Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/1447/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 910/1447/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Гончарова С.А.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026)

у справі № 910/1447/26 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич»

про стягнення 87 315,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» (далі - відповідач) про стягнення 87 315,00 грн.

19.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивачем зазначено про допущення ним технічних помилок у тексті позовної заяви, у зв`язку з чим уточнено, що до стягнення з відповідача заявлено штраф у розмірі 87 315,00 грн. за невірно зазначені дані в перевізному документі № 42424424.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що:

- у липні 2025 року відповідач відправив порожній вагон № 56545726 зі станції Помічна Одеської залізниці на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 42424424, у якій в графі 4 «Одержувач» було вказано ТОВ «МЕГАПОЛІС», гілка «ТФК «АЛГІРА», адреса одержувача: «м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 20-А»;

- по прибуттю вагону на станцію призначення було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не вірна, у зв`язку з чим вагон було затримано до з`ясування обставин;

- відповідно до телеграми станції відправлення Помічна № 537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», а відповідно до телеграми № 573 від 28.07.2025 уточнено поштову адресу одержувача;

- станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача, про що складено акт загальної форми № 196 від 28.07.2025;

- акт загальної форми є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача;

- при оформленні перевізного документу вантажовідправником в графі 20 накладної було невірно зазначено призначення та ціль використання вагону, у зв`язку з чим проводився добір провізної плати. Розрахунок штрафу було здійснено на суму правильно розрахованої провізної плати.

Таким чином, наведене стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду, у якому заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 87 315,00 грн. відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 та ст. 118 Статуту залізниць України (з урахуванням уточнень, визначених у заяві від 19.02.2026).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що:

- АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» обрало спосіб захисту не передбачений законом, і його позовні вимоги не підлягають задоволенню;

- згідно з п. 14 Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів і після вивантаження, і під навантаження, і з ремонту, і на ремонт, і на брухт визначається за тарифною схемою 14, а не схемою 1;

- провізна плата по накладній № 42424424 за вагон № 56545726, який прибув на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці 24.07.2025 складає: 876,40 грн. Х 5,139 = 4 503,82 грн., а не 17 463,00 грн., як вказано в позові;

- АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» по прибуттю вагону 24.07.2025 на станцію Кам`янське провізну плату визначала, як наведено у розрахунку в сумі 4 503,82 грн.;

- одержувач спірного вагону - ТОВ «МЕТАПОЛІС» встановив, що фізичний стан спірного вагону виключає можливість його ремонту і відправник - ТОВ «ТЕК «СЛАВУТИЧ» листом від 28.07.2025 №041/2025 просило змінити назву транспортуємих вагонів, в тому числі, спірного на «вагони залізничні порожні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт»;

- в результаті АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» донарахувало провізної плати за схемою №1 в сумі 12 959,20 грн.;

- вагон № 56545726, який по накладній № 42424424 було перевезено зі станції Помічна Одеської залізниці на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці, був виключений з АБД ПВ після подання 20.08.2026 заявки на виключення, тобто, до вказаної дати він був вагоном перевізника і рейковим рухомим складом в розумінні Тарифного керівництва №1, який було перевезено в ремонт;

- спірний вагон був перевезений і прибув на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці під кодом 421195 в Єдиній тарифно-статистичній номенклатурі вантажів, як вагон залізничний порожній, що перевозиться на своїх осях, пересилається в ремонт або з ремонту і його код не змінювався до 20.08.2026, відтак, підстави для перерахування провізної плати за схемою №1 були відсутні;

- згідно ст.118, ст.122 Статуту залізниць України, штраф стягується з відправника за неправильно зазначені у накладній: 1- масу вантажу, 2- кількість місць вантажу, 3 - назву вантажу, 4 - код та адресу одержувача вантажу, а не за «невірно зазначене призначення та ціль використання вагонів».

В заявах по суті спору позивач зазначив наступне:

- у накладній № 42424424 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - директор Кочіш Михайло Михайлович;

- підставою застосування щодо відправника санкції є невірне зазначення даних у залізничній накладній, зокрема, в даному випадку, це адреса одержувача;

- недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення статутом не передбачено;

- допустимими доказами неправильного зазначення у накладній адреси вантажоодержувача, в розумінні ч.1 статті 77 ГПК України є належно складений акт загальної форми, а саме №195 від 25.07.2025, №196 від 28.07.2025;

- відповідач при заповненні накладної чи помилково, чи навмисно невірно зазначив ціль на призначення використання вагону № 56545726 по накладній № 42424424, у зв`язку з чим і виник недобір провізної плати;

- відповідно до п.14.4. Тарифного керівництва № 1 Плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона;

- відповідно до п.14.1 Тарифного керівництва № 1 за тарифною схемою 14 визначається плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками), в переліку відсутні вагони на металобрухт, тому посилання відповідача на даний пункт є безпідставним;

- оскільки спірний вагон прямував для здавання в металобрухт, тому розрахунок провізної плати здійснюється відповідно до п.14.4 Тарифного керівництва № 1;

- на підтвердження того, що провізна плата за спірний вагон за всю відстань перевезення склала саме 17 463,00 грн., а не лише 4 503,80 грн. відповідач сам підтвердив суду наданням витягу зі особового рахунку клієнта, де чітко видно що ним спочатку сплачено за перевезення спірного вагону 4 503,80 грн., а потім 12 959,20 грн. (4 503,80+12 959,20 = 17 463,00 грн.);

- ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС» по станції Кам`янське Придніпровської залізниці не займається ремонтом вагонів;

- факти неправильного оформлення накладної відповідачем в частині зазначення ним, як неправильних даних про найменування та адресу одержувача, так і неправильного вказаного призначення та цілі використання вагону було виявлено на станції призначення Кам`янське Придніпровської залізниці ще до видачі вантажу вантажоодержувачу ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», дані обставини засвідчені актами загальної форми, зокрема, акти загальної форми №195 від 25.07.2025, №196 від 28.07.2025, від 28.07.25 № 111;

- накладна №42424424, яка додана до позовної заяви, роздрукована до здійснення виправлень та остаточних розрахунків по ній та містить всі помилки, які були допущені відповідачем при її заповнені;

- графа «Одержувач» у накладній заповнюється вантажовідправником, тому залізниця не має жодного відношення до даних, які вносять чи коригують вантажовідправники в графі «Одержувач»;

- висловлювання відповідача про зазначену ним поштову адресу сторони одержувача є безпідставною, та йдуть в розріз з умовами договору;

- відповідач погодив донарахування провізної плати та її оплата була здійснена відповідно умов Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом; позивач не має права в одностороньому порядку здійснювати списання з особового рахунку в даному випадку відповідача.

На обґрунтування своєї позиції в заявах по суті спору відповідач вказав, що:

- ТОВ «ТЕК «СЛАВУТИЧ» зі станції Помічна Одеської залізниці направило вантажоодержувачу ТОВ «МЕТАПОЛІС» на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці всього 8 вагонів. В усіх накладних на всі вагони, згідно до Правил оформлення перевізних документів, в графі 34 «Одержувач» були зазначені, у тому числі, найменування вантажоотримувача - ТОВ «МЕТАПОЛІС» і його поштова адреса: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 20-А, яка також є адресою фактичного місця провадження господарської діяльності (підтверджується Довідкою від 09.03.2026 №37);

- 25.07.2025 на станції Кам`янське було складено Акт загальної форми №195 від 25.07.2025, в якому вказано, що у накладній на спірний вагон «невірно вказана адреса та найменування вантажоодержувача», що не відповідало дійсності, адже була вказана поштова адреса вантажоотримувача, як того вимагають Правила №644;

- оскільки сторони не посилалися на те, що спірний вагон, відправлений відповідно до спірної накладної, не був доставлений вантажоодержувачу, а в Актах загальної форми не вказано чому саме поштова адреса вантажоотримувача є невірною, а його юридична адреса є правильною, такі Акти не можуть слугувати підставою для стягнення з відповідача штрафу, адже в них не вказані обставини, які можуть слугувати для цього підставою;

- одержувач спірного вагону - ТОВ «МЕТАПОЛІС» окрім основного виду діяльності: відновлення відсортованих відходів проводить технічне обслуговування залізничних рухомого складу (крім їх капітального ремонту і реконструкції), на власному виробничому майданчику з власною під`їздною колією, а не «по станції Кам`янське Придніпровської залізниці», як вказує позивач;

- представники ТОВ «МЕТАПОЛІС», оглянувши спірний вагон на станції встановили, що його фізичний стан виключає економічну доцільність його технічного обслуговування та ремонту, і відправник - ТОВ «ТЕК «СЛАВУТИЧ» листом від 28.07.2025 №041/2025 просило змінити назву вагонів, що уже перебували (а не транспортувалися) на станції Кам`янське, в тому числі, спірного вагону, на «вагони залізничні порожні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт»;

- всі вагони, у тому числі спірний, під час перевезення мали призначення: «вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту» і тільки під час їх перебування на станції Кам`янське від 3-х до 6-ти днів вантажовідправник просив змінити їх призначення для подальшого перевезення;

- за тарифною схемою 1 визначається плата за перевезення нового рухомого складу, що направляється під перше навантаження або на утилізацію. Однак, спірний вагон не був новим, а був настільки «старим», що по його прибутті на станцію Кам`янське вирішувалося питання про подальше його транспортування «на брухт»;

- відповідач не сплачував позивачу протиправно донараховану провізну плату в сумі 12 929,20 грн., як він зазначає, а позивач самостійно в односторонньому і безспірному порядку примусово стягнув з відповідача зайву провізну плату;

- ТОВ «ТЕК «СЛАВУТИЧ» щоб розблокувати затримку видачі вагонів ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС» вимушено було надати позивачу лист від 28.07.2025 №038/2025 з проханням замінити адресу одержувача;

- на станції Кам`янське, дійсно, відсутня будь яка нормативна документація, дозволи та інструкції, які б дозволяли ТОВ «Металополіс» виконувати ремонтні на цій станції роботи, адже «Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів» підприємство здійснює не на вказаній станції, а на власному виробничому майданчику розташованому за адресою: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська 20А, і до якого підведено під`їздну колію, про яку в спірній накладній в графі 4 «Одержувач» вказано: «гілка «ТФК «АЛГІРА».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26 позов задоволено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:

- складеними актами загальної форми № 195 від 25.07.2025 та № 196 від 28.07.2025 підтверджуються обставини неправильного зазначення відправником (відповідачем) даних щодо одержувача, що є підставою для нарахування штрафу в силу положень статей 118, 122 Статуту залізниць;

- розмір штрафу позивач розрахував виходячи із провізної плати у розмірі 17 463,00 грн., а відтак, визначив суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн.;

- за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів у порожньому стані з обов`язковим зазначенням у графі «Найменування вантажу» мети направлення рухомого складу;

- у графі 20 накладної № 42424424 «Найменування вантажу» відправником було зазначено «Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт»;

- зі змісту графи 30 накладної вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2006 (схема 14.1), який був оплачений відправником, що відображено у графах 31, 34 накладної відповідно, а саме в сумі 4 503,80 грн.;

- остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів);

- при оформленні перевізного документу вантажовідправником у графі 20 накладної було невірно зазначено призначення та ціль використання вагону, у зв`язку з чим проводився добір провізної плати, на яку, відповідно, здійснено розрахунок штрафу за неправильно вказані дані про одержувача. Вказані обставини щодо неправильно зазначених призначення та цілі використання вагонів засвідчено у Акті загальної форми № 111 від 28.07.2025, у якому також вказано, що у накладній необхідно було вказати наступне: «Вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт. Провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.»;

- листом від 28.07.2025 № 041/2025, адресованим Начальнику станції Кам`янське Придніпровської залізниці, відповідач просив перерахувати тариф в т.ч. за вагон № 56545726, який був відправлений для «підготовки вагонів під навантаження» на «вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт», гарантувавши оплату;

- АТ «Укрзалізниця» донарахувало провізну плату в сумі 12 959,20 грн. за тарифною схемою № 1;

- посилання відповідача на неправильність розрахунку позивача, з тих підстав, що накладною № 42424424 визначено провізну плату саме у розмірі 4503,82 грн. відхилено судом, оскільки накладна № 42424424, яка додана до позовної заяви, була роздрукована та дані про розмір провізної плати внесено до неї до здійснення виправлень та остаточних розрахунків. При цьому, Актом загальної форми № 111 від 28.07.2025 було засвідчено неправильність визначення відправником призначення та цілі використання вагону;

- обставина стосовно того, що спірний вагон спрямовувався на утилізацію, відповідачем не заперечувалась, як і не оспорювалось списання з його особового рахунку провізної плати у розмірі більшому, аніж зазначено у накладній.

Відтак, суд першої інстанції визнав необґрунтованими заперечення відповідача щодо порядку розрахунку штрафу та визнав правильною визначену позивачем суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн., яка розрахована виходячи із розміру провізної плати 17 463,00 грн., з огляду на що задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 23.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу у розмірі 64 795,90 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 64 795,90 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, зауваживши про те, що:

- плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих «не нових» вагонів як на ремонт, так і на брухт визначається за тарифною схемою 14, а не схемою 1. Таким чином, і за перевезення спрямованого в ремонт спірного вагону, і за перевезення спрямованого на утилізацію спірного вагону провізна плата визначається за тарифною схемою 14 і складає 4 503,82 грн., тобто, спочатку розрахована, відповідно до п. 14.1. Тарифного керівництва №1 за тарифною схемою 14, провізна плата за спірний порожній вагон, що прибув у ремонт, в сумі 4503,80 грн. не змінилась із-за зміни призначення спірного вагону з «який прибув у ремонт» на «який прибув на брухт», відтак, позивач зайве стягнув з відповідача провізної плати за спірний вагон в сумі 12 959,20 грн.

В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 справа № 910/1447/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 в розмірі 3 328,00 грн.

Виходячи із зазначених правових норм та враховуючи ціну позову перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає здійсненню без виклику учасників справи в порядку письмового провадження.

В апеляційній скарзі скаржником не наведено конкретних обставин в обґрунтування розгляду апеляційної скарги з викликом сторін.

Колегія суддів вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи та перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026:

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи залишено без задоволення;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26;

- розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання);

- витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1447/26.

05.05.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він обґрунтував свою позицію тими ж доводами, що й в суді першої інстанції, звернувши увагу на наступне:

- листом від 28.07.2025 №041/2025, адресованим начальнику станції Кам`янське Придніпровської залізниці, відповідач просив перерахувати тариф, в т.ч. за вагон № 56545726, який був відправлений для «підготовки вагонів під навантаження» на «вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку подальшою розборкою в металобрухт», гарантувавши оплату;

- відповідач своїми конклюдентними діями із здійснення оплати провізної плати за перевезення вагону №56545726 по накладній № 42424424 саме у розмірі 17 463,00 грн. підтвердив необхідність застосування провізної плати саме у розмірі 17 463,00 грн., а тому викладене відповідачем у апеляційній скарзі є безпідстапвним.

05.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він зазначив, що:

- розрахунковий підрозділ АТ «Українська залізниця» отримані від відповідача в порядку передоплати суми обліковував на його особовому рахунку і самостійно в односторонньому і безспірному порядку примусово списував їх з цього рахунку в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення;

- відповідач тільки інформувався позивачем про стан його особового рахунку, але не мав ані доступу, ані можливості розпорядження цим рахунком, а за наявності боргів чи неповної сплати провізної плати не міг отримати вантаж на станції;

- АТ «Укрзалізниця» спочатку самостійно розрахувало провізну плату в сумі 4 503,80 грн., а потім, утримуючи у себе вагони і не видаючи їх вантажоотримувачу, додатково нарахувало ще 12 959,20 грн., і все це самостійно без згоди вантажовідправника списало з його попередньої плати, про що повідомило його про це випискою з особового рахунку і тільки після цього дозволило забрати вантажоотримувачу вагони зі станції.

11.05.2026 матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

20.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 904/2492/26 за позовом ТОВ «ТЕК «Славутич» про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» внести зміни до особового рахунку ТОВ «ТЕК «Славутич» шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі протиправно донарахованої і списаної з нього провізної плати, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) вказане клопотання передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.

Зазначене клопотання обґрунтовано наступним:

- 18.05.2026 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у господарській справі № 904/2492/26 за вказаним позовом, предметом доказування в якій є законність визначення АТ «Укрзалізниця» розміру провізної плати у т.ч. за спірний вагон;

- обидві ці справи є пов`язаними, адже розмір провізної плати напряму впливає на розмір застосованого штрафу і в даному випадку наявна неможливість розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею справи № 904/2492/26, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області;

22.05.2026 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких наголошено на тому, що:

- матеріали справи № 910/1535/26 містять всі докази надані сторонами з дати відкриття провадження у справі (18.02.2026), в тому числі доказ погодження донарахування провізної плати стороною відповідача (лист від 28.07.2025 № 041/2025), що дозволяють встановити обґрунтований розмір провізної плати за спірний вагон.

- відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням в справі №904/2492/26.

25.05.2026 від відповідача надійшли пояснення відносно заперечень позивача щодо клопотання про зупинення, в яких останній наголосив, що:

- лист від 28.07.2025 № 041/2025 не дозволяє встановити обґрунтований розмір провізної плати за спірний вагон і, значить, ці обставини не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість предметом позову.

01.06.2026 від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких він зауважив, що:

- плата за перевезення порожніх власних або орендованих «не нових» вагонів, як «на ремонт» розрахована на підставі п. 14.1 Тарифного керівництва № 1, так і «на брухт (утилізацію)» розрахована на підставі п. 13.2. Тарифного керівництва № 1 визначається за тарифною схемою 14, а не схемою 1, і в обох випадках дорівнює 4 503,82 грн.

05.06.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що:

- наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав;

- пунктом 4.9 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-41725307/2020-0001 від 13.03.2020 передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньо оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором;

- підтвердивши своїм листом від 28.07.2025 № 041/2025 з гарантією сплати факт невірно зазначеного призначення та цілі використання вагону, що призвело до неправильно розрахованої провізної плати, відповідач погодив відображення донараховної суми провізної плати, яка й була відображена на особовому рахунку ЄРЦ відповідача. В порядку, визначеному умовами договору, відповідач не звертався до залізниці;

- враховуючи те, що в даному випадку саме відповідач у спірній залізничній накладній неправильно проставив особливі відмітки, тобто невірно визначив мету перевезення вагону, що вплинуло на розмір провізної плати, тому саме на відповідача покладаються наслідки внесення недостовірних або неточних відомостей;

- умовами укладеного між сторонами Договору (п. 4.9) прямо передбачено право перевізника здійснювати перерахунок платежів у разі виявлення неправильного нарахування.

08.06.2026 від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких він звернув увагу, що:

- листом від 28.07.2025 № 041/2025 відповідач гарантував оплату вірно розрахованої провізної плати (на підставі п.13.4. Тарифного керівництва №1 за Схемою 14 в сумі 4 503,82 грн.), а позивач провізну плату добрав за невірним тарифом;

- залізниця добрала провізну плату за «направлені в утилізацію» вагони, як за нові, а вагони були на стільки старими (зношеними), що після визначення неможливості ремонту були переадресовані на брухт і провізна плата за які складала 4 503,82 грн. за вагон;

19.06.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він вказав, що:

- доводи відповідача, що пункт 14.4 стосується лише нового рейкового складу не відповідають дійсності, так як навіть в цьому пункті зазначено: «та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1». Відповідно до п.14.1 Тарифного керівництва № 1 за тарифною схемою 14 визначається плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками), в переліку відсутні вагони на металобрухт, тож вказаний перелік не може застосовуватися в даному випадку;

- посилання відповідача на п.13.4. Тарифного керівництва № 1 є безпідставним, оскільки даний пункт застосовується лише при визначенні провізної плати за перевезення рейкового рухомого складу перевізника;

- оскільки спірний вагон прямував для здавання в металобрухт, тому розрахунок провізної плати здійснюється відповідно до п.14.4 Тарифного керівництва № 1.

22.06.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він зауважив, що:

- «вагони в інших перевезеннях, крім «власних або орендованих вагонів в порожньому стані (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками)» є одним із найменувань пункту переліку нового рейкового рухомого складу, плата за перевезення якого, згідно п.14.4. Тарифного керівництва №1, визначається за тарифною схемою 1;

- перевезення зазначеного в абз.2 п.13.4. Тарифного керівництва №1 рейкового рухомого складу, у тому числі, для утилізації для потреб вантажовласників у порожньому стані, згідно абз.4 п.13.4. Тарифного керівництва №1, сплачуються на станції призначення за тарифною схемою 14.

13.07.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в якій викладені аналогічні доводи, що й в наданих раніше поясненнях.

14.07.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення на підтвердження власної позиції.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 904/2492/26 за позовом ТОВ «ТЕК «Славутич» про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» внести зміни до особового рахунку ТОВ «ТЕК «Славутич» шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі протиправно донарахованої і списаної з нього провізної плати, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Положенням п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Враховуючи, приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється (постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).

Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 містить наступні висновки: провадження у справі підлягає зупиненню лише за наявності беззаперечних підстав для цього; щодо неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно враховувати, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин неможливості розгляду справи № 910/1447/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26 до набранням законної сили рішення суду у справі № 904/2492/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання збільшити особовий рахунок.

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі № 910/1447/26 про стягнення штрафу.

Преюдиційність висновків у справі № 904/2492/26 для вирішення справи № 910/1447/26 відповідачем не обґрунтована.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/1447/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26.

Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.

Відповідно до повідомлення про укладення (а.с. 11) Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-001 від 13.03.2020 (далі - Договір) (а.с. 12-99), АТ «Укрзалізниця» (перевізник) засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» (замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Заява та Договір, відповідно), присвоєно замовнику (відповідачу) коди відправника/одержувача: 1671; платника 8134600 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. Визначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору предметом цього Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (надалі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно (п. 1.3 Договору).

Надання послуг за Договором може підтверджуватись, зокрема, накладною (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 1.7. Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Пунктом 1.9. Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником.

Відповідно до п. 1.10. Договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Замовник зобов`язаний:

- відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пп. 2.1.5. п. 2.1. Договору);

- забезпечувати належне оформлення перевізних та платіжних документів із зазначенням коду платника замовника (пп. 2.1.9. п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Згідно з п. 3.4. Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Розрахунки за Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.5. Договору).

Згідно з п. 4.6. Договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень, передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Пунктом 4.9. Договору передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.

За необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якого оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав (п. 4.10. Договору).

Порядок оформлення, прийому та узгодження електронних перевізних документів (ЕПД) передбачений п. 8.6. Договору.

Так, пп. 8.6.1. п. 8.6. Договору передбачено, що замовник формує ЕПД та передає їх перевізнику не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами зв`язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його кваліфікованим електронним підписом та повторно надсилає перевізнику (пп. 8.6.3 п. 8.6. Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.

Пунктом 14. Договору передбачено, що його невід`ємною частиною є додатки, зокрема додаток 1-2 «Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів».

У випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 14.1. Договору).

У липні 2025 року відповідач згідно залізничної накладної № 42424424 (а.с. 62) відправив вагон № 56545726 на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці на адресу ТОВ «Мегаполіс», вказавши в графі:

- «одержувач» - ТОВ «МЕГАПОЛІС», гілка «ТФК «АЛГІРА», адреса одержувача: «м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 20-А»;

- «найменування вантажу» - «Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.».

Як вбачається із залізничної накладної №42424382, при оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за перевезення вагону № 56545726 в ремонт у розмірі 4 503,80 грн.

Після прибуття вагону на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній неправильна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України складено акт загальної форми № 195 від 25.07.2025 (а.с. 63).

Зважаючи на вищевикладене, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму № 51 від 26.07.2025, для термінового уточнення даних одержувача (а.с. 65).

Також, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №52 від 27.07.2025 на уточнення адреси (а.с. 65).

Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна № 537 від 26.07.2025 (а.с. 65 зворот) уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», а також уточнено правильного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд.16, кв.4.

Станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне а саме: ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», вул. Соборна, буд.16, кв.4, що засвідчено актом загальної форми № 196 від 28.07.2025 (а.с. 63 зворот).

Листом вих. №041/2025 від 28.07.2025 (а.с. 68) відповідач звернувся до Начальника станції Кам`янське Придніпровської залізниці із проханням перерахувати тариф за вагони, зокрема № 56545726, з огляду на зміну «найменування вантажу» на «вагони залізничні порожні прямують для зняття інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт».

28.07.2025 станцією Кам`янське Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 111 (а.с. 69), відповідно до якого, зокрема, в залізничній накладній № 42424424 невірно вказано цілі призначення та використання вагону № 56545726, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, в зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

З урахуванням всіх вказаних обставин, позивачем із посиланням на п. 14.4 Тарифного керівництва № 1, донараховано відповідачу провізну плату в розмірі 12 959,20 грн. за тарифною схемою 1, у зв`язку з чим загальний розмір провізної плати за перевезення спірного вагону № 56545726 становить 17 463,00 грн. (сплачені 4 503,80 грн. + 12 959,20 грн.).

Донараховану суму 12 959,20 грн. списано позивачем з особового рахунку відповідача, що підтверджується наданим відповідачем витягом з особового рахунку клієнта.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем при оформленні накладної неправильно вказано найменування та адресу одержувача, призначення та ціль використання вагону при заповненні залізничної накладної № 42424424, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі ст. 122 Статуту залізниць України штраф у розмірі 87 315,00 грн.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про їх необґрунтованість, а також неправильний розрахунок суми заявленого штрафу.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, що колегія суддів вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць) він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником зазначається:

- для локомотивів і завантажених вагонів «Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)»;

- для порожніх вагонів «Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)».

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів).

У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів).

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

У відповідності до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як встановлено у ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту залізниць за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць.

Положеннями статті 125 Статуту залізниць передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач. Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе відправник.

По прибуттю вагона на станцію призначення було виявлено, що зазначені відправником у накладній № 42424424 найменування та адреса одержувача не вірні, вагон затримано до з`ясування обставин, про що складено Акт загальної форми № 195 від 25.07.2025.

У зв`язку із зазначеним, станцією призначення Кам`янське Придніпровської залізниці на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграми № 51 від 26.07.2025 та № 52 від 27.07.2025 для термінового уточнення даних одержувача.

Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна від 26.07.2025 №537 уточнено найменування правильного одержувача код 9357 ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА».

Телеграмою від 28.07.2025 №573 уточнено й правильного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд.16, кв.4.

Станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на правильні, а саме: ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», вул. Соборна, буд.16, кв.4, що засвідчено актом загальної форми від 28.07.2025 №106.

Отже, складеними актами загальної форми № 195 від 25.07.2025 та № 196 від 28.07.2025 підтверджуються обставини неправильного зазначення відправником (відповідачем) даних щодо одержувача, що є підставою для нарахування штрафу в силу положень статей 118, 122 Статуту залізниць, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування штрафу є правильним.

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі заявник не наводить додаткових доводів стосовно перегляду рішення суду першої інстанції в частині висновку про наявність підстав для нарахування штрафу, водночас, не погоджується саме з розміром та порядком нарахування вказаного штрафу.

Колегією судді встановлено, що розмір штрафу позивач розрахував, виходячи із провізної плати у сумі 17 463,00 грн., а відтак, визначив розмір штрафу у сумі 87 315,00 грн. Відповідач же заперечує щодо такого розрахунку, вказуючи, що провізна плата за накладною №42424424 складає 4 503,82 грн., а відтак, штраф може бути застосований лише у сумі 22 519,10 грн. (4 503,82 грн. * 5).

Згідно зі статтею 61 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Статтею 62 Статуту передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до пунктів 1.2 і 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 864/5085 (далі Правила розрахунків), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги від 15.04.2009 №340/16356 (далі Збірник тарифів або Тарифне керівництво).

Підпунктом 14.1 пункту 14 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Відповідно до п. 14.4 Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона.

Відповідно до підпункту 14.7 пункту 14 розділу ІІ Збірника тарифів для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі «Найменування вантажу» залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, «Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)».

Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів у порожньому стані з обов`язковим зазначенням у графі «Найменування вантажу» мети направлення рухомого складу.

Так, у графі 20 накладної № 42424424 «Найменування вантажу» відправником було зазначено «Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт».

Зі змісту графи 30 накладної вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2006 (схема 14.1), який був оплачений відправником, що відображено у графах 31, 34 накладної відповідно, а саме в сумі 4 503,80 грн.

Так, відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суд має досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Окрім цього суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Як зазначив позивач, і підтверджується матеріалами справи, при оформленні перевізного документу вантажовідправником у графі 20 накладної було неправильно вказано призначення та ціль використання вагону, у зв`язку з чим проводився добір провізної плати, на яку, відповідно здійснено розрахунок штрафу за неправильно вказані дані про одержувача.

Так, вказані обставини щодо неправильно зазначених призначення та цілі використання вагонів засвідчено актом загальної форми від 28.07.2025 №111, в якому також вказано, що у накладній необхідно було зазначити таке: «Вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт. Провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.» (а.с. 69).

Судом встановлено, що листом від 28.07.2025 №041/2025 (а.с. 68), адресованим Начальнику станції Кам`янське Придніпровської залізниці, Товариство просило перерахувати тариф, в т.ч. за вагон № 56545726, який був відправлений для «підготовки вагонів під навантаження» на «вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт», гарантувавши оплату.

Отже, зі змісту вказаного листа випливає, що сам відповідач визнав, що вагон № 56545726 за накладною № 42424424 прямував на утилізацію. Відтак, інформація у пункті 20 накладної № 42424424 є неправильною, оскільки не відповідає господарській операції, яка реально відбулася.

В результаті зазначеного, позивачем донарахувано провізну плату в сумі 12 959,20 грн. за тарифною схемою №1.

Колегія суддів зауважує, що саме відповідач несе ризик настання негативних наслідків внесення недостовірних або неточних відомостей до перевізних документів, у тому числі, й у частині неправильного визначення тарифу. Враховуючи те, що в даному випадку саме відповідач у спірній залізничній накладній неправильно проставив особливі відмітки, тобто невірно визначив мету перевезення вагону, що вплинуло на розмір провізної плати, тому саме на відповідача покладаються наслідки внесення недостовірних або неточних відомостей.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 14.4. Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування для визначення плати за перевезення пункту 13.4 Тарифного керівництва № 1, колегія суддів звертає увагу на наступне.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пункт 14.4 Тарифного керівництва № 1 стосується виключно нового рухомого складу, а спірний вагон новим не був, у зв`язку з чим, на його думку, підлягав застосуванню пункт 13.4 Тарифного керівництва № 1, за яким перевезення рейкового рухомого складу у порожньому стані для утилізації оплачується за тарифною схемою 14.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

Виходячи з його назви, пункт 13 Тарифного керівництва № 1 визначає плату за перевезення порожніх контейнерів та рейкового рухомого складу перевізника.

Твердження відповідача про те, що вагон № 56545726, який по накладній № 42424424 було перевезено зі станції Помічна Одеської залізниці на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці, був виключений з АБД ПВ після подання 20.08.2026 заявки на виключення, тобто, до вказаної дати він був вагоном перевізника і рейковим рухомим складом в розумінні Тарифного керівництва №1, який було перевезено в ремонт, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

АБД ПВ це автоматизований банк даних парку вантажних вагонів. Це централізована електронна система Укрзалізниці, яка веде облік усіх вантажних вагонів (зокрема, фіксує їхній статус, технічний стан, приписку та власників).

Так, затвердженими Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 28.09.2004 № 856 Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів визначено, що ці Правила регламентують порядок реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування.

Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майна, договору про спільну діяльність тощо.

У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

- АБД ПВ - автоматизований банк даних інвентарного парку вантажних вагонів залізниць та вагонів, які належать підприємствам і організаціям;

- власні вантажні вагони - вантажні вагони всіх типів будь-яких форм власності (крім вагонів інвентарного парку залізничних адміністрацій), які мають восьмизначну нумерацію, що починається з цифри « 5».

Вагон відповідача, який внесено в п. 19 накладної має номер 56545726, що вказує на те що цей вагон є власним вагоном відповідача, а не орендованим вагоном чи вагоном Укрзалізниці.

Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

Відтак, підпункт 13.4 Тарифного керівництва № 1 за своїм буквальним змістом регулює лише перевезення рейкового рухомого складу перевізника, тобто рухомого складу АТ «Укрзалізниця», тоді як спірний вагон № 56545726 не належить до рухомого складу перевізника, а є вагоном, відправником якого виступав відповідач (він за присвоєним йому номером обліковується, як власний вагон відповідача), у зв`язку з чим наведена норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Водночас пункт 14.4 Тарифного керівництва № 1 шляхом вживання конструкції «у тому числі» охоплює, серед іншого, рухомий склад, що направляється на утилізацію, вагони, що передислоковуються при зміні власника, та вагони в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14 цього розділу, відтак, плата за такі перевезення визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 за розрахункову масу вантажу.

Саме за цим пунктом позивачем правомірно здійснено перерахунок провізної плати, про що просив сам відповідач листом від 28.07.2025 № 041/2025 про перерахунок тарифу з гарантуванням оплати, тим самим погодившись, що визначена у накладній провізна плата в сумі 4 503,80 грн. є невірною.

Оскільки дійсною метою перевезення спірного вагона була саме його утилізація з подальшою розборкою в металобрухт, тому провізна плата за всю відстань перевезення правомірно визначена позивачем за тарифною схемою 1.

Тому доводи відповідача, що виключення вагону з АБД ПВ здійснено вже після завершення операції його перевезення по накладній 42424424, не впливає на вірність визначення Укрзалізницею провізної плати як за універсальний власний вагон відповідача, що в дійсності прямував під здавання в металобрухт, відтак, головною тут є ознака спрямування вагону в металобрухт.

Доводи відповідача про те, що витяг з особового рахунку не є належним доказом визнання відповідачем правомірності донарахування позивачем провізної плати (яка вже примусово списана позивачем), колегія суддів враховує. Однак, доказами у справі підтверджено правомірність розрахунку належної провізної плати з боку позивача у виниклому між сторонами спорі.

Порядок розрахунків через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» на умовах попередньої оплати з відкриттям особового рахунку платника та списанням коштів у міру виконання перевезень на підставі перевізних документів прямо передбачений пунктами 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-0001 від 13.03.2020, укладеного між сторонами, та пунктами 1.2, 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644. Приєднавшись до Договору, відповідач погодився із зазначеним порядком розрахунків із Укрзалізницею, а тому списання донарахованої провізної плати з його особового рахунку не є протиправними діями Укрзалізниці. Списання здійснено у передбачений Договором та законодавством спосіб і відображає фактичний розмір провізної плати за спірне перевезення.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на неправильність розрахунку позивача, з тих підстав, що накладною № 42424424 визначено провізну плату саме у розмірі 4 503,82 грн. є необґрунтованим, оскільки накладна № 42424424, яка додана до позовної заяви, була роздрукована та дані про розмір провізної плати внесено до неї до здійснення виправлень та остаточних розрахунків. При цьому, Актом загальної форми № 111 від 28.07.2025 було засвідчено неправильність визначення відправником призначення та цілі використання вагону.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем правомірно розраховано розмір провізної плати, на підставі пункту 14.4. тарифного керівництва №1, виходячи із тарифної схеми 1, яка становить 17 463,00 грн., розрахована таким чином: 2760 * 6,327, де:

- 2760 - ставка плати тарифна схема 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1) для універсального власного або орендованого вагона, маса 25 т, відстань (км) від 301 до 330;

- 6,327 - коригуючий коефіцієнт згідно пункту 4 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, оскільки згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів код вантажу 421231 (вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для здавання в металобрухт, виключені з АБД ПВ) відноситься до вантажів 3-го тарифного класу.

Отже, заперечення відповідача щодо порядку розрахунку штрафу, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а визначена позивачем суму штрафу (17463,00 грн. * 5 = 87 315,00 грн.), розрахована виходячи із розміру провізної плати 17 463,00 грн. є правильною.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 87 315,00 грн. штрафу за неправильно вказані найменування і адресу одержувача в повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1447/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2026

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

С.А. Гончаров