Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №758/15289/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15289/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

відповідача ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

представника відповідача ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року до Подільського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у фіксованій грошовій сумі, що становить 10 000 грн щомісяця до досягнення нею 23-річного віку або до закінчення навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Старша донька, ОСОБА_5 , є студенткою денної (стаціонарної) форми навчання, здобуває освіту у вищому навчальному закладі, і, відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, має право на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення 23-річного віку або до закінчення навчання. З моменту досягнення донькою повноліття відповідач не виконує свого обов`язку з її утримання, попри те, що його фінансове становище дозволяє здійснювати регулярну матеріальну допомогу. Усі витрати на навчання, проживання, харчування та інші потреби доньки несе виключно позивач, що створює значне фінансове навантаження. Враховуючи вік, потреби доньки та доходи відповідача, позивач просить стягнути з відповідача аліменти у фіксованому розмірі, який забезпечуватиме належний рівень утримання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва суду від 09.10.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

05.11.2025 року до суд надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач позов не визнає у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, оскільки позивач не надала жодних доказів, які б свідчили про розмір витрат, які вона несе щомісячно в зв`язку з навчанням доньки. Крім того, позивач не наводить існування особливих обставин, які зумовили б необхідність навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, не надала доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_3 були узгоджені питання щодо навчання доньки за кордоном, що свідчить про обрання позивачем навчального закладу на власний розсуд. Відтак, відповідач просить відмовити у позові повністю.

19.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив позивача, у якій звернуто увагу на те, що дитина має інвалідність, що засвідчує непрацездатність і підвищену потребу в допомозі (медичні, реабілітаційні, побутові, транспортні витрати). Це самостійна підстава для аліментів, незалежна від навчання та віку. Відтак навіть поза межами 23 років у дитини з інвалідністю зберігається право на утримання за наявності потреби і можливості платника. Факт очної (стаціонарної) форми, спрямованості на здобуття фаху та успішності підтверджує реальну потребу у матеріальній допомозі на час опанування професії. Застосування ст. 199 Сімейного Кодексу України не вимагає згоди другого з батьків на вибір університету/країни навчання, закон прив`язує право дитини до самого факту продовження навчання і потреби. Також документами на підтвердження витрат, що об`єктивно зумовлені навчанням (денна форма, інша країна, інвалідність), є довідка ВНЗ про стаціонар, копія студентського, підтвердження проживання, медичні призначення та чеки тощо. Дитина навчається безкоштовно тільки завдяки успішному складанню державного іспиту з польської мови на рівні С1. Позивач зазначає, що наявність у доньки сторін у власності нерухомого майна автоматично не створює стабільного доходу, тим більше в умовах інвалідності.

24.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив позивача, у яких зазначено, що як вбачається із першої заяви по суті (позовної заяви), предметом позову є вимога про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а підставою позову - обставини щодо вступу та навчання ОСОБА_5 з 20.09.2024 р. у Гірничо - металургійній академії імені Станіслава Сташиця м. Краків, Республіка Польща. Позивач в обґрунтування позову не посилалась, як на підставу позову втрату чи відсутність працездатності у повнолітньої доньки ОСОБА_5 та не вказувала на ступінь втрати такої працездатності, що є обов`язковим при застосуванні статті 198 Сімейного кодексу України. Також, позивач і не посилалася на цю статтю в позовній заяві. Отже, розширення позивачем меж предмету позову та посилання у відповіді на відзив на статтю 198 Сімейного кодексу України є недоречним. Також представник відповідача зазначає, що позивач не надає доказів понесених нею витрат на придбання підручників, інших необхідних для навчання речей (відповідних квитанцій), після виповнення дитиною повноліття та навчання у закладі освіти у м. Кракові. У зв`язку із цим позивачем не доведено розмір необхідної допомоги і необхідності надання допомоги саме у зв`язку з навчанням. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проживання за місцем його знаходження. Зі змісту відповіді на відзив позивача вбачається, що донька сторін ОСОБА_5 навчається на денній формі безкоштовно. З доказів доданих до позовної заяви вбачається, що донька ОСОБА_5 проживає в населеному пункті, в якому знаходиться заклад освіти (м. Краків), докази які позивач витрачає на проїзд доньки до навчального закладу відсутні. Таким чином, позивач не надала належних та беззаперечних доказів будь-яких витрат і того, що вона несе витрати на дитину у зв`язку з навчанням, а повнолітня донька потребує матеріальної допомоги саме відповідно до ст. 199 СК України. Стверджує, що позивачем не спростовано доводів ОСОБА_3 що донька має у власності подаровану батьком квартиру у м. Києві, яка наразі здається в оренду, а відтак отримує доходи від своєї власності, які можуть навіть бути більшими за заробітну плату ОСОБА_3 . Доводи позивача про те, що обов`язок ОСОБА_3 сплачувати аліменти на повнолітню доньку у зв`язку з навчанням є беззаперечним та невідворотним, не заслуговує на увагу, оскільки у кожній конкретній справі суд встановлює підстави для задоволення чи відхилення позовних вимог, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності.

24.11.2025 року та 03.02.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли заяви свідка ОСОБА_1

26.11.2026 року та 18.02.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли заява свідка третьої особи ОСОБА_5

28.01.2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у квартирі АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_3 , а також заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам, які діють від його імені чи в його інтересах, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, поділ, обмін, дарування, передачу в іпотеку, заставу, внесення як внеску до статутного капіталу, встановлення сервітуту або інше обтяження зазначеної частки у праві власності на квартиру до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечили позовні вимоги з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив позивача. Просили суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувала у шлюбі.

Від шлюбних відносин у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2020 року у справі № 758/13995/19 шлюб між подружжям розірвано.

Старша донька сторін, ОСОБА_5 , є повнолітньою, студенткою денної форми навчання, зокрема з 20.09.2024 року здобуває освіту у вищому навчальному закладі- Гірничо - металургійній академії імені Станіслава Сташиця м. Краків, Республіка Польща, що підтверджується відповідною довідкою про зарахування до списку студентів першого курсу.

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу стягнення аліментів на повнолітню дитину - ОСОБА_5 , яка продовжує навчання.

Суд враховує те, що відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України (далі- СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків на повнолітню дочку, сина, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Виходячи зі змісту даних норм, порядок виконання обов`язку матері, батька утримувати дитину до її повноліття та правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовані різними нормами Сімейного кодексу України, виходячи із різного правового статусу дитини (особи, яка не досягла 18 років) та дочки, сина, які досягли повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, правова природа аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суттєво відрізняються від аліментів на неповнолітню дитину за умовами призначення, строками дії та порядком стягнення.

Згідно з ч. 1- 4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 78, 81 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Суд враховує те, що під час судового розгляду сторонами підтверджено той факт, що ОСОБА_5 безкоштовно навчається у Гірничо - металургійній академії імені Станіслава Сташиця м. Краків, Республіка Польща.

ОСОБА_5 проживає в населеному пункті, в якому знаходиться вищезазначений заклад освіти - м. Краків. При цьому, позивачем не надано до суду жодних доказів понесення витрат на проїзд доньки до зазначеного навчального закладу, оплату проживання у гуртожитку або оренди житла біля навчального закладу. Так само позивачем не підтверджено понесення витрат на придбання підручників, канцелярського приладдя, витрат на харчування для дитини, тощо. А відтак, позивачем не підтверджено факт того, що донька сторін - ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги у спосіб сплати аліментів.

Також суд зауважує, що у частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює посилання позивача на те, що ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, а отже має право на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення 23-річного віку або до закінчення навчання, оскільки такі твердження не стосуються предмету спору - стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. При цьому, питання стягнення аліментів на непрацездатну дитину регулюється положеннями статті 198 СК України.

Встановивши усі істотні обставини справи, враховуючи те, що позивачем не підтверджено, що повнолітня дочка сторін потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в силу п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України та відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

третя особа - ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя Я.К. Левицька