Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №752/9011/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/9011/25

Провадження №2/752/3987/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

представника позивача Ковалевської Д.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтований тим, що 23 жовтня 2024 року на перехресті вулиці Антоновича та Івана Федорова у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року у справі № 752/23943/24 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПрАТ «СК «УСГ») згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221993302.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну позивачки у межах полісу № 221993302 становить 160 000,00 грн.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 27 листопада 2024 року подала ПрАТ «СК «УСГ» заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майнового збитку завданого власнику КТЗ від 08 грудня 2024 року № 5014, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 226 701,62 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 140 566,13 грн.

17 грудня 2024 року ПрАТ «СК «УСГ» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у сумі 126 377,55 грн.

Тож різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 100 324,07 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Також в результаті протиправних дій відповідачки пошкоджено майно позивачки, що безумовно вплинуло на якість її повсякденного життя, у тому числі за рахунок того, що вона була вимушена витрачати свій час на пошук експертної організації, звертатися до СТО, страхової компанії, за правничою допомогою, що завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 5 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь майнову шкоду завдану в результаті ДТП у розмірі 100 324,07 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Також стягнути з відповідачки на користь позивачки судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У травні 2025 року ОСОБА_3 подала до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачкою не доведено, що виплаченої страховиком суми недостатньо для відшкодування понесених збитків. Крім того, звіт про оцінку вартості майнового збитку завданого власнику КТЗ не є належним та допустимим доказом, оскільки у висновку експерта не зазначено, що він виконується для суду та експерт повідомлений про кримінальну відповідальність.

У травні 2025 року ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У травні 2025 року ОСОБА_3 подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначила, що наведені позивачкою приклади судової практики не є релевантними до цієї справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву у повному обсязі та просила її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2024 року о 12 год 00 хв ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві на перехресті вулиці Антоновича та Івана Федорова, не врахувала дорожню обстановку, не зайняла відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині та скоїла зіткнення із автомобілем «Volkswagen Beetle», державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті якого транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року у справі № 752/23943/24 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

На момент ДТП відповідальність водія транспортного засобу «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221993302 у ПрАТ «СК «УСГ».

Ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну позивачки у межах полісу № 221993302 становить 160 000,00 грн.

27 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно із страховим актом ПрАТ «СК «УСГ» від 16 грудня 2024 року № ОСЦВ-5014 розмір страхового відшкодування становить 126 377,55 грн.

17 грудня 2024 року ПрАТ «СК «УСГ» здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 126 377,55 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17 грудня 2024 року № 87784.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майнового збитку завданого власнику КТЗ від 08 грудня 2024 року № 5014, зробленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 226 701,62 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 140 566,13 грн.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).

Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частин другої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15 (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Відповідачка не погоджується з правильністю визначення позивачкою матеріального збитку, проте з відповідним клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи не зверталася.

Судом встановлено, що з вини відповідачки, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» згідно з полісом, сталась ДТП, в якій був пошкоджений автомобіль позивачки.

ПрАТ «СК «УСГ» виплатило позивачці страхове відшкодування у розмірі 126 377,55 грн, тобто в межах ліміту страхового відшкодування.

За таких обставин суд вважає доведеним розмір матеріального збитку, спричиненого позивачці в ДТП, у сумі 100 324,07 грн (226 701,62 - 126 377,55).

Враховуючи, що страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування завданої позивачці шкоди, суд вважає, що з ОСОБА_3 , як винної у ДТП особи, внаслідок якої пошкоджений транспортний засіб позивача, підлягає стягненню на користь останнього різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме, 100 324,07 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивачка зазначила, що зазнала моральної шкоди, оскільки в результаті протиправних дій відповідачки було пошкоджено її майно, що вплинуло на якість її повсякденного життя, оскільки була вимушена витрачати час на пошук експертної організації, звертатися до страхової компанії та за правничою допомогою.

Оцінюючи доводи, якими позивачка обґрунтовувала стягнення моральної шкоди, суд погоджується, що дійсно внаслідок пошкодження автомобіля позивачка була позбавлена можливості ним користуватись, що призвело до вимушених змін у її житті та необхідності вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушеного права. Відтак, суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності, справедливості, співмірності та є достатнім для розумного задоволення моральних втрат позивачки.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться й витрати на правову допомогу, які покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано копію ордера на надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року № 1563468, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 001215, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30 грудня 2024 року № 24/30/-24, детальний опис надання послуг професійної правничої допомоги у справі № 752/9011/25.

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд вважає, що стороною позивача подано суду належні докази обґрунтування розміру вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а саме: копію ордера на надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року № 1563468, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 001215, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30 грудня 2024 року № 24/30/-24, детальний опис надання послуг професійної правничої допомоги у справі № 752/9011/25.

Представник Станчевої О. Л. подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат.

Враховуючи наявність клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та з критеріїв співмірності складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що зазначені адвокатом Ковалевською Д. С. витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн, є обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що з відповідачки на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим, підтверджений відповідними належними доказами, відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 100324 (сто тисяч триста двадцять чотири) грн 07 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 13.03.2026.

Суддя О. Б. Кокошко