Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №908/1389/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/1389/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюк С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (відповідача): Добринь Я.О. (в режимі відеоконференції);

від позивача: Коваленко Ю.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 (постановлену суддею Педоричем С.І. у м. Запоріжжі, повна ухвала складена 11.06.2026), за результатом розгляду

заяви Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 908/1389/26

за позовом Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" (м. Запоріжжя)

про стягнення 1 281 586 грн 45 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року до Господарського суду Запорізької області від Запорізької міської ради, разом з відповідною позовною заявою, надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно: будівлю заготівельної дільниці літ. Б інв. № 182007, загальною площею 1040,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49364023101, номер відомостей про речове право 36541886); склад універсальний літ. П інв. № 182006, загальною площею 368,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48546323101, номер відомостей про речове право 36543140); склад під дахом літ. Ж інв. № 182004, загальною площею 215,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47956323101, номер відомостей про речове право 36542713), розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 36, та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент".

Заява обґрунтована тим, що накладення арешту на три із п`ятнадцяти об`єктів нерухомого майна, що належить ТОВ "Новоселдевелопмент", є необхідним, оскільки його заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною. Заявник вважає, що доцільним та справедливим буде забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - ТОВ "Новоселдевелопмент", щоб унеможливити відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі №908/1389/26:

- заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено;

- накладено арешт на нерухоме майно: будівлю заготівельної дільниці літ. Б інв. №182007, загальною площею 1040,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49364023101, номер відомостей про речове право 36541886); склад універсальний літ. П інв. №182006, загальною площею 368,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48546323101, номер відомостей про речове право 36543140); склад під дахом літ. Ж інв. №182004, загальною площею 215,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47956323101, номер відомостей про речове право 36542713), яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сєдова, 36 та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" у межах суми 1 281 586 грн 45 грн, заявленої до стягнення.

Ухвала обґрунтована наступним:

- 09.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.02.2024 до 28.02.2026, в розмірі 1 281 586 грн 45 коп. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1389/26. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 36, та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент";

- предметом позовної заяви є стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1 281 586 грн 45 коп. Ураховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану. У даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя. У даній позовній заяві необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним;

- належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,9389 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 36, з кадастровим номером 2310100000:05:012:0040, цільове призначення земельної ділянки - 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:012:0040, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 36, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. ТОВ "Новоселдевелопмент" користується земельною ділянкою комунальної форми власності площею 1,9389 га, кадастровий номер 2310100000:05:012:0040, без правовстановлюючих документів та без належної оплати за період з 01.02.2024 по 28.02.2026 (включно), що є порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі;

- в даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- до предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- суд вважає, що наведені у заяві обставини об`єктивно свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову суперечить завданню господарського судочинства, оскільки може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у цій справі, що призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя;

- обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Запорізька міська рада вважає, що не вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна відповідача може призвести до його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України. Тому, на переконання заявника, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів. Як убачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету більше 1,2 млн грн, які відповідач упродовж тривалого часу не сплачує. Враховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану. Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя;

- невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, та вплинути на виконання судового рішення у цій справі;

- відповідно до наданої заявником інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 479247591 від 28.05.2026) за ТОВ "Новоселдевелопмент" на праві власності зареєстровано п`ятнадцять об`єктів нерухомості, в тому числі нерухоме майно: будівля заготівельної дільниці літ. Б інв. № 182007, загальною площею 1040,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49364023101, номер відомостей про речове право 36541886); склад універсальний літ. П інв. № 182006, загальною площею 368,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48546323101, номер відомостей про речове право 36543140); склад під дахом літ. Ж інв. № 182004, загальною площею 215,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47956323101, номер відомостей про речове право 36542713), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.Сєдова, 36. При цьому в договорі купівлі-продажу нерухомого майна № 934 від 19.05.2020, укладеному між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", в розділі 2 "Ціна договору та порядок розрахунків" сторони визначили, що продаж нерухомого майна (12 об`єктів) вчиняється за ціною 2 710 000 грн 00 коп., в тому числі ціна будівлі заготівельної дільниці літ. Б інв. № 182007 становить 850 000 грн 00 коп. без ПДВ. Ціна складу універсального літ. П інв. № 182006 становить 302 640 грн 00 коп. без ПДВ. Ціна складу під дахом літ. Ж інв. № 182004 становить 175 000 грн 00 коп. без ПДВ. Всього, вартість трьох об`єктів відповідно до ціни договору становить 1 327 640 грн 00 коп. без ПДВ, що є співмірним із заявленою ціною позову;

- дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність цих заходів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову;

- суд вважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з врахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів;

- ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1389/26 щодо накладення арешту на три із п`ятнадцяти об`єктів нерухомого майна відповідача є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в межах суми 1 281 586 грн 45 коп., заявленої до стягнення.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" звернулось за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51032 від 22.06.2026), в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі №908/1389/26 про забезпечення позову;

- постановити нову ухвалу, якою відмовити Запорізькій міській раді у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівлю заготівельної дільниці літ. Б інв. № 182007, загальною площею 1040,3 кв.м; склад універсальний літ. П інв. № 182006, загальною площею 368,3 кв.м; склад під дахом літ. Ж інв. № 182004, загальною площею 215,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 36 та належать ТОВ "Новоселдевелопмент" на праві власності.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- у цій справі Запорізька міська рада не надала жодного належного доказу того, що ТОВ "Новоселдевелопмент" вчиняє або має намір вчиняти дії щодо продажу або іншого відчуження майна; готує документи для державної реєстрації переходу права власності; передає майно в іпотеку чи іншим чином обтяжує його; виводить активи; припиняє господарську діяльність; ухиляється від виконання зобов`язань або має ознаки неплатоспроможності. Суд першої інстанції фактично погодився з припущенням позивача про потенційну можливість відчуження майна без встановлення конкретних фактів, які б підтверджували такий ризик саме у цій справі. Саме лише існування грошового спору та наявність у відповідача нерухомого майна не є достатньою підставою для накладення арешту. Як убачається із заяви про забезпечення позову, Запорізька міська рада обґрунтовувала необхідність арешту тим, що в інших подібних справах інші боржники відчужували майно, що начебто ускладнювало або унеможливлювало виконання судових рішень. Однак такі доводи не можуть вважатися належним доказом ризику відчуження майна саме ТОВ "Новоселдевелопмент". Більше того, якщо сама Запорізька міська рада у своєму клопотанні посилається на аналогічну справу № 908/1180/24, в якій стягнуто з ТОВ "Новоселдевелопмент" на користь Запорізької міської ради грошові кошти у розмірі 1 539 281 грн 53 коп. та зазначає, що рішення було виконано у повному обсязі, така обставина навпаки спростовує твердження про автоматичну необхідність накладення арешту на майно у справах цієї категорії;

- предметом спору є стягнення грошових коштів, а не спір щодо права власності на нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 281 586 грн 45 коп., а не витребування нерухомого майна, не визнання права власності та не припинення права власності відповідача. При цьому арешт накладено саме на нерухоме майно відповідача, яке не є предметом спору. Суд першої інстанції не навів достатнього обґрунтування, чому для забезпечення саме грошової вимоги необхідним є накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у реальному господарському обороті та використовуються у підприємницькій діяльності. Застосування заходів забезпечення позову не може перетворюватися на інструмент попереднього тиску на відповідача або фактичне обмеження його господарської діяльності до вирішення спору по суті. Якщо метою було запобігання відчуженню майна, достатнім заходом була б заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, а не арешт майна;

- арешт майна як захід забезпечення позову має наслідком виконання ухвали в порядку Закону України "Про виконавче провадження" та може фактично обмежити користування майном. Накладення арешту на майно у цій справі створює реальний ризик не лише заборони відчуження, а й обмеження права користування арештованим майном, його опису, опечатування, вилучення або передачі на зберігання іншим особам у межах виконавчого провадження. Це має істотне значення для цієї справи, оскільки арештовані об`єкти нерухомого майна фактично використовуються у господарській діяльності та передані в оренду третім особам. Відповідач уже реалізував своє право розпорядження майном шляхом укладення чинних договорів оренди, а орендарі користуються відповідними приміщеннями для здійснення власної господарської діяльності. Накладення ж арешту на майно в повному обсязі, з урахуванням можливих наслідків його примусового виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження", є надмірним та непропорційним заходом забезпечення позову. Арешт може порушити права орендарів, які не є учасниками цієї справи. Суд першої інстанції не дослідив ці обставини, хоча був зобов`язаний оцінити баланс інтересів не лише позивача і відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок забезпечення позову;

- ТОВ "Новоселдевелопмент" є реальним суб`єктом господарювання та не має ознак ухилення від виконання зобов`язань. Суд не оцінив відсутність у відповідача інших боргів та ознак неплатоспроможності. Запорізька міська рада не надала доказів наявності у ТОВ "Новоселдевелопмент" податкового боргу, виконавчих проваджень, арештів, простроченої кредиторської заборгованості або інших обставин, які могли б свідчити про ризик невиконання майбутнього рішення суду. Натомість суд першої інстанції зробив висновок про необхідність арешту без перевірки фінансового стану відповідача та без оцінки того, що товариство фактично веде діяльність, має активи, отримує дохід та сплачує податки. Суд формально оцінив співмірність арешту;

- суд першої інстанції зазначив, що вартість трьох об`єктів нерухомості за договором купівлі-продажу 2020 року становить 1 327 640 грн 00 коп. без ПДВ, що нібито є співмірним із ціною позову 1 281 586 грн 45 коп. Однак така оцінка є формальною. По-перше, ціна договору 2020 року не підтверджує реальну ринкову вартість майна станом на 2026 рік. По-друге, суд не перевірив, чи не перевищує фактична вартість арештованого майна суму заявлених позовних вимог;

- суд фактично ототожнив інтерес територіальної громади з автоматичною необхідністю арешту майна;

- суд безпідставно не застосував менш обтяжливий захід забезпечення позову. У цій справі таким заходом могла бути не заборона користування чи повний арешт майна, а саме: заборона державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження об`єктів нерухомого майна. Такий захід був би достатнім для досягнення мети, на яку посилається Запорізька міська рада, - недопущення відчуження майна. Суд першої інстанції не пояснив, чому саме арешт майна є необхідним, а менш обтяжливий захід є недостатнім. Це є самостійною підставою для скасування ухвали. Ухвала містить загальні висновки, але не містить конкретних доказів ризику.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2026.

Від позивача (Запорізької міської ради) до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Новоселдевелопмент" (вх. № суду 9400/26 від 08.07.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Новоселдевелопмент", а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі №908/1329/26 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступними обставинами:

- твердження відповідача про те, що арешт нерухомого майна є неправомірним через те, що предмет спору стосується стягнення грошових коштів, а не визнання права власності на це майно, є безпідставними та хибними. Зазначені доводи відповідача повністю спростовуються сталою та послідовною практикою Верховного Суду. Таким чином, накладення арешту на нерухоме майно боржника в межах ціни позову є належним, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову у спорах про виконання грошових зобов`язань. Такий захід у повній мірі гарантує збереження активів для подальшого примусового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості;

- арешт на підставі ухвали про забезпечення позову - це превентивний (запобіжний) захід суду. Його мета полягає виключно у збереженні існуючого стану речей та тимчасовій забороні розпоряджатися майном, щоб відповідач не зміг його відчужити до закінчення судового розгляду. Цей захід жодним чином не позбавляє відповідача права власності та не спрямований на вилучення майна. Арешт у виконавчому провадженні - це елемент процедури примусового стягнення, який безпосередньо передує вилученню та примусовій реалізації (продажу) майна на торгах для погашення вже присудженого судом боргу. Арешт у межах забезпечення позову є лише процесуальною гарантією того, що на момент майбутнього виконання рішення суду у відповідача взагалі буде наявне майно, на яке виконавець зможе звернути стягнення в порядку Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, намагання відповідача підмінити поняття тимчасового забезпечення позову процедурою примусового стягнення є юридично неспроможними та мають на меті введення суду в оману. Ухвалою суду про забезпечення позову від 11.06.2026 по справі № 908/1389/26 накладено арешт на нерухоме майно боржника, що передбачає виключно заборону на його відчуження. Жодних обмежень щодо користування цим майном суд не встановлював. Відповідач не позбавлений можливості й надалі експлуатувати зазначену нерухомість у своїй поточній діяльності, здавати її в оренду, виробляти продукцію та отримувати прибуток. Накладений арешт жодним чином не блокує операційну діяльність підприємства, не заважає виплаті заробітної плати чи сплаті податків до бюджету. Він лише гарантує, що це майно не буде приховано чи продано третім особам до моменту розгляду справи про стягнення заборгованості. Сам по собі факт накладення арешту (який є лише тимчасовою забороною на відчуження) жодним чином не припиняє дію чинних договорів оренди, не змінює їх умов і не перешкоджає орендарям продовжувати безперешкодно користуватися орендованими приміщеннями (орендарі як користувалися майном, так і продовжують ним користуватися). Таким чином, суд першої інстанції повною мірою дотримався балансу інтересів сторін, оскільки накладений арешт обмежує виключно право відповідача відчужити майно, при цьому не створює жодних перешкод чи обмежень для господарської діяльності його орендарів;

- відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, яким саме чином тимчасова заборона на продаж (відчуження) нерухомого майна зупиняє його господарські процеси або призводить до збитків.

У судове засідання 15.07.2026 з`явилися представники скаржника (відповідача) та позивача.

У судовому засіданні 15.07.2026 представниками позивача та відповідача були викладені власні правові позиції щодо поданої апеляційної скарги.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 15.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Основні правила щодо вжиття заходів забезпечення позову містяться у статтях 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

Колегією суддів також враховано, що є важливим, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Так, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту і спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що з рештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Колегією суддів враховано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Достатньо обґрунтованим, для забезпечення позову, є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23).

Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога про стягнення недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період користування земельною ділянкою, що належить Запорізькій міській раді, з 21.07.2018 по 22.12.2021, та яка розташована під нерухомим майном, що належить відповідачу.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 479247591 від 28.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" (відповідач у справі), набуло право власності на 15 об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 36, на підставі договору купівлі-продажу № 934 від 19.05.2020 та договору купівлі продажу № 1463 від 05.08.2021, а саме:

1) вентиляційна градирня літ. Н інв. № 182011, пл. 5,6 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу №934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36544058;

2) склад літ. Д інв.№182026, пл. 142,6 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36542308;

3) приміщення РУ-6 літ. А-3 інв. № 182028, пл. 41,7 кв.м. Право власності зареєстровано 05.08.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 1463 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 43344450;

4) будівля заготівельної дільниці літ. Б інв. № 182007, пл. 1040,3 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36541886;

5) будівля фарбувального відділення літ. Щ, Щ1, Щ2-2 інв. № 182005, пл. 217,7 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36545563;

6) експериментальний корпус літ. А-3, А1 інв. № 182001, пл. 12544 кв. м. Право власності зареєстровано 05.08.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 1463 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 43343488;

7) насосна станція літ. О інв. № 182011, пл. 8,8 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36543729;

8) склад для зберігання лакофарбових та пально-мастильних матеріалів літ. С інв. № 182003, пл. 133,2 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36544477;

9) склад універсальний літ. П інв. № 182006, пл. 368,3 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу №934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36543140;

10) контрольно-пропускний пункт №3 літ. Т, Т1, пл.7,1 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36546061;

11) склад під дахом літ. Ж інв. № 182004, пл. 215,3 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36542713;

12) склад для зберігання балонів з газом літ. Р інв. № 182023, пл. 61,9 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36544791;

13) адміністративний корпус літ. В-2 інв. № 182002, пл. 819,2 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36544791, номер відомостей про речове право 36545805;

14) приміщення електрощитової (РУ-04 з ТП-1) літ. А-3 інв. № 182029, пл. 35,7 кв.м. Право власності зареєстровано 05.08.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 1463 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 43343912;

15) будівля заготівельно-пресової дільниці літ. Ф інв. № 182030, пл. 319 кв.м. Право власності зареєстровано 19.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 934 між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", номер відомостей про речове право 36545241;

Належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,9389 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 36, з кадастровим номером 2310100000:05:012:0040, цільове призначення земельної ділянки - 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:012:0040, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 36, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності

Як зазначає Запорізька міська рада, ТОВ "Новоселдевелопмент" користується земельною ділянкою комунальної форми власності площею 1,9389 га, кадастровий номер 2310100000:05:012:0040 без правовстановлюючих документів та без належної оплати за період з 01.02.2024 по 28.02.2026 (включно).

Отже, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету понад 1,2 млн грн, що є значною сумою заборгованості.

Суд першої інстанцій правильно виходив з того, що між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди в розмірі 1 281 586 грн 45 коп., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.

У свою чергу скаржник не спростував наведені в оскаржуваній ухвалі аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів, які б підтвердили фінансову спроможність виконати рішення суду, відповідачем надано не було.

У той же час, оскільки предметом спору є стягнення недоотриманої орендної плати в розмірі 1 281 586 грн 45 коп., накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні були обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Зазначеним вище спростовуються доводи скаржника щодо неможливості застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно у справі, предметом спору в якій є стягнення грошових коштів, а також доводи в частині того, що накладенням арешту можу бути завдана шкода третім особа, в орендне користування яким відповідач передав належне його майно за договорами оренди.

Відповідач помилково ототожнює накладення арешту, як заходу забезпечення позову, із накладенням арешту в процесі примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Щодо доводів скаржника про неспівмірність застосованого заходу забезпечення позову слід зазначити таке.

Суд першої інстанції вірно врахував, що в договорі купівлі-продажу нерухомого майна № 934 від 19.05.2020, укладеному між ТОВ "Будінвест-Запоріжжя" та ТОВ "Новоселдевелопмент", в розділі 2 "Ціна договору та порядок розрахунків" сторони визначили, що продаж нерухомого майна (12 об`єктів) вчиняється за ціною 2 710 000 грн 00 коп., в тому числі ціна будівлі заготівельної дільниці літ. Б інв. № 182007 становить 850 000 грн 00 коп. без ПДВ. Ціна складу універсального літ. П інв. № 182006 становить 302 640 грн 00 коп. без ПДВ. Ціна складу під дахом літ. Ж інв. № 182004 становить 175 000 грн 00 коп. без ПДВ. Всього, вартість трьох об`єктів відповідно до ціни договору становить 1 327 640 грн 00 коп. без ПДВ, що є співмірним із заявленою ціною позову.

При цьому, скаржник, посилаючись на неправомірність оцінки судом першої інстанції цін 2020 року під час вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову в 2026 році, не надав жодного доказу, на підтвердження того, що спірне майно має іншу, ніж зазначив суд, вартість.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині розцінюються апеляційним господарським судом критично.

Враховуючи вказане, колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо неадекватності, неспівмірності та непропорційності вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

За таких обставин, підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду з наведених в апеляційній скарзі підстав відсутні.

Апеляційний господарський суд також зауважує, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

У питаннях наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не може бути подібних правовідносин, оскільки в кожній конкретній справі судом надається оцінка конкретній та індивідуальній сукупності обставин, фактів та доказів в їх взаємозв`язку, які, очевидно, не можуть буди ідентичними з іншими справами.

Слід також відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі № 908/1389/26 такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 136, 137, 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі № 908/1389/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі №908/1389/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоселдевелопмент".

4. Матеріали справи № 908/1389/26 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 16.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк