Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №910/3684/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Справа№ 910/3684/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025

у справі № 910/3684/25 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД»

про стягнення 26 054 700,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» (далі також - Товариство) про стягнення 26 054 700,00 грн, з яких: 1 240 700,00 грн - пеня, 24 814 000,00 грн - штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 04.06.2024 №136 щодо поставки обумовленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Вітал Груп ЛТД» на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 24 814 000,00 грн штрафу та 372 217,44 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, передбаченої п. 7.3 Договору, суд першої інстанції керувався нормами 11, 509, 526, 546, 549, 552, 612, 617, 663, 664, 655, 712 Цивільного кодексу України та встановленими судом обставинами невиконання Товариством зобов`язань за договором, а також недоведенням ним у встановленому законом порядку наявності обставин, які відповідно до умов договору та норм закону звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язань.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Вітал Груп ЛТД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у задоволеній частині та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 24 814 000,00 грн у повному обсязі.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач, звертаючись до суду із позовом про стягнення з ТОВ «Вітал Груп ЛТД» пені та штрафу за Договором №136 від 04.06.2024, свої вимоги обґрунтовував єдиною підставою, а саме, невиконанням ТОВ «Вітал Груп ЛТД» зобов`язань за Договором у строк до 29.11.2024. Однак, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, не врахував, що відповідачем жодних порушень зобов`язань за Договором щодо строку поставки Товару не вчинено, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також, у пункті 7.3. Договору №136 від 04.06.2024 сторони погодили, що у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань за цим Договором (та/або) неможливістю їх виконання, Постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни Договору. Однак, відповідач не відмовлявся від виконання взятих за договором зобов`язань. Навпаки, листуванням сторін підтверджується та доводиться, що відповідач постійно звертався до позивача з проханням продовжити строки поставки товару, оскільки у строки, визначені договором, поставку товару здійснити неможливо.

Через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Вважає, що Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 14.08.2025 всебічно та повно дослідив дане питання. Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, суд виходив не з факту прострочення станом на 29.11.2024, а з факту триваючого та повного невиконання Відповідачем свого зобов`язання з поставки товару навіть після спливу нового, продовженого у судовому порядку, строку.

Управління зауважує, що п. 7.3 договору має дві підстави для застосування штрафу: 1) формальна одностороння відмова від договору; 2) фактична неможливість виконання зобов`язань, яка призводить до того, що договір не виконується. Скаржник неодноразово повідомляв Позивача про те, що він «не може виконати договірні зобов`язання з поставки товару». Отже, Відповідач сам визнає факт настання обставин, які він трактує як «неможливість виконання», що прямо підпадає під дію пункту 7.3. Договору. Тривале, понад піврічне, невиконання зобов`язання після спливу навіть продовженого строку, відсутність будь-яких доказів пошуку альтернативних шляхів виконання договору є фактичним свідченням або відмови від виконання, або повної нездатності його виконати. Суд першої інстанції, встановивши факт повного невиконання договору, дійшов абсолютно логічного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення штрафу, передбаченого пунктом 7.3.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/3684/25 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. та призначено її розгляд на 14.05.2026.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та 11.06.2026 у розгляді апеляційної скарги оголошувалась перерва до 11.06.2026 та 09.07.2026 відповідно.

У судове засідання 09.07.2026 з`явились представники позивача та відповідача.

Відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив з огляду на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 09.07.2026 у порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України колегія суддів оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 ГПК України, колегією суддів відкладено проголошення судового рішення до 16.07.2026.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

06.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства про долучення до матеріалів справи Експертного висновку науково-технічної експертизи №3246/13 від 24.12.2025. Товариство просить долучити експертний висновок до матеріалів справи з тих підстав, що він був отриманий Товариством лише у грудні 2025 року.

14.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло заперечення Управління проти клопотання відповідача про долучення доказів (Експертного висновку науково-технічної експертизи №3246/13 від 24.12.2025), обґрунтоване тим, що Товариство могло замовити відповідний висновок протягом розгляду спору у суді першої інстанції, а тому отримання висновку лише у грудні 2025 року не є винятковою підставою, у розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України, для врахування нового доказу під час апеляційного перегляду спору.

Розглянувши подане Товариством клопотання та подане Управлінням заперечення, колегія суддів, керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України відмовляє Товариству у задоволенні поданого клопотання та у долученні до матеріалів справи поданого Товариством Експертного висновку №3246/13 від 24.12.2025, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення цього доказу не існувало. До того ж, як правильно зауважено Управлінням, експертне дослідження проведено у грудні 2025 року, у той час як спірні правовідносини сторін виникли у листопаді-грудні 2024 року. Тобто, Експертний висновок не впливає на дослідження обставин, що входять до предмету доказування у спорі, що переглядається.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 4 червня 2024 року відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» було укладено договір № 136, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити екскаватори автомобільні (згідно ДК 021:2015 43260000-3 «Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка»), на викладених у цьому договорі умовах та «Детального технічного опису на підтвердження технічних вимог» (додаток № 2 до договору), а Управління - прийняти якісний товар та сплатити його вартість.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 1.3. договору, закупівля товару здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного правочину його ціна становить 124 070 000,00 грн з ПДВ.

У відповідності до пункту 3.1 договору постачальник здійснює поставку та якісне відвантаження товару за адресою: місто Київ, вулиця Вишгородська, 150, і несе всі витрати та ризики, пов`язані з його доставкою до вказаного місця призначення, включаючи оплату відповідних податків й інших зборів.

Поставка товару може бути здійснена як у повному обсязі, так і партіями, - у межах строку поставки, визначеного в специфікації (додаток № 1). За погодженням сторін допускається дострокова поставка продукції (його окремих партій), про що постачальник повинен узгодити із замовником письмово за три робочі дні (п.3.2 договору).

Приймання-передача товару здійснюється в присутності представників сторін за накладними та актами приймання-передачі в місці постачання товару. Датою поставки товару (партії) вважається дата його отримання замовником у місці постачання з відміткою в накладній на відвантаження продукції та дата підписання акта приймання-передачі (п.п. 3.3, 3.4 договору).

Факт приймання товару, а також відсутність зауважень до товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином (відповідно до вимог чинного законодавства) оформлених накладних на товар та актів приймання-передачі. Зобов`язання постачальника з поставки товару вважається виконаними у повному обсязі з моменту передачі обумовленої продукції у власність замовника у місці поставки та підписання видаткових накладних і актів приймання передачі. Постачальник зобов`язується виконати зобов`язання щодо поставки товару, якість якого відповідає розділу IV цього договору, у визначені в специфікації строки (пункти 3.9., 3.15., 3.17. вказаного правочину).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 20 грудня 2024 року, а в частині оплати за поставлений товар та гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (пункт 9.1. договору).

У додатку № 1 до договору (специфікація) сторони погодили асортимент, кількість, вартість і строк поставки товару, а саме: автомобіль екскаватор-планувальник СБМ UDS-214.3 М СБМ (країна походження - Україна), у кількості 5 штук, загальною вартістю 124 070 000,00 грн з ПДВ (24 814 000,00 грн за одиницю). Обсяг та строки поставки - до 29 листопада 2024 року включно. У додатку № 2 до договору сторони погодили виробника товару - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмаш».

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога про стягнення на підставі пунктів 7.1., 7.3. договору 24 814 000,00 грн штрафу та 1 240 700,00 грн пені, нарахованої за період з 29 листопада 2024 року по 10 грудня 2024 року у зв`язку з невиконанням Товариством взятих за Договором зобов`язань в частині поставки товару, що є предметом договору.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 в частині задоволених позовних вимог, а саме, про стягнення 24 814 000,00 грн штрафу на підставі п. 7.3 Договору.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині та ухвалення у цій же частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для їх задоволення.

Так, частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається зі змісту Договору, відповідно до пункту 6.2. договору Товариство зобов`язалося, зокрема: передати товар належної якості у власність Управління; повідомити Управління про дату передачі товару.

Пунктом 6.3 Договору сторони визначили, що Замовник (Управління) має право в односторонньому порядку розірвати договір з Постачальником у разі, якщо постачальник прострочив виконання зобов`язання понад 10 календарних днів або постачає продукцію, яка не відповідає технічним вимогам, встановленим детальним технічним описом на підтвердження технічних вимог Додаток 2 до Договору.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що в разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань за цим правочином (та/або) неможливістю їх виконання, Товариство зобов`язане сплатити замовнику штраф у розмірі 20% ціни цього договору.

Усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник - з моменту направлення замовником відповідного листа (передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку, поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником) (пункт 12.9 договору).

