Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №758/17280/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17280/25

3/758/1180/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2025 року о 00 годині 10 хвилин в м. Києві по вул. Кирилівська, 117, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AUDI», моделі «Q5», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп?яніння , а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп?яніння, за місцем зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров?я у чергового лікаря-нарколога, водій ОСОБА_1 , відмовилась.

Що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор №470798, 412288, чим порушила п.2.5 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 частково підтвердила обставини викладені в протоколі, провину в учиненому заперечила. Подала клопотання в якому зазначила, що: «15 жовтня 2025 року після відбою приблизно о 23:40 (після відбою повітряної тривоги), сидячи в припаркованому автомобілі в дворі будинку моєї подруги, що знаходиться в м. Києві, вул. Кирилівська 117, з подругою та своїм малолітнім сином, до мого авто підійшла поліцейська, з витребуванням документів, не пояснивши явно про причину. Адже ніяких порушень правил ПДР з моєї сторони не було, я взагалі не зрозуміла про причини та підстави. Віддавши документи, поліцейські почали наполягати щоб я дихнула в драггер, на що я в свою чергу відмовилась.

Після того, почали наполягати на тому, щоб я поїхала на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. На мою відмову, (в зв?язку з тим, що разом зі мною була малолітня дитина, а розмова з поліцією затягнулась) органи поліції силоміць почали відбирати в мене дитину з автомобіля, та силоміць пересадили в поліцейське авто. Поліція відвезла силоміць мене на Петра Запорожця (інший кінець міста), де я відмовилась від проходження огляду. В результаті чого на мене складено протокол про адміністративне правопорушення та встановлено відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Такий протокол вважаю протиправним, адже складений він без присутності свідків, в протоколі зазначено, що я керувала автомобілем, але авто знаходилось в дворі житлового будинку, а дії поліції маніпулятивними, які користуючись вже початком комендантської години (що унеможливлює пересування інших осіб по місту), тим, що я вперше знаходжусь в такій ситуації». Під час надання пояснень у судовому засіданні, зазначила, що в автомобіль сіли після прогулянки щоб погрітися, категорично заперечила факт керування транспортним засобом безпосередньо перед прибуттям патрульних поліцейських.

Захисник ОСОБА_1 - Панасюк В.М. зазначив, що в матеріалах справи немає жодного доказу факту керування автомобілем, що позбавляє її статусу водія на момент складання протоколу. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься відомостей, що ОСОБА_1 , як водієм, вчинені дії, пов?язані з приведенням транспортного засобу в рух за допомогою двигуна відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, та транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими не зупинявся.

Обов?язку проходити огляд на стан сп`яніння у ОСОБА_1 не виникло, пропозиція поліцейського пройти огляд є неправомірною.

Допитана в судовому засіданні патрульна поліцейська ОСОБА_2 повідомила, що вони їхали з Виноградаря у напрямку Подолу, в районі вулиць Петропавлівська та Рилєєва невідомий повідомив, що на тротуарі його ледь не збила жінка на автомобілі Audi Q5, він зробив їй зауваження. Після отримання повідомлення один екіпаж поїхав у напрямку Подолу, а їхній екіпаж - у напрямку вулиць Петропавлівської та Рилєєва, де під час руху прибудинковою територією вони побачили автомобіль, на який вказав заявник. Автомобіль зупинився другим рядом, заблокувавши проїзд. Із транспортного засобу ніхто не виходив. ОСОБА_3 першим підійшов до автомобіля та почав спілкуватися з водієм. Вона взяла необхідні речі, доповіла по рації про зупинку автомобіля та підійшла до колеги. Підійшовши до автомобіля з боку водія, побачила, що у салоні перебували три особи: за кермом ОСОБА_1 , на передньому пасажирському сидінні її подружка та хлопчик приблизно п`яти років на задньому сидінні по середині. Відчутний різкий запах алкоголю з автомобіля. Водієві запропонували пройти огляд на стан сп`яніння та повідомили про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Відповідь ОСОБА_1 сприйняли неоднозначно, вона з кимось консультувалася по телефону, після чого було прийнято рішення про проходження огляду у лікаря-нарколога. Відвезли дитину додому та поїхали до лікаря, де вона не змогла здати речовину. Від лікаря дізнались, що вона відмовилась. Чому саме лікар зафіксував відмову від проходження огляду, не пам`ятає. Також зазначила, що особа відмовилася від проходження огляду на місці зупинки, тому відвезли до лікаря-нарколога.

Допитаний в судовому засіданні патрульний поліцейський ОСОБА_3 повідомив, що їхали по вул. Рилєєва повз фабрику. Особа на вулиці повідомила, що дивно поїхав транспортний засіб, вказавши на нього, він його побачив, як він зупиняється і почав рух у той бік.

Коли екіпаж під`їхав, стоп-сигнали вже горіли. Автомобіль зупинився не внаслідок вимоги поліцейських, а з власної ініціативи. Автомобіль був припаркований таким чином, що інші транспортні засоби не могли його об`їхати, оскільки він заблокував проїзд. Крім того, він стояв настільки близько до іншого автомобіля, що водійські дверцята неможливо повністю відчинити.

Патрульний поліцейський підійшов до водія та попросив трохи проїхати вперед, після чого водій виконала це прохання. Під час спілкування виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, дуже сильного. Водієві запропонували пройти огляд на місці, однак вона відмовилася. Після цього запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога. У зв`язку з поведінкою особи застосовані спеціальні засоби - кайданки. Після доставки до лікаря-нарколога водій також відмовилася проходити огляд, що зафіксовано лікарем. Зазначив, що відстань від місця, на яке вказав заявник, до місця зупинки автомобіля становила приблизно 70 метрів.

23.04.2026 Начальнику УПП в м. Києві спрямовано запит щодо надання відеозапису, на якому зафіксовано, як ОСОБА_3 і ОСОБА_2 здійснюють отримання заяви (повідомлення) від особи чоловічої статі про можливе перебування в транспортному засобі особи з ознаками сп`яніння з подальшим рухом за вищевказаним транспортним засобом до моменту зупинки та виходу зі службового автомобіля. Крім того, запропоновано надати інформацію про особу, яка повідомила про можливе порушення.

12.05.2026 Відділом адміністративної практики ДПП УПП в м. Києві надано відповідь в якій на виконання запиту надіслано диски та зазначено, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», жодна інформація про особу, яка повідомила про можливе порушення (у справі № 758/17280/25) відсутня.

Вказану відповідь суд оцінює, як доказ того, що органами поліції не ідентифіковано особу, яка повідомила про можливе правопорушення, що позбавляє суд можливості допитати її.

Надані відеозаписи будуть оцінені в сукупності з іншими доказами в провадженні.

Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суддя дійшов висновку про таке.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов`язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом, порушила вимоги п.2.5 ПДР, та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 №484585 від 16 жовтня 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5945455 від 16 жовтня 2025 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: водій здійснив зупинку на проїжджій частині двору, що унеможливило подальший рух інших учасників руху;

- відеозаписом диску 1 з нагрудної бодікамери з якого вбачається, що автомобіль зупинено.

Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські на 01:42 пропонують пройти огляд на стан сп?яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 на 01:47 відповіла: «та не, давайте лучше на больничке, на Новосільськой». На що патрульний поліцейський на 01:51 їй повідомив, що: «На Новосільськой не проводяться дані огляди». На що ОСОБА_1 каже: « Чё я должна вам ехать», на 08:23 закриває вікно в машині, а поліцейський просить не зачиняти вікно та вийти з автомобіля. На 09:17 Поліцейський каже прибрати від нього руки, а ОСОБА_1 не реагує на цю фразу. На 09:31 Поліцейський каже: «Вас затримано, вона кинулась мені на шию».

На 17:29 поліцейська каже: «Виходьте з машини, інакше я буду вважати це як пасивна відмова». На 19:56 ОСОБА_1 каже поліцейському: «Нахуй съебался, иначе тебя убьют».

На 21:45 встановлено, що автомобіль «припаркований» в непризначеному для цього місці.

Автомобіль «припаркований» таким чином, що це створює перешкоду для інших учасників руху. На 42:08 ОСОБА_1 каже: «Якого хера ми тут стоїм, що ви хочете від мене», на що поліцейський відповідає: «Хочу щоб ви пройшли огляд на стан сп`яніння в лікаря», а ОСОБА_1 каже: «Да я пройду, що ви від мене хочете». На 43:59 лікар представляється, роз`яснює, що ОСОБА_1 знаходиться в кабінеті медичних оглядів на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння та запитує чи буде ОСОБА_1 проходити огляд. На 44:39 ОСОБА_1 каже: «Да, я хочу щоб мені взяли з вєнки кров». Лікар роз`яснює, що кров не береться.

На 44:59 лікар ще раз перепитує чи буде ОСОБА_1 проходити огляд.

На 45:01 ОСОБА_1 каже: «Да». Лікар запитує: «здаємо сечу чи задуваємось Драгером», ОСОБА_1 знову каже: «Нє, кров з вєни». Лікар каже: «Кров з вени не береться».

ОСОБА_1 каже: «всмысле? Так нахера я тут сижу? Я хочу чтобы у меня сняли кровь из вены». На 45:19 лікар ще раз каже: «В нашому закладі береться аналіз сечі».

ОСОБА_1 ніяк не реагує і не надає ніяких відповідей. На 45:34 лікар запитує: «Тобто ви відмовляєтесь від проходження огляду?», на що ОСОБА_1 каже: «Я не відмовляюсь від проходження огляду, я погоджуюсь». На 45:46 лікар каже: «Добре, будемо задувати Драгер?».

ОСОБА_1 відповідає: «Да». На 56:10 лікар каже: «Якщо проходите огляд маєте підписати інформовану згоду», на що ОСОБА_1 каже: «Нічого я не погоджуюсь».

Лікар ще раз перепитує: «Ви ж сказали, що хочете проходити огляд на стан сп?яніння», на що ОСОБА_1 каже: «Нє». На 56:19 лікар каже: «Я вас правильно розумію, що ви відмовляєтесь від проходження огляду?» На 56:23 ОСОБА_1 задовільно киває і каже: «Угу».

Лікар запитує: «напишите, що відмовляєтсь від огляду?», а ОСОБА_1 каже: «Ні, не буду». На 01:35:20 поліцейський зачитує протокол. На 01:37:48 ОСОБА_1 каже, що не буде ставити підпис. На 01:41:37 ОСОБА_1 каже: «Нащо вам посвідчення, так я керую».

На 01:44:08 поліцейський каже: «Ви зупинились в місці, де стоянки зупинка заборонена, що не дає змогу іншим учасникам руху здійснювати рух». На 01:44:18 ОСОБА_1 каже «а, угу», підписує постанову.

Відеозаписом диску 2 з нагрудної бодікамери з якого вбачається, що на 05:22 ОСОБА_1 трохи від`їжджає на машині, на що поліцейські просять нікуди не їхати, зупинитись на місці та поставити на паркінг. На 05:50 жінка яка знаходиться в салоні автомобіля з ОСОБА_1 каже: «Ви що, думаєте вона не знає на чому вона їздить». Відеозаписи з дисків 1 і 2 підтверджують особливість місця зупинки транспортного засобу: на проїжджій частині; майже впритул водійськими дверцятами до іншого припаркованого транспортного засобу, що позбавляє водія можливості вільно виходити та заходити в (із) транспортного засобу та свідчить про здійснення зупинки за незначний проміжок часу до прибуття патрульних поліцейських.

Крім того, в зв`язку з указаними обставинами, суд критично сприймає версію ОСОБА_1 в частині того, що в автомобіль вони сіли після прогулянки щоб погрітися.

Відеозаписом з реєстратора службового автомобіля на якому вбачається, що на 00:05 працівники поліції під`їжджають до чоловіка який показує напрямок праворуч стосовно службового автомобіля та каже: «Там на ауді дєвка з дітьми готовая, оно вона».

Після чого, працівники поліції завертають у двір і реєстратор фіксує автомобіль ОСОБА_1 , що зупинився в непризначеному для цього місці, на проїжджій частині, майже впритул водійськими дверцятами до іншого припаркованого транспортного засобу.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів керування транспортним засобом спростовуються сукупністю досліджених доказів. Зокрема, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом автомобіля марки «Audi», спілкувалася з працівниками поліції саме як водій транспортного засобу, не заперечувала факту керування, а також обговорювала обставини вчиненого нею порушення Правил дорожнього руху. Крім того, факт керування підтверджується постановою серії ЕНА №5945455 від 16 жовтня 2025 про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП та показаннями допитаних в судовому засіданні патрульних поліцейських. Достатніх доказів, що спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом суду не надано.

Доводи про те, що ніяких порушень правил ПДР зі сторони ОСОБА_1 не було, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та відеозаписом із реєстратора службового автомобіля. З досліджених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу, не заперечувала факту керування ним, а також притягнута до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку із зупинкою транспортного засобу в місці, що створювало перешкоду для руху інших учасників дорожнього руху. Зазначені докази узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт зупинки транспортного засобу з порушенням Правил дорожнього руху та факт керування транспортним засобом за незначний проміжок часу до прибуття патрульних поліцейських.

Щодо доводу ОСОБА_1 та її захисника про те, що протокол є протиправним, адже складений він без присутності свідків, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, у разі застосування технічних засобів відеозапису фіксація процесуальних дій здійснюється за допомогою таких засобів, а залучення свідків не є обов`язковим. Матеріали справи містять відеозапис події, який досліджено судом, доказів, що спростовують відповідні факти суду не надано.

Щодо показань патрульних поліцейських суд зазначає, що вони є послідовними, логічними та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами. Зокрема, з відеозапису з реєстратора службового автомобіля вбачається, що невідомий чоловік повідомив працівникам поліції: «Там на Ауді дєвка з дітьми готовая, оно вона», після чого вказав напрямок руху автомобіля. Після цього службовий автомобіль патрульної поліції повернув праворуч у двір, де в полі зору одразу виявлено автомобіль ОСОБА_1 із увімкненими стоп-сигналами, припаркований таким чином, що заблоковано проїзд іншим транспортним засобам та знаходився достатньо близько до іншого автомобіля, що водійські двері неможливо повністю відкрити.

Такі обставини свідчать про те, що транспортний засіб зупинено за незначний проміжок часу до моменту його виявлення працівниками поліції, що узгоджується з повідомленням очевидця про рух зазначеного автомобіля та показаннями патрульних поліцейських про те, що вони побачили автомобіль у момент його зупинки. Крім того, факт керування підтверджується тим, що після звернення поліцейського ОСОБА_1 виконала його вимогу та перемістила автомобіль уперед, а також не заперечувала факту керування, зокрема під час відеофіксації повідомила: «Нащо вам посвідчення, так я керую». Підстав не довіряти показанням патрульних поліцейських суд не вбачає, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та іншими доказами в справі, не спростовані жодним доказом.

З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги положення ст. 33 КУпАП, необхідним і достатнім убачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які повинні бути стягнуті із ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч.1 ст. 130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП та ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження», -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений порушницею не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушницею штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушниці, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О. О. Денисов