Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №908/541/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м.Дніпро Справа № 908/541/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Кишканя М.А.,

прокурора: Біленка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 (головуючий в першій інстанції Федько О.А., повний текст складений та підписаний 03.04.2026)

у справі за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області

до відповідача-1: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОСМІЧНА-101»

до відповідача-2: Приватного підприємства «Т.О.К.»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним договору підряду та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2025 року заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОСМІЧНА-101» (надалі – ОСББ «Космічна-101» та Приватного підприємства «Т.О.К.» (надалі – ПП «Т.О.К.») про визнання недійсним договору підряду від 11.07.2017 №11/07-17 укладеного між ОСББ «Космічна-101» та ПП «Т.О.К.» та стягнення з ПП «Т.О.К.» на користь ОСББ «Космічна-101» коштів у розмірі 1867204,98 грн, а з ОСББ «Космічна-101» одержані ним за рішенням суду кошти у розмірі 1867204,98 грн в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що під час проведення відкритих торгів на закупівлю капітального ремонту інженерних мереж житлового будинку між двома учасниками, а саме ПП «Т.О.К.» та підприємством «Рассвет-Плюс», було вчинено антиконкурентні узгоджені дії, що призвело до спотворення результатів тендеру. Цей факт підтверджується чинним рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2019, яке відповідачі намагалися оскаржити в судовому порядку, а отже, такі дії кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Прокурор стверджує, що укладений за результатами цих торгів договір підряду від 11.07.2017 має бути визнаний недійсним відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки він був вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та порушує принципи добросовісної конкуренції, відкритості та ефективності публічних закупівель, причому прокурор доводить наявність умислу на вчинення такого правочину лише з боку ПП «Т.О.К.», яке свідомо брало участь у змові задля отримання неправомірної перемоги та прибутку. Оскільки умисел встановлено лише в однієї сторони, прокурор просить суд застосувати спеціальні наслідки недійсності, а саме зобов`язати ПП «Т.О.К.» повернути ОСББ «Космічна-101» всі отримані за договором кошти в сумі 1867204,98 грн, а потім стягнути цю ж суму з ОСББ «Космічна-101» в дохід держави, оскільки договір фактично виконаний і оплачений, але негативні наслідки залишаються неусунутими. Крім того, прокурор наполягає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки перебіг цього строку слід відраховувати з моменту, коли про порушення стало відомо, тобто з дати рішення Антимонопольного комітету – 20.02.2019, а також він зупинявся на час дії карантину через COVID-19 і продовжує зупинятися на час дії воєнного стану в Україні. Окремо прокурор обґрунтовує своє право на звернення до суду тим, що уповноважений орган державної влади - Східний офіс Держаудитслужби, який мав би захищати інтереси держави в цих правовідносинах, належним чином цього не зробив, не вжив жодних заходів, незважаючи на попереднє повідомлення прокуратури.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/541/25 в задоволенні позову заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до ОСББ «КОСМІЧНА-101» та ПП «Т.О.К.» про визнання недійсним договору підряду від 11.07.2017 № 11/07-17 та застосування наслідків недійсності правочину відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції зазначив, що прокурор не довів наявності всіх необхідних умов для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, яка передбачає конфіскаційні наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення всього отриманого за договором у дохід держави. Головною підставою для відмови стало те, що під час розгляду цієї справи Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 зробила новий правовий висновок, згідно з яким зазначена норма має конфіскаційний характер і може застосовуватися лише у виняткових випадках, зокрема при вчиненні кримінального злочину (за наявності обвинувального вироку суду) або при завданні державі значних збитків і незаконному збагаченні винної особи, причому ця норма не може застосовуватися у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист економічної конкуренції. Суд встановив, що прокурор довів лише факт антиконкурентних узгоджених дій з боку ПП «Т.О.К.», а саме змови на торгах, підтверджений рішенням Антимонопольного комітету України, однак не довів, що сам договір підряду був укладений з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також не надав доказів того, що держава зазнала значних майнових збитків, наприклад, переплатила за роботи або отримала їх неналежної якості, і не довів, що існували реальні альтернативні тендерні пропозиції, які б забезпечили суттєву економію бюджетних коштів. Оскільки спірний договір був виконаний сторонами належним чином, роботи виконані, прийняті та оплачені за ціною, нижчою від очікуваної вартості закупівлі, суд дійшов висновку про відсутність прямого причинно- наслідкового зв`язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та принцип пропорційності, зазначив, що застосування конфіскаційної санкції у цій справі було б непропорційним втручанням у право мирного володіння майном, що стосується не лише ПП «Т.О.К.», а й добросовісної сторони - ОСББ «Космічна-101», яка виконала свої зобов`язання як замовник і не була обізнана про змову, а тому позбавлення її очікуваного результату угоди та вилучення майна на користь держави без достатніх публічних підстав суперечить принципам справедливості та верховенства права. Таким чином, оскільки прокурор не довів сукупності обставин, необхідних для застосування ч.3 ст. 228 ЦК України, а саме наявності конкретної протиправної мети правочину, причинно-наслідкового зв`язку між такою метою та наслідками правочину, умислу сторони на досягнення цієї мети та пропорційності обраного засобу втручання, суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі та поклав судові витрати на Запорізьку обласну прокуратуру.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/541/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права та безпідставне обмеження застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України. Прокурор стверджує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ця норма може застосовуватися лише у виключних випадках, зокрема при вчиненні кримінального злочину або завданні державі значних збитків, та не може бути застосована до порушень конкурентного законодавства, оскільки такий підхід суперечить сталій практиці Верховного Суду, зокрема постановам від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 та від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, які підтверджують можливість застосування цієї статті до договорів, укладених за результатами процедур закупівель, спотворених антиконкурентними узгодженими діями. Прокурор наголошує, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував той факт, що рішенням Антимонопольного комітету України від 20.02.2019 встановлено факт вчинення ПП «Т.О.К.» антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів, що само по собі є порушенням інтересів держави у сфері публічних закупівель, адже метою цієї сфери є забезпечення добросовісної конкуренції, ефективного та прозорого використання бюджетних коштів, створення конкурентного середовища та розвиток добросовісної конкуренції, а тому вчинення таких дій, спрямованих на усунення конкуренції та створення видимості змагальності, прямо суперечить зазначеним принципам та інтересам держави, які полягають у проведенні ефективних та прозорих закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій. Прокурор також зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23, оскільки ця постанова не є остаточною та може бути переглянута Великою Палатою Верховного Суду. Крім того, на переконання прокурора вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки стосується інших фактичних обставин, а саме договору поставки нафтопродуктів, укладеного за результатами переговорної процедури, а не відкритих торгів, де було допущено порушення конкурентного законодавства. Прокурор наголошує, що посилання суду на практику Європейського суду з прав людини та принцип пропорційності є безпідставним, оскільки у спірних правовідносинах не держава втручається у мирне володіння майном, а навпаки недобросовісний суб`єкт господарювання своїми діями порушує публічний порядок, маніпулює майном з метою обійти закон і нашкодити інтересам держави та суспільства, а тому застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, є адекватною реакцією держави на такі протиправні дії та не може вважатися непропорційним втручанням. Прокурор також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, якою підтверджено можливість застосування ч.3 ст. 228 ЦК України до договорів про закупівлю за публічні кошти у випадку порушення суб`єктом господарювання норм чинного законодавства, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. На переконання прокурора, суд першої інстанції фактично виключив ч. 3 ст. 228 ЦК України із застосування у цивільних правовідносинах, що суперечить самій суті цієї норми, яка була запроваджена законодавцем саме як інструмент цивільно-правового, а не кримінально-правового реагування на правопорушення, що посягають на публічний порядок, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов прокурора – задоволенню в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, а позов прокурора заволинити повністю.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі-1, 2 не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач та третя особа письмових пояснень на апеляційну скаргу не подали.

Також позивач, відповідачі-1, 2 та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання відповідно до норм ГПК України, не забезпечили явку повноважних представників у судове засідання. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/541/25 за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до ОСББ «Космічна-101», ПП «Т.О.К.» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору підряду та застосування наслідків недійсності правочину; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

06.05.2026 матеріали справи № 908/541/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2026 о 16:00 год.

У судовому засіданні 16.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

02.06.2017 ОСББ «Космічна-101» в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі «Робіт з капітального ремонту інженерних мереж житлового будинку по вул. Космічній, 101 у м. Запоріжжі» (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-02-000289-с). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2228880, 00 грн.

Участь у вказаній закупівлі взяли два суб`єкти: Підприємство «Рассвет-Плюс» Громадської організації «Інвалідів осіб з пересадженими органами «Надія на життя» з пропозицією 2000 74,60 грн та ПП «Т.О.К.» з пропозицією 1868363,48 грн.

11.07.2017 за результатами проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт між ОСББ «Космічна-101» (замовник) та ПП «Т.О.К.» (підрядник) укладено договір підряду № 11/07-17, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник на свій страх і ризик, в межах договірної ціни, приймає на себе обов`язки, власними силами, виконувати постачання необхідного обладнання, будівельно-монтажні пусконалагоджувальні та інші роботи, які забезпечують введення в експлуатацію об`єкту «Капітальний ремонт інженерних мереж житлового будинку по вул. Космічній, 101 у м. Запоріжжі», код CPV за ДК 021:2015 – 45453000-7, в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, та узгодженої ціни робіт, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці.

Договірна ціна є твердою і складає 1868363,48 грн, у т.ч. ПДВ 311393,91 грн без урахування витрат на здійснення технічного нагляду (п. 2.2 договору).

За умовами п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх обов`язків відповідно до цього договору.

Під час дії договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 28.08.2017, № 2 від 11.09.2017, №3 від 18.12.2017, №4 від 27.12.2017 та № 5 від 29.12.2017.

Додатковою угодою №5 від 29.12.2017 до договору сторонами внесено зміни, зокрема, погоджено договірну ціну - 1867204,98 грн.

Сторони зобов`язання за вказаним правочином виконали в повному обсязі. До договору підряду №11/07-17 від 11.07.2017 підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2018 року.

Замовник на виконання договору №11/07-17 перерахував на користь ПП «Т.О.К.» грошові кошти в загальній сумі 1867204,98 грн, про що свідчать платіжні доручення № 2 від 31.07.2017 на суму 230337,92 грн, №5 від 24.10.2017 на суму 516757,52 грн, № 9 від 04.12.2017 на суму 559032,11 грн та №1 від 12.04.2018 на суму 561077,43 грн.

Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради у листі від 20.12.2024 № 2287/01-37/01 повідомив, що фінансування за договором від 11.07.2017 № 11/07-17 на суму 1867204,98 грн здійснювалось за рахунок бюджету Запорізької міської територіальної громади.

Рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2019 №1- рш у справі №02/14-18 визнано ПП «Т.О.К.» та підприємство «Рассвет-Плюс» громадської організації «Інвалідів-осіб з пересадженими органами «Надія на життя» винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.1 ст. 50 та п.4 ч. 2 ст. 6 Законом України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, проведених ОСББ «Космічна-101», на закупівлю капітального ремонту інженерних мереж житлового будинку по вул. Космічній, 101 у м. Запоріжжі з ідентифікатором UA-2017-06-02-000289-с.

Адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 20.02.2019 №1-рш у справі № 02/14-18 дійшла висновку, що дії ПП «Т.О.К.» та підприємства «Рассвет-Плюс» громадської організації «Інвалідів - осіб з пересадженими органами «Надія на життя» свідчать про узгодження ними своїх дій під час підготовки документів та участі у процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2017-06- 02-000289-с (пп. 154 рішення від 20.02.2019 № 02/14-18).

Вказаним рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ПП «Т.О.К.» та підприємство «Рассвет-Плюс» громадської організації «Інвалідів-осіб з пересадженими органами «Надія на життя» накладено штрафи за виявлені порушення у сумі по 68000,00 грн на кожного з учасників торгів.

ПП «Т.О.К.» та підприємство «Рассвет-Плюс» громадської організації «Інвалідів-осіб з пересадженими органами «Надія на життя» оскаржили рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1013/19 від 27.09.2019 у задоволенні позовних вимог ПП «Т.О.К.» про скасування Рішення від 20.02.2019 №1-рш відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2 - 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору підряду на підставі ч.3 ст. 228 ЦК України, а також застосування наслідків вказаної статті до спірних правовідносин.

Апелянт (прокурор) вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права та безпідставне обмеження застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України. Прокурор стверджує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ця норма може застосовуватися лише у виключних випадках, зокрема при вчиненні кримінального злочину або завданні державі значних збитків, та не може бути застосована до порушень конкурентного законодавства, оскільки такий підхід суперечить сталій практиці Верховного Суду, зокрема постановам від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 та від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, які підтверджують можливість застосування цієї статті до договорів, укладених за результатами процедур закупівель, спотворених антиконкурентними узгодженими діями. Прокурор наголошує, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував той факт, що рішенням Антимонопольного комітету України від 20.02.2019 встановлено факт вчинення ПП «Т.О.К.» антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів, що само по собі є порушенням інтересів держави у сфері публічних закупівель, адже метою цієї сфери є забезпечення добросовісної конкуренції, ефективного та прозорого використання бюджетних коштів, створення конкурентного середовища та розвиток добросовісної конкуренції, а тому вчинення таких дій, спрямованих на усунення конкуренції та створення видимості змагальності, прямо суперечить зазначеним принципам та інтересам держави, які полягають у проведенні ефективних та прозорих закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій. Прокурор також зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23, оскільки ця постанова не є остаточною та може бути переглянута Великою Палатою Верховного Суду. Крім того, на переконання прокурора вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки стосується інших фактичних обставин, а саме договору поставки нафтопродуктів, укладеного за результатами переговорної процедури, а не відкритих торгів, де було допущено порушення конкурентного законодавства. Прокурор наголошує, що посилання суду на практику Європейського суду з прав людини та принцип пропорційності є безпідставним, оскільки у спірних правовідносинах не держава втручається у мирне володіння майном, а навпаки недобросовісний суб`єкт господарювання своїми діями порушує публічний порядок, маніпулює майном з метою обійти закон і нашкодити інтересам держави та суспільства, а тому застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, є адекватною реакцією держави на такі протиправні дії та не може вважатися непропорційним втручанням. Прокурор також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, якою підтверджено можливість застосування ч.3 ст. 228 ЦК України до договорів про закупівлю за публічні кошти у випадку порушення суб`єктом господарювання норм чинного законодавства, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. На переконання прокурора, суд першої інстанції фактично виключив ч. 3 ст. 228 ЦК України із застосування у цивільних правовідносинах, що суперечить самій суті цієї норми, яка була запроваджена законодавцем саме як інструмент цивільно-правового, а не кримінально-правового реагування на правопорушення, що посягають на публічний порядок, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов прокурора – задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій не є безумовною та достатньою підставою для визнання правочину недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України. Колегія суддів зазначає, що для застосування цієї норми необхідно довести наявність сукупності обставин, а саме: наявність конкретної мети правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; причинно-наслідковий зв`язок між такою метою та наслідками правочину; умисел сторони (сторін) на досягнення цієї протиправної мети; пропорційність обраного засобу втручання (санкції) легітимній меті захисту публічних інтересів.

Колегія суддів враховує, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, сформовано правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України. Зокрема, зазначено, що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

У вказаній постанові Верховний Суд уточнив, що при визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським судом з прав людини, щодо пропорційності покарання, зокрема, конфіскації без вироку суду, та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину - двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо. Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину, тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання. Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений правовий висновок Верховного Суду є обов`язковим для врахування судами при розгляді аналогічних правовідносин відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України.

У даній справі прокурор, звертаючись з позовом, обґрунтовував свої вимоги виключно фактом порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції, що підтверджено рішенням Антимонопольного комітету України. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, прокурором не доведено, що сам договір підряду від 11.07.2017 № 11/07-17 був спрямований на порушення інтересів держави та суспільства. Прокурором не надано доказів того, що внаслідок укладення цього договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботи неналежної якості, зазнала інших значних майнових втрат, співмірних із конфіскаційною санкцією, що заявляється до застосування.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що спірний договір виконано сторонами належним чином, а саме: роботи виконано, їх прийнято та оплачено. Відсутні докази недобросовісної поведінки замовника закупівлі – ОСББ «Космічна-101», який не був обізнаний про узгоджені дії учасників торгів. Замовник виконав свої зобов`язання за договором, сплативши кошти за фактично виконані роботи. Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності дотримання принципу пропорційності при застосуванні наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України. Застосування таких жорстких наслідків, як стягнення всього отриманого за правочином у дохід держави, на переконання колегії суддів, є втручанням держави у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті та не повинно порушувати справедливий баланс між інтересами держави та правами приватних осіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. Європейський суд з прав людини також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

У даній справі застосування конфіскаційних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, призвело б до непропорційного втручання у право власності добросовісного учасника правочину – ОСББ «Космічна-101», яке не вчиняло жодних протиправних дій та не мало умислу на порушення інтересів держави і суспільства. Конфіскація коштів, які були сплачені за фактично виконані та прийняті роботи, є надмірним тягарем для замовника, який діяв добросовісно та не міг знати про антиконкурентну змову між учасниками торгів.

Колегія суддів також враховує, що антимонопольне законодавство передбачає власні механізми реагування на порушення конкуренції, зокрема накладення штрафів на порушників. У даній справі такі штрафи були накладені на відповідача-2 та іншого учасника торгів рішенням Антимонопольного комітету України. Застосування додаткового конфіскаційного заходу у вигляді стягнення всього отриманого за правочином у дохід держави є надмірним та невиправданим, оскільки порушення вже отримало належну правову оцінку та відповідне покарання в адміністративному порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт порушення конкурентного законодавства, навіть якщо воно призвело до спотворення результатів торгів, не свідчить про те, що укладений за результатами таких торгів договір був спрямований на порушення інтересів держави та суспільства. Як вказано у пункті 95 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин щодо виконання капітального ремонту інженерних мереж житлового будинку за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор обмежився лише посиланням на порушення відповідачем-2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що є недостатнім для застосування конфіскаційних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним саме на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, є безпідставними. Колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у зазначеній постанові, є загальними та підлягають застосуванню до всіх правовідносин, що регулюються відповідними нормами матеріального права, незалежно від конкретних обставин справи, за умови подібності правовідносин. У даному випадку правовідносини є подібними, оскільки стосуються застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України до правочинів, укладених за результатами публічних закупівель.

Колегія суддів також відхиляє доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно обмежив поняття порушення інтересів держави і суспільства наявністю обвинувального вироку або завданням значних збитків. Суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, лише зазначив, що застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України є винятковим заходом, який може застосовуватися у випадках, коли порушення інтересів держави та суспільства є очевидним та значним, зокрема, при вчиненні кримінальних правопорушень або завданні значних збитків. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та принципом пропорційності, який є одним з основних принципів правової держави.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Загальним наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, тобто повернення сторін до попереднього стану. Особливі наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, є винятком із загального правила і можуть застосовуватися лише у випадках, прямо передбачених законом, та за умови доведення всіх необхідних обставин.

У даній справі застосування двосторонньої реституції було б достатнім та пропорційним заходом для відновлення порушених прав, якби договір визнавався недійсним з інших підстав. Однак, оскільки прокурором не доведено наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, вимоги про застосування конфіскаційних наслідків є необґрунтованими.

Щодо посилань прокурора на сталу практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема постанови від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, колегія суддів зазначає, що ці постанови були прийняті до формування нових правових висновків Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, у разі існування різних правових позицій, перевагу мають новіші висновки, особливо якщо вони сформовані Об`єднаною Палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 підтвердила можливість застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України до договорів про закупівлю за публічні кошти, однак не зробила висновків про конфіскаційний характер цієї санкції та не обмежила її застосування лише випадками наявності обвинувального вироку або завдання значних збитків. Натомість, саме Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 уточнила та конкретизувала умови застосування цієї норми, що є обов`язковим для врахування судами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у даній справі є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам учасників судового процесу та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін, врахував правові позиції Верховного Суду з аналогічного питання та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/541/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/541/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 15.07.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко