Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №908/3951/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/3951/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (відповідача): не з`явився;

від позивача: Сполохов Є.О. (в залі суду);

прокурор: Біленко О.А. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 (ухвалене суддею Лєскіною І.Є. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 07.05.2026) у справі № 908/3951/25

за позовом Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (м. Запоріжжя) в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" (м. Запоріжжя)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення пені у сумі 481 545 грн 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі по тексту - позивач), яким просив:

- визнати недійсними Додаткові угоди № 1 від 11.06.2025, № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025, укладені між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за несвоєчасну поставку товару за Договором про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025 пеню у розмірі 481 545 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- під час укладення Додаткових угод №№ 1, 2 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025 не було документально підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару. Отже, оспорювані Додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 37 Розділу X Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин для цього, а тому мають бути визнані судом недійсними;

- сторони, порушивши вимоги законодавства у сфері публічних закупівель, необґрунтовано продовжили строк виконання зобов`язань за договором без належного документального підтвердження об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження, а постачальник, в свою чергу, допустив порушення строків виконання зобов`язань за договором. З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що Додаткові угоди № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю товару від 02.06.2025 № 264/ОБ підлягають визнанню недійсними, а з постачальника підлягають стягненню штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань;

- враховуючи, що оскаржувані Додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, то вони не породжують правових наслідків для сторін, а граничним строком поставки товару мав бути первинний строк, визначений у договорі - 10.06.2025;

- заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, прокурор посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зауважує, що самого факту бездіяльності позивача, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, для втручання прокурора є достатньо. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі №908/3951/25:

- позов задоволено повністю;

- визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 11.06.2025 до договору про закупівлю від 02.06.2026 № 264/ОБ, укладену між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс";

- визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 24.06.2025 до договору про закупівлю від 02.06.2026 № 264/ОБ, укладену між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс";

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації штрафні санкції в розмірі 481 545 грн 00 коп. за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язань за договором про закупівлю від 02.06.2026 № 264/ОБ;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 10 623 грн. 34 коп. за пред`явлення позовної заяви.

Рішення суду обґрунтовано наступними обставинами:

- прокурором у відповідності до статті 53 Господарського процесуального кодексу України доведено належними та допустимим доказами необхідність захисту інтересів держави та обґрунтовано підстави для звернення до суду, при цьому вірно визначено суб`єктний склад учасників справи;

- не зважаючи на заперечення позивача (Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації) проти задоволення поданого в його інтересах позову, прокурор в судовому засіданні підтримав поданий ним позов та наполягав на розгляді справи по суті. Непідтримання компетентним органом позову, поданого в його інтересах, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;

- у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання договору, відтак, на момент укладення Додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 підстави для її укладення, передбачені законом, були відсутні;

- підставою для укладення Додаткової угоди № 2 від 24.06.2025 та продовження строку виконання зобов`язань за договором слугував лист ТОВ "Смарт Машинс" від 23.06.2025 №23/06/2025-36 із проханням продовжити строк дії договору. У вказаному листі та долучених до листа матеріалах неможливість виконання зобов`язань з поставки товару у визначений пункті 4.1. договору строк постачальник ТОВ "Смарт Машинс" обґрунтував затримкою постачання комплектуючих для виробництва та призупиненням виробничого процесу на період оголошених повітряних тривог. На підтвердження вказаних обставин постачальник послався на статистичні дані аналітичного сервісу з ресурсу https://air-alarms.in.ua/ та експертний висновок № ОИ-2959 від 17.03.2025 серії ЕВ № 002527 Запорізької торгово-промислової палати;

- суд приходить до висновку, що наведені підстави для продовження строку дії договору та, відповідно, укладення Додаткової угоди № 2 не є тими об`єктивними, документально підтвердженими обставинами, які передбачені нормами законодавства. Наявність повітряних тривог на території Запорізької міської територіальної громади та Запорізької області, їх тривалість, на які ТОВ "Смарт Машинс" посилається як на підставу для продовження строку поставки товару, має систематичний характер і розпочалась задовго до укладення Договору про закупівлю від 02.06.2025 № 264/ОБ. Ці обставини, як і обставини воєнного стану, безпосередньої наближеності обласного центру до лінії фронту, є загальновідомими як на території Запорізької області, так і на території держави в цілому. Договір було укладено через 3 роки та 3 місяці з дати введення воєнного стану в України, збільшення інтенсивності повітряних тривог не є об`єктивною обставиною, що може спричинити продовження строку виконання зобов`язань, натомість вона охоплюється комерційним ризиком постачальника товару, адже про її існування він не міг не знати під час участі в торгах та в момент підписання договору. Підписуючи договір з визначеними строками, відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому, об`єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору на умовах запропонованих замовником, ТОВ "Смарт Машинс", зокрема, мало можливість відмовитися від укладання договору з урахуванням настання можливих негативних наслідків. Натомість відповідач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків. Відповідач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, пов`язаних з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін до окремих пунктів договору та додатка до нього у зв`язку з істотною зміною обставин. Вказані доводи узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 910/332/24, та у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24;

- у пункті 14.9 договору чітко обумовлено, що постачальник, підписуючи даний договір, підтверджує, що має можливість поставити товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення договору. Крім того, сторони у цьому ж пункті договору домовились, що у разі невиконання постачальником зобов`язань, що зумовлено військовими діями, та повідомлення покупця про форс-мажорні обставини, то такі обставини підлягають підтвердженню сертифікатом Торгово-промислової палати України. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази наявності форс-мажорних обставин і підтвердження цих обставин відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України;

- у пункті 10.8 Договору сторони погодили, що на дату укладення договору існує форс-мажорна обставина щодо воєнного стану на території України, тому згідно з пунктом 10.1 договору (в якому сторони передбачили випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань) зазначена форс-мажорна обставина не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, крім випадку, коли стороною доведено зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні. Відповідачем не доведено зв`язок між неможливістю своєчасного виконання зобов`язань за договором та воєнними діями. Відповідач жодними доказами не підтвердив причинно-наслідковий зв`язок між кількістю та інтенсивністю обстрілів і неможливістю своєчасного виконання договірних зобов`язань. Місто Запоріжжя та територія Запорізької області систематично знаходяться під ворожими атаками. Ворогом застосовуються комбіновані засоби ураження: ракети різних типів, керовані авіабомби, БПЛА, артилерія. Такі обставини спричинені як наслідками повномасштабного вторгнення в цілому, так і розташуванням міста Запоріжжя у безпосередній близькості до лінії фронту, є загальновідомими і виникли задовго до укладення договору про закупівлю між позивачем та відповідачем;

- суд беззаперечно погоджується із твердженням відповідача про те, що життя та здоров`я людини, зокрема, працівників товариства, є найвищою цінністю, а відповідач повинен вживати заходів для їх збереження й убезпечення персоналу. Разом із цим, у матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження вжиття таких заходів у зв`язку зі збільшенням у період виконання договору повітряних тривог та безпосередньої залежності між вжитими заходами та продовженням строку виконання договору;

- оцінюючи доводи відповідача та позивача про те, що відповідач є унікальним, єдиним виробником придбаного товару, і, відповідно, доводи про те, що виконання договору із затримкою більше відповідає інтересам обороноздатності держави, аніж його розірвання, суд зазначає, що міркування сторін не можуть превалювати над законом та давати можливість його свавільного тлумачення та застосування;

- суд виснує, що Додаткова угода № 1 від 11.06.2025 та Додаткова угода № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025, якими продовжено строк виконання зобов`язань щодо поставки товару, суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", укладені з порушенням вимог пунктів 3-7 Розділу Х Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин для цього, відтак позовні вимоги про визнання цих додаткових угод недійсними є законними та обґрунтовані і судом задовольняються;

- недійсність Додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 та Додаткової угоди № 2 від 24.06.2025 означає, що зобов`язання сторін щодо строку поставки товару регулюються пунктом 4.1 Договору від 02.06.2025 № 264/ОБ у його первинній редакції. Отже, постачальник був зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу товару не пізніше 10.06.2025;

- суд установив, що постачальник прострочив виконання зобов`язання: 1) на 13 днів (за період з 11.06.2025 по 23.06.2025 - до дати першої поставки товару за договором). Розмір штрафних санкцій становить - 381 712 грн 05 коп.; розрахунок пені здійснений від загальної суми поставки за умовами договору - 29 362 500 грн 00 коп. за 13 днів прострочення виконання зобов`язань; 2) на 17 днів (за період з 24.06.2025 по 10.07.2025 - з наступної дати від першої фактичної поставки товару до дати другої поставки товару за договором). Розмір штрафних санкцій становить – 99 832 грн 05 коп.; розрахунок пені здійснений від суми другої поставки та відповідно залишку простроченних зобов`язань за умовами договору - 5 872 500 грн 00 коп. за 17 днів прострочення;

- господарський суд перевірив розрахунок пені, який здійснений прокуратурою, і визнав його арифметично і методологічно правильним;

- отже, позовні вимоги про стягнення пені є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення 481 545 грн 00 коп. із відповідача на користь позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 50519 від 29.05.2026), в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі №908/3951/25 у повному обсязі;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- під час звернення до суду прокурором безпідставно визначено позивачем по справі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, що суперечить приписам чинного законодавства з огляду на наступне. Саме Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено повноваження з реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, у тому числі при здійсненні публічних закупівель, а також з реагування на виявлені порушення законодавства у цій сфері. Належним позивачем у даній справі може бути Державна аудиторська служба України, а не Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації;

- звертаючись до суду з даним позовом, прокурор не довів наявності обов`язкової умови для здійснення представництва інтересів держави, а саме: бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави компетентним органом. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що до моменту подання позову прокурор звертався до Державної аудиторської служби України, ініціював перевірку або встановив факт її бездіяльності чи неналежного виконання покладених на неї функцій;

- звертаючись до суду, прокурор невірно визначив склад учасників справи, а судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було враховано висновки Верховного Суду, що призвело до ухвалення неправомірного рішення;

- чинним законодавством вичерпно не визначено настання яких саме обставин вважається об`єктивним та достатнім для продовження строків в договорах на закупівлю. Так само не визначено, в якій формі має бути документальне підтвердження настання зазначених обставин, що дає змогу замовнику самостійно їх визначати. Єдиною вимогою, яку закон встановлює для документів в підпункті 4 пункту 19 Постанови 1178, це наявність в них відомостей про конкретні обставини неможливості виконати обумовлені договором зобов`язання на певну дату чи протягом певного періоду;

- під час укладення Додаткових угод до договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025 було враховано, що під час виконання договору виникли об`єктивні, документально підтверджені обставини, а також дотримано умову щодо не збільшення ціни договору;

- правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови через встановлені судами причини;

- ТОВ "Смарт Машинс" у відповідності до ТУ У 30.3-45659584-007:2025 є єдиним виробником предмету закупівлі, виробів які були вкрай необхідними підрозділам Сил оборони України для здійснення оборони та відсічі збройної агресії РФ на Запорізькому напрямку;

- отже, в даному випадку укладення Додаткових угод про продовження строків поставки за наявності документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин для продовження строку виконання зобов`язань щодо поставки товару (погіршення безпекової ситуації внаслідок збільшення ракетних обстрілів та тривалості тривог) відповідало інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій постачальнику;

- під час звернення до суду прокурором в якості доказів, якими нібито спростовується факт виникнення об`єктивних обставин внаслідок наявності багаточисельних повітряних тривог, надано лист Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 03.11.2025 № 2332/03-01 та лист Головного управління ДСНС у Запорізькій області від 02.11.2025 № 53 005-6786/53 02-2. Зазначені листи не можуть бути доказом збільшення або зменшення кількості та тривалості повітряних тривог, оскільки наведена в них інформація стосується кількості повітряних тривог за нерелевантні, нерівнозначні періоди часу. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, здійснює порівняння кількості тривог за періоди: з 14.05.2025 (дата оголошення процедури закупівлі) по 02.06.2025 (дата підписання договору) тривалість 103 години; з 21.05.2025 (дата подачі ТОВ "Смарт Машинс" тендерної пропозиції на участь в торгах ) по 02.06.2025 (дата підписання договору ) тривалість 79 годин; з 10.06.2025 по 23.06.2025 (дата надіслання ТОВ "Смарт Машинс" першого листа про необхідність укладення додаткової угоди) тривалість 64 години. Висновок про зростання або зменшення інтенсивності повітряних тривог, які вплинули на можливість виконання договору, зроблений на підставі порівняння нерівнозначних періодів часу та шляхом простого складання часу повітряних тривог за різну кількість днів є хибним та недостовірним;

- після залишення залу судових засідань сторонами, до зали повернувся прокурор Запорізької обласної прокуратури Стешенко В.Є., де за зачиненими дверими із суддею Лєскіной І.Є. перебував протягом 10 хвилин. Представником відповідача зроблено зауваження прокурору Стешенко В.Є. про недопустимість впливу на суд. З цього приводу представником відповідача було подано 31.03.2026 заяву про відвід судді. Ухвалою від 01.04.2026 суд відмовив у задоволенні зазначеної заяви, обґрунтовуючи своє рішення тим, що фактично доводи заявника зводяться до його незгоди з процесуальними діями та рішеннями суду. Проте, ухвалюючи таке рішення, суд не надав оцінку позасудовому спілкуванню судді з прокурором, безпосередньо після судового засідання за відсутності інших сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 7881/26 від 12.06.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2026.

Від прокурора (першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області) до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 8824/26 від 29.06.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Смарт Машинс", а рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі № 908/3951/25 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований прокурором наступними обставинами:

- наполягаючи на невірному визначенні позивача у справі, відповідач наводить в апеляційній скарзі суперечливі доводи. Спочатку, на його думку, єдиним можливим уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України. У подальшому товариство наполягає, що прокурор мав звертатися до суду як самостійний позивач. У даному випадку Управління, яке перебуває у структурі Запорізької обласної державної адміністрації, є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України. Отже, Управління є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин, будучи обізнаним про наявність порушень інтересів держави, як в силу інформування його про такі, так і будучи стороною договору від 02.06.2025 № 264/ОБ та оспорюваних додаткових угод, належний захист порушених державних інтересів не здійснював, що свідчить про його бездіяльність. Державна аудиторська служба України не є суб`єктом правовідносин, які склалися між сторонами договору - Управлінням та ТОВ "Смарт Машинс", оскільки Договір про закупівлю від 02.06.2025 № 264/ОБ та Додаткові угоди до нього від 11.06.2025 № 1 та від 24.06.2025 № 2 укладалися безпосередньо між позивачем та відповідачем. Хоча на Державну аудиторську службу України і покладено повноваження зі здійснення державного фінансового контролю, у тому числі при здійсненні публічних закупівель, викладене не слугує обов`язковою підставою для визначення прокурором Державної аудиторської служби України позивачем у спірних правовідносинах. З висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 918/654/23, та у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вбачається, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них;

- матеріали справи не містять доказів саме призупинення виробництва у зв`язку з оголошенням тривог. Так само відповідних доказів не додано до апеляційної скарги. На період продовження за ініціативою постачальника ТОВ "Смарт Машинс" строків виконання зобов`язань за договором, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал "Повітряна тривога" тривав на 39 годин менше ніж з моменту оголошення торгів до укладення договору від 02.06.2025 № 264/ ОБ, а також на 15 годин менше ніж з моменту подачі ТОВ "Смарт Машинс" тендерної пропозиції на участь в торгах до укладення договору. Також важливою обставиною є оголошення частини повітряних тривог у нічний час та у вихідні дні, тобто у неробочий час. Окрім того, посилаючись на повітряні тривоги як одну із обставин для укладення додаткової угоди від 24.06.2025 № 2 ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги не додано доказів, як-то наказ по підприємству про призупинення виробничого процесу у зв`язку з цим;

- укладаючи та добровільно підписуючи без зауважень та заперечень Договір від 02.06.2025 № 264/ОБ, товариством погоджено строки його виконання. При цьому на той момент повномасштабна агресія Російської Федерації проти України вже тривала, дані обставини для сторін були загальновідомим фактом. А тому при здійсненні господарської діяльності сторони не були позбавленні можливості враховувати і ці обставин та прораховувати можливі ризики для себе. Натомість постачальник, прийнявши рішення про укладення договору від 02.06.2025 № 264/ОБ на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків. Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені обставини, наявні в матеріалах справи докази, спростовуються доводи, що на момент укладення Додаткових угод від 11.06.2025 № 1 та від 24.06.2025 № 2 до Договору від 02.06.2025 № 264/ОБ затримка поставки комплектуючих для виробництва товару та оголошення сигналу "Повітряна тривога!" були об`єктивними обставинами, що зумовили б необхідність та правомірність їх укладення. Вказане також підтверджується Актом ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025, складеним 06.02.2026 за номером 040820-20/1. Органом державного фінансового контролю констатовано, що продовження Додатковими угодами від 11.06.2025 № 1 та від 24.06.2025 № 2 до Договору від 02.06.2025 №264/ОБ строку виконання зобов`язань щодо передачі (поставки) товару відбулось без наявних на те документально підтверджених об`єктивних обставин (стор. 21 - 23 Акту ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1). Вказаний доказ не надавався до суду першої інстанції, у зв`язку з цим прокурор просить долучити Акт ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1 на стадії апеляційного оскарження судового рішення з огляду на наступне: - ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації проводилась з 26.11.2025 по 30.01.2026; безпосередньо Акт складено 06.02.2026; про його наявність позивач не повідомляв під час розгляду справи в суді першої інстанції. За наведених обставин прокурор з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не міг надати у якості доказу до суду першої інстанції Акт ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026, у зв`язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справа дана передана (повернута) раніше визначеному складу суду.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2026 справа передана (повернута) колегії суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився прокурор та представник позивача; представник скаржника (відповідача) у вказане засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив.

Також судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 22.06.2026 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 22.06.2026 доставлена до Електронного кабінету всіх учасників справи - 22.06.2026 після 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 23.06.2026).

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 22.06.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 15.07.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.07.2026 розглянуто клопотання прокурора про долучення Акту ревізії від 06.02.2026.

У судовому засіданні 15.07.2026 протокольною ухвалою залишений без розгляду долучений прокурором додатковий доказ, з огляду на такі обставини.

Частинами 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.

Обставини, на які посилається прокурор не є обставинами, які об`єктивно не залежать від учасника справи, отже не можуть бути визнані колегією суддів поважними причинами неможливості своєчасного подання доказів.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття, фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19).

У судовому засіданні 15.07.2026 суддею-доповідачем було оголошено зміст апеляційної скарги та її вимоги.

У судовому засідання прокурор просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 без змін, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу прокурора.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2026 надав усні пояснення, за змістом яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі № 908/3951/25 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" відмовити.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 15.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені такі неоспорені обставини справи.

В електронній системі публічних закупівель Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації оприлюднено інформацію про закупівлю комплекту для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для потреб Сил оборони України з ідентифікатором UA-2025-05-14-009923-а.

Згідно із затвердженим річним планом вказаної закупівлі, джерелом фінансування вказаної закупівлі є кошти місцевого бюджету, що підтверджується Протоколом затвердження річного плану закупівель UA-Р-2025-05-14-010493-a. Закупівля здійснюється в межах Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 № 75 (зі змінами).

За результатами зазначеної закупівлі між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі по тексту - покупець, Управління, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" (далі по тексту - постачальник, ТОВ "Смарт Машинс", відповідач) укладено договір про закупівлю товару від 02.06.2025 № 264/ОБ (далі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки комплект для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015:31710000-6: Електронне обладнання), вказаний у Специфікації (Комплект для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування "Sparrow"), у кількості 15 000 шт., вартістю 1 631 грн 25 коп. за одиницю, на загальну суму 29 362 500 грн 00 коп., з них 4 893 750 грн 00 коп. ПДВ, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку № 1 (Специфікація) та складає: 29 362 500 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 4 893 750 грн 00 коп.

За умовами пункту 3.3. Договору сторони дійшли спільної згоди, що оплата за поставлений постачальником товар буде проводитись покупцем з урахуванням реального фінансування видатків (та/або надходження коштів) з бюджету на зазначені цілі покупця.

Згідно з пунктом 4.1. Договору постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) Товару до 10.06.2025 включно.

Пунктами 12.2., 12.3. Договору встановлено, що строк Договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Договір може бути змінено та доповнено за згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу або електронну адресу, зазначену в договорі (пункт 10.2. Договору).

Згідно з пунктом 10.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної дії.

У пункті 10.8. Договору сторони погодили, що на дату укладення Договору існує форс-мажорна обставина щодо воєнного стану на території України, тому згідно з пунктом 10.1. Договору (в якому сторони передбачили випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань) зазначена форс-мажорна обставина не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, крім випадку, коли стороною доведено зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Підписуючи даний Договір, постачальник підтверджує, що має можливість поставити товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення Договору. сторони домовились, що у разі невиконання постачальником зобов`язань, що зумовлено військовими діями, та повідомлення покупця про форс-мажорні обставини, то такі обставини підлягають підтвердженню сертифікатом Торгово-промислової палати України (пункт 14.9. Договору).

Договором також встановлено відповідальність за порушення його умов.

Так, відповідно до умов пункту 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених даним Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та додатково чинним законодавством України.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Сплата штрафних санкцій, пені та компенсація збитків не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за Договором (пункт 9.6. Договору).

У подальшому, сторони, керуючись статтями 651, 653 Цивільного кодексу України, підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, та підпунктом 4 пункту 14.3. Договору № 264/ОБ від 02.06.2025 уклали:

1) Додаткову угоду № 1 від 11.06.2025 до Договору № 264/ОБ від 02.06.2025, в якій сторони погодили наступне: у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі (поставки) товару постачальником, з урахуванням листа від 10.06.2025 № 10/06/2025-18 сторони вирішили продовжити строк поставки товару за договором, виклавши пункт 4.1 Договору у наступній редакції: "4.1. Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) товару до 24.06.2025 включно, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя". Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками;

2) Додаткову угоду № 2 від 24.06.2025 до Договору № 264/ОБ від 02.06.2025, в якій сторони погодили наступне: у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі (поставки) товару постачальником, з урахуванням листа від 23.06.2025 № 23/06/2025-36 сторони вирішили продовжити строк поставки товару за договором, виклавши пункт 4.1. Договору у наступній редакції: "4.1. Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) товару до 23.07.2025 включно, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя". Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.

Також у матеріалах справи наявні такі листи відповідача:

1) лист від 10.06.2025 № 10/06/2025-18, в якому відповідач повідомив позивача про такі обставини: - згідно з довідкою Запорізької ТПП від 17.03.2025 серія ЕВ № 002527 та ТУ на комплекти для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування "Sparrow", затверджених та зареєстрованих в установленому законом порядку, Товариство є єдиним в Україні виробником зазначених пристроїв. ТОВ "Смарт Машинс" відповідно до укладеного Договору №264/ОБ від 02.06.2025 про закупівлю комплектів для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування "Sparrow" змушені повідомити, що з причин, незалежних від товариства, а саме: затримка постачання комплектуючих для виробництва, поставка товару буде здійснена із невеликою затримкою, адже відповідно до пункту 4.1. Договору, строк поставки товару - до 10.06.2025 включно. В разі незгоди на продовження строку поставки товару Товариство не матиме можливості поставки товару за цим договором в подальшому та буде вимушене ініціювати розірвання договору в порядку передбаченим чинним законодавством.

2) лист від 23.06.2025 №23/06/2025-36, в якому відповідач повідомив позивача про такі обставини: відповідно до договору, укладеного між ТОВ "Смарт Машинс" та Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації № 264/ОБ від 02.06.2025 про закупівлю комплектів для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування "Sparrow" для потреб Сил оборони України, змушені повідомити, що з причин, незалежних від товариства, а саме: затримка постачання комплектуючих для виробництва та багаточисельні повітряні тривоги (що призводять до призупинення процесу виробництва для забезпечення збереження життя та здоров`я людей під час воєнного стану), просимо продовжити поставку ще на 30 календарних днів. Первинну документацію, у разі нагальної необхідності підтвердження затримки поставки комплектуючих буде надано за окремим запитом замовника чи відповідних державних органів. На підтвердження призупинення виробничого процесу надаємо статистичні дані аналітичного сервісу з ресурсу https://air-alarms.in.ua/ на 4 аркушах. Станом на 23.06.2025 виготовлено та готове для відвантаження 12 000 комплектів та залишок складає 3 000 комплектів.

На підтвердження вказаних обставин постачальник послався на статистичні дані аналітичного сервісу з ресурсу https://air-alarms.in.ua/ та експертний висновок № ОИ-2959 від 17.03.2025 серії ЕВ № 002527 Запорізької торгово-промислової палати.

За інформацією Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 03.11.2025 № 2332/03-01, наданої на відповідний запит органу прокуратури, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал "Повітряна тривога" в період:

- з 14.05.2025 (дата оголошення процедури закупівлі) по 02.06.2025 (дата підписання договору) тривав 103 години;

- з 21.05.2025 (дата подачі ТОВ "Смарт Машинс" тендерної пропозиції на участь в торгах ) по 02.06.2025 (дата підписання договору ) тривав 79 годин;

- з 10.06.2025 по 23.06.2025 (дата надіслання ТОВ "Смарт Машинс" першого листа про необхідність укладення додаткової угоди) тривав 64 години.

Як зазначає прокурор, на період продовження за ініціативою постачальника ТОВ "Смарт Машинс" строків виконання зобов`язань за Договором, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал "Повітряна тривога" тривав на 39 годин менше ніж з моменту оголошення торгів до укладення Договору, а також на 15 годин менше ніж з моменту подачі ТОВ "Смарт Машинс" тендерної пропозиції на участь в торгах до укладення Договору.

У листі Головного управління ДСНС у Запорізькій області від 02.11.2025 № 53 005-6786/53 02-2 зазначено, що:

- у період з 14.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

- у період з 21.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

- у період з 02.06.2025 по 10.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 5 ворожих обстрілів, пожеж не було;

- у період з 02.06.2025 по 23.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 17 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 12 пожеж;

- у період з 10.06.2025 по 23.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 13 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 12 пожеж.

- у період з 14.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

- у період з 14.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

Постачальником товар за Договором поставлено наступним чином:

- 24.06.2026 на суму 23 490 000 грн 00 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем була складена та підписана видаткова накладна № 264 від 24.06.2025;

- 11.07.2026 на суму 5 872 500 грн 00 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем була складена та підписана видаткова накладна № 264/1 від 11.07.2025.

За поставлений товар за Договором Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації на користь ТОВ "Смарт Машинс" здійснено оплату 25.06.2025 на суму 23 490 000 грн 00 коп. та 16.07.2025 на суму 5 872 500 грн 00 коп., що підтверджено платіжними інструкціями № 197 від 24.06.2025 та № 212 від 14.07.2025 відповідно.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор вказує на те, що під час укладення Додаткових угод №№ 1, 2 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025 не було документально підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару. Отже, оспорювані Додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 37 Розділу X Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин для цього, а тому мають бути визнані судом недійсними. Прокурор вважає, що сторони, порушивши вимоги законодавства у сфері публічних закупівель, необґрунтовано продовжили строк виконання зобов`язань за договором без належного документального підтвердження об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження, а постачальник, в свою чергу, допустив порушення строків виконання зобов`язань за договором. З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що Додаткові угоди № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю товару від 02.06.2025 № 264/ОБ підлягають визнанню недійсними, а з постачальника підлягають стягненню штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару.

Щодо доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Правовідносини, пов`язані із використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладенням угод до договору закупівлю товарів, на підставі яких витрачаються ці кошти, не відповідає суспільним інтересам.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими у статті 5 даного Закону.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

З наведеного слідує, що потреби держави у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.

Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб держави є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано цей позов.

Враховуючи викладене, доводи скаржника про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі колегією суддів відхиляються.

Щодо доводів скаржника про неналежний склад учасників даної справи апеляційний господарський суд зазначає таке.

У спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, в залежності від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета і підстав позову). При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Позивач у спірних правовідносинах виступав замовником (покупцем) та, відповідно, був стороною договору про закупівлю, отже прокурор правомірно визначив позивачем у справі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації.

При цьому, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

З метою виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор повідомив позивача про наявність підстав для представництва інтересів держави та намір звернутися до суду з метою визнання недійсними Додаткових угод.

Таким чином, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: попередньо, до звернення до позовом, повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим фактично надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави.

Як убачається з матеріалів справи, позивач заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не здійснював.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

На підставі викладеного, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції погодився з доводами прокурора щодо наявності підстав для визнання Додаткових угод № 1 від 11.06.2025, № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025, укладених між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" недійсними.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

У частині 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", які кореспондуються з положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови Кабінету міністрів України № 1178, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин.

У постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 викладено аналогічну позицію, згідно з якою, норми Закону передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміну істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Щодо досліджуваної справи, то задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару за договором на дату укладання додаткових угод не було.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Як зазначено вище, положення спеціального законодавства, яке регулює державні закупівлі, визначає умови, за наявності яких можливе продовження строку виконання зобов`язань, зокрема у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою вже після виникнення таких обставин.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У даному випадку, у пункті 4.1. Договору сторонами було погоджено строк поставки товару - до 10.06.2025.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що:

1) ТОВ "Смарт Машинс" є єдиним в Україні виробником товару, що підлягав поставці за Договором, що підтверджується довідкою Запорізької ТПП від 17.03.2025 серія ЕВ №002527 та ТУ на комплекти для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування "Sparrow", затверджених та зареєстрованих в установленому законом порядку;

2) в листах від 10.06.2025 № 10/06/2025-18 та від 23.06.2025 № 23/06/2025-36 відповідач повідомив позивача про виникнення та причини затримки;

3) в листі від 10.06.2025 № 10/06/2025-18 відповідач зазначив, що в разі незгоди на продовження строку поставки товару Товариство не матиме можливості поставки товару за цим договором в подальшому та буде вимушене ініціювати розірвання договору в порядку передбаченим чинним законодавством;

4) позивач, оцінивши всі обставини в їх сукупності, визнав причини затримки поставки товару поважними, а також дійшов висновку, що його інтересах більше відповідає поставка товару у більш пізні строки, ніж непоставка цього товару та розірвання Договору, що підтверджується фактом укладення спірних Додаткових угод та правовою позицією позивача у даній справі (позивач позов прокурора не підтримав та заперечував проти його задоволення);

- законодавством не визначено настання яких саме обставин вважається об`єктивним та достатнім для продовження строків та не визначено, в якій формі має бути документальне підтвердження настання зазначених обставин, тому замовник визначає це самостійно;

- укладення оскаржуваних додаткових угод відбулося за умови незмінності ціни Договору.

Слід враховувати, що за приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23).

Однак у даній справі, апеляційний господарський суд не встановив наявності / відсутності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваних правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

З приводу правової позиції прокурора у даній справі слід зазначити таке.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Загальні засади (принципи) цивільного права втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації так, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Главою 24 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин урегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України № 15-рп/24).

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Хоча така категорія, як справедливість, є оціночним поняттям та має властивість змінювати своє змістовне наповнення залежно від різних, як об`єктивних, так і суб`єктивних обставин, очевидним є те, що застосування такого принципу у визначенні наявності підстав для застосування штрафних санкцій відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як стягнення неустойки.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі "Делькорт проти Бельгії", 07.01.1970, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

Пропорційність є однією зі складових верховенства права. Цей принцип спрямований на встановлення розумного балансу між необхідними у демократичному суспільстві випадками обмеження прав людини і легітимною метою такого обмеження.

Так, застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Суд звертає увагу, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були, зокрема внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" звернув увагу, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України, в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про те, що спірні Додаткові угоди укладені за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт є передчасними.

Слід наголосити, що замовник (покупець, позивач), у разі виявлення недостатності підстав чи доказів для збільшення строку поставки товару, не був позбавлений права звернутися до постачальника (відповідача) з вимогою про надання доказів неможливості виконання умов договору у передбачені договором строки, чого замовником (покупцем, позивачем) зроблено не було, що свідчить про обґрунтованість пропозиції відповідача щодо необхідності збільшення строку поставки товару по договору.

У свою чергу, підписання спірних Додаткових угод позивачем (покупцем) свідчить про його погодження з наведеними відповідачем обставинами та визнання їх достатніми для продовження строку поставки товару, а також про те, що виконання договору, з урахуванням продовження строків поставки товару, більше відповідає інтересам позивача, ніж запропоноване відповідачем розірвання договору.

Також колегія суддів враховує, що майже весь товар (товар на суму 23 490 000 грн 00 коп. з загальної кількості 29 362 500 грн 00 коп.) був поставлений відповідачем в межах строків, узгоджених у Додатковій угоді № 1 від 11.06.2025, якою строк поставки було продовжено на неістотний строк у два тижні (до 24.06.2025).

На переконання колегії суддів, про добросовісну поведінку відповідача у спірних правовідносинах свідчить також той факт, що Додатковою угодою № 2 від 24.06.2026 сторони продовжили строк поставки до 23.07.2025, але залишок товару був поставлений відповідачем достроково - 11.07.2025 (на 12 днів раніше узгодженого строку).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що, приймаючи до уваги, що відповідач (постачальник) повідомив позивача (покупця) про необхідність продовження строку поставки товару, навівши причини, підстави та докази для такого продовження, та позивач (покупець, замовник) визнав такі причини, підстави та докази обґрунтованими та достатніми для внесення змін до договору, внаслідок чого між сторонами були підписані спірні Додаткові угоди № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025, колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі більш вірогідним є наявність документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт.

Більше того, колегія суддів вважає, що правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій виконавцю, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини, які замовник визнав поважними та підтвердженими належним чином та добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання.

Колегія суддів також звертає увагу, що зміна строку поставки товару шляхом його збільшення не призвела до будь-яких негативних наслідків для замовника, зокрема до збільшення вартості цих робіт, яка була визначена у договорі.

При цьому прокурором не надано доказів того, яким чином продовження строку поставки товару на незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивача.

Більше того, позиція позивача у даній справі, яка полягала в тому, що позивач не підтримав позовних вимог прокурора, додатково свідчить про те, що права та інтереси позивача внаслідок укладення спірних додаткових угод не були порушені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає відсутніми підстави для визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків про задоволення позову.

Оскільки у задоволенні основної вимоги про визнання Додаткових угод № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025 недійсними слід відмовити, задоволенню також не підлягають і похідні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 481 545 грн 00 коп.

Більше того, на переконання колегії суддів, в умовах, коли відповідач належним чином виконав свої зобов`язання перед замовником, у порядку та строки, узгоджені в чинному договорі (з урахуванням внесених до нього за згодою обох сторін змін), за наслідками чого таке виконання було прийняте та оплачене замовником без жодних зауважень, не може мати легітимну мету та бути пропорційним притягнення до відповідальності відповідача за порушення строку виконання договору, який не був порушений в момент такого виконання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі 904/4822/25.

Надаючи оцінку вказаним вище обставинам, суд, керуючись положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, виходив з того, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Отже, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає в особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень в особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Отже, принцип "належного урядування" покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Враховуючи все вищевикладене, доводи скаржника про відсутність підстав для визнання Додаткових угод № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025 недійсними та стягнення штрафних санкцій знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі № 908/3951/25 у даній справі слід скасувати.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі був ініційований прокурором та позивач під час розгляду справи не підтримав позовних вимог прокурора (що відображено у поданих 31.03.2026 поясненнях), судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі № 908/3951/25 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2026 у справі №908/3951/25 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення пені у сумі 481 545 грн 00 коп. - відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на прокурора.

5. Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 15 935 грн 01 коп.

6. Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

7. Матеріали справи № 908/3951/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 16.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя Я.С. Золотарьова