Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №756/5378/26 — Оболонський районний суд міста Києва

14.07.2026 Справа № 756/5378/26

Унікальний номер 756/5378/26

Номер провадження 2/756/5960/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 93666,20 грн та судових витрат.

В обгрунтування позову зазначено, що 23.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 7865481, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025 у загальному розмірі 19550,00 грн.

24.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025 у загальному розмірі 45874,20 грн.

29.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1917194, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 1917194 від 29.07.2025 у загальному розмірі 28 242,00 грн.

22.12.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 22122025, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредит № 55027-07/2025 від 24.07.2025.

27.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27012026, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «МІЛОАН», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025.

28.01.2026 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28012026, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025.

Посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість:

- за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025 у розмірі 19550,00 грн.

- за Договором про надання фінансового кредит № 55027-07/2025 від 24.07.2025 у розмірі 45874,20 грн;

- за Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025 у розмірі 28242,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками надсилались відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2025 ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 7865481, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 360 днів. Денна процентна ставка - 0,92 %.

Комісія за надання кредиту становить 540,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,80 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. Договору).

Відповідач не належним чином виконувала умови укладеного Договору про споживчий кредит № 7865481, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 19500,00 грн, яка складається із: 4980,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6570,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 8000,00 грн - неустойка.

24.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 120 днів.

За користування кредитом кредитодавцем нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2000,00 грн, що складає 10 % від суми кредиту (п. 1.4. Договору).

Відповідач не належним чином виконувала умови Договору про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025 внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 45874,20 грн, яка складається із: 19820,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16054,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 10000,00 грн - неустойка (штраф).

29.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 1917194, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 360 днів. Процентна ставка фіксована - 0,93 % щоденно.

Відповідач не належним чином виконувала умови Договору про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025 внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 28242,00 грн, яка складається із: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10000,00 грн - неустойка (штраф); 11242,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту.

Вказані договори укладений між сторонами в електронному вигляді та підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

22.12.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 22122025, за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025, що підтверджується: копією вказаного договору; копією реєстру боржників до Договору факторингу № 22122025 від 22.12.2025.

27.01.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27012026, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «МІЛОАН», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025. що підтверджується копією вказаного договору; копією реєстру боржників до Договору факторингу № 27012026 від 27.01.2026.

28.01.2026 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28012026, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025, що підтверджується копією вказаного договору; копією реєстру боржників до Договору факторингу № 28012026 від 28.01.2026.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладений вказаним способом правочин згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами відповідно до договорів факторингу, укладеними з первісними кредиторами.

Вказані договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.

З розрахунків наданих позивачем вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 93666,20 грн, а саме:

- заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025 у розмірі 19500,00 грн, яка складається із: 4980,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6570,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 8000,00 грн - неустойка;

- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025 у розмірі 45874,20 грн, яка складається із: 19820,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16054,20 грн - заборгованість за процентами; 10 000,00 грн - неустойка;

- заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025 у розмірі 28242,00 грн, яка складається із: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10000,00 грн - неустойка; 11242,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту.

Проте, суд не може погодитися в повному обсязі з визначеними позивачем розрахунками заборгованості в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу) з огляду на наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналізуючи умови Договору про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025, Договору про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025 та Договору про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025, суд доходить висновку про правомірність дій кредитодавців щодо встановлення комісії за надання кредиту.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24.05.2024 в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Отже, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Договори підписані сторонами, ними не оскаржувалися, а отже є обов`язковими до виконання.

Так, комісія за надання кредититів визначені одноразово в момент видачі кредитів. Включення до тексту договорів умов про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягають до задоволення.

У той же час, суд вважає, що вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у кожному з чергових періодів за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025 у розмірі 6570,00 грн та Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025 у розмірі 11242,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки це суперечить Закону України «Про споживче кредитування», про що зазначалося вище.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки (штрафу) у загальному розмірі 28000,00 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальном урозмірі 47854,20 грн, яка складається із:

- заборгованості за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025 у розмірі 4980,00 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту;

- заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025 у розмірі 35874,20 грн, яка складається з: 19820,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16054,20 грн - заборгованість за процентами;

- заборгованості за Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025 у розмірі 7000,00 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1700,28 грн (47854,20х 3328,00/93666,20).

Керуючись ст.ст. 9-14, 19, 23, 27, 133, 137, 141, 280, 281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДПРОУ - 335625014, адреса місцезнаходження: м. Бровари, вул. Лісова, 2) заборгованість у загальному розмірі 47854,20 грн, з яких:

- заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7865481 від 23.06.2025 у розмірі 4980,00 грн;

- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 55027-07/2025 від 24.07.2025 у розмірі 35874,20 грн;

- заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1917194 від 29.07.2025 у розмірі 7000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДПРОУ - 335625014, адреса місцезнаходження: м. Бровари, вул. Лісова, 2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,28 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна