Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №753/4221/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/4221/25

провадження № 2/753/13494/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про навчання

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Житомирський державний університет імені Івана Франка (далі по тексту – Університет, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором про навчання.

Позовна заява мотивована тим, що 13 жовтня 2022 року між Університетом та ОСОБА_1 укладено договір про навчання з 14 жовтня 2022 року по 14 липня 2024 року.

Наказом ректора Житомирського державного університету імені Івана Франка від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була зарахована до університету, а 14 жовтня 2022 року приступила до навчання, згідно навчального плану.

Відповідно до умов договору про навчання від 13 жовтня 2022 року університет взяв на себе зобов`язання надати одержувачу освітню послугу на рівні державних стандартів вищої освіти. Протягом періоду навчання університет належним чином виконував всі взяті на себе зобов`язання перед відповідачем. Відповідач відповідно до умов укладеного договору зобов`язалась своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу. Крім того, відповідач взяла на себе зобов`язання виконувати вимоги освітньої програми та своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу, який належним чином не виконала.

Відповідно до пункту 4.3 вищезазначеного договору вартість за навчання за період 2022-2023 років становить 20 025 грн, за період 2023-2024 років – 16 687, 50 грн. Відповідач зобов`язалась здійснювати щомісячну оплату, що відповідає 1/10 плати за рік.

Наказом ректора Житомирського державного університету імені Івана Франка від 15 січня 2024 року № 5-К(ОС) відповідачку було відраховано з університету за порушення умов договору та невиконання навчального плану.

ОСОБА_1 навчалась в університеті з 14 жовтня 2022 року по 15січня 2024 року. За вказаний період їй нараховано 28 453,86 грн плати за навчання. Відповідачка сплатила 26 700 грн, решта боргу за надані освітні послуги у розмірі 1 753, 86 грн не сплатила.

22 березня 2024 року та 24 липня 2024 року на адресу ОСОБА_1 направлялася вимога університету за вих. № 509-19-1/2024 та № 1168-19-1/2024 про усунення порушення по сплаті заборгованості за навчання, яка залишилася без реагування, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

Ураховуючи вищенаведене, Житомирський державний університет імені Івана Франка просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по оплаті за навчання у розмірі 1 753, 86 грн, інфляційні збитки – 233,68 грн, три процента річних – 59,11 грн.

04 березня 2025 року на запит суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання, з якого вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про навчання за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , направлялись ухвала про відкриття провадження, яка повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22) листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення – «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі по тексту – ЦПК України) дії щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи. Однак, відповідачі, будучи належним чином повідомлені про розгляд даної справи, не скористалися своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористалися своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 13 жовтня 2022 року між Житомирським державним університетом імені Івана Франка та ОСОБА_1 укладено договір про навчання з 14 жовтня 2022 року по 14 липня 2024 року.

Наказом ректора Житомирського державного університету імені Івана Франка від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була зарахована до університету, а 14 жовтня 2022 року приступила до навчання, згідно навчального плану.

Відповідно до умов договору про навчання від 13 жовтня 2022 року Університет взяв на себе зобов`язання надати одержувачу освітню послугу на рівні державних стандартів вищої освіти. Протягом періоду навчання Університет належним чином виконував всі взяті на себе зобов`язання перед відповідачем. Відповідач відповідно до умов укладеного договору зобов`язалась своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу. Крім того, відповідач взяла на себе зобов`язання виконувати вимоги освітньої програми та своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу, який належним чином не виконала.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.3.1, 4.4 договору про навчання від 13 жовтня 2022 року загальна вартість освітньої послуги за весь строк становить 36 712, 50 грн. Вартість платної освітньої за роками навчання за період 2022-2023 років становить 20 025 грн, за період 2023-2024 років – 16 687, 50 грн. Замовник вносить плату щомісячно безготівково не пізніше ніж до 25-го числа, що передує місяцю за який здійснювалась оплата.

Наказом ректора Житомирського державного університету імені Івана Франка від 15 січня 2024 року № 5-К(ОС) ОСОБА_1 було відраховано з університету за порушення умов договору та невиконання навчального плану.

Із довідки про наявну заборгованість по оплаті за навчання, вбачається, що ОСОБА_1 перед Житомирським державним університетом ім. Івана Франка розмір заборгованості відповідача за надану освітню послугу за період з 14 жовтня 2022 року по 15 січня 2024 року становить 1 753 грн.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У частині першій статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16 (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зобов`язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов`язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині другій статті 625 ЦК України.

Беручи до уваги наведене, перевіривши наданий позивачем докази про наявну заборгованість по оплаті за навчання, розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 15 січня 2024 року по 28 лютого 2025 року, суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 2 046,83 грн, з яких: 1 753,86 грн – заборгованість за надану освітню послугу; 233,86 грн – інфляційні втрати, 59,11 грн – 3 % річних.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв`язку з викладеним суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 2 046,83 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 57, 60, 88, 169, 209, 212- 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про навчання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка (ЄДРПОУ 021252008) заборгованість за договором про навчання у розмірі 2 046,83 грн, яка складається з 1 753,86 грн – заборгованості за надану освітню послугу, 233,86 грн – інфляційних втрат та 59,11 грн – 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 28 травня 2026 року.