Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №920/440/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Справа№ 920/440/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Левицька Н.В.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача-1: Мірошніченко В.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: Гранкіна А.В. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Сумської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.09.2025, повний текст якого складено та підписано 23.09.2025

у справі № 920/440/25 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

2. Північно-східного офісу Держаудитслужби

до 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Управління державної казначейської служби України в Сумській області

про припинення правовідносин,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

21.03.2025 Окружна прокуратура міста Суми звернулася до суду в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Північно-східного офісу Держаудитслужби з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області та ТОВ «Автомагістраль-Південь». Позивач просить припинити правовідносини між відповідачами за договором від 20.01.2023 № 1 Р-2023 про закупівлю робіт з реконструкції мостового переходу вартістю 566 350 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з порушенням бюджетного законодавства - за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань. Це вказує на його недійсність (нікчемність) у силу закону. Оскільки сторони продовжують виконувати умови нікчемного правочину, це призводить до незаконного та неефективного витрачання бюджетних коштів, що вимагає захисту інтересів держави шляхом припинення таких правовідносин.

На підтвердження своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що:

- укладення довгострокового договору підряду відбулося без затвердженого плану бюджетного фінансування (календарного плану), що прямо порушує порядок взяття довгострокових бюджетних зобов`язань;

- на момент оголошення процедури публічної закупівлі та підписання оспорюваного договору був повністю відсутній необхідний обсяг державного фінансування об`єкта;

- подальші зміни до бюджету та укладення додаткових угод, якими було передбачено часткове фінансування робіт на 2024 рік, не усувають первинних порушень та не легалізують договір, укладений за відсутності належного фінансування;

- взяття розпорядником коштів зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань має наслідком недійсність такого договору в силу закону (абсолютна нікчемність), що не вимагає окремого визнання його недійсним судом;

- незважаючи на нікчемність договору, відповідачі продовжують його фактичне виконання (зокрема, у 2024 році підряднику було безпідставно перераховано понад 65 млн грн), що підриває фінансову та економічну безпеку держави, особливо в умовах воєнного стану;

- замовником порушено ключовий принцип публічних закупівель щодо максимальної економії та ефективності витрачання коштів, а також не забезпечено належного обґрунтування бюджетного призначення;

- припинення правовідносин за нікчемним договором є єдиним та найбільш ефективним способом захисту порушених інтересів держави, який дозволить зупинити подальше незаконне використання бюджетних коштів;

- уповноважені державою органи (Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України та Північно-східний офіс Держаудитслужби) допустили бездіяльність, не здійснивши належних заходів реагування та не звернувшись до суду самостійно, що надає прокурору обґрунтоване право на представництво інтересів держави.

Матеріально-правовою підставою свого позову прокурор обрав: статті 17, 68, 95, 131-1 Конституції України, статті 11, 16, 202, 203, 204, 215, 216, 509, 598, 626, 628 ЦК України, статті 2, 7, 19, 22, 23, 43, 46, 48, 51, 112, 116, 117, 118 БК України, статті 1, 4, 5, 21, 36, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», стаття 3 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», статті 1, 2, 8, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»

Короткий зміст правової позиції органів, уповноважених державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах які набули статусу позивачів

Позивач -1 (Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України) - у заяві від 18.04.2025 (т. 2 а.с. 30-33) пояснив, що Агентство відновлення не має правових підстав щодо втручання в процеси діяльності Служби, як замовника, оскільки, державне регулювання та контроль у сфері закупівель та контроль за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету має здійснюватися уповноваженими на те органами влади в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тому просить розглядати справу без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Позивач -2 (Північно-східний офіс Держаудитслужби) - подав 31.03.2025 заяву (т. 1 а.с. 90-91), в якій зазначив, що за результатами аналізу питань дотримання відповідачем 1 законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону та Особливостям, розгляду тендерної пропозиції, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору про закупівлю умовам тендерної пропозиції переможця порушень не встановлено, тому Північно-східний офіс Держаудитслужби не може бути стороною у справі №920/440/25 та надати будь-які пояснення по суті позову, оскільки є неналежною стороною по даній справі, а тому просить Господарський суд Сумської області виключити Північно-східний офіс Держаудитслужби з переліку позивачів по даній справі.

Короткий зміст правової позиції відповідачів

08.04.2025 року відповідач-1 (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області) подав відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечує проти задоволення позову прокурора, обґрунтовуючи це тим, що процедура закупівлі та укладення оспорюваного договору відбулися з дотриманням норм законодавства і за наявності передбаченого фінансування, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним і таким, що завдасть державі значної майнової шкоди, а сам прокурор не довів наявності виключних підстав для представництва інтересів держави в суді.

А саме свої заперечення Служба обґрунтовує тим, що:

- на момент оголошення публічної закупівлі фінансування на об`єкт було передбачено відповідним наказом профільного міністерства, а законодавство дозволяє оголошувати закупівлю виходячи з очікуваної вартості, у тому числі для потреб наступного року;

- укладений договір за програмою «Проектуй - Будуй» є змішаним, тому визначити остаточну вартість робіт і скласти календарний план фінансування під час його підписання було об`єктивно неможливо до розроблення та затвердження проектної документації;

- замовник за договором є одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів, тому положення частини третьої статті 48 БК України щодо нікчемності правочину на нього не розповсюджуються;

- органи державного фінансового контролю здійснювали моніторинг закупівлі та ревізію фінансово-господарської діяльності замовника і не встановили жодних порушень щодо укладення та виконання цього договору;

- припинення правовідносин за частково виконаним договором (роботи виконано на понад 65 млн грн) є неефективним способом захисту, що призведе до втрати державою коштів за розроблену проектну документацію, неможливості її використання замовником та необхідності проведення нової закупівлі за значно вищими цінами;

- прокурором не доведено бездіяльності компетентних органів, оскільки Північно-східний офіс Держаудитслужби та Державне агентство відновлення офіційно підтвердили відсутність підстав для вжиття заходів реагування та звернення до суду.

Свій відзив відповідач обґрунтовує нормами статті 129 Конституції України, статей 215, 216, 611, 651 ЦК України, статей 2, 10, 23, 48 БК України, статей 53, 73, 74, 77, 162, 165, 174 ГПК України, статті 367 КК України, а також положеннями Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Закону України «Про прокуратуру».

У своєму відзиві на позовну заяву від 07.04.2025 відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»), повністю не погоджується з доводами прокурора та просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що спірний договір укладено без жодних порушень, оспорювані правовідносини були забезпечені належним бюджетним фінансуванням ще на етапі тендеру, припинення частково виконаного договору лише зашкодить державним інтересам через невідворотні наслідки реституції, а сам прокурор не має законних підстав для представництва держави, оскільки уповноважені органи здійснили перевірку та не встановили підстав для звернення до суду.

А саме Товариство посилається на те, що:

- укладений за міжнародною програмою «Проектуй - Будуй» договір є змішаним (поєднує проектування та будівництво), тому визначити остаточну вартість робіт і скласти календарний план фінансування в момент його підписання було об`єктивно неможливо до затвердження проектно-кошторисної документації;

- доводи прокурора про відсутність фінансування є хибними, оскільки кошти на об`єкт були виділені відповідними наказами та постановами Кабінету Міністрів України ще до укладення договору, проте не були своєчасно освоєні підрядником виключно через затримки в отриманні дозвільних документів від органів місцевого самоврядування;

- визнання недійсним і припинення правовідносин за частково виконаним договором (роботи виконано на понад 65 млн грн) є економічно недоцільним, оскільки призведе до двосторонньої реституції, за якої замовник буде змушений оплатити вже виконані роботи за новими, вищими цінами, що прямо суперечить інтересам держави;

- прокурор не довів наявності виключних підстав для представництва інтересів держави, адже Північно-східний офіс Держаудитслужби за результатами моніторингу не виявив порушень і письмово підтвердив відсутність підстав для позову, а Державне агентство відновлення вказало на відсутність у нього повноважень втручатися в діяльність Служби;

- позовні вимоги прокуратури ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах, що порушує принципи змагальності сторін.

Свої доводи у відзиві Товариство обґрунтовує нормами статті 129 Конституції України, статей 53, 73, 74, 77, 162, 165, 174, 178 ГПК України, статті 367 КК України, а також положеннями Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Стислий виклад відповіді прокурора на відзив

Окружна прокуратура міста Суми подала відповіді на відзиви, у яких повністю не погоджується з доводами відповідачів та наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що укладення довгострокового договору без відповідних бюджетних асигнувань та плану фінансування є прямим порушенням законодавства, статус замовника як одержувача бюджетних коштів не звільняє його від дотримання цих вимог, а припинення правовідносин за нікчемним правочином є єдиним ефективним способом захисту державних інтересів, право на представництво яких прокурором належним чином обґрунтовано документально підтвердженою бездіяльністю уповноважених органів. Зокрема, прокуратура зазначила, що:

- відсутність календарного плану фінансування на момент укладення довгострокового договору є безумовним порушенням порядку взяття бюджетних зобов`язань, а специфіка поетапного розроблення проектної документації не виправдовує і не спростовує цього порушення;

- на момент оголошення закупівлі та підписання договору був відсутній необхідний обсяг державного фінансування, що підтверджується фактом виділення коштів значно пізніше;

- проведення закупівлі без визначеного фінансування прямо порушує принцип максимальної економії бюджетних коштів та підриває економічну безпеку держави в умовах воєнного стану;

- норми законодавства щодо недійсності зобов`язань, взятих без бюджетних асигнувань, поширюються на замовника як одержувача бюджетних коштів, оскільки він є повноправним учасником бюджетного процесу з делегованими повноваженнями;

- припинення правовідносин за нікчемним правочином, за яким сторони безпідставно продовжують виконувати зобов`язання, є єдиним ефективним і адекватним способом захисту, що дозволить зупинити незаконне витрачання коштів;

- прокурором дотримано всі умови для представництва інтересів держави, оскільки компетентні органи (Північно-східний офіс Держаудитслужби та Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України) після повідомлення про порушення не вжили заходів державного фінансового контролю та самостійно не звернулися до суду.

Правова позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Управління державної казначейської служби України в Сумській області

Треті особа - Управління державної казначейської служби України в Сумській області - надала пояснення по справі (т. 2 а.с. 134-136), зазначивши що договір від 20.01.2023 №1 Р-2023 є довгостроковим бюджетним зобов`язанням, оскільки ним передбачено виконання робіт та здійснення розрахунків на декілька бюджетних періодів. Сторонами узгоджено суми фінансування за даним договором, тому укладення такого договору не суперечить Бюджетному кодексу України, оскільки є довгостроковим зобов`язанням та передбачає фінансування згідно з календарним планом до довгострокового договору. Крім цього, відповідно до роз`яснень Мінекономрозвитку від 25.11.2016 № № 3302-01/38216-06 замовники при визначенні очікуваної вартості предмета закупівлі керуються даними кошторису на весь об`єкт будівництва. Тому, за переконанням Управляння цілком логічно, що у договорі була зазначена сума за весь об`єкт будівництва і в подальшому укладено додаткову угоду, якою коригувалась сума фінансування на поточний бюджетний період, оскільки таке уточнення фіксує фактичну суму виділених бюджетних асигнувань за відповідним договором.

Короткий зміст судового рішення що оскаржується

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.09.2025 у справі №920/440/25 у задоволенні позову керівника Окружної прокуратури міста Суми про припинення правовідносин за нікчемним договором відмовлено повністю. Суд дійшов наступних висновків:

- відхиляючи доводи відповідачів про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду, суд вказав, що прокурор належним чином підтвердив такі підстави через пасивну поведінку уповноважених органів після повідомлення їх про порушення інтересів держави;

- розглядаючи основний довід прокурора про нікчемність договору та вимогу припинити правовідносини, суд встановив, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (двосторонньої реституції), однак вимоги про застосування наслідків недійсності частково виконаного договору прокурором не заявлялося, що не призводить до поновлення майнових прав держави;

- зважаючи на те, що обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, суд залишив без правової оцінки інші доводи сторін щодо порушень під час закупівлі, дійсності самого договору та статусу відповідача як одержувача чи розпорядника бюджетних коштів.

Суд послався на положення статті 131-1 Конституції України, статті 215, 216 ЦК України, статті 4, 14, 53, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, статті 2, 7, 22, 23, 46, 48, 116 БК України, Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про публічні закупівлі», Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Скаржник зазначає, що він погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, однак вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту, не надавши при цьому жодної правової оцінки доводам щодо порушення бюджетного законодавства та нікчемності спірного договору.

А саме прокурор посилається на те, що:

- суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що спірний договір є довгостроковим бюджетним зобов`язанням, яке було взяте замовником за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та без складання плану фінансування робіт, що є прямим порушенням бюджетного законодавства і вказує на нікчемність правочину;

- висновки про те, що замовник є лише одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів, не звільняють його від дотримання імперативних вимог законодавства щодо наявності фінансування під час укладення договорів, оскільки він є учасником бюджетного процесу з делегованими повноваженнями;

- застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину у спірних правовідносинах є об`єктивно неможливим, оскільки замовник де-факто вже отримав та безповоротно спожив результати виконаних підрядником будівельних робіт (реконструкцію моста);

- оскільки повернення сторін у попередній стан неможливе, а відповідачі продовжують виконувати умови нікчемного договору (створюючи загрозу додаткових і непередбачених видатків з державного бюджету), єдиним ефективним і адекватним способом захисту порушених інтересів держави є саме припинення правовідношення на майбутнє;

- суд не повно з`ясував обставини справи та ухилився від оцінки основного доводу позову щодо нікчемності договору, чим порушив норми процесуального права та безпідставно відмовив у захисті порушеного інтересу держави.

Свою апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує статтею 131-1 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 203, 215, 216, 236, 509, 598, 626, 628 ЦК України, статтями 2, 22, 23, 48 БК України, статтями 2, 53, 236, 258, 277 ГПК України, а також положеннями Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про публічні закупівлі».

Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідачів

03.11.2025 відповідач-1 (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області) подав відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін, обґрунтовуючи це тим, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, правильно встановивши неефективність обраного прокурором способу захисту, тоді як доводи скаржника зводяться до безпідставної переоцінки доказів і хибного тлумачення специфіки бюджетного та закупівельного законодавства.

Зокрема, відповідач-1 зазначив, що:

- доводи апелянта про неповне дослідження обставин та неправильне застосування норм права є абстрактними, оскільки суд першої інстанції надав вичерпну оцінку всім ключовим питанням спору, а переоцінка доказів на стадії апеляційного провадження не передбачена процесуальним законом;

- твердження прокурора про відсутність фінансування спростовуються тим, що на момент оголошення закупівлі кошти були передбачені відповідним наказом міністерства, а законодавство прямо дозволяє оголошувати тендер за очікуваною вартістю для планових потреб наступних періодів;

- оскільки договір було укладено за програмою «Проектуй - Будуй», він є змішаним, тому визначити остаточну вартість робіт і скласти календарний план фінансування будівництва під час його підписання було об`єктивно неможливо до розроблення та затвердження проектної документації;

- служба є виключно одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів, тому імперативні вимоги частини третьої статті 48 БК України щодо нікчемності зобов`язань на неї не поширюються;

- відсутність порушень під час проведення закупівлі та укладення спірного договору підтверджується офіційними висновками моніторингу та актом ревізії, проведеними органами державного фінансового контролю;

- припинення правовідносин за частково виконаним договором завдасть державі більшої шкоди, ніж його виконання, оскільки застосування двосторонньої реституції змусить відшкодовувати вартість виконаних будівельних робіт за новими, вищими цінами та призведе до безповоротної втрати коштів, сплачених за розроблену проектну документацію.

03.11.2025 відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь») подав відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду без змін, вказуючи на те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення і правильно встановив неефективність обраного способу захисту, тоді як доводи скаржника зводяться до безпідставної переоцінки доказів та невірного тлумачення норм права з огляду на таке:

- апелянт абстрактно посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не вказуючи, у чому саме вони полягають та які доречні аргументи залишилися поза увагою;

- оскільки договір було укладено за міжнародною програмою «Проектуй - Будуй», він є змішаним, тому визначити остаточну вартість робіт і скласти план фінансування будівництва під час його підписання було об`єктивно неможливо до затвердження розробленої проектної документації;

- на момент оголошення процедури закупівлі фінансування на об`єкт було передбачене наказом профільного міністерства, а законодавство у сфері закупівель дозволяє оголошувати тендер виходячи з очікуваної вартості для планових потреб наступних періодів;

- замовник за договором є виключно одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів, тому приписи частини третьої статті 48 БК України щодо нікчемності зобов`язань на нього не поширюються, що також підтверджується релевантною судовою практикою апеляційних судів;

- судова практика, на яку посилається прокурор (справа №916/1621/22), є нерелевантною, адже стосується виключно розпорядників бюджетних коштів та ситуацій, де вже була наявна готова проектна документація;

- обраний прокурором спосіб захисту є неефективним і шкідливим для держави, оскільки договір вже частково виконано (на понад 65 млн грн), а припинення правовідносин призведе до неможливості використання замовником розробленого проєкту та створить необхідність компенсувати підряднику вартість фактично виконаних робіт за новими, значно вищими цінами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 постановлено витребувати у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/440/25 та відклассти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №920/440/25.

20.10.2025 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 17.09.2025 у справі № 920/440/25 про припинення правовідносин, закінчено підготовчі дії та призначено розгляд справи на 10.12.2025 о 15:00 год. Також суд встановив учасникам справи строк до 03.11.2025 (включно) для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, роз`яснивши право на участь у засіданні в режимі відеоконференції або можливість розгляду справи без участі їхніх представників.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 10.06.2026.

Явка представників учасників справи

Прокурор в судовому засіданні 10.06.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні 10.06.2026 заперечили проти доводів апелянта та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

В судове засідання 10.06.2026 представники позивачів та представник третьої особи не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронних кабінетах, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивач-1 просив здійснити розгляд справи без його участі.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Щодо наданих відповідачем-1 додаткових доказів, колегія встановила наступне.

08.12.2025 відповідач-1 подав додаткові пояснення, до яких долучив копії додаткових доказів, а саме: додаткової угоди №13 від 01.12.2025 (з додатками до неї №8,9,10,11,13) та титулу об`єкта будівництва у 2025 році.

11.02.2026 відповідач-1 подав додаткові пояснення, до яких долучив додаткові докази, саме: копію Акта про виконані роботи №03-12-1Р-2023 від 09.12.2025, копію довідки про вартість виконаних дорожніх робіт №02-12-1Р-2023 за грудень 2025 року, копію Акта №02-12-1Р-2023 за грудень 2025 року, копію довідки про вартість виконаних дорожніх робіт №01-12-1Р-2023 за грудень 2025 року, копію Акта №01-12-1Р-2023 за грудень 2025 року, копії платіжних інструкції №732 від 04.12.2025, №765 від 09.12.2025, №749 від 10.12.2025.

24.02.2026 прокуратура подала додаткові пояснення щодо поданих відповідачем-1 пояснень.

Розглянувши подані додаткові докази та пояснення, колегія дійшла висновку про необхідність їх відхилення з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції приймає додаткові докази лише у виняткових випадках із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх подання раніше.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 17.09.2025. Надані відповідачем-1 додаткові документи (зокрема додаткова угода №13 від 01.12.2025 з додатками, титул об`єкта будівництва на 2025 рік, акти виконаних робіт, довідки про вартість робіт та платіжні інструкції) датовані листопадом - груднем 2025 року. Тобто вказані докази виникли вже після вирішення спору місцевим судом 17.09.2025.

Апеляційний суд перевіряє законність рішення на підставі доказів, які об`єктивно існували на час його ухвалення. Суд апеляційної інстанції не може перебирати на себе функції суду першої інстанції, надаючи оцінку новим господарським операціям.

Позовна вимога прокурора ґрунтується на ймовірній нікчемності договору від 20.01.2023 через порушення бюджетного законодавства. Оскільки правомірність правочину оцінюється виключно станом на момент його вчинення, факти виділення фінансування та виконання робіт наприкінці 2025 року не можуть спростувати чи підтвердити обставини, що існували під час підписання договору 20.01.2023.

З огляду на наведене, заявлені відповідачем-1 додаткові докази відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо додаткових пояснень, колегія суддів враховує, що під час апеляційного провадження від учасників справи надійшли додаткові пояснення, зокрема від позивача-1 (Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України) від 31.10.2025. У зазначеній заяві позивач-1 просив суд прийняти пояснення, долучити їх до матеріалів справи та врахувати викладену в них правову позицію під час розгляду справи.

Відповідно до засад змагальності та рівності учасників судового процесу (ст. 129 Конституції України, ст. 74 ГПК України), кожна сторона має право наводити свої доводи, міркування та заперечення щодо предмету спору. Додаткові пояснення, на відміну від доказів, є формою письмового висловлення правової позиції учасника справи та його тлумаченням норм матеріального і процесуального права.

Суд приймає та долучає до матеріалів справи додаткові пояснення учасників справи (зокрема пояснення позивача-1 від 31.10.2025) в тій частині, в якій вони відображають правову позицію сторони щодо застосування законодавства та оцінки висновків суду першої інстанції.

Водночас суд враховує, що відповідач-1 подав додаткові пояснення (від 08.12.2025, 09.12.2025 та 11.02.2026), які обґрунтовані новими господарськими операціями та документами, що виникли після ухвалення рішення місцевим судом. Оскільки суд апеляційної інстанції відхилив додаткові докази відповідача-1, вказані додаткові пояснення судом залишаються без розгляду, позаяк вони ґрунтуються виключно на неприйнятих доказових матеріалах. Враховуючи відхилення доказів відповідача-1, додаткові пояснення прокуратури від 24.02.2026, які були подані як заперечення на вказані пояснення відповідача-1, також залишаються судом без розгляду.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, визнав встановленими такі обставини.

Службою автомобільних доріг у Сумській області (далі-Замовник, Відповідач 1), правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області 16.12.2022 опубліковано оголошення про проведення процедури відкритих торгів з особливостями з реконструкції мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації), очікуваною вартістю 585 656 000 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-16-011131-a).

Відповідно до форми річного плану закупівель на 2023 рік закупівлю робіт у сумі 585 656 000 грн заплановано здійснити за кошти з державного бюджету України.

Предметом закупівлі є роботи по об`єкту: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)».

Участь у процедурі відкритих торгів з особливостями взяв 1 учасник ТОВ «Автомагістраль-Південь».

За результатами проведення процедури відкритих торгів переможцем у закупівлі визначено ТОВ «Автомагістраль-Південь» (далі-Підрядник, Відповідач 2) з остаточною пропозицією у 566 350 000 грн.

У подальшому між замовником та підрядником укладено договір №1 Р - 2023 від 20.01.2023 на: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)», вартістю 566 350 000 грн.

Відповідно до п.1.1. Договору підрядник у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується на власний ризик власними силами і засобами/або із залученням субпідрядних організацій, надати Замовнику , а Замовник - прийняти і оплатити за рахунок бюджетних коштів роботи: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)».

Кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт: Підрядник повинен виконати комплекс робіт передбачений цим Договором, а саме: розроблення проектної документації; виконання дорожніх робіт; здійснення авторського нагляду; супутні витрати передбачені проектною документацією, які не враховані укрупненими показниками вартості при розрахунку договірної ціни (п.1.2. Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна цього Договору становить 566350000 грн з урахуванням ПДВ, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості робіт (Додаток 1 Зведена договірна ціна).

Відповідно до п.3.2 Договору вартість Договору дорівнює ціні та складає 566350000 грн, в тому числі за обсягами фінансування по роках:

2023 рік - 0,00 грн;

2024 - 566 350 000 грн.

Ціна Договору є твердою і може бути уточнена лише за наступних умов:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

- покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умовою щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування (п.3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1.3. Договору фінансові зобов`язання за договором виникають при наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата робіт проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок Замовника за фактично виконані роботи. Оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів.

Строк (термін) виконання робіт - з дати укладення договору протягом 2023-2024 років в межах будівельного сезону та за сприятливих погодних умов. Роботи до Договору здійснюються відповідно до календарного графіку виконання робіт (п. 5.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, а в частині виконання робіт - з моменту затвердження бюджетного фінансування на об`єкт, що є предметом закупівлі, та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання ними своїх зобов`язань за цим Договором.

У розділі XIII Договору наведені додатки до нього. Зокрема, п.13.5 Договору зазначено план фінансування робіт по об`єкту, який складається після затвердження плану бюджетного фінансування (Додаток 13).

Додатковою угодою № 9 від 15.07.2024 до Договору сторони погодили, що у зв`язку з недостатністю бюджетного фінансування у 2024 році по об`єкту: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)» продовжили дію Договору та строк виконання робіт до 31.12.2025.

Крім того, у зв`язку з доведенням обсягів бюджетного фінансування у 2024 році по даному об`єкту підпункт 3.1.4 п.3.1 розділу III розділу Договору викладено у наступній редакції:

« 3.1.4 Вартість Договору дорівнює ціні та складає 566 350 000 грн, в тому числі за обсягами фінансування по роках:

2023 рік - 0 грн;

2024 рік - 64 230 000 грн (кошти за постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 року №619 (в редакції постанови КМУ від 30.04.2024 №483);

2025рік - 502 120 000 грн.»

Разом із додатковою угодою №9 від 15.07.2024 був опублікований додаток №13 - план фінансування робіт по даному об`єкту, який відповідає підпункту 3.1.4 п.3.1. розділу III розділу Договору.

Згідно з інформацією Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області №08/419 від 17.02.2025 станом на день звернення до суду за виконані роботи з реконструкції мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації) за договором №1 Р - 2023 Службою перераховано підряднику упродовж 2024 року кошти у сумі 65789001,70 грн (з 566 350 000 грн, визначених п.3.1 Договору).

Головне управління Державної казначейської служби у Сумській області листом від 07.02.2025 також підтвердило факт взяття бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області по договору №1 Р -2023 від 20.01.2023 на суму 65789 001,70 грн.

Прокурор обґрунтовуючи позов посилається на те, що на момент укладення договору відповідачем - 1 як розпорядником бюджетних коштів було взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань. це твердження наступним:

Також судом першої інстанції встановлено, що Окружною прокуратурою міста Суми до звернення до суду із позовом на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби направлено лист №51-1871 вих 25 від 04.03.2025, яким уповноваженому органу повідомлено про наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, вжиті заходи для їх усунення.

Північно-східний офіс Держаудитслужби лист окружної прокуратури доручив розглянути Управлінню Північно-східному офісу Держаудитслужби в Сумській області.

У подальшому листом № №201825/17627-2 від 11.03.2025 Управління Північно-східному офісу Держаудитслужби в Сумській області повідомило окружну прокуратуру про відсутність вжитих заходів державного фінансового контролю для усунення порушень бюджетного законодавства.

Аналогічний за змістом лист №51-1870 вих 25 від 04.03.2025 направлено окружною прокуратурою до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Листом від 18.03.2025 Агентством відновлення не повідомлено окружну прокуратуру про вжиті або заплановані заходи для усунення виявлених прокуратурою порушень бюджетного законодавства. На думку прокурора, на час оголошення публічної закупівлі «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р - 44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)» та на час укладення договору підряду №1 Р - 2023 від 20.01.2023 з ТОВ «Автомагістраль-Південь» кошти Державного бюджету України на фінансування вказаного об`єкта передбачені не були. Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту - припинення правовідносин за нікчемним договором - прокурор у позові зазначає, що незважаючи на те, що Договір є нікчемним та не породжує правових наслідків, окрім тих, що обумовлені його нікчемність, сторони все одно вважають його дійсним та продовжують виконувати зобов`язання за ним, зокрема підрядник - виконувати роботи, а замовник - оплачувати їх.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги у сукупності із встановленими обставинами справи, не встановила підстав для її задоволення. Вказані висновки ґрунтуються на такому.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Наслідки недійсності правочину (як оспорюваного, так і нікчемного), визначені у ч. 1 ст. 216 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правовідносини, пов`язані з укладенням договору про закупівлю робіт з ремонту автомобільної дороги державного значення, за яким взяті бюджетні зобов`язання, має певні особливості, визначені Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», Бюджетним кодексом України, Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та іншим законодавством у сфері закупівель.

Бюджетний кодекс України визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Положеннями частини 1 та 2 ст. 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов`язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Відповідно до п. п. 3 і 7 ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів Бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Ураховуючи специфіку бюджетного законодавства (ст. ст. 23, 48 БК України), необхідною передумовою для взяття будь-якого бюджетного зобов`язання та здійснення платежів з бюджету є наявність відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. У річному плані повинна, зокрема міститися така інформація: розмір бюджетного призначення та/або очікувана вартість предмета закупівлі; код економічної класифікації видатків бюджету (для бюджетних коштів). Закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Згідно з формою річного плану Замовника джерелом фінансування за вказаною закупівлею визначено Державний бюджет України (код згідно з КЕКВ: 2281 - Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм).

Умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.

Відповідно до абз. 3 п. 1.4 Порядку довгострокове зобов`язання - зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), строк дії якого перевищує один бюджетний період та відповідно до якого необхідно здійснити платежі протягом поточного та майбутніх бюджетних періодів, узяте на облік органами Казначейства в межах бюджетних асигнувань з урахуванням календарного плану до довгострокового договору.

За змістом пункту 2.2 Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору -календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта).

Такий план може бути у вигляді додатка до договору (його невід`ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 № 619 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку та відновлення інфраструктури» на зазначений об`єкт будівництва передбачено 400 млн. грн. Водночас згідно з інформацією Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області бюджетні зобов`язання за 2023 рік замовником закупівлі не брались, кошти не витрачались.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2024 № 483 внесено зміни до постанови від 13.06.2023 № 619 передбачено фінансування вказаного договору упродовж 2024 року в розмірі 65,5 млн грн за рахунок Державного бюджету України. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області по договору № 1 Р - 2023 зареєстровано та взято на облік бюджетні зобов`язання у 2024 році на суму 65 789 01,70 грн, які у подальшому витрачено на оплату виконаних робіт.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

Оцінюючи доводи відповідачів про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх безпідставність.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, прокурор попередньо звертався до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України як до головного розпорядника коштів та до Північно-східного офісу Держаудитслужби як до органу державного фінансового контролю з повідомленнями про виявлені порушення бюджетного законодавства. Компетентні органи у своїх відповідях обмежилися формальними відписками, констатували відсутність намірів вживати заходи реагування та самостійно звертатися до суду, посилаючись на відсутність порушень за результатами попереднього моніторингу закупівлі.

Бездіяльність компетентних органів означає, що вони знали або повинні були знати про порушення інтересів держави, проте не вжили заходів для їх захисту. Невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення, кваліфікується як бездіяльність, що породжує у прокурора самостійне право на звернення до суду в інтересах держави. Відтак, прокурор правомірно обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у цій справі

Щодо ефективності обраного прокурором способу захисту (вимоги про "припинення правовідносин" за нікчемним договором)

При вирішенні питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права колегія апеляційної інстанції враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 лютого 2021 року у справу № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20). У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:

« 38. Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

39.?Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

40.?Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

41.?При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

43.? Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19…

« 50.? ?Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).»

У справі що розглядається прокурор наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково визнав обраний спосіб захисту неефективним. Прокурор наполягає, що оскільки Договір від 20.01.2023 № 1Р-2023 є нікчемним, а двостороння реституція (через вже частково збудований міст) є неможливою або економічно невигідною для держави, то "припинення правовідносин на майбутнє" є єдиним правильним способом зупинити подальше незаконне витрачання бюджетних коштів.

Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.

За змістом статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ГПК України кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу у спосіб, що є адекватним та ефективним. Під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідком яких є відродження порушеного права, а у разі неможливості такого відродження - гарантування особі отримання відповідного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу прямої вказівки закону.

Згідно з правовою природою зобов`язань (стаття 509 ЦК України) та підстав їх припинення (стаття 598 ЦК України), припинити можна лише ті правовідносини, які реально існують та породжують відповідні цивільні права і обов`язки. Неможливо "припинити" на майбутнє зобов`язання за договором, який є нікчемним, оскільки з юридичної точки зору такий договір взагалі не породив жодних регулятивних правовідносин з моменту його підписання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор обґрунтовує свої вимоги нікчемністю спірного Договору, однак заявляє вимогу про припинення правовідносин (зобов`язань) за ним на майбутнє.

Така правова конструкція є помилковою з огляду на положення статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний договір не породжує законних регулятивних (договірних) правовідносин між сторонами з моменту його підписання. У разі повного або часткового виконання такого правочину між сторонами виникають не договірні, а виключно охоронні (реституційні або кондикційні) правовідносини. З огляду на наведене, припинення на майбутнє зобов`язань за правочином, який юридично не створив регулятивних наслідків, є правово неможливим.

Отже, оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо обраного прокурором способу захисту, колегія зазначає таке.

За усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (пункт 84), визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призводить до реального відновлення порушених прав позивача, адже такий правочин є недійсним у силу закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обраний позивачем спосіб захисту має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне, дієве поновлення порушеного права чи інтересу без необхідності повторного звернення до суду.

Окреме заявлення вимоги, яка за своєю суттю зводиться до констатації недійсності (або припинення) повністю чи частково виконаного договору, без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків його недійсності (реституції), не є ефективним способом захисту. Такий підхід має виключно декларативний характер, не забезпечує відновлення майнових прав держави у бюджетній сфері та створює стан юридичної невизначеності між учасниками господарських правовідносин.

У межах цієї справи прокурор не заявляв вимог про застосування наслідків недійсності правочину (двосторонньої реституції) або стягнення безпідставно збережених коштів.

Колегія суддів критично оцінює та відхиляє аргументи прокурора про те, що заявлення вимоги про реституцію завдасть державі більшої шкоди через необхідність відшкодування підряднику вартості робіт за поточними цінами (згідно з абзацом 2 частини першої статті 216 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує: якщо сам ініціатор звернення (прокурор) констатує, що застосування передбаченого законом єдиного належного наслідку недійсності правочину (реституції) суперечить економічним інтересам держави та здатне завдати збитків державному бюджету, це свідчить про неефективність ініційованого судового провадження в цілому. Господарське судочинство не може використовуватися для ухвалення декларативних рішень, які завідомо не здатні захистити або відновити майновий інтерес держави.

Колегія суддів також враховує особливості спірних правовідносин. Предметом договору є роботи з реконструкції мосту. Отримані замовником результати робіт за своєю фізичною та юридичною природою є спожитими, а тому їх повернення в натурі є неможливим.

У такому випадку положення абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України імперативно вимагають відшкодування вартості одержаного за цінами, які існують на момент відшкодування. Проте вимоги про розрахунок та відшкодування вартості одержаного, як і вимоги щодо повернення сплачених бюджетних коштів, прокурор на розгляд суду не передав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з правильним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту не відповідає завданням господарського судочинства, не усуває правової невизначеності та є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо відсутності підстав для надання судом висновків про нікчемність договору по суті

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що суд першої інстанції ухилився від надання правової оцінки його доводам щодо порушення відповідачем-1 статті 48 Бюджетного кодексу України та фактичної нікчемності спірного Договору.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи прокурора ґрунтуються на хибному розумінні процесуального законодавства та завдань господарського судочинства.

У постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду чітко вказав: «Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.» (пункт 148).

Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155).

Велика Палата Верховного Суду, у п. 54 своєї постанови від 02.02.2021 у справі №925/642/19 виснувала таке: «Встановлення обставин обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.»

Релевантними щодо відсутності підстав для надання судом висновків про нікчемність договору по суті є правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Зокрема, у пункті 86 цієї постанови міститься такий висновок: "Отже, позовна вимога ПАТ «Імексбанк» про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. Тому Велика Палата Верховного Суду не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту."

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19. У пункті 6.21 цієї постанови зазначено: «Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.».

Отже, на підставі викладеного, якщо суд доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, він відмовляє у задоволенні позову з цієї підстави, не вдаючись до оцінки фактичних обставин справи та суті спірних правовідносин, оскільки будь-яка оцінка судом наявності чи відсутності порушеного права у такому випадку не призведе до його захисту чи відновлення.

Оскільки позовна вимога про «припинення правовідносин» визнана судом юридично неспроможною та неефективною, подальше дослідження питання про те, чи дійсно Замовник порушив статтю 48 БК України під час підписання договору за моделлю «Проєктуй-Будуй», не має жодного правового значення для вирішення цього конкретного спору. Навіть якщо суд підтвердив би доводи прокурора про нікчемність Договору, позов все одно не міг би бути задоволений через неефективність заявленої вимоги.

Встановлення судом факту нікчемності чи дійсності договору у справі, де в позові відмовляється з формальних процесуальних підстав (неефективність способу захисту), суперечить принципу процесуальної економії та створює ризик неправомірної преюдиції. Висновки суду по суті матеріальних правопорушень у такій ситуації мали б характер побічної думки та не виконували б функції судового захисту.

Таким чином, суд першої інстанції діяв цілком правомірно та у суворій відповідності до практики Верховного Суду, коли, встановивши неефективність обраного прокурором способу захисту, відмовив у позові з цієї підстави і свідомо не став надавати правову оцінку доводам сторін щодо законності процедури закупівлі, статусу Замовника як одержувача бюджетних коштів та наявності плану фінансування будівництва.

За таких обставин, апеляційний суд не надає оцінки доводам апеляційної скарги в частині порушення відповідачами бюджетного законодавства, оскільки обрання прокурором неналежного способу захисту повністю виключає задоволення позову і є вичерпною підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, діяв законно та обґрунтовано, правильно застосувавши положення статей 15, 16 ЦК України. Суд дійшов правильного висновку, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, що, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у позові та позбавляє суд процесуальної необхідності надавати висновки по суті заявлених порушень (щодо нікчемності договору).

Доводи апеляційної скарги не спростовують факту обрання прокурором неналежного способу захисту, а зводяться виключно до намагання змусити суд надати оцінку матеріальним доводам позову (порушення ст. 48 БК України), що за даних процесуальних умов є неправомірним.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки підстав для скасування рішення Господарського суду Сумської області не встановлено, апеляційна скарга залишається без задоволення.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 17.09.2025 у справі №920/440/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 16.07.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова