Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №904/12/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Дата: 14 липня 2026 р.

Справа: №904/12/25

Суддя: Кощеєв Ігор Михайлович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/12/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Ніколенко М.М.

від відповідача-2: Прохоров О.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Криворізька промислова інвестиційна компанія”

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 р.

( суддя Дичко В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 10.10.2025 р. )

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Криворізька промислова інвестиційна компанія”,

м. Кривий Ріг

до відповідача -1:

Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”,

м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача -1:

Покровський відділ державної виконавчої служби

у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ),

м. Кривий Ріг

до відповідача -2:

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія”,

м. Кривий Ріг

про визнання права власності на транспортні засоби та

зняття з них арешту

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” про:

- визнання права власності на рухоме майно загальною вартістю 1 860 000 грн, а саме:

1. Автомобіль вантажний бортовий ГАЗ C41R33-50: державний номер – НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_2 , рік випуску – 2017, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , погоджена вартість (грн) – 75 000;

2. Автобус – загальний мікроавтобус ГАЗ 322132-414: державний номер – НОМЕР_5 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_6 , рік випуску – 2008, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_7 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

3. Автобус – загальний мікроавтобус ГАЗ 322132-414: державний номер – НОМЕР_8 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_9 , рік випуску – 2008, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_10 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

4. Автомобіль вантажний – загальний бортовий ГАЗ С41R33-10: державний номер – НОМЕР_11 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_12 , рік випуску – 2016, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , погоджена вартість (грн) – 75 000;

5. Автомобіль вантажний – загальний вантажопасажирський ГАЗ 27527: державний номер – НОМЕР_15 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_16 , рік випуску – 2019, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_17 / НОМЕР_18 , погоджена вартість (грн) – 90 000;

6. Автомобіль вантажний бортовий АС-G3309: державний номер – НОМЕР_19 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_20 , рік випуску – 2008, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_21 , погоджена вартість (грн) – 45 000;

7. Автомобіль легковий – загальний вантажопасажирський АС-G2705 ВП6: державний номер – НОМЕР_22 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_23 , рік випуску – 2011, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_24 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

8. Автомобіль вантажний загальний бортовий УАЗ 390945-520: державний номер – НОМЕР_25 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_26 , рік випуску – 2018, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_27 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

9. Автомобіль спеціальний вантажний бортовий з краном маніпулятором ВЕЛМАШ-Україна В16-2130: державний номер – НОМЕР_28 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_29 , рік випуску - 2021, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_30 , погоджена вартість (грн) – 1 050 000;

10. Автомобіль загальний вантажний вантажопасажирський ГАЗ А32R33-60: державний номер – НОМЕР_31 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_32 , рік випуску – 2019, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_33 , погоджена вартість (грн) – 90 000;

11. Автомобіль загальний вантажний вантажопасажирський ГАЗ 2705 АС-6: державний номер - НОМЕР_34 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_35 , рік випуску – 2013, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_36 , погоджена вартість (грн) – 75 000;

12. Автомобіль загальний легковий універсал RENAULT LOGAN: державний номер – НОМЕР_37 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_38 , рік випуску – 2010, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_39 , погоджена вартість (грн) – 97 500;

13. Автомобіль загальний вантажний бортовий УАЗ 390945: державний номер – НОМЕР_40 , свідоцтво про державну реєстрацію – СТТ998341, рік випуску – 2016, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_41 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

- зняття арешту і заборони відчуження ( в тому числі на зняття з обліку та/або перереєстрацію, інше розпорядження ), який накладений у рамках виконавчого провадження № 74241079, постанова про арешт майна боржника від 12.04.2024, у частині, що стосується транспортних засобів:

5. Автомобіль вантажний – загальний вантажопасажирський ГАЗ 27527: державний номер – НОМЕР_15 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХЕ228035, рік випуску – 2019, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_17 / НОМЕР_18 , погоджена вартість (грн) – 90 000;

8. Автомобіль вантажний загальний бортовий УАЗ 390945-520: державний номер – НОМЕР_25 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХЕ048752, рік випуску – 2018, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_27 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

9. Автомобіль спеціальний вантажний бортовий з краном маніпулятором ВЕЛМАШ Україна В16-2130: державний номер – НОМЕР_28 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХА241019, рік випуску - 2021, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_30 , погоджена вартість (грн) – 1050000;

10. Автомобіль загальний вантажний вантажопасажирський ГАЗ А32R33-60: державний номер – НОМЕР_31 , свідоцтво про державну реєстрацію – СТТ998340, рік випуску – 2019, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_33 , погоджена вартість (грн) – 90 000;

11. Автомобіль загальний вантажний вантажопасажирський ГАЗ 2705 АС-6: державний номер - НОМЕР_34 , свідоцтво про державну реєстрацію – СТТ998342, рік випуску – 2013, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_36 , погоджена вартість (грн) – 75 000;

12. Автомобіль загальний легковий універсал RENAULT LOGAN: державний номер – НОМЕР_37 , свідоцтво про державну реєстрацію – СТТ998187, рік випуску – 2010, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_39 , погоджена вартість (грн) – 97 500;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є заставодержателем зазначеного рухомого майна на підставі договору про задоволення вимог заставодержателя № 2 від 06.06.2024 р., укладеного між ТОВ "КПІК" та ТОВ "НВП "УГК". Право вимоги за кредитним договором № 34/001 від 21.12.2023 р. перейшло до Позивача від ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" на підставі договору відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024 р. Позивач зазначає, що при здійсненні переоформлення рухомого майна стало відомо про накладення обмежень Покровським відділом державної виконавчої служби, а звернення до органу ДВС із заявою про виключення майна з переліку обтяжень залишилося без задоволення у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 р. у справі № 904/12/25 у задоволенні позовної заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши висновку про відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують виникнення у Позивача прав заставодержателя за договором застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р. Суд зазначив, що Позивач не долучив до матеріалів справи договір про відступлення права вимоги за договором застави № 34/001-З1 від 02.05.2024 р., відповідно до якого права заставодержателя перейшли від ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" до ТОВ "КПІК", і саме з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Позивач не погоджується з таким висновком, оскільки право застави на майно Відповідача -2 виникло у Позивача на підставі закону, внаслідок відступлення йому права вимоги за основним зобов`язанням, а не на підставі окремого договору відступлення прав заставодержателя. Апелянт зазначає, що такий договір є лише відображенням факту переходу прав заставодержателя, який вже відбувся в силу закону, а не підставою виникнення такого права.

Водночас, Апелянт посилається на ст. 514 ЦК України, згідно з якою до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Також посилається на частину першу ст. 574 ЦК України, відповідно до якої застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду, та на ст. 592 ЦК України, яка визначає вичерпний перелік підстав припинення права застави, до якого не відноситься заміна кредитора шляхом відступлення права вимоги.

При цьому Скаржник звертає увагу на частину другу ст. 27 Закону України «Про заставу», згідно з якою застава зберігає силу у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі, а також на частину третю ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої у разі відступлення обтяжувачем забезпеченого обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження. Апелянт наголошує, що жоден законодавчий акт не пов`язує набуття прав заставодержателя новим кредитором саме з укладенням окремого договору відступлення вимог заставодержателя.

На підтвердження своєї позиції Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 р. у справі № 754/8750/19, в якій суд дійшов висновку про акцесорний характер забезпечувального зобов`язання, яке наслідує юридичну долю основного зобов`язання, та зазначив, що факт відступлення права вимоги сам по собі не припиняє заставу, а лише змінює особу заставодержателя, при цьому право застави переходить до нового кредитора без вимоги щодо укладення окремої угоди.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції посилався на положення ст. 27 Закону «Про заставу» та ст. 23 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», однак застосував їх невірно, що відповідно до частини другої ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.

Щодо порушення норм процесуального права Скаржник зазначає, що ухвалою суду від 07.01.2025 р. позовну заяву було залишено без руху та зобов`язано Позивача надати, зокрема, копії договорів забезпечення ( договору застави № 34/001-З від 21.12.2023 р., договору застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р. та іпотечного договору № 34/001-І від 21.12.2023 р.). Проте в рішенні суду від 02.10.2025 р. відсутнє дослідження зазначених договорів та їх оцінка, що робить незрозумілою мету суду вимагати надання саме цих документів.

Апелянт наголошує, що суд, зобов`язавши Позивача надати копії одних договорів, які визнав необхідними для розгляду справи, водночас не зобов`язав Позивача надати договір про відступлення прав вимоги за договором застави, однак саме з підстав ненадання цього договору відмовив у задоволенні позову. Такі дії суду Апелянт вважає непослідовними та суперечливими, такими, що не відповідають завданням господарського судочинства, визначеним ст. 2 ГПК України, та порушують принципи змагальності і пропорційності, передбачені статтями 13, 15 ГПК України.

Апелянт також звертає увагу, що протягом усього розгляду справи жоден з учасників не посилався на відсутність договорів відступлення прав вимоги, в тому числі права застави, цей договір не згадується в заявах по суті від інших учасників справи. При цьому Відповідач -2 — ТОВ "НВП "УГК" — визнавав позов по суті, погоджувався з укладеними договорами та фактом звернення стягнення на заставне майно Позивачем, а також з фактом переходу до нього прав на заставне майно, чому суд не надав належної оцінки.

Одночасно Апелянт просить долучити до матеріалів справи копію договору про відступлення права вимоги за договором застави № 34/001-З1 від 02.05.2024 р. для дослідження та оцінки його змісту.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/12/25.

Матеріали справи № 904/12/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.03.2026 р..

Від представників Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” до суду надійшли заяви про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі – ЄСІТС ).

02.03.2026 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 04.03.2026 р. не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 р. у справі № 904/12/25 призначено в судове засідання на 10.06.2026 р. Ухвалено провести судове засідання з представниками Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

01.06.2026р. від представника Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (адвоката Ніколенко М.М.) до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 10.06.2026р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 р., судове засідання у справі № 904/12/25 призначене на 10.06.2026р. о 14:30 год вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

02.06.2026р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» (адвоката Прохорова О.О.) до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні 10.06.2026р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 р., судове засідання у справі № 904/12/25 призначене на 10.06.2026р. о 14:30 год вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» , в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 15.07.2026р..

06.07.2026р. від представника Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (адвоката Ніколенко М.М.) до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 10.06.2026р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 р., судове засідання у справі № 904/12/25 призначене на 15.07.2026р. вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

09.07.2026р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» (адвоката Прохорова О.О.) до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні 15.07.2026р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 р., судове засідання у справі № 904/12/25 призначене на 15.07.2026р. вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» , в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Позивач та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Третьої особи.

У судовому засіданні 15.07.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.12.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” ( Кредитодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” ( Позичальник ) укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 34/001, відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у сумі 5 000 000,00 грн ( далі – кредит ) на засадах строковості, зворотності, цільового використання та платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 34/001 Кредитодавець надає Позичальнику кредит за цільовим призначенням (метою): для поповнення обігових коштів.

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 34/001 кредит надається строком на 12 (дванадцять) місяців від дати надання кредиту, тобто з 21.12.2023 р. по 20.12.2024 р.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 34/001 Кредитодавець зобов`язаний надати кредит Позичальнику протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання цього договору, з можливістю надання кредитних коштів частково.

Згідно з пунктом 2.3 Договору № 34/001 Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1 цього договору і відповідно до графіку розрахунків, що є додатком № 1 до цього договору ( далі – графік розрахунків).

Згідно з пунктом 4.1 Договору № 34/001 зобов`язання Позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується:

4.1.1. Договором застави рухомого майна (обладнання) № 34/001-З від 21.12.2023 р..

4.1.2. Договором застави рухомого майна ( автотранспортні засоби ) № 34/001-З1 від 21.12.2023 р.

4.1.3. Іпотечним договором № 34/001-І від 21.12.2023 р.

На підставі підпунктів 5.1.3, 5.1.6 пункту 5.1 Договору № 34/001 Позичальник, крім обов`язків, передбачених іншими розділами цього договору, зобов`язаний: Вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка розрахунків. Укласти договір щодо забезпечення виконання зобов`язання позичальником перед кредитодавцем за цим договором, якщо воно підлягає оформленню окремим договором.

Згідно з пунктом 5.5 Договору № 34/001 усі права та обов`язки Позичальника щодо цього договору можуть за згодою Кредитодавця перейти до третьої особи. Кредитодавець має право уступати право вимоги ( і передавати усі права та обов`язки ) за цим договором третім особам без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 12.1 Договору № 34/001 цей договір є чинним з моменту його підписання обома сторонами і діє до 20.12.2024 р. або до повного виконання зобов`язань за цим договором в залежності від того, що настане раніше.

Також 21.12.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” ( Заставодержатель ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” ( Заставодавець ) укладено договір застави № 34/001-З1, відповідно до пункта 1.1 якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, що випливають з договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 34/001 від 21.12.2023 р. з всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені ( далі – кредитний договір ), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” ( Боржник ) та Заставодержателем, відповідно до якого Заставодержатель надає Боржнику кредит у сумі 5 000 000,00 грн на визначених кредитним договором умовах строком погашення 20.12.2024 р., з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 34/001-З1 Заставодавець з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов`язань Боржника заставляє рухоме майно, яке є предметом застави за цим договором ( далі – предмет застави ), а саме:

1. Автомобіль вантажний бортовий ГАЗ C41R33-50: державний номер – НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХК716032, рік випуску – 2017, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , погоджена сторонами ринкова вартість (грн) – 100 000, заставна вартість (грн) – 75 000.

4. Автомобіль вантажний – загальний бортовий ГАЗ С41R33-10: державний номер – НОМЕР_11 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХІ022046, рік випуску – 2016, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , погоджена сторонами вартість (грн) – 100 000, заставна вартість (грн) – 75 000.

5. Автомобіль вантажний – загальний вантажопасажирський ГАЗ 27527: державний номер – НОМЕР_15 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХЕ228035, рік випуску – 2019, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_42 , погоджена сторонами ринкова вартість (грн) – 120 000, заставна вартість (грн) – 90 000.

6. Автомобіль вантажний бортовий АС-G3309: державний номер – НОМЕР_19 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХІ021691, рік випуску – 2008, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_21 , погоджена сторонами ринкова вартість (грн) – 60 000, заставна вартість (грн) – 45 000.

7. Автомобіль легковий – загальний вантажопасажирський АС-G2705 ВП6: державний номер – НОМЕР_22 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХІ021696, рік випуску – 2011, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_24 , погоджена сторонами ринкова вартість (грн) – 70 000, заставна вартість (грн) – 52 500.

9. Автомобіль спеціальний вантажний бортовий з краном маніпулятором ВЕЛМАШ-Україна В16-2130: державний номер – НОМЕР_28 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_29 , рік випуску – 2021, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_30 , погоджена сторонами ринкова вартість (грн) – 1 400 000, заставна вартість (грн) – 1 050 000.

Погоджена сторонами ринкова вартість всього 2 480 000 грн, заставна вартість всього 1 860 000 грн.

Предмет застави знаходиться за адресою: Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Ферганська, 35 або будь-якому іншому місці, де фактично знаходиться заставлене майно.

Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою від 21.12.2023 р.

За даними довідки від 21.12.2023 р. предмет застави обліковується на балансі Заставодавця.

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 34/001-З1 станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмета застави становить 1 860 000 грн.

З метою уникнення сумнівів, в рамках цього договору під “заставною вартістю предмета застави” розуміється сума, яка розраховується шляхом множення ринкової вартості предмета застави, визначеної у звіті про оцінку предмета застави/заставодержателем, на розмір заставного дисконта, зазначений у першому абзаці цього пункту договору, та застосовується при розрахунку заставодержателем коефіцієнта покриття забезпеченням грошових зобов`язань боржника за кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.11 Договору № 34/001-З1 сторони домовилися, що застава зберігає силу, якщо предмет застави переходить у власність іншої особи, або якщо заставодержатель відступає права за цим договором та права вимоги за кредитним договором третім особам ( з урахуванням пп. 2.1.11 цього договору ), або Боржник за згодою Заставодержателя відступить права за цим договором на іншу особу.

Відповідно до пп. 2.1.11 п. 2.1 Договору № 34/001-З1 Заставодержатель має право відступати права за цим договором третім особам без отримання згоди Заставодавця та права вимоги за кредитним договором, письмово повідомивши Заставодавця у п`ятиденний строк про такі відступлення.

Згідно з пунктом 3.1 Договору № 34/001-З1 застава виникає з моменту підписання договору уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 3.2 Договору № 34/001-З1 застава припиняється задоволенням Заставодавцем та/або Боржником у повному обсязі вимог Заставодержателя, забезпечених заставою за цим договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору № 34/001-З1 звернення стягнення на предмет застави та порядок реалізації заставленого майна здійснюється відповідно до чинного законодавства України, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом.

У разі звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса до такого виконавчого напису також включаються (можуть бути включені) штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), що передбачені цим договором та кредитним договором.

Згідно з пунктом 8.4 Договору № 34/001-З1 цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання Боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.

02.05.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” ( Кредитор ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” ( Новий кредитор ) укладено договір відступлення прав вимоги № 1/01, відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, встановлених цим договором, Кредитор передає (поступається) Новому кредитору за плату, а новий Кредитор вживає належних Кредитору права грошової вимоги (права вимоги) до Боржника за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ( далі – кредитний договір), № 34/001 від 21.12.2024 р., укладеним між Кредитором та Боржником ( ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія”, місцезнаходження: Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 13, приміщення 56, ідентифікаційний код 41171368 ).

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 1/01 внаслідок передачі (поступки) заборгованості за договором Новий редитор замінює Кредитора в кредитному договорі і набуває права грошових вимог Кредитора за цим кредитним договором, включаючи право вимагати від Боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржника за кредитним договором.

На підставі пункту 6.1 Договору № 1/01 відповідно до умов цього договору Кредитор передає ( відступає ) Новому кредитору право вимоги до Боржника, що виникло у Кредитора внаслідок укладення з Боржником договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 34/001 від 21.12.2023 р. і наданням Кредитором Боржнику кредитних коштів, становить 5 301 639,35 грн станом на дату підписання цього договору.

Згідно з пунктом 6.2 Договору № 1/01 оформлення права вимоги відбувається в наступному порядку:

6.2.1. За договором Кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги в розмірі суми заборгованості відповідно до пункту 6.1.

6.2.2. Для підтвердження автентичності прав вимог Кредитор надає Новому кредитору документацію в порядку, передбаченому цим договором.

6.2.3. Права вимоги переходять до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий Кредитор стає Кредитором по відношенню до Боржника по його заборгованості.

При цьому, виконання Новим кредитором і Кредитором умов, визначених цим пунктом, є необхідною і достатньою підставою для оформлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги в цих випадках не потрібно.

Одночасно з укладанням цього договору укладаються договори про відступлення прав вимог до договорів забезпечення, а саме: договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором до договору іпотеки №34/001-І від 21.12.2023 р., що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Стюрко О.О., зареєстровано в реєстрі за № 1807; договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-З від 21.12.2023 р.; договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р.; договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-З2 від 21.12.2023 р.

6.2.4. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди Боржника.

На підставі пункту 6.3 Договору № 1/01 з моменту переходу до Нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього договору, Новий кредитор замінює Кредитора в кредитному договорі і набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Кредитора за цим кредитним договором. Разом з правами вимоги до Нового кредитора переходять всі інші, пов`язані з ними права, в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржникам по заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Новий кредитор одержить від Боржника на виконання його вимог, і інші, включаючи права, що забезпечують зобов`язання Боржника.

Згідно з пунктами 7.1-7.3 Договору № 1/01 в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, Новий кредитор сплачує Кредитору плату в розмірі, яка станом на дату підписання цього договору становить 5 301 639,35 грн без ПДВ.

Новий кредитор здійснює оплату Кредитору шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 7.1 цього договору, на вказаний кредитором рахунок протягом одного календарного місяця з дати підписання сторонами цього договору.

Днем здійснення оплати вважається день списання грошових коштів з рахунку нового кредитора.

На підставі пунктів 8.1-8.3 Договору № 1/01 Кредитор зобов`язується протягом 5 (п`яти) днів з моменту укладення цього договору надати Новому кредитору всю документацію по праву вимоги до боржника, зазначеного в реєстрі Боржників (додаток №1 до цього договору).

Факт здійснення сторонами прийому – передачі документації підтверджується відповідним актом прийому–передачі ( додаток № 3 до цього договору ), підписаним особами, які мають повноваження на здійснення цих дій від кожної із сторін.

Прийом – передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням кредитора.

Згідно з пунктом 11.1 Договору № 1/01 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” підписано та скріплено печатками додаток № 1 “Реєстр боржників” до договору відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024 р., у якому Боржником указано Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” (код ЄДРПОУ 41171368) за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 34/001 від 21.12.2023 р., сума – 5 301 639,35 грн.

02.05.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” підписано та скріплено печатками акт приймання–передачі до договору відступлення прав вимоги № 1/001 від 02.05.2024 р., що є додатком № 2 до договору відступлення прав вимоги № 1/001 від 02.05.2024 р., за яким:

1. Відповідно до п. 6.1 договору відступлення прав вимоги № 1/001 від 02.05.2024 р. та реєстру боржників (додаток № 1 до договору відступлення прав вимог №1/001 від 02.05.2024 р. ) Кредитор – передав, а Новий кредитор – прийняв права вимог за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 34/001 від 21.12.2023 р.

2. Кількість боржників: 1 (один).

3. Загальна сума заборгованості: 5 301 639,35 грн.

02.05.2024 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі документації Боржника, що є додатком № 3 до договору відступлення прав вимоги № 1/001 від 02.05.2024 р., за пунктом 1 якого Кредитор передав, а Новий кредитор прийняв згідно з вимогами п. 8.2 договору відступлення прав вимоги № 1/001 від 02.05.2024 р. документацію Боржників, перерахованих в таблиці № 1 цього акта.

Відповідно до таблиці № 1 Боржником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія”. Кредитний договір: так. Договори забезпечення: так. Виписка про підтвердження надання коштів: так.

06.06.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” ( між Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави № 34/001-З1 від 02.05.2024 р., згідно якого право вимоги перейшло до ТОВ “Криворізька промислова інвестиційна компанія” ) ( Заставодержатель ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” ( Заставодавець ) укладено договір про задоволення вимог заставодержателя № 2 ( далі – Договір № 2).

Відповідно до пункту 1 Договору № 2 у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” своїх зобов`язань щодо повернення кредиту за Кредитним договором № 34/001 від 21.12.2023 р., сторони цього договору вирішили здійснити позасудове врегулювання, згідно з окремим договором між Заставодержателем та Заставодавцем про задоволення вимог заставодержателя шляхом передачі Заставодержателю права власності на предмет застави в рахунок повного виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 34/001 від 21.12.2023 р. Заставодержатель задовольняє забезпечену заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмет застави, отже, Заставодавець передає, а Заставодержатель приймає у власність належне Заставодавцю рухоме майно, а саме:

7. Автомобіль легковий – загальний вантажопасажирський АС-G2705 ВП6: державний номер – НОМЕР_22 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХІ021696, рік випуску – 2011, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_43 / НОМЕР_44 , погоджена вартість (грн) – 52 500.

9. Автомобіль спеціальний вантажний бортовий з краном маніпулятором ВЕЛМАШ-Україна В16-2130: державний номер – НОМЕР_28 , свідоцтво про державну реєстрацію – СХА241019, рік випуску – 2021, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_30 , погоджена вартість (грн) – 1 050 000.

11. Автомобіль загальний вантажний вантажопасажирський ГАЗ 2705 АС-6: державний номер – НОМЕР_34 , свідоцтво про державну реєстрацію – СТТ998342, рік випуску – 2013, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_36 , погоджена вартість (грн) – 75 000.

Погоджена вартість всього 1 860 000 гривень.

Згідно з пунктом 3 Договору № 2 зазначене майно знаходиться у заставі у Заставодержателя на підставі Договору застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р.

На підставі пункту 5 Договору № 2 Заставодержатель набуває права власності на рухоме майно відповідно до переліку в пункті 2 за вартістю, визначеною в п. 2 даного договору.

Згідно з пунктом 7 Договору № 2 підписання цього договору є підставою для повного припинення зобов`язань Заставодавця за кредитним договором № 34/001 від 21.12.2023 р. та Договору застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р.

Відповідно до пункту 8 Договору № 2 цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності Заставодержателя на рухоме майно.

Згідно з пунктом 9 Договору № 2 укладення цього договору про задоволення вимог заставодержателя свідчить та є підтвердженням виконання заставодавцем за цим договором зобов`язання по погашенню заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” за кредитним договором № 34/001 від 21.12.2023 р. в сумі 5 301 639,35 грн, а також припиняє дію вищезазначеного договору застави.

Відповідно до пункту 11 Договору № 2 право власності на вищезазначений комплекс виникає у Заставодержателя з моменту підписання сторонами цього договору.

Позивач наголошує на тому, що при здійсненні переоформлення рухомого майна, яке набуло Товариство з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” внаслідок задоволення своїх вимог, стало відомо, що на рухоме майно накладено обмеження Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса ) у вигляді арешту та заборони відчуження на все рухоме та нерухоме майно ( в тому числі і на те рухоме майно, що фактично вже належить Позивачу ), в рамках виконавчого провадження № 74241079.

21.06.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” звернулось до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою № 73 про виключення з об`єкта обтяження рухомого майна, що належить Позивачу.

Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) листом № 2810-34/209891 від 03.07.2024 р. повідомив, що згідно з вимогами чинного законодавства відсутні правові підстави для внесення змін в об`єкт обтяження майна, що належить ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія”, та виключення з переліку обтяжень зазначеного переліку рухомого майна, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, що підтверджують право власності на вищезазначене рухоме майно.

04.07.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” звернулось до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) зі скаргою на дії державного виконавця. Просило відновити порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” та визнати дії державного виконавця Сердій Олени незаконними, внести зміни в об`єкт обтяження майна й виключити майно, що фактично належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія”, яке не є Боржником у рамках виконавчого провадження № 74241079, але на майно якого накладено арешт.

Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) листом № 2810-34/219123 від 11.07.2024 р. зазначив, що вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна передбачено вимогами ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”. Повідомив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру МВС України перелік транспортних засобів, який зазначений у скарзі, належить на праві власності Боржнику по вищезазначеному виконавчому провадженню – ТОВ “НВП “Українська гірнича компанія”. В матеріалах, що долучені до скарги, відсутні документи, що підтверджують право власності на арештоване рухоме майно.

Позивач вважає, що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” та має вищий пріоритет ( переважне право на предмет обтяження ), як Обтяжувач спірних транспортних засобів, щодо пріоритету Іншого обтяжувача – Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на отримання задоволення своїх прав чи вимог з приводу одного й того самого рухомого майна, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” визнає та не заперечує проти їх задоволення в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” заперечує проти позову та вважає, що зняття арешту зі спірних транспортних засобів порушить його права та інтереси як стягувача та унеможливить виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 р. у справі № 904/6583/23. Відповідач -1 вважає, що всі перелічені позивачем у позовній заяві правочини укладені після видачі Господарським судом Дніпропетровської області судового наказу від 20.12.2023 у справі № 904/6583/23 про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” та спрямовані на виведення майна з-під стягнення в межах виконавчого провадження № 74241079.

Приватне акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” звертало увагу на пов`язаність учасників укладених договорів, оскільки кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Інвест Партнер” є одна і та сама особа – ОСОБА_1 , що свідчить про штучний характер укладених правочинів з метою ухилення від виконання судового рішення (судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 р. у справі № 904/6583/23 ). Крім того, Позивач не має ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а тому не міг набути права вимоги за кредитним договором. В пункті 6 договору про задоволення вимог заставодержателя № 2 від 06.06.2024 р. указані недостовірні відомості, а саме: зазначено, що рухоме майно під іншою забороною (арештом) та у заставі, окрім встановленої за договором застави, наведеним у ст. 1 цього договору, в податковій заставі, оренді не перебуває, оскільки 12.04.2024 р. державним виконавцем накладено арешт на спірне рухоме майно.

Таким чином, Відповідач -1 вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” не доведеним, оскільки Позивач не довів виникнення в нього права власності на спірні транспортні засоби, а надані Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” докази є менш вірогідними, ніж докази Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, з урахуванням стандарту доказування “переваги більш вагомих доказів”.

Наведені обставини й стали причиною виникнення спору у цій справі.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 р. у справі № 904/4792/24 було відмовлено у задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія", про визнання недійсними: договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 34/001 від 21.12.2023 р.; договір застави № 34/011-31 від 21.12.2023 р.; договір відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024 р.; договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-31 від 12.12.2023 р.; договір про задоволення вимог заставодержателя № 2 від 26.06.2024 р.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 р. у справі № 904/4792/24 залишено без змін.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у ТОВ "КПІК" прав заставодержателя за договором застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р. Суд зазначив, що відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 договору відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024 р. мав бути укладений окремий договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-З1 від 21.12.2023 р. Суд також звернув увагу, що договір про задоволення вимог заставодержателя № 2 від 06.06.2024 р. укладений на підставі договору про відступлення права вимоги за договором застави № 34/001-З1 від 02.05.2024 р., згідно з яким право вимоги перейшло до ТОВ "КПІК", однак Позивач не долучив до матеріалів справи зазначений договір про відступлення права вимоги за договором застави. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги ( копія договору про відступлення права вимоги за договором застави № 34/001-З1 від 02.05.2024 р. для дослідження та оцінки його змісту ) слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оскаржуваного рішення суду такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього ( ч. 3 ст. 269 ГПК України ).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює Апелянтові більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені Скаржником доводи щодо несвоєчасного подання доказу зазначає, що Заявник не обґрунтував неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від нього, оскільки цей договір весь час знаходився у Позивача, і на нього посилався Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, додана Апелянтом під час апеляційного перегляду копія договору про відступлення права вимоги за договором застави № 34/001-З1 від 02.05.2024 р. як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З приводу правової позиції Позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес Позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому, Позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 р. №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст. 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 р. у справі № 904/4792/24 було відмовлено у задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія", про визнання недійсними: договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 34/001 від 21.12.2023 р.; договору застави № 34/011-31 від 21.12.2023 р.; договору відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024 р.; договору про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-31 від 12.12.2023 р.; договору про задоволення вимог заставодержателя № 2 від 26.06.2024 р.

Вказаними судовими рішеннями у справі № 904/4792/24 були встановлені наступні обставини.

20.12.2023 р. за заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Господарським судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ № 904/6583/23 ( набрав законної сили 24.01.2024 р. ) про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" 92 100,00 грн, на виконання якого 23.02.2024 р. Покровським ВДВС було відкрито виконавче провадження № 74241079.

В межах виконавчого провадження № 74241079 Покровським ВДВС 12.04.2024 р. було накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" та 14.04.2024 р. оголошено в розшук наступне майно:

1) УАЗ, реєстраційний НОМЕР_41 ;номерНОМЕР_45 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

2) ГАЗ, реєстраційний НОМЕР_46 ;номерНОМЕР_15 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

3) ГАЗ, реєстраційнийномерНОМЕР_47 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

НОМЕР_33 ;

4) ГАЗ, реєстраційний НОМЕР_48 ;номерНОМЕР_8 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

НОМЕР_49 , реєстраційний НОМЕР_50 ;номерНОМЕР_19 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

6) RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_51 , VIN/номер НОМЕР_39 ;шасі(кузова,рами)

7) ГАЗ, реєстраційний НОМЕР_52 ;номерНОМЕР_1 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

НОМЕР_53 , реєстраційнийномерНОМЕР_22 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

НОМЕР_54 ;

9) ВЕЛМАШ-УКРАЇНА, реєстраційний номер НОМЕР_55 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_30 ;

10) УАЗ, реєстраційний НОМЕР_27 ;номерНОМЕР_25 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

11) ГАЗ, реєстраційний НОМЕР_56 ;номерНОМЕР_5 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

12) ГАЗ, реєстраційний НОМЕР_36 ;номерНОМЕР_57 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

13) ГАЗ, реєстраційнийномерНОМЕР_11 ,VIN/номершасі(кузова,рами)

НОМЕР_58 .

23.08.2024 р. Господарським судом Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі № 904/3469/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" та Покровського ВДВС про зняття арешту та визнання права власності на майно. Ухвалою господарського суду, ПРАТ "ІНГЗК" було залучено до участі у розгляді справи № 904/3469/24 у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції у справі № 904/4792/24 - спірні договори ( договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 34/001 від 21.12.2023 р.; договір застави № 34/011-31 від 21.12.2023 р.; договір відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024 р.; договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-31 від 12.12.2023 р.; договір про задоволення вимог заставодержателя № 2 від 26.06.2024 р. ) були виконані усіми учасниками. Так, за договором про надання коштів у позику було надано грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія", за договором застави передано майно в заставу, за договором відступлення права вимоги передано права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія", за договором задоволення вимог заставодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія" набуло право власності на заставне майно в рахунок погашення заборгованості. Доводи Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" щодо фіктивності укладених ним договорів фактично зводяться до економічної невигідності такого договору для Позивача. Проте, такі доводи не підтверджують введення в оману ( до або в момент укладення угоди ) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, свідомого наміру невиконання зобов`язань договору, приховування справжніх намірів учасників правочину як основних ознак фіктивного правочину та не доводять наявність підстав для визнання цього правочину недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України. Не були прийняті судом до уваги і доводи Скаржника про те, що його Боржник ( ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" ) не отримував оплату за відчужені транспортні засоби, оскільки фактичною платою за них були кошти, надані в позику ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" первісним кредитором - ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер".

Вищенаведені обставини встановлені рішенням суду в господарській справі № 904/4792/24, що набрало законної сили і не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, враховуючи встановлені судовими рішеннями у справі № 904/4792/24 обставини набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія" права власності на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за договором задоволення вимог заставодержателя, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог Позивача щодо права власності на спірне рухоме майно є більш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачем -1 на їх спростування.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У частині першій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною першою ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Такий правовий висновок висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 р. у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 р. у справі № 2-186/05 (провадження № 61-5001св24) зробив висновок, що у частині першій ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У постанові Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі № 913/567/19 (913/176/20) зазначено, що відповідно до частини першої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Тобто названа норма є спеціальною, у якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Враховуючи встановлену судом на підставі належних та допустимих доказів належність арештованого майна на праві власності Позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" Позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання права власності на вкащане рухоме майно, на яке накладено арешт, і зняття з нього арешту.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про обгрунтованість позовних вимог Позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ “Криворізька промислова інвестиційна компанія” підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені ТОВ “Криворізька промислова інвестиційна компанія”, підлягають відшкодуванню та покладаються на Відповідачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 75, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 р. у справі № 904/12/25- скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” право власності на рухоме майно загальною вартістю 1 860 000 грн, а саме:

7. Автомобіль легковий – загальний вантажопасажирський АС-G2705 ВП6: державний номер – НОМЕР_22 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_23 , рік випуску – 2011, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_43 / НОМЕР_44 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

Зняти арешт і заборону відчуження ( в тому числі на зняття з обліку та/або перереєстрацію, інше розпорядження ), який накладений у рамках виконавчого провадження № 74241079, постанова про арешт майна боржника від 12.04.2024р., у частині, що стосується транспортних засобів:

7. Автомобіль легковий – загальний вантажопасажирський АС-G2705 ВП6: державний номер – НОМЕР_22 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_23 , рік випуску – 2011, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_43 / НОМЕР_44 , погоджена вартість (грн) – 52 500;

9. Автомобіль спеціальний вантажний бортовий з краном маніпулятором ВЕЛМАШ Україна В16-2130: державний номер – НОМЕР_28 , свідоцтво про державну реєстрацію – НОМЕР_29 , рік випуску - 2021, номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_30 , погоджена вартість (грн) – 1050000;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” витрати зі сплати судового збору за подання позову, у розмірі 53 811,20 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги , у розмірі 40 358,40 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська гірнича компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Криворізька промислова інвестиційна компанія” витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 40 358,40 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua