Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/5872/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 910/5872/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025

у справі № 910/5872/25 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича

про стягнення 6 338, 00 доларів США, що в еквіваленті до гривні за курсом НБУ становить 263 090,38 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» (далі-відповідач) про стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 6 338,00 доларів США (еквівалент у гривнях за курсом НБУ на день подання позову (09.05.2025) становить 263 090, 38 грн), з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № СО/13/11/24/1, відповідно до якого відповідач зобов`язувався організувати перевезення вантажу (мальок креветки) позивача автомобільним транспортом із дотриманням спеціальних умов транспортування. Проте, як зазначає позивач, відповідач неналежно виконав зобов`язання щодо дотримання температурного режиму, що призвело до загибелі 70% товару та завдало позивачу матеріальних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Матеуша Олега Феофіловича.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/5872/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 6, 11, 22, 509, 526, 611, 614, 626-628, 629, 908, 917, 920, 924, 929, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225, 306, 307, 314 Господарського кодексу України та встановленими судом обставинами доведення позивачем факту завдання йому відповідачем збитків, обґрунтуванням їх розміру, а також доведення наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками. Натомість, відповідачем під час розгляду спору встановлених судом обставин не спростовано, як і не доведено відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Матеуш Олег Феофілович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом допущена неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наявних у справі доказів.

Вважає, що позивачем не доведено факту загибелі 70% вантажу. Так, позивач не надав як доказів загибелі вантажу (личинок креветок), так і причин цього (фізичні, хімічні, біологічні).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів такої загибелі, способу обрахунку чисельності загиблих та відповідної методики, способу відібрання проб та математичного розрахунку загибелі. Позивач не вказує у який саме спосіб відбувався огляд товару, а саме чи оглядався кожен із 40 ящиків повністю чи проводився вибірковий огляд. Представник перевізника при огляді вантажу і відібранні проб не був присутній. Також відсутні докази утилізації загиблих личинок у встановленому законом порядку.

Апелянт наполягає на тому, що, всупереч умовам з п. 7.17 договору №СО/13/11/24/1, у якому передбачено, що будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл, позивач не підтвердив втрати вантажу у встановленому договором порядку. Оскільки позивачем не доведено у належний спосіб факту втрати вантажу, тому питання температурного режиму (останній був дотриманий перевізником), строку і способу розмитнення та доставки вантажу у даній справі правового значення не має.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/5872/25 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 06.02.2026.

01.02.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. У цілому, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із встановленими судом обставинами спору та наданою судом оцінкою.

Також не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги, відповідач вказує на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних доказів факту загибелі вантажу у зазначеній кількості, як і не надав адекватних пояснень, чому ним під час виявлення загибелі вантажу, при наявності представника перевізника, водія, одразу не було складено перебачений п. 15.1 Правил №363 акт.

Позивачеві, виходячи з доводів та змісту позовної заяви, під час приймання вантажу, факт його втрати був очевидним, втім, незважаючи на це, відповідного застереження, позивач як вантажоодержувач у CMR №3/2024, не зазначив.

Зважаючи на статус позивача, як юридичну особу, суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність із вирощування аквакультури, слідує, що останній на професійній основі вступає у відносини перевезення у статусі вантажоодержувача або вантажовідправника. Про професійну участь позивача на ринку перевезень також свідчать відомості із ЄДР щодо діяльності позивача, а саме наявність запису КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Позивач є професійним учасником на ринку послуг перевезення, а тому мав усвідомлювати, що він діє в межах господарських відносин, з усіма відповідними наслідками. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (правий висновок у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 по справі № 910/17876/19).

Вказане, за доводами відповідача, покладало на позивача обов`язок чітко дотримуватись порядку дій при виявленні втрати вантажу, а саме скласти відповідний акт, залучити представника перевізника для його складання, надати представникові перевізника можливість внести до нього зауваження (у разі наявності), винести застережний запис про факт втрати до транспортного документа, ТТН - при внутрішньому привезенні, до CMR - при міжнародному.

Жодної вказаної дії, позивач не вчинив, а суд не надав належного мотивування доводам відповідача, наведеним у відзиві, на їх спростування, обмежившись лише застосуванням принципу стандарту поза розумним сумнівом та вірогідності доказів.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/5872/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/5872/25 та ухвалено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/5872/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 12.02.2026.

01.02.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. У цілому, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із встановленими судом обставинами спору та наданою судом оцінкою. Спростовуючи доводи відповідача щодо непідтвердженості обставин втрати вантажу позивач вказує на те, що факт загибелі вантажу підтверджується: даними з температурного реєстратора MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel; Актом приймання та огляду малька від 21.11.2024; Актом пошкодження вантажу до договору надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №СО/13/11/24/1 від 13.11.2024 від 21.11.2024.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надавши оцінку доводам апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН», відзивів Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» на апеляційні скарги, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (покупець) та Aeronaut Company Limited (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei №2024-11/01-01, відповідно до якого продавець передає, а покупець купує живу постличинку SPF Litopenaeus vannamei PL8-10 (далі товар) в кількості, за ціною, строками та умовами які встановлені цим контрактом.

Відповідно до п. 1.2. контракту, загальна вартість цього контракту складається із суми всіх специфікацій та приблизно становить 9054 доларів США.

У п. 1.4. контракту наведено опис товару, а саме: жива постличинка SPF Litopenaeus vannamei (PL8-PL10) у кількості 440 000 штук, країна походження - Таїланд. Загальна вартість контракту становить 9 054 долари США.

Відповідно до п. 1.6 контракту, живі постличинки SPF Litopenaeus vannamei PL8-10 вирощені та відібрані у біологічно безпечному середовищі без IHHNV, TSV, WSSV та YHV.

Строк поставки до 31.12.2024 (п. 2 контракту).

Місце призначення WАW (Польща, аеропорт м. Варшава) п. 3 контракту.

Місце поставки Аеропорт Сувариабхумі (ВКК), Таїланд.

За умовами п. 5 контракту, 100 % загальної вартості контракту на покупку має бути перераховано продавцю згідно рахунку за 10 днів до запланованої дати відвантаження.

Згідно п. 6 контракту, очікуваний коефіціент виживання має становити не менше 80 %. У разі якщо коефіціент виживання постличинок становитиме менше 80 % після прибуття, продавець здійснить заміну різниці у наступній поставці.

У разі непередбачуваних затримок або скасування рейсів під час доставки до пункту призначення, продавець не несе відповідальності за стан постличинок після прибуття (п. 9 контракту).

Контракт також містить перелік необхідних супровідних документів, серед яких: оригінал підписаного продавцем рахунку (інвойсу); оригінал підписаного продавцем пакувального листа; оригінал сертифікату здоров`я; оригінал сертифікату погодження та оригінал авіанакладних (п. 8 контракту).

Факт придбання товару позивачем підтверджується інвойсом та пакувальним листом №20241105 від 05.11.2024 року, виданим Aeronaut Company Limited, який містить детальну інформацію про склад, кількість та вартість товару, умови транспортування та його кінцевого отримувача. Відповідно до інвойсу, товар був відправлено авіатранспортом з аеропорту у Бангкоці (Таїланд) до Міжнародного аеропорту Варшави (Польща), що підтверджує міжнародне транспортування товару.

У подальшому, з метою перевезення вказаного товару з Варшави (Польща) до України, позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» договір № СО/13/11/24/1 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024, умовами якого передбачено, що виконавець бере на себе зобов`язання організувати перезевезення довіреного йому Замовником вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, (далі - Т.3.) при попередньому погодженні в Заявці Сторонами, з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі Замовника (або іншій особі) на його одержання та надати інші транспортно-експедиторські послуги, а Замовник в свою чергу зобов`язується прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

Відповідно до п. 1.2 договору, виконавець виступає від імені, за дорученням та за рахунок Замовника. Для виконання своїх зобов`язань Виконавець залучає третіх осіб, підписує з ними Договори, або здійснює перевезення власним транспортом. Замовник може виступати як від свого імені так і від імені інших осіб, але при цьому самостійно несе всю відповідальність, включаючи матеріальну (проведення оплат) перед Виконавцем та не може посилатися на невиконання зобов`язань третіх осіб перед ним.

Згідно з п. 1.4 договору, кожне окреме перевезення проводиться на основі Заявки, яка при погодженні Сторонами є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці вказуються: вид вантажу, види послуг, які має виконати Виконавець, пункти відправлення та призначення вантажу, порядок погодження змін маршруту, вид транспорту, строк (термін) виконання Заявки та інші, при спільному погодженні Сторонами, вимоги до організації перевезення і розмір плати за організацію перевезення (за надання транспортно-експедиторських послуг).

За умовами п. 2.1. договору, замовник зобов`язаний, зокрема надати Виконавцю не пізніше ніж за одну добу до дати завантаження (якщо інше не погоджено сторонами) факсимільним чи електронним зв`язком Заявку на перевезення, у якій вказується: маршрут перевезення, кількість та вид вантажу, інформація про вантаж та особливості його перевезення, додаткові вимоги до Т.З., який буде перевозити вантаж; види додаткових послуг, які має надати Виконавець дата та адреса завантаження, назва вантажовідправника, контактні телефони, контактні особа, місце митного оформлення вантажу в країні відправлення та призначення (у разі потреби); митні переходи (у разі потреби), дата та адреса розвантаження, назва вантажодержувача, контактні телефони, особи; сума плати за перевезення; додаткові дані, вимоги для здійснення перевезення вантажу, можливі перешкоди.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2. договору, виконавець зобов`язаний, зокрема протягом строку дії договору надавати узгоджені сторонами послуги (п. 2.2.1.); нести матеріальну відповідальність та збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу згідно МД та СМR (п. 2.2.9).

Згідно п. 4.4. договору, у випадку порушення зобов`язань та термінів перевезення, погоджених сторонами в заявці, що призведе до загибелі та/або знищення товару, виконавець відшкодовує замовнику повну вартість такого товару.

У п. 7.17 договору сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах і в межах передбачених законодавством (в т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл.

Відповідно до п. 7.18 договору, виконавець, який залучив третю особу до виконання своїх зобов`язань за цим договором, несе перед Замовником відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою. Виконавець відшкодовує матеріальні збитки, завдані Замовнику з вини третьої особи, залученої Виконавцем для такого перевезення.

Також, відповідно до п. 1.4. договору, сторонами 13.11.2024 було складено та підписано заяву на перевезення вантажів автомобільним транспортом №АС/13/11/24/1 до договору № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, відповідно до якої сторони погодили істотні умови перевезення вантажу позивачу, а саме:

Маршрут: Варшава (Польща) с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.);

Дата завантаження 19.11.2024;

Дата розвантаження: 19.11.2024 - 20.11.2024;

Адреса завантаження: Welcome Airport Services / Wirazowa 29, 02-158 Warszawa;

Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресівка, Миколаївський р-н, Миколаївська область, Україна, 57433;

Митний перехід: Краковець, Львівська область, Україна;

Найменування вантажу, вага та об`єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг;

Вартість, форма і строки оплати: 1750 євро по курсу НБУ на день завантаження (повна оплата до розвантаження);

Умови перевезення: Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. Час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розвантаження - 13 годин;

Марка та номер автомобіля: RENAULT АС8105 НМ;

Водій (П.І.Б, серія, № ПВ.): ОСОБА_1, НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

Країна замитнення: Польща;

Країна розмитнення: Україна;

Комплект документів для оплати: скан-копія рахунку та акту виконаних робіт.

В свою чергу, на виконання замовлення за договором № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» (експедитор/замовник) було укладено з Фізичною особою-підприємцем Матеушем Олегом Феофіловичем (виконавець) договір № СО/15/11/24/1 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2024, відповідно до якого перевізник зобов`язується перевезти наданий йому експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також, 15.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК СОЛЮШН та Фізичною особою-підприємцем Матеушем Олегом Феофіловичем укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1 до договору № СО/15/11/24/1 від 15.11.2024, в якому сторони погодили умови перевезення, зокрема:

Маршрут: Варшава (Польща) с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.);

Дата завантаження 19.11.2024;

Дата розвантаження: 20.11.2024;

Адреса завантаження: Welcome Airport Services / Wirazowa 29, 02-158 Warszawa;

Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресінка, Миколаївський р-н. Миколаївська область, Україна, 57433;

Митний перехід: Краківець;

Найменування вантажу, вага та об`єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг;

Умови перевезення: сухе та чисте авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. Час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розванталення - 13 годин.

Судом також встановлено, що вантаж для перевезення було завантажено 19.11.2024 о 19:00 у Варшаві, Польща, у транспортний засіб RENAULT НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 . Проте, доставка здійснена з порушенням строків, а саме замість передбачених 13 годин, транспортування тривало 15 годин, що підтверджується часом прибуття, зафіксованим у журналі фіксації в`їзду та виїзду транспорту з території, у Акті пошкодження вантажу від 21.11.2024, а також прослідковується з даних температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel).

Крім прострочення часу доставки вантажу до місця розвантаження, виконавець також порушив температурний режим, що підтверджується даними температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel).

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про стягнення збитків у розмірі 6 338,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 263 090,38 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем договірних умов, а саме недотримання строків доставки, порушення температурного режиму та неналежного виконання обов`язків із збереження вантажу, позивач зазнав матеріальних збитків, оскільки смертність малька сягнула 70%, що значно перевищує допустиму норму, визначену контрактом купівлі-продажу, який передбачає, що очікуваний коефіцієнт виживання має становити не менше 80%.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів ст. 306 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було укладено з Компанією Aeronaut Company Limited контракт купівлі-продажу живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei PL8-10 №2024-11/01-01 від 01.11.2024, відповідно до якого ним було придбано живі постличинки SPF Litopenaeus vannamei (PL8-PL10) у кількості 440 000 штук з місцем походження Таїланд, загальною вартістю 9 054 дол. США.

Факт придбання товару підтверджується інвойсом та пакувальним листом №20241105 від 05.11.2024, виданим Aeronaut Company Limited, який містить детальну інформацію про склад, кількість та вартість товару, умови транспортування та його кінцевого отримувача.

У матеріалах справи наявна міжнародна транспортна накладна - CMR 3/2024, яка підтверджує факт передачі товару для перевезення, маршрут доставки, перевізника, умови транспортування, а також відповідність вантажу митним і ветеринарним нормам.

Зазначена CMR 3/2024 містить відомості про відправника AERONAUT CO. LTD (Таїланд) і одержувача ТОВ «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (Україна). Товар - живі постличинки креветки SPF Litopenaeus vannamei в кількості 440 000 штук.

У графі 13 CMR 3/2024 міститься вимога щодо дотримання температурного режиму під час перевезення, а саме +22°C - +25°C. Також вказано попередження про те, що товар є живим і чутливим до змін температури.

Дата та місце завантаження вантажу у транспортний засіб Варшава, Польща, 19.11.2024.

У графі 16 зазначено перевізника PE Mateush Oleg.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, накладна CMR 3/2024 підтверджує факт передачі вантажу перевізнику в належному стані; дотримання митних процедур; погоджені умови перевезення, включаючи необхідний температурний режим; зобов`язання перевізника доставити товар відповідно до встановлених вимог.

Також, у матеріалах справи наявне ветеринарне свідоцтво № 1Б 422754, видане Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з якої вбачається, що вантаж живі постличинки креветки Litopenaeus vannamei (440 000 шт.) на момент ввезення на територію України були клінічно здоровим, немає ознак заразних хвороб.

Такими чином, суд констатує, що вказаними документами підтверджується належна якість придбаного позивачем товару у Компанії Aeronaut Company Limited та його подальше транспортування до Польщі у належному стані.

Тож, з метою перевезення вказаного товару з Варшави (Польща) до України, позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» договір № СО/13/11/24/1 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 1.4. вказаного договору, сторонами 13.11.2024 було складено та підписано заяву на перевезення вантажів автомобільним транспортом № АС/13/11/24/1 до договору № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, в якій погоджено істотні умови перевезення вантажу позивачу, зокрема: Маршрут: Варшава (Польща) с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.); Дата завантаження 19.11.2024; Дата розвантаження: 19.11.2024 - 20.11.2024; Адреса завантаження: Welcome Airport Services / Wirazowa 29, 02-158 Warszawa; Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресівка, Миколаївський р-н, Миколаївська область, Україна, 57433; Митний перехід: Краковець, Львівська область, Україна; Найменування вантажу, вага та об`єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг; Вартість, форма і строки оплати: 1750 євро по курсу НБУ на день завантаження (повна оплата до розвантаження); Умови перевезення: Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С; час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розвантаження - 13 годин.

В свою чергу, на виконання замовлення за договором № СО/13/11/24/1 від 13.11.2024, відповідачем було укладено з Фізичною особою-підприємцем Матеушем Олегом Феофіловичем договір № СО/15/11/24/1 та разовий договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № АС/15/11/24/1 до договору № СО/15/11/24/1 від 15.11.2024, умови перевезення, зокрема: Маршрут: Варшава (Польща) с. Прогресівка (Україна, Миколаївська обл.); Дата завантаження 19.11.2024; Дата розвантаження: 20.11.2024; Адреса розвантаження: вул. Лиманська, 57, с. Прогресівка, Миколаївський р-н, Миколаївська область, Україна, 57433; Найменування вантажу, вага та об`єм: Мальок креветки, 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16кг/ящик, загальна вага 640 кг; Умови перевезення: сухе та чисте авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С. Час перевезення від завантаження до кордону - 5 годин, від розмитнення до розвантаження - 13 годин.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Проте, як правильно зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів відмови відповідача від прийняття спірного товару до перевезення, внаслідок невідповідності вимогам погодженими з позивачем у договорі.

Як підтверджується матеріалами справи, 19.11.2024 вантаж: Мальок креветки, у кількості 40 ящиків було завантажено у Варшаві, Польща, у транспортний засіб RENAULT для подальшого перевезення в Україну.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вантаж було доставлено позивачу 21.11.2024, з порушенням встановленого договором строку, що підтверджується часом прибуття, зафіксованим у журналі фіксації в`їзду та виїзду транспорту з території позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем було порушено температурний режим, що підтверджується даними температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel).

Як зазначено судом вище, перевізник прибув на територію розвантаження 21.11.2024 о 05:04 год, що підтверджується журналом в`їзду та виїзду транспорту з території позивача. За результатами проведеного фахівцями позивача огляду товару було складено Акт приймання та огляду малька від 21.1.2024, в якому зафіксовано, що показник смертності постличинок SPF Litopenaeus vannamei, в кожному з двох пакетів становить 70%, відповідно, вижило лише 30% товару.

Крім того, в акті зафіксовано загальний стан малька, який вижив - поганий.

При цьому, з даних температурного реєстратора (MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel) вбачається недотримання температурного режиму під час перевезення постличинки, зокрема: 19.11.2024 о 18:30 год. температура всередині рефрижераторного відсіку становила +7°C, 19.11.2024 о 20:00 год. температура піднялася до +19°C, 20.11.2024 о 04:00 год. температура становила до +17°C., 20.11.2024 о 20:00 год. температура становила до +20°C, а 21.11.2024 о 05:00 год. тепература становила +21°C, в той час як в договорах на перевезення, укладених позивачем з відповідачем та відповідачем з перевізником було чітко погоджено умови перевезення, а саме Авто з рефрижератором з дотриманням температури +22°С.

Тож, з огляду на результати температурного реєстратора та Акту приймання та огляду малька від 21.11.2024 фахівцями позивача було складено Акт пошкодження вантажу від 21.11.2024 до договору надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №СО/13/11/24/1 від 13.11.2024.

У вказаному акті зазначено наступне (п. 12 - 17): п. 12. Вантаж одержано: не повністю, втрати живого Товару складають 70%; п. 13. Кількість пошкодженого вантажу: 70%; п. 14. Кількість прийнятого вантажу: 30%; п. 15. Стан пакування: задовільний; п. 16. Температурний режим під час перевезення вантажу: не дотримувався; п. 17. Сума збитків складає 6 338 дол. США.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені вище обставини та докази на їх підтвердження свідчать, що під час перевезення товару перевізник (відповідач) не забезпечив дотримання температурного режиму, передбаченого у договорі-замовленні (+22°С), що призвело до загибелі частини товару.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях чи бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкода.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Враховуючи встановлені вище судом обставини справи щодо недотримання перевізником температурного режиму, а також строків перевезення вантажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач довів факт завдання йому відповідачем збитків, обґрунтував їх розмір, довів наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.

Натомість, відповідачем не доведено відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення позивачем наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Доводи апеляційних скарг обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Матеуш Олега Феофіловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу апелянтів на те, що за змістом ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У справі, що переглядається, основним доводом як апеляційної скарги відповідача, так і третьої особи є те, що позивачем не підтверджено належним чином факту втрати майна, оскільки позивачем не надано акту, складеного у порядку п. 15.3 Порядку №363, або ж акту, складеного відповідно до п. 7.17 Договору.

Разом з цим, сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, даними з температурного реєстратора MATEUSH OLEG Vehicle: AC8105HM Recorder: X31217 CCI Sentinel, актом приймання та огляду малька від 21.11.2024 та Актом пошкодження вантажу до договору надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №СО/13/11/24/1 від 21.11.2024 підтверджується, що при перевезенні не було дотримано температурного режиму, а також, строків перевезення.

За змістом п. 4.4. Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку порушення зобов`язань та термінів перевезення, погоджених сторонами в заявці, що призведе до загибелі та/або знищення товару, виконавець відшкодовує замовнику повну вартість такого товару.

Тобто сторони прямо передбачили покладення на виконавця перевезення відповідальності у випадку недотримання обов`язку щодо забезпечення температурного режиму перевезення, а також строків перевезення вантажу.

Натомість, ні відповідачем, ні третьою особою не було спростовано тієї обставини, що при перевезенні не було дотримано усі вимоги, погоджені сторонами у відповідному договорі та заявках на перевезення.

Колегія суддів також вважає, що підстави для застосування п. 15.1 Порядку №363, або ж умов п. 7.17 Договору відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що має місце некласична «втрата» або «пошкодження» вантажу під час його перевезення, - матеріали справи не містять доказів того, що мало місце кількісне зменшення вантажу під час його перевезення, оскільки перевізник прийняв до перевезення та доставив позивачеві однаковий обсяг вантажу - 40 ящиків, розмір 60х45х30 см, вага 16 кг/ящик, загальна вага 640 кг. Натомість, внаслідок недотримання перевізником температурного режиму було завдано саме майнової шкоди позивачу, оскільки придбаний ним мальок креветки загинув. Відповідно, підстав для фіксування саме втрати вантажу у розумінні п. 15.1 Порядку №363, або ж умов п. 7.17 Договору, на переконання колегії суддів, - не було.

Отже, переглядаючи спір, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що під час розгляду спору, суд першої інстанції неправильно визначив суму збитків. Як убачається з резолютивної частини рішення, збитки дорівнюють вартості 70% придбаного товару.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що за пунктом 6 Контракту №2024-11/01-01, укладеного 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (покупець) та Aeronaut Company Limited (продавець) очікуваний коефіціент виживання живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei має становити не менше 80 %.

Тобто, навіть при дотриманні температурного режиму та строків поставки товару, сторони Контракту №2024-11/01-01, укладеного 01.11.2024, допустили похибку виживання у розмірі 20%.

У цьому ж пункті сторони погодили, що лише якщо коефіціент виживання постличинок становитиме менше 80 % після прибуття, продавець здійснить заміну різниці у наступній поставці.

Тобто, 20% - це допустимий коефіцієнт смертності живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що збитки, завдані перевізником у вигляді псування вантажу внаслідок недотримання температурного режиму перевезення живої постличинки SPF Litopenaeus vannamei, а також порушення строків поставки, мають бути відшкодовані відповідачем у розмірі 50% їх вартості: 70% показника смертності постличинок - 20% прогнозований коефіцієнт смертності.

Отже, розмір підтверджених збитків становить 4527,00 дол. США, що за курсом на дату подання позову (41,51 грн) становить 187915,77 грн.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки умові п. 6 Контракту №2024-11/01-01 від 01.11.2024, то ним неправильно визначено розмір збитків. Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає зміні.

Колегія суддів також враховує доводи відзивів на апеляційну скаргу у тій мірі у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, оскільки за наслідками розгляду апеляційних скарг, колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників - Фізичну особу-підприємця Матеуша Олега Феофіловича та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Матеуша Олега Феофіловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/5872/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/5872/25 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

« 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СОЛЮШН» (вул. Пирогівський шлях, буд. 34, офіс 420, м. Київ, 03083, ідентифікаційний код 42415158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФЕРМА ТИЛІГУЛ» (вул. Гетьмана Павла Скоропадського (Голос., Солом., Шевч. р-ни), буд. 39, офіс 105-106, кабінет 5, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43674039) збитки у розмірі 4527 (чотири тисячі п`ятсот двадцять сім) 00 доларів США (еквівалент у гривнях за курсом НБУ на день подання позову (09.05.2025) становить 187915,77 грн) та судовий збір у сумі 2818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн 73 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.».

3. Матеріали справи №910/5872/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська