Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №908/943/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м.Дніпро Справа № 908/943/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Кишканя М.А.,

прокурора: Біленка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 (головуючий в першій інстанції Федько О.А., повний текст складений та підписаний 06.04.2026)

у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІВАТ ГРУП»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання недійсним договору підряду, додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У квітні 2025 року виконувач обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (надалі – УЖКГ виконкому Полтавської міськради), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІВАТ ГРУП» (надалі – ТОВ «БК «Віват Груп») про визнання недійсним договору підряду від 21.09.2020 № 20, укладеного між УЖКГ виконкому Полтавської міськради та ТОВ «Віват Груп», та додаткових угод до нього, а також стягнення з ТОВ «БК «Віват Груп» на користь УЖКГ виконкому Полтавської міськради 745450,30 грн, а в подальшому з УЖКГ виконкому Полтавської міськради вищезазначені одержані ним за рішенням суду 745450,30 грн - в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що під час проведення тендеру на капітальний ремонт зупинок громадського транспорту у місті Полтава, між двома його учасниками - ТОВ «Агро Спец Буд» та ТОВ «БК «Віват Груп» були вчинені антиконкурентні узгоджені дії, що підтверджується рішенням Антимонопольного комітету України від 05.04.2023. Вказує, що цим рішенням встановлено, що компанії діяли не самостійно, а узгоджували свої пропозиції, зокрема, подавали документи з однієї ІР-адреси, використовували спільний електронний майданчик, мали господарські зв`язки та однакові розрахунки витрат, що створило лише видимість конкуренції, а насправді усунуло змагальність і спотворило результати торгів. Унаслідок цієї змови замовник був позбавлений можливості отримати найбільш економічно вигідну пропозицію, а переможець - ТОВ «БК «Віват Груп» отримав право на укладення договору не на конкурентних засадах, що суперечить принципам публічних закупівель, таким як добросовісна конкуренція, максимальна економія та ефективність використання бюджетних коштів. Прокурор кваліфікує цей договір як правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства згідно зі ст.228 ЦК України, оскільки з боку ТОВ «БК «Віват Груп» був наявний прямий умисел на усунення конкуренції та незаконне отримання бюджетних коштів у сумі 745450,30 грн, що були сплачені за фактично виконані роботи, але за відсутності реальних конкурентних умов учасників публічних закупівель. Тому прокурор просить суд визнати недійсними основний договір та п`ять додаткових угод до нього, а також застосувати наслідки недійсності, а саме: зобов`язати підрядника повернути отримані кошти замовнику, а замовника - перерахувати ці кошти до державного бюджету.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/943/25 у задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби до УЖКГ виконкому Полтавської міськради та ТОВ «БК «Віват Груп» про визнання недійсним договору підряду від 21.09.2020 № 20, додаткових угод № 1 від 15.12.2020, № 2 від 10.08.2021, №3 від 24.12.2021, №4 від 30.06.2022 та № 5 від 30.12.2022 та застосування наслідків недійсності правочину відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції зазначив, що прокурор не довів наявності усіх необхідних елементів для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, яка передбачає визнання правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та застосування конфіскаційних наслідків у вигляді стягнення всього отриманого за правочином у дохід держави. Суд виходив з того, що сам по собі факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є автоматичною підставою для кваліфікації укладеного за результатами тендеру договору як такого, що суперечить інтересам держави у розумінні ст.228 ЦК України, оскільки порушення законодавства про захист економічної конкуренції регулюється спеціальним законом і має власні правові наслідки, зокрема, у вигляді штрафів, які вже були накладені на відповідача-2 і частково сплачені. Суд зазначив, що прокурор не надав доказів того, що внаслідок укладення спірного договору держава зазнала майнової шкоди, переплатила кошти, отримала роботи неналежної якості чи інших істотних збитків, співмірних з конфіскаційною санкцією, яку прокурор просив застосувати, а також не довів, що на момент проведення закупівлі існували реальні альтернативні тендерні пропозиції, які б забезпечували суттєву економію бюджетних коштів, але були усунуті саме внаслідок узгоджених дій учасників. Крім того, суд встановив, що спірний договір був фактично виконаний сторонами належним чином, а саме: роботи виконані, прийняті замовником та оплачені в повному обсязі, а сам замовник діяв добросовісно і не мав умислу на порушення інтересів держави. Суд також врахував правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, згідно з якою ч.3 ст.228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, може застосовуватися лише у виключних випадках, зокрема, при вчиненні кримінального злочину, за наявності обвинувального вироку суду, або у разі дій, якими державі завдано значних збитків і винна особа безпідставно збагатилася, і ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, оскільки таке застосування було б непропорційним втручанням держави у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як щодо сторони, яка вчинила порушення, так і щодо добросовісної сторони правочину, яка втратила б очікуваний результат угоди без власної вини. У зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, а також з огляду на відсутність доказів умислу обох сторін або заподіяння значних збитків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору підряду та всіх додаткових угод до нього, а також про застосування наслідків недійсності шляхом стягнення коштів у дохід держави.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/943/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. На переконання прокурора, суд першої інстанції безпідставно обмежив застосування ч.3 ст.228 ЦК України виключно випадками наявності обвинувального вироку суду або завдання державі значних збитків, фактично виключивши цю норму із цивільно-правових відносин, що суперечить самому змісту Кодексу, який закріпив ст.228 окремо від кримінальної юстиції саме для того, щоб надати можливість захистити порушене цивільне право незалежно від результатів кримінального провадження. Прокурор наголошує, що порушення антиконкурентного законодавства у вигляді узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, безпосередньо стосується інтересів держави, оскільки усуває конкуренцію, нівелює мету публічних закупівель, якою є ефективне та прозоре використання бюджетних коштів, і підриває авторитет України на міжнародному рівні у світлі взятих зобов`язань за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, тому сам факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій, підтверджений рішенням Антимонопольного комітету України, є достатньою підставою для визнання договору недійсним, і для цього не обов`язково доводити наявність майнових збитків, оскільки порушення публічного порядку вже саме по собі створює загрозу інтересам держави та суспільства. Крім того, прокурор вважає безпідставними посилання суду на конфіскаційний характер санкції та необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном, оскільки в даному випадку не держава втручається у мирне володіння майном особи, а сама особа своїми протиправними діями втручається у публічний порядок, використовуючи майно для незаконних цілей, тому конфіскаційні наслідки, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, є адекватною та пропорційною реакцією держави на таке порушення, яке спрямоване на нівелювання ключового механізму ринкової економіки - конкуренції. Прокурор також зазначає, що суд першої інстанції не врахував сталої практики Верховного Суду, зокрема постанов у справах № 914/1507/23, № 922/3322/20, № 918/1043/21 та інших, які підтверджують можливість застосування ч.3 ст.228 ЦК України до правовідносин, пов`язаних з порушенням конкурентного законодавства під час проведення публічних закупівель, а також те, що добросовісність однієї зі сторін, зокрема, замовника, не є перешкодою для застосування наслідків недійсності правочину, оскільки ЦК України не пов`язує застосування реституції з добросовісністю сторін, і сторони зобов`язані повернути усе отримане за недійсним правочином просто тому, що правочин визнано недійсним. З огляду на викладене, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, включаючи визнання недійсним договору підряду, усіх додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності шляхом стягнення з ТОВ «БК «Віват Груп» на користь УЖКГ виконкому Полтавської міської ради 745450,30 грн, а з УЖКГ виконкому Полтавської міської ради цих коштів у дохід держави.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, а позов прокурора задовольнити повністю.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач - Північно-східний офіс Держаудитслужби, у своєму відзиві на апеляційну скаргу прокурора повністю підтримує його позицію та вважає її обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому зазначає, що заходів державного фінансового контролю стосовно обставин, наведених у позовній заяві, не проводилось, у зв`язку з чим немає можливості надати пояснення по суті предмету позову, однак це не впливає на принципову позицію щодо необхідності захисту інтересів держави у цій справі. Наголошує, що факт порушення антиконкурентного законодавства підтверджено рішенням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.04.2023 № 70/29-р/к, яким ТОВ «Агро Спец Буд» та ТОВ «БК «Віват Груп» притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, і це рішення в судовому порядку не оскаржувалось, а тому є належним, достовірним та обов`язковим до врахування доказом. Зазначається, що закупівля проводилась шляхом застосування конкурентної процедури, зокрема, відкритих торгів, що передбачає конкурентний відбір учасників відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», однак внаслідок узгодженості поведінки вказаних суб`єктів господарювання, право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників, а саме: ТОВ «БК «Віват Груп», було одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів, що суперечить принципам добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та прозорості, які є основою публічних закупівель згідно зі ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі». Позивач підкреслює, що порушення ТОВ «БК «Віват Груп» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та у від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20, відповідно до яких кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом та його використання на шкоду іншим особам. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням належно встановленого та неоскарженого висновку компетентного органу - Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, факт порушення законодавства у вигляді спотворення антиконкурентними узгодженими діями результатів проведеної закупівлі є підтвердженим, а тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. 29.05.2026 від Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника процесу.

Відповідачі не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, письмових пояснень на апеляційну скаргу не подано.

Відповідачі, а також третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання відповідно до норм ГПК України, не забезпечили явку представників в судове засідання. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/943/25 за позовом виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби до УЖКГ виконкому Полтавської міської ради та ТОВ «БК «Віват Груп» про визнання недійсним договору підряду, додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності правочину; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

05.05.2026 матеріали справи № 908/943/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

07.05.2026 від Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2026 о 15:30 год.

29.05.2026 від Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

В судовому засіданні 16.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

10.08.2020 УЖКГ виконкому Полтавської міської ради 10.08.2020 в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Сади-1 (на Автовокзал), 28-Школа (на Центр), 23 Вересня (на Центр), 23 Вересня (на Автовокзал), Алмазна (на Автовокзал), 26 школа (в сторону автовокзалу), Лікарня залізничників (на центр), Лікарня залізничників (на с.Залізничників), Дитячий садок (на Центр), Уютна, Автоагрегатний завод (на центр), вул.Підмонастирська, пров.Високий (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава, ДК 021:2015: 45000000-7 — Будівельні роботи та поточний ремонт» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-08-10-002122-c), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-08-10-002122-c.

Тендерні пропозиції подали два учасники: ТОВ «Агро Спец Буд» та ТОВ «БК «Віват Груп». Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій № 133 від 03.09.2020 переможцем визнано ТОВ «БК «Віват Груп». Також цього ж дня електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

21.09.2020 між УЖКГ виконкому Полтавської міської ради (замовник) та ТОВ «БК «Віват Груп» (підрядник) укладено договір підряду № 20 про закупівлю вищезазначених робіт, згідно з п. 2.1 якого ціна договору складає 2372197,31 грн, у тому числі ПДВ 395366,22 грн.

За умовами п.3.4 договору, оплата проводиться за фактично виконані обсяги робіт шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, в межах виділених коштів (фактичного фінансування).

Пунктом 13.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 19.12.2020, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Під час дії договору сторонами до нього укладено додаткові угоди № 1 від 15.12.2020, № 2 від 10.08.2021, № 3 від 24.12.2021, № 4 від 30.06.2022 та № 5 від 30.12.2022.

Додатковою угодою № 1 від 15.12.2020 змінено ціну договору на 2372197,31 грн, у тому числі ПДВ 395366,22 грн (п.2.1); змінено строк виконання робіт – з дати підписання договору по 12.08.2021 (п.10.1) та узгоджено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 12.08.2021, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.13.1).

Додатковими угодами № 2 від 10.08.2021 та № 3 від 24.12.2021 до договору продовжено строк дії договору до 31.12.2021 та 30.06.2022 відповідно.

Додатковою угодою № 4 від 30.06.2022 продовжено строк дії договору до 31.12.2022 та змінено пункт щодо фінансування робіт на 2022 рік.

Додатковою угодою № 5 від 30.12.2022 зменшено обсяги закупівлі та викладено п.2.1 договору в наступній редакції: «Ціна договору складає 745450,30 грн, у тому числі ПДВ 134241,72 грн. Сума фінансування у 2020 році становить 0,00 грн, у тому числі ПДВ 0,00 грн. Сума фінансування у 2021 році становить 745450,30 грн, у тому числі ПДВ 134241,72 грн. Сума фінансування у 2022 році становить 0,00 грн, у тому числі ПДВ 0,00 грн».

Сторони зобов`язання за вказаним правочином виконали в повному обсязі, що підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2020-08-10-002122-с.

УЖКГ виконкому Полтавської міської ради на виконання договору перерахувало на користь ТОВ «БК «Віват Груп» грошові кошти у загальній сумі 745450,30 грн, про що свідчать платіжні доручення № 80 від 09.12.2021 на суму 513317,50 грн та № 89 від 22.12.2021 на суму 232132,80 грн.

Рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.04.2023 № 70/29-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» ТОВ «Агро Спец Буд» (ЄДРПОУ 39351938) та ТОВ «БК «Віват Груп» (ЄДРПОУ 41782522) визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, код згідно ДК 021:2015:45000000-7 – «Будівельні роботи та поточний ремонт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Сади-1 (на Автовокзал), 28-Школа (на Центр), 23 Вересня (на Центр), 23 Вересня (на Автовокзал), Алмазна (на Автовокзал), 26 школа (в сторону автовокзалу), Лікарня залізничників (на центр), Лікарня залізничників (на с.Залізничників), Дитячий садок (на Центр), Уютна, Автоагрегатний завод (на центр) , вул.Підмонастирська, пров.Високий (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-08-10-002122-c).

Вказаним рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ТОВ «БК «Віват Груп» накладено штраф за виявлене порушення у розмірі 34000,00 грн (п.10, 12 рішення).

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 05.04.2023 № 70/29-р/к у справі №7/01-23-22 дійшла висновку, що ТОВ «Агро Спец Буд» та ТОВ «БК «Віват Груп» під час підготовки документації в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії під час проведення торгів, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору підряду на підставі ч.3 ст.228 ЦК України, а також застосування наслідків вказаної статті до спірних правовідносин.

Апелянт (прокурор) вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. На переконання прокурора, суд першої інстанції безпідставно обмежив застосування ч.3 ст.228 ЦК України виключно випадками наявності обвинувального вироку суду або завдання державі значних збитків, фактично виключивши цю норму із цивільно-правових відносин, що суперечить самому змісту Кодексу, який закріпив ст.228 окремо від кримінальної юстиції саме для того, щоб надати можливість захистити порушене цивільне право незалежно від результатів кримінального провадження. Прокурор наголошує, що порушення антиконкурентного законодавства у вигляді узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, безпосередньо стосується інтересів держави, оскільки усуває конкуренцію, нівелює мету публічних закупівель, якою є ефективне та прозоре використання бюджетних коштів, і підриває авторитет України на міжнародному рівні у світлі взятих зобов`язань за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, тому сам факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій, підтверджений рішенням Антимонопольного комітету України, є достатньою підставою для визнання договору недійсним, і для цього не обов`язково доводити наявність майнових збитків, оскільки порушення публічного порядку вже саме по собі створює загрозу інтересам держави та суспільства. Крім того, прокурор вважає безпідставними посилання суду на конфіскаційний характер санкції та необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном, оскільки в даному випадку не держава втручається у мирне володіння майном особи, а сама особа своїми протиправними діями втручається у публічний порядок, використовуючи майно для незаконних цілей, тому конфіскаційні наслідки, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, є адекватною та пропорційною реакцією держави на таке порушення, яке спрямоване на нівелювання ключового механізму ринкової економіки - конкуренції. Прокурор також зазначає, що суд першої інстанції не врахував сталої практики Верховного Суду, зокрема постанов у справах № 914/1507/23, № 922/3322/20, № 918/1043/21 та інших, які підтверджують можливість застосування ч.3 ст.228 ЦК України до правовідносин, пов`язаних із порушенням конкурентного законодавства під час проведення публічних закупівель, а також те, що добросовісність однієї зі сторін, зокрема замовника, не є перешкодою для застосування наслідків недійсності правочину, оскільки ЦК України не пов`язує застосування реституції з добросовісністю сторін, і сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином просто тому, що правочин визнано недійсним. З огляду на викладене, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, включаючи визнання недійсним договору підряду, всіх додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності шляхом стягнення з ТОВ «БК «Віват Груп» на користь УЖКГ виконкому Полтавської міської ради 745450,30 грн, а з УЖКГ виконкому Полтавської міської ради цих коштів у дохід держави.

Позивач підтримує вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що хоча не проводив перевірок щодо цих обставин і не може надати пояснень по суті, це не впливає на його принципову позицію щодо необхідності захисту інтересів держави. Наголошує, що факт порушення антиконкурентного законодавства підтверджено рішенням АМКУ від 05.04.2023 № 70/29-р/к, яким ТОВ «Агро Спец Буд» та ТОВ «БК «Віват Груп» притягнуто до відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, що спотворили результати торгів; це рішення не оскаржувалося, тому є належним доказом. Внаслідок узгодженості поведінки учасників, право на укладення договору отримано не на конкурентних засадах, що суперечить принципам добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та прозорості, закріпленим у ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі». Такі дії є проявом недобросовісної поведінки, порушують межі здійснення цивільних прав та негативно впливають на економіку, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладену у постановах у справах № 927/491/19 та № 922/2030/20 про неприпустимість зловживання правом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій не є безумовною та достатньою підставою для визнання правочину недійсним на підставі ч.3 ст.228 ЦК України. Колегія суддів зазначає, що для застосування цієї норми необхідно довести наявність сукупності обставин, а саме: наявність конкретної мети правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; причинно-наслідковий зв`язок між такою метою та наслідками правочину; умисел сторони (сторін) на досягнення цієї протиправної мети; пропорційність обраного засобу втручання (санкції) легітимній меті захисту публічних інтересів.

Колегія суддів враховує, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, сформульовано правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України. Зокрема, зазначено, що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, є не компенсаційними, а конфіскаційними заходами, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

У вказаній постанові Верховний Суд уточнив, що при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським судом з прав людини, щодо пропорційності покарання, зокрема, конфіскації без вироку суду, та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину - двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо. Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину, тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання. Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений правовий висновок Верховного Суду є обов`язковим для врахування судами при розгляді аналогічних правовідносин відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України.

У даній справі прокурор, звертаючись з позовом, обґрунтовував свої вимоги виключно фактом порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції, що підтверджено рішенням Антимонопольного комітету України. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, прокурором не доведено, що сам договір підряду від 21.09.2020 № 20 та додаткові угоди до нього були спрямовані на порушення інтересів держави та суспільства. Прокурором не надано доказів того, що внаслідок укладення цього договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботи неналежної якості, зазнала інших значних майнових втрат, співмірних з конфіскаційною санкцією, що заявляється до застосування.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що спірний договір виконано сторонами належним чином, а саме: роботи виконано, їх прийнято та оплачено. Відсутні докази недобросовісної поведінки замовника закупівлі – УЖКГ виконкому Полтавської міської ради, яке не було обізнане про узгоджені дії учасників торгів. Замовник виконав свої зобов`язання за договором, сплативши кошти за фактично виконані роботи. Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні ч.3 ст.228 ЦК України.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності дотримання принципу пропорційності при застосуванні наслідків недійсності правочину, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України. Застосування таких жорстких наслідків, як стягнення всього отриманого за правочином у дохід держави, на переконання колегії суддів, є втручанням держави у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті та не повинно порушувати справедливий баланс між інтересами держави та правами приватних осіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. Європейський суд з прав людини також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

У даній справі застосування конфіскаційних наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України, призвело б до непропорційного втручання у право власності добросовісного учасника правочину – УЖКГ виконкому Полтавської міської ради, яке не вчиняло жодних протиправних дій та не мало умислу на порушення інтересів держави і суспільства. Конфіскація коштів, які були сплачені за фактично виконані та прийняті роботи, є надмірним тягарем для замовника, який діяв добросовісно та не міг знати про антиконкурентну змову між учасниками торгів.

Колегія суддів також враховує, що антимонопольне законодавство передбачає власні механізми реагування на порушення конкуренції, зокрема, накладення штрафів на порушників. У даній справі такі штрафи були накладені на відповідача-2. Застосування додаткового конфіскаційного заходу у вигляді стягнення всього отриманого за правочином у дохід держави є надмірним та невиправданим, оскільки порушення вже отримало належну правову оцінку та відповідне покарання в адміністративному порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт порушення конкурентного законодавства, навіть якщо воно призвело до спотворення результатів торгів, не свідчить про те, що укладений за результатами таких торгів договір був спрямований на порушення інтересів держави та суспільства. Як вказано у п.95 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин щодо виконання капітального ремонту інженерних мереж житлового будинку за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор обмежився лише посиланням на порушення відповідачем-2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що є недостатнім для застосування конфіскаційних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено наявності у даному випадку сукупності умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним саме на підставі ч.3 ст.228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, є безпідставними. Колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у зазначеній постанові, є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин, що регулюються відповідними нормами матеріального права, незалежно від конкретних обставин справи, за умови подібності правовідносин. У даному випадку правовідносини є подібними, оскільки стосуються застосування ч.3 ст.228 ЦК України до правочинів, укладених за результатами публічних закупівель.

Колегія суддів також відхиляє доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно обмежив поняття порушення інтересів держави і суспільства наявністю обвинувального вироку або завданням значних збитків. Суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, лише зазначив, що застосування ч.3 ст.228 ЦК України є винятковим заходом, який може застосовуватися у випадках, коли порушення інтересів держави та суспільства є очевидним та значним, зокрема, при вчиненні кримінальних правопорушень або завданні значних збитків. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та принципом пропорційності, який є одним з основних принципів правової держави.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Загальним наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, тобто повернення сторін до попереднього стану. Особливі наслідки, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, є винятком із загального правила і можуть застосовуватися лише у випадках, прямо передбачених законом, та за умови доведення всіх необхідних обставин.

У даній справі застосування двосторонньої реституції було б достатнім та пропорційним заходом для відновлення порушених прав, якби договір визнавався недійсним з інших підстав. Однак, оскільки прокурором не доведено наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі ч.3 ст.228 ЦК України, вимоги про застосування конфіскаційних наслідків є необґрунтованими.

Щодо посилань прокурора на сталу практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, колегія суддів зазначає, що ці постанови були ухвалені до формування нових правових висновків Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, у разі існування різних правових позицій, перевагу мають новіші висновки, особливо якщо вони сформульовані Об`єднаною Палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 підтвердила можливість застосування ч.3 ст.228 ЦК України до договорів про закупівлю за публічні кошти, однак не зробила висновків про конфіскаційний характер цієї санкції та не обмежила її застосування лише випадками наявності обвинувального вироку або завдання значних збитків. Натомість, саме Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 уточнила та конкретизувала умови застосування цієї норми, що є обов`язковим для врахування судами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у даній справі є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам учасників судового процесу та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін, врахував правові позиції Верховного Суду з аналогічного питання та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/943/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/943/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 15.07.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко