Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №754/7888/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/248/26

Справа №754/7888/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т АН О В И В:

До Деснянського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ, вул.. Оноре де Бальзака, 64) про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

Вказані вимоги мотивує тим, що16.04.2026 старшим державним виконавцем Гомон Ю. С. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № R336063. Позивач не отримував зазначену постанову, не мав можливості ознайомитися з її змістом та реалізувати право на оскарження до моменту накладення арешту на рахунки.

Документ містить явні процедурні суперечності: дата розгляду справи у протоколі - 11.02.2026, тоді як сама постанова датована раніше - 05.02.2026. Це свідчить про дефектність виконавчого документа.

У день відкриття виконавчого провадження - 16.04.2026 - Позивач безпосередньо повідомив державного виконавця про відсутність вручення постанови та наявність суперечностей у датах її прийняття.

Однак державний виконавець не вжив жодних заходів для перевірки зазначених обставин та продовжив здійснення виконавчих дій.

Зокрема, Позивачем було надано ухвалу Деснянський районний суд міста Києва від 24.02.2026 (додаток №4), якою встановлено, що до позовної заяви не було додано повного тексту оскаржуваної постанови.

Зазначене свідчить про те, що станом на лютий 2026 року Позивач об`єктивно не мав можливості ознайомитися з повним текстом постанови.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що постанова була належним чином вручена Позивачу, а отже строк на її оскарження не розпочався, і вона не могла набути законної сили, у тому числі станом на 15.02.2026.

У переписці з позивачем державний виконавець зазначила: «Всі питання до ТЦК вони виносили рішення приходьте ознайомитись», «Постанова набрала законну силу в постанові» та «Ми не ТЦК, ми не вручаємо». Це підтверджує, що виконавець свідомо обмежився формальним посиланням на текст документа, ігноруючи вимоги ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо об`єктивності та законності дій.

Позивач офіційно повідомив державного виконавця про наявність встановленого діагнозу F32.10 (депресивний епізод) та необхідність безперебійного доступу до коштів для придбання медикаментів. Незважаючи на обізнаність про стан здоров`я Позивача та отримані докази незаконності відкриття провадження, виконавець продовжив блокування рахунків, що призвело до неможливості отримання медичної допомоги та загострення стану здоров`я.

Виконавче провадження відкрито на підставі документа, який не набрав сили та має очевидне порушення процедури . Виконавець, знаючи про ці факти та стан здоров`я Позивача, проявив протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене, позивач просить суд: Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Гомон Юлії Сергіївни щодо відкриття ВП № НОМЕР_1. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Зобов`язати Відповідача закрити виконавче провадження та зняти арешт з рахунків Позивача.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02 травня 2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд: Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили. 2. Заборонити Деснянському відділу ДВС та будь-яким банківським установам здійснювати списання коштів з рахунків ОСОБА_1 у межах зазначеного провадження.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2025 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії- відмовлено.

27 травня 2026 року від позивача надійшла повторна заява про забезпечення позову, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили. 2. Заборонити Деснянському відділу ДВС та будь-яким банківським установам здійснювати списання коштів з рахунків ОСОБА_1 у межах зазначеного провадження.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії- відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка сторін по справі не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

04 лютого 2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником групи військового обліку сержантів і солдатів запасу старшим лейтенантом ОСОБА_2 , керуючись ст.235 КУпАП складено протокол б/н про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що останній самостійно не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби та не пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією у встановлений законом термін, а саме: в строк до 05.06.2025, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим винив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КупАП.

Постановою №R336063 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 05.02.2026 року винесеною начальником Клабуковим Д.О. на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 грн.

16 квітня 2026 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гомон Ю.С. розглянуто заяву про примусове виконання постанови №R336063 від 05.02.2026 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»), виконавець розпочинає примусове виконання рішення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 26 Закону «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчими документами є, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законом, а оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та обґрунтованою.

Підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя