Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №922/3358/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3358/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (вх.№ 772 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В., повне рішення складено 27.03.2026) у справі №922/3358/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", м.Харків,

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 , с.Козацьке, Берестинський район, Харківська область,

2. Фермерське господарство "Кегичівське", с.Кутузівка, Харківська область,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 у справі №922/3358/25 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 200 957,60 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 200957,60 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, з урахуванням уточненої апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 р. у справі № 922/3358/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що останній здійснював витрати на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та, відповідно поніс витрати у вигляді податку на додану вартість (ПДВ);

- акт виконаних робіт кузовного ремонту проведений ФОП Бабанським Олександром Сергійовичем від 25.01.2024 не був підписаний замовником ТОВ "ТД "Марвел", а отже його не можна рахувати належним доказом;

- судом не враховано п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. У постанові від 28.02.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що «у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості чи виділяються окремим рядком». Тож, на думку апелянта, в законі чітко передбачено, що в такому випадку страхове відшкодування завжди зменшується на суму ПДВ, доплата якого відбувається за умови надання потерпілою особою страховикові документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту;

- позивач, який не надав доказів проведення відновлювального ремонту свого автомобіля, а тому не набув права на відшкодування суми ПДВ, абсолютно незаконно включив вказану суму у розмір позовних вимог до відповідача. Вказана норма визначає виключну умову, за якої потерпілий набуває право на включення до своїх вимог та наступне відшкодування суми ПДВ, і такою умовою є надання доказів проведення і оплати ремонту. Оскільки потерпілий, який не надає доказів проведення і оплати ремонту, не набуває права вимоги в частині ПДВ до страховика (МТСБУ), то тим більше потерпілий не набуває такого права вимоги до винуватця;

- визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ;

- у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, відповідні податкові зобов`язання не виникають, а відтак його стягнення не може бути покладено в основу позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (вх.№ 772 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 у справі №922/3358/25 залишено без руху, враховуючи відсутність доказів надсилання копії апеляційної скарги 3-й особі, листом з описом вкладення та необхідність уточнити зміст апеляційної скарги. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

28.04.2026 до суду від апелянта надійшла апеляційна скарга (уточнена) (вх.№4770), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 у справі № 922/3358/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У п.6 додатків до скарги апелянтом додано докази направлення апеляційної скарги на адресу третьої особи. Проте, при спробі роздрукувати п. 6. додатку з`являється віконце з написом"2-2-c6c42af0-42dS-11f1-b0bc-9be0f27aee3d.HEIC Для відображення цього файлу потрібен HEVS розширення, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт № 13-35/ 922/3358/25 від 28.04.2026.

30.04.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№4877), до якої додано апеляційну скаргу (уточнену). Також, до заяви додано квитанцію АТ «Укрпошта», поштову накладну та опис вкладення у цінний лист від 28.04.2026 про направлення апеляційної скарги з додатками на адресу ОСОБА_1 .

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи № 922/3358/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (вх.№ 772 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 у справі №922/3358/25 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк до 03.06.2026 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи; встановлено учасникам справи строк до 03.06.2026 для подання заяв, клопотань, тощо.

Відповідно до довідок Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ЄДРСР ст. 262 Про відкриття апеляційного провадження" від 18.05.2026 по справі №922/3358/25 було надіслано та доставлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА", Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" та Фермерському господарству "Кегичівське" в їх електронні кабінети.

Крім того, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 18.05.2026 направлялася 3-ій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією на його адресу ( АДРЕСА_1 ), проте повернулась до суду з причин адресат відсутній за вказаною адресою.

Зі змісту статей 120 та 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі вважаються належним чином повідомлені, якщо ухвали, рішення були надіслані за належною адресою. У разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (близький за змістом висновок наведено у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 01.08.2025 у справі № 910/13511/22, від 03.11.2025 у справі № 917/2317/24).

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

У встановлений ухвалою суду від 18.05.2026 строк відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.08.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марвел" (далі – Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО Corporate” №011101/4100/0000319 (далі – Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (п.5 сертифікату).

Відповідно до п.6 сертифікату, дані застрахованого транспортного засобу, а саме: група, рік випуску, кузов (шасі) №, марка, модель, пробіг, тис.км, реєстраційний номер, страхова сума ТЗ визначені в додатку №2 сертифікату.

Згідно з додатком №2 сертифікату застрахованим транспортним засобом є, зокрема, автомобіль “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску.

За умовами п.14 сертифікату строк дії Договору встановлено з 16.08.2023 по 15.08.2024.

31.10.2023 о 11:30 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 342 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “Toyota Camry” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу “ГАЗ АС-G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від НПУ.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 545/4116/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Фермерське господарство "Кегичівське" є власником транспортного засобу “ГАЗ АС-G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про державну реєстрацію ТЗ номер НОМЕР_3 .

Як встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", що підтверджується витягом з наказу №148 від 16.10.2023 року.

Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з табелю обліку використання робочого часу, 31.10.2023 року водій ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки.

Довідкою №22/01-26 від 22.01.2026 року, яка надана до суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працює за основним місцем роботи на посаді водія ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" з 17.10.2023 по теперішній час.

17.10.2023 року між ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (орендар) та Фермерським господарством "Кегичівське" (орендодавець) укладено договір оренди автомобіля, відповідно п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння транспортний засіб (далі - майно): фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з п.3.1. договору строк оренди встановлено з 17.10.2023 по 31.12.2024.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 17.10.2023 року Фермерське господарство "Кегичівське" передало, а ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" прийняло фургон малотонажний ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність автомобіля “ГАЗ АС - G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент ДТП була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" за полісом серія EP № 211973889.

У вказаному вище полісі зазначено, що страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн.

Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211973889 (поліс), укладений на умовах Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, який діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди.

01.11.2023 страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку.

Відповідно до звіту №29484 від 07.03.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 381 601,83 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).

Пунктом 17 сертифікату добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО Corporate” №011101/4100/0000319 від 08.08.2023 визначено варіант розрахунку суми страхового відшкодування згідно п. 8.3 Умов згідно додатку №2 – СТО офіційного дилера марки ТЗ без урахування зносу.

Згідно з рахунком на оплату №176 від 08.11.2023 ФОП Бабанський О.С. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 342 598,50 грн.

23.11.2023 ПрАТ “СК "Уніка"” склало страховий акт № 14231317367, яким позивач визнав подію страховим випадком. На підставі вказаного акту у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ “СК "Уніка"”, виконуючи свої зобов`язання за договором, здійснило відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом перерахування коштів у загальній у розмірі 342598,50 грн одержувачу СТО – ФОП Бабанський Олександр Сергійович, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №128862 від 06.12.2023.

Листом від 06.02.2024 ФОП Бабанський О.С. повідомив позивача, що в процесі проведення ремонту автомобіля “Toyota Camry” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено пошкодження та несправність блоку керування правої фари та просив погодити додатковий рахунок на заміну вищевказаної деталі, фото пошкоджень та рахунок на оплату додав до листа.

Згідно з рахунком на оплату №21 від 05.02.2024 ФОП Бабанський О.С. вартість блоку розпалу на транспортний засобів “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 18359,10 грн.

07.03.2024 ПрАТ "СК "Уніка"” склало страховий акт № 14231317367-Доплата, яким позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 18359,10 грн одержувачу СТО – ФОП Бабанський Олександр Сергійович, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №148896 від 12.03.2024.

Таким чином, як зазначено в позові, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов договору.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу “ГАЗ АС - G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" за полісом № 211973889 (ліміт за шкоду майну становить 160000,00 грн, франшиза складає 0,00 грн).

Позивач зазначає, що ПАТ "СК "УСГ" сплатило страхове відшкодування на користь ПрАТ “СК “УНІКА” у розмірі ліміту за шкоду майну 160000,00 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 (винний у ДТП) перебував у трудових відносинах з ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", який в свою чергу, був орендарем автомобіля “ГАЗ АС - G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент ДТП, що підтверджується довідкою з місця роботи та договором оренди автомобіля.

Отже, враховуюче викладене, на думку позивача він отримав право вимоги на відшкодування збитків з відповідача.

Згідно з розрахунком позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі: 360957,60 грн – 160000,00 грн = 200957,60 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст.22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

В силу положень пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частин 16, 17 статті 9 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних відносин) страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом (частина друга статті 512 ЦК України).

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як вже зазначалось, відповідно до звіту №29484 від 07.03.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який міститься в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 381601,83 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).

Звіт про незалежну оцінку майна є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що має бути витрачена на відновлення пошкодженого майна. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17, від 03.07.2019 року у справі №910/12722/18.

Пунктом 17 сертифікату добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО Corporate” №011101/4100/0000319 від 08.08.2023 визначено варіант розрахунку суми страхового відшкодування згідно п. 8.3 Умов згідно додатку №2 – СТО офіційного дилера марки ТЗ без урахування зносу.

Згідно з рахунком на оплату №176 від 08.11.2023 ФОП Бабанський О.С. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 342 598,50 грн.

23.11.2023 ПрАТ “СК "Уніка"” склало страховий акт № 14231317367, яким позивач визнав подію страховим випадком. На підставі вказаного акту у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ “СК "Уніка"”, виконуючи свої зобов`язання за договором, здійснило відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом перерахування коштів у загальній у розмірі 342598,50 грн одержувачу СТО – ФОП Бабанський Олександр Сергійович, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №128862 від 06.12.2023.

Листом від 06.02.2024 ФОП Бабанський О.С. повідомив позивача, що в процесі проведення ремонту автомобіля “Toyota Camry” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено пошкодження та несправність блоку керування правої фари та просив погодити додатковий рахунок на заміну вищевказаної деталі, фото пошкоджень та рахунок на оплату додав до листа.

Згідно з рахунком на оплату №21 від 05.02.2024 ФОП Бабанський О.С. вартість блоку розпалу на транспортний засобів “Toyota Camry”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 18359,10 грн.

07.03.2024 ПрАТ “СК "Уніка"” склало страховий акт № 14231317367-Доплата, яким позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 18359,10 грн одержувачу СТО – ФОП Бабанський Олександр Сергійович, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №148896 від 12.03.2024.

Таким чином, як зазначено в позові, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов договору.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність автомобіля “ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" за полісом No 211973889, тому СК "УНІКА" звернулось в ПАТ "СК "УСГ", яке здійснило тому регламентну виплату у розмірі 160000,00 грн.

За розрахунками позивача, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь складає 200957,60 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди (збитків) ПрАТ “СК "Уніка"” (360957,60 грн) та сумою страхового відшкодування страховою компанією відповідача - ПАТ "СК "УСГ" (160000,00 грн).

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У цьому випадку існує основне зобов`язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак, в даному разі відбувається заміна осіб у зобов`язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов`язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому, права вимоги передаються в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Отже, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.

Як вже зазначалось, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 545/4116/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2023 у справі № 545/4116/23 є обов`язковою для суду в питанні обставин дорожньо - транспортної пригоди (далі-ДТП) та того, що вищевказане ДТП було вчинено з вини ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником транспортного засобу “ГАЗ АС-G 3302 АХХ1 ЗНГ” д.н.з. НОМЕР_2 є Фермерське господарство "Кегичівське".

17.10.2023 року між ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (орендар/відповідач) та Фермерським господарством "Кегичівське" (орендодавець) укладено договір оренди автомобіля, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння транспортний засіб (далі - майно): фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з п.3.1. договору строк оренди встановлено з 17.10.2023 по 31.12.2024.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 17.10.2023 року Фермерське господарство "Кегичівське" передало, а ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" прийняло фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вищезазначені обставини свідчать про те, що джерело підвищеної небезпеки - фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент вчинення ДТП - 31.10.2023 перебував в користуванні ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів".

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", що підтверджується витягом з наказу №148 від 16.10.2023 року та довідкою №22/01-26 від 22.01.2026 року.

Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з табелю обліку використання робочого часу, 31.10.2023 року водій ОСОБА_1 виконував свої посадові обов`язки.

Таким чином, судом встановлено, що ДТП відбулось з вини ОСОБА_1 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді водія.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Судом першої інстанції зазначено, що страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст.1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у Страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності Страховика, а також у разі, коли Страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на вищевикладені норми, матеріальна шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується власником (роботодавцем), а не найнятим працівником - водієм, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів в силу ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 відповідно до якої, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ.

Таким чином, у страховика, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача, у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Отже, саме відповідач є відповідальним за шкоду, заподіяну водієм транспортного засобу “ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 у процесі виконання своїх трудових обов`язків, в т. ч. за шкоду, заподіяну останнім в результаті скоєної ним ДТП 31.10.2023 о 11-30 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 342 км.

Станом на 31.10.2023 цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача (орендаря/роботодавця) була застрахована у ПАТ "СК "УСГ" за полісом №211973889 (ліміт за шкоду майну – 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).

ПАТ "СК "УСГ" сплатило страхове відшкодування на користь ПрАТ “СК “УНІКА” у розмірі 160 000,00 грн (у розмірі ліміту).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та те, що відповідач як роботодавець винуватця ДТП зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 200957,60 грн (360957,60 грн шкоди – 160000,00 грн відшкодування страховиком) дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 200957,60 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що останній здійснював витрати на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та, відповідно поніс витрати у вигляді податку на додану вартість (ПДВ).

Колегія суддів зазначає, що статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тобто, розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. При цьому, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною першою ст. 22 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі №910/22886/16.

Надаючи оцінку розміру завданої шкоди та розміру страхового відшкодування, яке мав сплатити відповідач у даному випадку, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплата позивачем страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунків ремонтної організації (СТО ФОП Бабанський О.С.), є правомірною і такі рахунки разом з відповідними платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Крім того, відповідно до п. 8.3.5 Умов добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО Corporate” у разі настання другого та наступних страхових випадків за умовами, що за попередніми випадками було відмовлено або страхове відшкодування було виплачено не на СТО, при виплаті страхового відшкодування за деталі ТЗ, по яких вже було прийнято рішення про відмову або виплату страхового відшкодування, Страхувальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують ремонт ТЗ (акт виконаних робіт тощо) за попередньою виплатою або після ремонту пред`явити відремонтований ТЗ на огляд Страховику та скласти із ним акт огляду ТЗ. В разі невиконання вищезазначених дій Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим, як правильно вказав суд першої інстанції, зі страхового акту №14231317367 від 23.11.2023 вбачається сума попередніх страхових відшкодувань за даний період страхування - 0,00 грн, відтак Страхувальник "Торговий Дім "Марвел" не зобов`язаний був надати позивачу документи, що підтверджують ремонт ТЗ (акт виконаних робіт) ні до ДТП, ні після.

Апелянт заперечує можливість нести відповідальність за шкоду, оскільки акт виконаних робіт кузовного ремонту проведений ФОП Бабанським Олександром Сергійовичем від 25.01.2024 не був підписаний замовником ТОВ "ТД "Марвел", а отже його не можна рахувати належним доказом.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вбачається із актів виконаних робіт №ZN-23009830 від 25.01.2024, №ZN-26000863 від 12.07.2024, вони містять підпис представника СТО – директора ФОП Бабанський Олександр Сергійович, а також печатку виконавця робіт. Підпис замовника – ТОВ «ТД «Марвел» у вказаних актах відсутній.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №910/12780/21 зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.

Тобто, відсутність підпису замовника на актах виконаних робіт за наявності факту здійснення оплати виконаних СТО робіт, не є тим недоліком первинного документу, що свідчить про нездійснення господарської операції. Акти виконаних робіт №ZN-23009830 від 25.01.2024, №ZN-26000863 від 12.07.2024 містять детальну інформацію про виконавця, автомобіль, ремонт якого здійснювався, виконані роботи та використані під час ремонту запчастини, терміни виконання робіт, їх вартість.

Отже, вказані акти містять інформацію про відповідну господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Поряд із цим, колегія суддів наголошує, що за приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як свідчать матеріали справи, страховиком замовника ПрАТ "СК "УНІКА" здійснено оплату виконаних СТО робіт, що підтверджується платіжною інструкцією №128862 від 06.12.2023 на суму 342598,50 грн, платіжною інструкцією №148896 від 12.03.2024 на суму 18359,10 грн, що беззаперечно свідчить про те, що страховиком замовника здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Колегія суддів зазначає, що підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту.

Так Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок СТО у розмірі 360957,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №128862 від 06.12.2023 на суму 342598,50 грн, платіжною інструкцією №148896 від 12.03.2024 на суму 18359,10 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на п. 36.2 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та те, що позивач не набув права на відшкодування суми ПДВ.

Згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди) визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

У випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (Правова позиція висловлена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц).

Крім того, переглянувши справу № 523/5890/15-ц в касаційному порядку, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 19 вересня 2018 року висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля на СТО та здійснення його оплати на користь виконавця, який є платником податку на додану вартість (платник єдиного податку 3 група – 5%), платіжна інструкція №128862 від 06.12.2023 на суму 342598,50 грн без ПДВ, платіжна інструкція №148896 від 12.03.2024 на суму 18359,10 грн без ПДВ, а також акти виконаних робіт на суму 360957,60 грн без ПДВ (на 342598,50 грн і на 18359,10 грн), отже посилання апелянта на те, що позивач включив суму відшкодування ПДВ у розмір позовних вимог до відповідача є безпідставними.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 у справі №922/3358/25 без змін, як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 у справі №922/3358/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 16.07.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова