порядку денного) розмір внеску на управління будинком на 2020 рік залишено на попередньому рівні: для 1-го поверху - 4 грн 66 коп. за 1 кв. м, для 2-10 поверхів - 5 грн 55 коп. за 1 кв. м.

Згідно з витягом від 01.06.2021 з протоколу №5 загальних зборів об`єднання від 26.12.2020 (питання №6 порядку денного) за підсумками голосування рішення не було прийнято, у зв`язку з чим розмір внеску на утримання будинку на 2021 рік залишився на рівні, прийнятому попередніми загальними зборами згідно з протоколом №4 від 22.12.2019.

Відповідно до витягу від 30.01.2023 з протоколу №5 загальних зборів об`єднання від 11.12.2021 (питання №4 порядку денного) прийнято рішення встановити розмір внеску на управління будинком на 2022 рік: для 1-го поверху - 6 грн 77 коп. за 1 кв. м, для 2-10 поверхів - 7 грн 59 коп. за 1 кв. м. У 2023 році загальні збори не скликалися, розмір внеску залишено на попередньому рівні.

Відповідно до витягу від 30.01.2024 з протоколу №8 загальних зборів об`єднання від 09.12.2023 (питання №4 порядку денного) розмір внеску на управління будинком на 2024 рік встановлено: для 1-го поверху - 7 грн 97 коп. за 1 кв. м, для 2-10 поверхів - 8 грн 90 коп. за 1 кв. м. У 2025 році загальні збори не скликалися, розмір внеску залишено на попередньому рівні.

Зазначені рішення загальних зборів об`єднання станом на час розгляду справи у встановленому законом порядку не оскаржені, не скасовані та недійсними не визнані, отже є обов`язковими для усіх співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18».

Згідно з пунктом 10 наказу голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Миру-18» №1 від 01.06.2019 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» розрахунки за внесками ведуться на відповідному рахунку 377 «Розрахунки зі співвласниками» по особових рахунках приміщень; внески нараховуються до сплати відповідно до затвердженого кошторису щомісяця в останній день місяця; заборгованістю за внесками вважається сальдо на особовому рахунку приміщення на 1 число місяця, наступного за місяцем нарахування внеску.

На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 позивачем подано додаткові пояснення (вхідний номер суду №56281/25 від 23.12.2025), у яких наведено зведений, розгорнутий та обґрунтований розрахунок усіх складових заявлених до стягнення сум із посиланням на первинні документи.

По квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за період з 01.06.2019 до 01.08.2025, тобто за 74 місяці, нараховано 33387 грн 13 коп. внесків, а саме: за тарифом 5 грн 55 коп. за 1 кв. м (63,8 кв. м Ч 5 грн 55 коп. = 354 грн 09 коп. на місяць) протягом 31 місяця - 10 976 грн 79 коп.; за тарифом 7 грн 59 коп. за 1 кв. м (63,8 кв. м Ч 7 грн 59 коп. = 484 грн 24 коп. на місяць) протягом 24 місяців - 11 621 грн 76 коп.; за тарифом 8 грн 90 коп. за 1 кв. м (63,8 кв. м Ч 8 грн 90 коп. = 567 грн 82 коп. на місяць) протягом 19 місяців - 10 788 грн 58 коп.

Загалом особами, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 за особовим рахунком квартири АДРЕСА_1 за цей період сплачено 3155 грн 00 коп: 355 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 15.07.2019; 500 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 17.02.2020; 400 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 15.05.2020; 400 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 17.08.2020; 400 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 15.02.2021; 400 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 15.07.2021; 700 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 17.09.2024. Зазначені кошти зараховані позивачем в оплату нарахованих внесків у хронологічному порядку. Отже, заборгованість по квартирі АДРЕСА_1 становить 30232 грн 13 коп. (33387 грн 13 коп. - 3155 грн 00 коп.).

По квартирі АДРЕСА_3 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) за період з 01.06.2019 по 01.08.2025, тобто за 74 місяці, нараховано 23 548 грн 95 коп. внесків, а саме: за тарифом 5 грн 55 коп. за 1 кв. м (45,0 кв. м Ч 5 грн 55 коп. = 249 грн 75 коп. на місяць) протягом 31 місяця - 7742 грн 25 коп.; за тарифом 7 грн 59 коп. за 1 кв. м (45,0 кв. м Ч 7 грн 59 коп. = 341 грн 55 коп. на місяць) протягом 24 місяців - 8 197 грн 20 коп.; за тарифом 8 грн 90 коп. за 1 кв. м (45,0 кв. м Ч 8 грн 90 коп. = 400 грн 50 коп. на місяць) протягом 19 місяців - 7609 грн 50 коп.

Загалом особами які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 за особовим рахунком квартири за цей період сплачено 15715 грн 00 коп: 260 грн 00 коп. - платіжним дорученням від 14.06.2019; 250 грн 00 коп. - від 19.09.2019; 250 грн 00 коп. - від 04.10.2019; 200 грн 00 коп. - від 19.11.2019; 250 грн 00 коп. - від 11.12.2019; 250 грн 00 коп. - від 09.01.2020; 250 грн 00 коп. - від 18.02.2020; 500 грн 00 коп. - від 25.05.2020; 250 грн 00 коп. - від 12.08.2020; 250 грн 00 коп. - від 06.01.2021; 1 000 грн 00 коп. - від 18.10.2021; 500 грн 00 коп. - від 15.11.2021; 500 грн 00 коп. - від 03.02.2022; 600 грн 00 коп. - від 16.03.2022; 700 грн 00 коп. - від 05.07.2022; 700 грн 00 коп. - від 14.11.2022; 300 грн 00 коп. - від 29.03.2023; 300 грн 00 коп. - від 13.04.2023; 300 грн 00 коп. - від 01.05.2023; 300 грн 00 коп. - від 09.06.2023; 400 грн 00 коп. - від 18.07.2023; 500 грн 00 коп. - від 13.09.2023; 500 грн 00 коп. - від 09.01.2024; 500 грн 00 коп. - від 22.01.2024; 500 грн 00 коп. - від 09.02.2024; 500 грн 00 коп. - від 23.02.2024; 500 грн 00 коп. - від 07.03.2024; 500 грн 00 коп. - від 09.04.2024; 500 грн 00 коп. - від 09.05.2024; 500 грн 00 коп. - від 11.06.2024; 500 грн 00 коп. - від 16.07.2024; 605 грн 00 коп. - від 25.10.2024; 800 грн 00 коп. - від 18.03.2025; 1 000 грн 00 коп. - від 09.05.2025. Отже, по квартирі №186 становить 7833 грн 95 коп. (23548 грн 95 коп. – 15715 грн 00 коп.).

Загальна заборгованість за особовими рахунками спірних квартир за період з 01.06.2019 до 01.08.2025 нараховано 56936 грн 08 коп. внесків (33387 грн 13 коп.+ 23548 грн 95 коп), з яких сплачено 18870 грн 00 коп. (3155 грн 00 коп.+15715 грн 00 коп.).

У додаткових поясненнях позивачем наведено помісячний розрахунок 3 % річних за формулою: сума боргу Ч 3 % : 365 Ч кількість днів прострочення, із зазначенням по кожному платежу суми боргу, дати початку прострочення та кількості днів прострочення. Загальний розмір 3 % річних становить 3060 грн 44 коп. (2334 грн 26 коп. - по квартирі №88 та 726 грн 18 коп. - по квартирі №186).

Інфляційні втрати обчислені позивачем за формулою: сума простроченого до сплати боргу Ч сукупний індекс інфляції за період прострочення - сума боргу, при цьому сукупний індекс інфляції визначено як добуток індексів інфляції за відповідні місяці періоду прострочення із наведенням таблиці індексів інфляції за спірний період. Загальний розмір інфляційних втрат становить 13 043 грн 46 коп. (10145 грн 48 коп. - по квартирі №88 та 2897 грн 98 коп. - по квартирі №186).

Отже, загальна ціна позову становить 54169 грн 98 коп. (38 066 грн 08 коп. + 3 060 грн 44 коп. + 13 043 грн 46 коп.).

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення із відповідача внесків з утримання та використання майна, яка є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, які пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління урегульовані законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (стаття 4 Закону Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (статті 9-10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Метою створення об`єднання, серед іншого, є належне утримання та використання спільного майна. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (стаття 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом (частина 1-2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» окрім іншого визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Із наведеного вбачається, що обов`язок утримання спільного майна багатоквартирного будинку та здійснення витрат на управління ним виникає у співвласника такого будинку безпосередньо в силу закону (статті 322 Цивільного кодексу України, частини другої статті 7 та статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку») незалежно від факту користування квартирою та членства в об`єднанні співвласників. Прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов`язковими для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним господарським судом підтверджено, що спірні квартири №88 та №186 по проспекту Миру, 18 у місті Дніпрі є неприватизованими та перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, від імені якої діє Дніпровська міська рада. Отже, Дніпровська міська рада як власник цих квартир є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, зобов`язаним нести витрати на управління ним пропорційно до площі квартир, а тому є належним відповідачем за заявленою вимогою.

Колегія суддів не заперечує проти наведених апелянтом правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №5015/3683/11 (про те, що встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 (про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача). Проте у цій справі суд першої інстанції виконав відповідний обов`язок та встановив, що Дніпровська міська рада є належним відповідачем за заявленою вимогою, з чим погоджується й апеляційний господарський суд. Отже, зазначені правові висновки не підлягають застосуванню у спосіб, на якому наполягає апелянт.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до неналежного відповідача не знайшли свого підтвердження та відхиляються.

Наведене узгоджується з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13, від 11.11.2015 у справі №914/189/14, від 27.07.2016 у справі №904/8242/14 та у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №910/13182/17, згідно з якими особа, яка є власником приміщення в будинку, де створено об`єднання співвласників, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а витрати на утримання спільного майна розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника незалежно від факту використання ними приміщення та спільного майна.

Доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до неналежного відповідача з посиланням на частину четверту статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що зазначеною нормою передбачено, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком несуть наймачі (орендарі) саме у разі здачі в найм (оренду) квартир державної або комунальної власності. Отже, для покладення цього обов`язку на наймачів необхідним є доведення факту здачі спірних квартир у найм (оренду), тобто наявності відповідних договорів найму жилих приміщень чи ордерів.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеному Дніпровська міська рада, яка є органом місцевого самоврядування, що здійснює повноваження власника комунального житлового фонду, не надала належних та допустимих доказів здачі спірних квартир у найм (оренду), зокрема договорів найму жилих приміщень або ордерів. Наявний у справі лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №2/5-2371 від 29.09.2025 підтверджує лише факт реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, не підтверджує ані факту здачі квартир у найм власником, ані переходу до наймачів обов`язку зі здійснення витрат на управління будинком у розумінні частини четвертої статті 12 наведеного Закону.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні квартири є неприватизованими, перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, яка є їх власником та співвласником спільного майна багатоквартирного будинку.

Крім того, спірні у цій справі внески є внесками співвласників на управління та утримання спільного майна багатоквартирного будинку, які встановлені рішеннями загальних зборів об`єднання відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а не платою за житлово-комунальні послуги за договором про їх надання. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією та не є виконавцем житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З огляду на це посилання апелянта на положення про індивідуального споживача житлово-комунальних послуг та на відповідну судову практику не спростовують обов`язку відповідача як співвласника нести витрати на управління багатоквартирним будинком.

Доводи апеляційної скарги про невстановлення судом першої інстанції площі спірних квартир також відхиляються апеляційним судом. Площу квартир (63,8 кв.м та 45,0 кв.м) позивач визначив у розрахунку заборгованості, тоді як відповідач, всупереч частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних належних і допустимих доказів (технічних паспортів, відомостей органів технічної інвентаризації чи органу приватизації), які спростовували б визначену позивачем площу або свідчили про інші технічні характеристики приміщень. За стандартом вірогідності доказів, закріпленим у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги площу приміщень за розрахунком позивача, як більш вірогідну.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, які визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжено на строк дії такого карантину, а пунктом 19 цього розділу перебіг позовної давності на період дії воєнного стану було зупинено. Законом України від 14.05.2025 №4434-IX пункт 19 виключено з 04.09.2025.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, звернувшись до суду 04.09.2025 з вимогами за період з 01.06.2019 до 01.08.2025, звернувся в межах позовної давності, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування позовної давності правомірно залишена без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд враховує, що апелянт помилково ототожнює позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися за захистом порушеного права (матеріально-правова категорія), із процесуальними строками звернення до суду, а тому його посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №900/115/22, яка стосується поновлення процесуальних строків, є безпідставним.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу апеляційним господарським судом встановлено, що на їх підтвердження позивачем подано до суду першої інстанції копію договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів №14/2-04/25 від 22.04.2025, копію додаткової угоди №3 від 29.08.2025 до зазначеного договору та копію ордера серії АЕ №1412592 від 15.08.2025 на надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №3 від 29.08.2025 до договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів №14/2-04/25 від 22.04.2025 сторони домовилися, що адвокатським об`єднанням надається правнича допомога у справі про стягнення у судовому порядку з Дніпровської міської ради заборгованості зі сплати внесків співвласників будинку на утримання спільного майна, а саме нарахованих на площу квартир 88 та 186 у будинку 18 по проспекту Миру у місті Дніпро, які перебувають у комунальній власності, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги та представництво інтересів у фіксованому розмірі 7000 грн 00 коп. за юридичне супроводження справи в Господарському суді Дніпропетровської області з позовними вимогами до Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати внесків співвласників будинку на утримання спільного майна, 3 % річних за користування ними та інфляційних втрат, що включає усні консультації, аналіз законодавства та судової практики, підготовку та подання позовної заяви до суду, підготовку та подання відповіді на відзив, пояснень, заяв, клопотань.

Згідно з пунктом 2 зазначеної додаткової угоди сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється одноразово за весь необхідний обсяг послуг на підставі актe приймання-передачі наданих послуг у безготівковому порядку протягом 3 робочих днів. У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається, зокрема, із суми витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про недоведеність витрат на професійну правничу допомогу у цій справі. На відміну від обставин справи №227/2301/21, які зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024, на яку посилається апелянт (щодо відсутності доказів на платіжних вимогах про оплату послуг адвоката посилань на конкретну справу), у цій справі пунктом 1 додаткової угоди №3 від 29.08.2025 до договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів №14/2-04/25 від 22.04.2025 визначено, що правнича допомога надається у справі про стягнення у судовому порядку з Дніпровської міської ради заборгованості зі сплати внесків співвласників, нарахованих на площу квартир 88 та 186 у будинку 18 по проспекту Миру у місті Дніпрі, які перебувають у комунальній власності. Отже, предмет додаткової угоди прямо кореспондує предмету цієї справи, а факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 02.09.2025, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 7 000 грн 00 коп.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 у справі №904/5025/25 ухвалене за повного з`ясування обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.

За наведених мотивів, відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 у справі №904/5025/25 без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 по справі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 16.07.2026.

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.В. Стефанів

Т.Ю. Демчина