Надаючи оцінку доказам, поданим сторонам, суд першої інстанції під час розгляду позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої п. 7.3 Договору, виходив з того, що ні на час звернення позивача до суду з даним позовом, ні на час прийняття судом рішення у даній справі, Товариство свій обов`язок з поставки спірної продукції (з урахуванням продовження такого строку в судовому порядку до 16 лютого 2025 року) не виконало. Факт порушення строку поставки товару також не заперечувався представником відповідача у судових засіданнях. Також суд зауважив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також положень статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов вказаного правочину.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що зобов`язання вважається порушеним у разі його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таке визначення дозволяє стверджувати, що «порушення зобов`язання» є родовою категорією, яка складається з двох видів: невиконання зобов`язання і неналежне виконання зобов`язання. Вважається, що «невиконання зобов`язання» має місце тоді, коли боржник не здійснив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет зобов`язання.

Як правильно зауважено Управлінням у відзиві на апеляційну скаргу, п. 7.3 договору має дві підстави для застосування штрафу: 1) формальна одностороння відмова від договору; 2) фактична неможливість виконання зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство не відмовлялось від виконання зобов`язань за Договором. Навпаки, усвідомлюючи порушення строків виконання зобов`язань за договором, Товариство неодноразово зверталось до Управління з пропозиціями продовжити строки поставки Товару, і, у зв`язку з відмовою Управління укласти додаткову угоду, зверталось до суду. Так, у справі №910/14701/24 Господарським судом міста Києва було порушено провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» до 1) Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та 2) Акціонерного товариства «Банк Альянс» про внесення змін до умов договору від 04.06.2024 №136.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також зауважує, що Управління не заперечує тієї обставини, що Товариство не відмовлялось від виконання договору.

Отже, для застосування відповідальності, передбаченої умовами п. 7.3 договору обов`язковим є встановлення обставин фактичної неможливості виконання зобов`язань за договором, тобто, поставки товару.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не було встановлено обставин саме неможливості виконання зобов`язання Товариством. Натомість, висновки суду першої інстанції обмежуються лише встановленими під час розгляду спорами обставинами порушення строків виконання зобов`язань з поставки товару, що є предметом договору. Разом з цим, порушення строків виконання зобов`язання за своєю природою є неналежним виконанням зобов`язання, а не невиконанням його в цілому.

Зокрема, як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Спецбудмаш» (виробник товару, погоджений сторонами) листом від 1 квітня 2024 року № 286-1/1 у відповідь на запит Товариства повідомило про те, що воно не має можливості встановити керування рухом шасі з кабіни робочої надбудови (виконання з мікроходом). Для виконання даного замовлення останнім запропоновано звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмаш», яке спеціалізується на виконанні вказаного технічного рішення і може виконати доопрацювання виробленої ТОВ «Спецбудмаш» продукції у кількості 7 штук. Крім того, вказано, що інших підприємств для виконання зазначених робіт ТОВ «Спецбудмаш» не може порекомендувати, оскільки останньому невідомі такі підприємства в Україні.

03.04.2024 між Товариством та ТОВ «Донспецмаш» було укладено договір купівлі-продажу №3/4-24, за умовами якого останній зобов`язався виготовити, встановити та поставити у встановлений договором термін у власність покупця (відповідача) автомобіль екскаватор-планувальник СБМ UDS-214.3 М СБМ (виконання з мікроходом) виробництва ТОВ «Спецбудмаш» у кількості 7 штук, а покупець - прийняти й оплатити його вартість відповідно до умов цього правочину.

У пункті 4.1 вказаного договору, відповідач та ТОВ «Донспецмаш» погодили, що виготовлення й поставка товару здійснюється до 20.11.2024.

Колегія суддів враховує, що Управління було ознайомлено з тією обставиною, що Товариство не є виробником товару, а лише здійснює його постачання.

Враховуючи встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство приступило до виконання взятих за договором зобов`язань, оскільки ним було укладено відповідний договір для придбання товару, що є предметом договору, укладеного з Управлінням.

Колегія суддів також зауважує, що під час розгляду спору суд першої інстанції відхилив посилання Товариства на те, що настали форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

Так, під час спору судом першої інстанції було встановлено, що 13.11.2024 відповідач звернувся до Управління з листом від вказаної дати №98, у якому повідомив про те, що внаслідок окупації міста Красногорівка у Товариства склались форс-мажорні обставини та останній не може виконати договірні зобов`язання з поставки товару згідно з договором від 4 червня 2024 року № 136, проте докладе всіх зусиль для їх виконання при першій можливості. Також вказаним листом повідомлено про підготовку звернення до ТПП України для отримання документів, що засвідчують дію форс-мажорних обставин і після їх отримання надасть їх копії.

20.11.2024 Товариство звернулося до позивача з листом від 19.11.2024 №121, у якому відповідач повідомив про існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з наданням сертифіката Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати №3500-24-2110, де засвідчено надзвичайні та невідворотні обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зобов`язань за договором від 4 червня 2024 року № 136 у строки визначені договором. Вказаним сертифікатом період дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) визначено: дата настання - 1 жовтня 2024 року; дата закінчення - тривають станом на 19 листопада 2024 року.

У сертифікаті зазначено, що ТОВ «ВІТАЛ ГРУП ЛТД» був укладений договір №3/4-24 від 03.04.2024 з ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ», відповідно до якого останній зобов`язується виготовити, встановити та поставити у термін до 20.11.2024 у власність Покупця Автомобілі екскаватор-планувальник СБМ UDS-214.3 М СБМ (виконання з мікроходом) виробництва ТОВ «Спецбудмаш». ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ» розташоване та мало виробничі приміщення в м.Красногорівка, Покровського району, Донецької області. Через окупацію у жовтні 2024 року російськими військами м. Красногорівка Донецької області, ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ» втратило можливість належним чином здійснювати свою господарську діяльність та виконати свої зобов`язання за договором № 3/4-24 від 03.04.2024. У сертифікаті зауважено, що виникнення форс-мажорних обставин, які порушили виробничу діяльність ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ» та відповідно можливість виготовлення ним продукції для поставки ТОВ «ВІТАЛ ГРУП ЛТД», унеможливлює її подальшу поставку за договором №136 від 04.06.2024 у зв`язку з зазначеним.

Надаючи оцінку поданому Товариством сертифікату, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється Регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18 грудня 2014 року за № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до пункту 3.2. Регламенту чітко визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Тобто, вищевказаний сертифікат, виданий регіональною ТПП, не узгоджується з приписами пункту 3.2. Регламенту, оскільки фактично підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між відповідачем та його контрагентом, який не є стороною договору з Управлінням.

Отже, матеріалами справи підтверджується лише те, що ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ» зараз перебуває у тимчасовій окупації та тимчасово не здійснює господарську діяльність. І саме воно не може виконати зобов`язання перед відповідачем у справі.

Водночас, колегія суддів також виходить з того, що неможливість виконання зобов`язання може бути фактичною чи юридичною. Фактична неможливість виконання охоплює випадки, пов`язані зі змінами, що стались з предметом виконання (загибель індивідуально визначеної речі, що є незамінною), або ж із суб`єктом виконання (наприклад, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства виключає можливість відчуження майна). Юридична неможливість виконання зобов`язання пов`язана з актами органів публічної влади.

Зі змісту позову та інших заяв по суті вбачається, що Управління наполягає на фактичній неможливості виконання Товариством зобов`язань за договором. І така неможливість у першу чергу пов`язана виключно з тривалим невиконанням Товариством зобов`язань за договором.

Колегія суддів вважає таке тлумачення Управлінням умов договору та норм ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611 ЦК України помилковим, оскільки порушення строків виконання зобов`язання не є тотожним неможливості виконання Товариством таких зобов`язань.

Враховуючи, що інших доказів неможливості виконання зобов`язань за договором Управлінням не було подано, а також оскільки під час апеляційного перегляду спору було встановлено, що Товариство приступило до виконання зобов`язань за договором, і сукупність доказів у справі вказує на те, що має місце прострочення виконання зобов`язань за договором, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для застосування умов п. 7.3 договору поставки відсутні.

Крім цього, під час розгляду спору у справі №910/14701/24 Верховний Суд у постанові від 18.11.2025 встановив, що 20.11.2024 Позивач (Товариство) звернувся до Відповідача-1 (Управління) з листом № 121 від 19.11.2024, в якому повідомив про існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з надання вищевказаного сертифікату та проектом додаткової угоди, підписаним зі своєї сторони, у вказаному листі позивач просив підписати додаткову угоду, якою продовжити строки поставки товару згідно з договором до 20.12.2024 шляхом укладання додаткової угоди. Отримання Відповідачем-1 вказаного листа підтверджується вхідним штампом про його реєстрацію.

У відповідь на вказаний лист Відповідач-1 (Управління) у листі № 76 01-3885/76 0350 від 28.11.2024 повідомив, що з наданих Позивачем документів вбачається, що форс-мажорні обставини тривають понад 50 днів, укладання додаткової угоди про продовження строку поставки пропорційно періоду дії форс-мажорних обставин неможливе через порушення норм бюджетного законодавства. Також у згаданому вище листі зазначено, що окремої правової оцінки потребують посилання на форс-мажорні обставини згідно наданого сертифікату, які на даний час опрацьовуються Відповідачем-1 (Управлінням) з метою формування правової позиції.

02.12.2024 Відповідач-1 (Управління) звернувся до Відповідача-2 (Банк) з вимогою №7601-3946/7604/75 від 02.12.2024 про сплату суми гарантії у розмірі 3 722 100,00 грн.

09.12.2024 Відповідач-2 (Банк) повідомив Позивача (Товариство) про отримання банком вимоги про сплату гарантійного платежу в розмірі 3 722 100,00 грн.

Листом від 09.12.2024 за № 76 01-4024/76 0350 Відповідач-1 (Управління) повідомив Позивача (Товариство) про те, що керуючись п. 6.3 укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору № 136, останній розриває договір в односторонньому порядку з 10.12.2024.

Як уже було зауважено, за змістом п. 6.3 Договору, Замовник (Управління) має право в односторонньому порядку розірвати договір з Постачальником у разі, якщо постачальник прострочив виконання зобов`язання понад 10 календарних днів або постачає продукцію, яка не відповідає технічним вимогам, встановленим детальним технічним описом на підтвердження технічних вимог Додаток 2 до Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під час розгляду спору судом було встановлено, що Товариство було зобов`язано поставити товар у строк до 29.11.2024, однак, допустило порушення строків виконання свого зобов`язання, що дало право Управлінню в односторонньому порядку розірвати договір, у порядку, визначеному п. 6.3 Договору.

Колегія суддів враховує ту обставину, що лист Управління від 09.12.2024 за № 76 01-4024/76 0350 у матеріалах справи, яка переглядається, відсутній. Однак, за приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою від 18.11.2025 у справі №910/14701/24 Верховний Суд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 910/14701/24 скасував, ухвалив нове рішення, яким у позові про внесення змін до умов договору від 04.06.2024 №136 відмовив. Оскільки Верховним Судом прийнято остаточне рішення у справі, колегія суддів вбачає можливість застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України до обставин, встановлених постановою суду.

За нормою ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 стаття 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, сукупність встановлених під час розгляду обставин дає підстави для висновку про те, що 10.12.2024 зобов`язання сторін за Договором припинились з огляду на реалізацію Управлінням права на розірвання договору у зв`язку з порушенням Товариством строків поставки Товару, що є предметом договору.

При цьому, матеріали справи не містять доказів фактичної неможливості виконання Товариством зобов`язань з поставки товару, що є предметом договору. Таких доказів Управлінням ані до позову, ані до інших заяв по суті, - не додано.

Колегія суддів відхиляє сертифікати ТПП, подані Товариством на підтвердження неможливості виконання ним зобов`язань за договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, на які також посилається Управління у поданих ним заявах по суті, оскільки ці докази лише вказують на неможливість виконання контрагентом Товариства, а саме ТОВ «Донспецмаш» зобов`язань перед Товариством, однак не підтверджують тієї обставини, що Товариство у період дії договору та до 10.12.2024 справді не могло виконати взяті на себе за договором зобов`язання.

За таких обставин, підстави для застосування штрафу, передбаченого п. 7.3 Договору - відсутні. Висновки суду першої інстанції про протилежне не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Суд першої інстанції не надав належної правої оцінки умовам пункту 7.3 Договору, не встановив, що Товариством допущено саме неможливість виконання зобов`язання за договором, а не неналежне виконання зобов`язання у зв`язку з недотриманням строків його виконання.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми статей 525, 530, 549, 610, 611 ЦК України та безпідставно не застосовано норми статей 599, 651, 653 ЦК України.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді штрафу є обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/3684/25 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 24 814 000,00 грн штрафу підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 219, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/3684/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/3684/25 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 24 814 000,00 грн штрафу - скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

3. Стягнути з Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04082, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 7; ідентифікаційний код 33945469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Груп ЛТД» (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 43; ідентифікаційний код 40197982) 468 984 (чотириста шістдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи №910/3684/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко