Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №903/1201/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 903/1201/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Кульчій І.М.,

суддя Мамченко Ю.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 у справі №903/1201/25 (суддя Шум М.С., повне рішення складено 09.04.2026)

за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс"

про стягнення 121 122,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Бетон Брук Сервіс" на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації 121 122,26 грн, з яких: 111 327,09 грн інфляційних втрат та 9 795,17 грн процентів річних. Стягнуто з ТОВ "Бетон Брук Сервіс" на користь Волинської обласної прокуратури 2422,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції, встановивши відсутність ініціювання Департаментом житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації питання про стягнення з відповідача процентів річних та збитків, завданих інфляцією, через порушення останнім грошового зобов`язання за договором на будівництво фортифікаційних спору №323/24 від 30.08.2024, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Бетон Брук Сервіс" 121 122,26 грн (111 327,09 грн інфляційних втрат за грудень 2024 року та 9 795,17 грн процентів річних за період з 11.12.2024 по 25.12.2024).

Разом з тим, розглядаючи клопотання про зменшення розміру збитків, завданих інфляцією та процентів річних, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ТОВ "Бетон Брук Сервіс" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує, що незважаючи на твердження позивача про невикористання станом на 10.12.2024 відповідачем отриманого авансу в сумі 11936502,40 грн, фактично останнім було використано із заявленої суми 3 984 567,60 грн на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт, що підтверджується актом №2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2024 року від 25.12.2025. Вказані будівельні матеріали купувалися та використовувалися під час виконання робіт з моменту укладення договору та до 10.12.2025.

Відповідач вважає, що основа для проведення нарахувань має бути визначена саме із сум фактично повернутого авансу Замовнику, а не робіт які передані Замовнику із запізненням, та оплачені за рахунок раніше отриманого авансу.

Відтак, з огляду на відсутність в діях ТОВ "Бетон Брук Сервіс" прямої вини за допущене порушення в частині строків повернення авансу, а також відповідного інформування Позивача щодо вчасного виконання робіт, вважає, що під час прийняття судового рішення, судом першої інстанції не було забезпечено об`єктивне застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що потягнуло прийняття за собою об`єктивно несправедливого судового рішення.

З огляду на вказане, просить суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у справі №903/523/25 розрахунок пені був здійснений апеляційним судом із розміру невикористаного ТОВ "Бетон Брук Сервіс" авансу в сумі 7951934,8 грн, фактично повернутого замовнику із запізненням, згідно із платіжними інструкція від 26.12.2024 №4583 на суму 7729866,81 грн та від 27.12.2024 №4604 на суму 222067,99 грн, який не був використаний на придбання матеріалів. Вказане стало підставою для часткового задоволення позову та стягнення з ТОВ "Бетон Брук Сервіс" 87722,01 грн пені (із заявленої суми 137 461,98 грн) за договором підряду від 30.08.2024 №323/24.

Водночас, зазначає, що у справі №903/523/25 позивачем не здійснювалося нарахування та не ініціювалося питання стосовно стягнення із відповідача у судовому порядку інфляційних втрат і трьох процентів річних за порушення ТОВ "Бетон Брук Сервіс" грошового зобов`язання, згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, що стало підставою для звернення з даною позовною заявою.

Вважає, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання в частині своєчасного повернення коштів попередньої оплати (авансу), що вже підтверджено Північно-західним апеляційним господарським судом за наслідками розгляду справи №903/523/25, то із ТОВ "Бетон Брук Сервіс" додатково підлягають стягненню в судовому порядку інфляційні втрати і три проценти річних, що становлять 111327,09 грн та 9795,17 грн відповідно, а загалом 121 122,26 грн.

З огляду на вказане, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації правом на подачу відзиву, у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Бетон Брук Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 у справі №903/1201/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 30.08.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (замовник) та ТОВ "Бетон Брук Сервіс" (підрядник) було укладено договір підряду №323/24 на будівництво фортифікаційних споруд.

Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна робіт становить 20 640 237,60 грн, у тому числі ПДВ 3 440 039,60 грн.

Відповідно до п.3.1, 3.2 договору початок виконання робіт: протягом 2-х робочих днів з моменту підписання договору, за умови наявності необхідних дозвільних документів. Закінчення: 30.11.2024, за умови повного фінансування та оплати виконаних робіт у розмірах, передбачених договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором відповідно до п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764. Сторони погодили, що сума попередньої оплати згідно договору спрямовується на небюджетний рахунок, відкритий на ім`я підрядника в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку. Використання зазначених коштів з такого рахунку здійснюється на цілі, визначені Порядком, з подальшим наданням підтверджуючих документів замовнику для звітування за попередню оплату в органах Державної казначейської служби України у визначені строки. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт до 15 листопада 2024 року. Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику. У разі надання авансу замовник після виставлення рахунку підряднику проводить оплату авансу.

Замовник здійснює у міру надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі: актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3, актів на монтаж обладнання, підписаних уповноваженими представниками сторін. Вищевказані акти да довідки готує підрядник і передає у 4-х примірниках (2 для підрядника, 2 для змовника) для підписання замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця (п.6.2 договору).

Відповідно до п.11.1 договору після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом про виконання роботи (п. 11.2 договору).

У відповідності до п.12.5 договору при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1. договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Пунктом 12.6 передбачено, що порушення зобов`язань за договором є підставою для застосування до підрядника господарських санкцій, передбачених Господарським та Цивільним кодексами України, іншими законами та цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє на період воєнного стану, але не довше 30.11.2024 та в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.14.1 договору).

Додатковою угодою від 15.11.2024 №2 сторонами договору внесено зміни до п.6.1 договору, а саме: "В п.п. 6.1 пункту 6 договору слова та цифри "до 15 листопада 2024 року" замінити на слова та цифри "до 10 грудня 2024 року".

На підставі розпорядження начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 19.03.2025 №202 було змінено найменування Департаменту інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390) на Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390).

Розпорядженням начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 16.06.2025 №350 затверджено Положення про Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації.

Пунктом 1 розпорядження начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 02.07.2025 №383 вирішено припинити Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390), реорганізувавши його шляхом приєднання до Департаменту економіки, інвестиційної діяльності та регіональної політики Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 43564564).

Пунктом 3 вказаного розпорядження визначено:

- Департамент економіки, інвестиційної діяльності та регіональної політики Волинської обласної державної адміністрації є правонаступником зобов`язань, прав та обов`язків управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації в частині повноважень у галузях розвитку капітального будівництва дорожнього господарства, транспорту (авіаційного, автомобільного, залізничного, річкового та міського електричного), інженерно-транспортної інфраструктури на території Волинської області;

- Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації є правонаступником зобов`язань, прав та обов`язків Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації в частині повноважень у галузях будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), ремонту, модернізації інфраструктури, об`єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисних споруд цивільного захисту, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, а також щодо військових інженерно-технічних об`єктів і фортифікаційних споруд та об`єктів спеціального призначення тощо.

У позовній заяві прокурор зазначає, що з огляду на припинення Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390) позов подано в інтересах держави в особі правонаступника - Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №903/523/25 позовні вимоги Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ТОВ "Бетон Брук Сервіс" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Бетон Брук Сервіс" на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації 87 722,01 грн пені.

Оскільки, звертаючись із позовом до суду (справа № 903/523/25) Департаментом не здійснювалося нарахування та не ініціювалось питання про стягнення з відповідача процентів річних та збитків, завданих інфляцією, через порушення останнім грошового зобов`язання, заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до ТОВ "Бетон Брук Сервіс" про стягнення 121 122,26 грн, з яких: 111 327,09 грн інфляційних втрат та 9 795,17грн 3 % річних за договором підряду від 30.08.2024 № 323/24.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, колегія суддів, із врахуванням листів Волинської обласної прокуратури від 17.09.2025 до Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації, надісланих у зв`язку із виявленими порушеннями інтересів держави, з метою вжиття належних заходів реагування, а також про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає правильним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 Господарського процесуального кодексу України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації від 26.09.2025 про відсутність ініціювання питання стосовно нарахування і стягнення з підрядника, який прострочив виконання грошового зобов`язання (в частині своєчасного повернення коштів попередньої оплати) інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушень інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність. З огляду на що такий позов пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (схожі висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21).

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання покупцем грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити постачальнику, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови).

Апеляційним судом встановлено, що у справі №903/523/25 було встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання в частині своєчасного повернення коштів попередньої оплати (авансу), що стало підставою для стягнення з останнього пені у розмірі 87722,01 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Відтак, враховуючи, що рішення у справі №903/523/25 від 21.07.2025 набрало законної сили, встановлені у ньому обставини повторного доказуванню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Бетон Брук Сервіс", обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що основа для проведення нарахувань має бути визначена саме із сум фактично повернутого авансу замовнику, а не робіт які передані замовнику із запізненням, та оплачені за рахунок раніше отриманого авансу. При цьому зазначає, що такої позиції дотримався Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 03.10.2025 у справі за №903/523/25 щодо стягнення пені та штрафних санкцій за період прострочення виконання робіт та повернення авансу по ідентичному договору між тими самим сторонами, що й у даному спорі.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що позивачем у справі №903/523/25 не здійснювалось нарахування, не заявлялось до стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, прокурором здійснено їх нарахування саме на суми фактично повернутого авансу, як було встановлено у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі за №903/523/25.

Таким чином, з огляду на встановлення факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання в частині своєчасного повернення коштів попередньої оплати (авансу) у справі №903/523/25, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ТОВ "Бетон Брук Сервіс" 111327,09 грн інфляційних втрат за грудень 2024 року та 9795,17грн 3% проценти річних, з яких 9503,93 грн за період з 11.12.2024 по 25.12.2024 та 291,24 грн за період з 11.12.2024 по 26.12.2024.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено про те, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Відтак, прокурор, звертаючись з позовом до суду, проценти річних обчислив у розмірі 3%, тобто нарахував у мінімальному розмірі, а тому такий розмір, з урахуванням висновків Верховного Суду, не може бути зменшений судом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення заявленого розміру штрафних санкцій, оскільки обставини запровадження на території України правового режиму воєнного стану на момент укладення договору уже існували та були відомі відповідачу. Жодних доказів того, що запровадження воєнного стану та пов`язані з ним обставини об`єктивно вплинули на неможливість належного виконання договірних зобов`язань ТОВ "Бетон Брук Сервіс" не надано.

Окрім того, апелянтом також не надано будь-яких інших доказів, що свідчили б про існування виняткових обставин задля можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій.

У силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 у справі №903/1201/25 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 у справі №903/1201/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 у справі №903/1201/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.