Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №911/2362/16 (911/2421/23) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Справа№ 911/2362/16 (911/2421/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

арбітражного керуючого Різника О.Ю.,

представника Міністерства охорони здоров`я України - Дяк Ю.М.,

представника ОСОБА_18. - адвоката Сергієнка Н.О.,

представника ОСОБА_1 , ОСОБА_19., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Федькова О.О.,

представника ОСОБА_6 - адвоката Яценко Є.О.,

представника ОСОБА_7 , - адвоката Бронової Ю.Г.,

представника ОСОБА_8 - адвоката Бутка Д.Г.,

представника ОСОБА_9 - адвоката Куликова О.А.,

представника ОСОБА_10 - адвоката Макієнко С.О.,

ОСОБА_15.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 18.06.2025 (суддя Лопатін А.В.)

у справі №911/2362/16 (911/2421/23)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича

до 1. громадянки України ОСОБА_8 ,

2. громадянина України ОСОБА_9 ,

3. громадянина України ОСОБА_11 ,

4. громадянки України ОСОБА_7 ,

5. громадянки України ОСОБА_13 ,

6. громадянки України ОСОБА_14 ,

7. громадянки України ОСОБА_15 ,

8. громадянки України ОСОБА_3 ,

9. громадянки України ОСОБА_16 ,

10. громадянки України ОСОБА_4 ,

11. громадянина України ОСОБА_6 ,

12. громадянина України ОСОБА_2 ,

13. громадянки України ОСОБА_10 ,

14. громадянки України ОСОБА_17 ,

15. громадянина України ОСОБА_18 ,

16. громадянина України ОСОБА_5 ,

17. громадянки України ОСОБА_19 ,

18. громадянки України ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні заявника - Міністерство охорони здоров`я України,

Київська обласна прокуратура,

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД",

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2362/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ-Груп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД", провадження у якій порушено ухвалою від 08.09.2016.

Відповідно до постанови Господарського суду Київської області від 08.02.2017 до боржника застосовано ліквідаційну процедуру у зв`язку з визнанням банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2021 призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Різника О.Ю.

У серпні 2023 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник Олександр Юрійович звернувся із заявою про покладення на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства у сумі 85955941,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №911/2362/16 (911/2421/23) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійович про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД".

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, 06 листопада 2025 року ліквідатор боржника звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 18.06.2024, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву, із урахуванням уточнень, ліквідатора ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства та про стягнення коштів із відповідачів, судові витрати покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2025 прийнята з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Суд першої інстанції безпідставно звузив зміст ч. 2 ст. 61 КУзПБ, обмеживши коло осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність, виключно посадовими особами самого боржника (ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД"). Апелянт наполягає, що до такої відповідальності мають бути притягнуті й посадові особи МОЗ України, які мали вирішальний вплив на виведення бюджетних коштів.

Суд не надав належної правової оцінки зібраним ліквідатором доказам (матеріалам кримінального провадження, фінансовому аналізу Міністерства юстиції, довідці перевірки Державної фінансової інспекції). Ці документи, на думку апелянта, підтверджують прямий зв`язок між діями/бездіяльністю відповідачів та доведенням товариства до банкрутства.

Посадові особи боржника та МОЗ України спільно вчиняли дії щодо перерахування 100% авансових платежів за державні кошти у 2014 році за відсутності обґрунтованого рішення розпорядника коштів. Отримані від МОЗ України кошти були умисно виведені на рахунки іноземних компаній-нерезидентів (які згодом припинили діяльність), без реальної мети імпортувати чи постачати медичні товари.

Вже на кінець 2014 року чисті активи підприємства мали від`ємне значення. Попри очевидну неплатоспроможність та наявність заборгованості перед іншими контрагентами й податковими органами, керівництво боржника не вживало заходів для фінансового оздоровлення, а навпаки - укладало додаткові угоди на збільшення обсягів поставок та ігнорувало обов`язок із погашення боргів, що призвело до формування незадоволених кредиторських вимог у розмірі 85 955 941,55 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2362/16 (911/2421/23) за апеляційною скаргою ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД", розгляд справи призначено на 09.12.2025.

ОСОБА_8 подала відзив, у якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі; витребувати у арбітражного керуючого відомості щодо особи, у якої знаходяться оригінали статуту ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД», затвердженого Загальними Зборами Учасників ТОВ «Вектор фарма», протокол № 28/04/15 від 28.04.2015 та протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Вектор фарма» № 28/04/15 від 28.04.2015, та витребувати оригінали зазначених документів від особи, у якої вони знаходяться для огляду у судовому засіданні з метою перевірки їх достовірності та вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У відзиві відповідач наголошує, що ніколи не була представником компанії «Фіоліс трейд ЛТД» (Великобританія), не має відношення до її створення чи діяльності та свідомо не підписувала жодних статутних чи реєстраційних документів. Про факт використання її даних третіми особами для реєстрації іноземної компанії з метою заволодіння державними коштами їй стало відомо лише 25.10.2016 під час допиту як свідка у кримінальному провадженні № 12015100000000532 (щодо підозри ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України). Адреса, зазначена у витязі з ЄДР (АДРЕСА_2), не має до ОСОБА_8 жодного відношення. Ліквідатором не надано жодного належного доказу її реальної участі в управлінні компанією.

Відповідач зазначає, що субсидіарна відповідальність є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, застосування якого потребує обов`язкового доведення ліквідатором повного складу господарського правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона, зокрема вина особи у доведенні до банкрутства). У діях ОСОБА_8 такий склад повністю відсутній, оскільки вона не мала статусу суб`єкта (не була реальним керівником чи засновником і не мала права давати обов`язкові вказівки).

Перебіг позовної давності (яка є загальною і становить 3 роки) розпочався з моменту ухвалення судом постанови про визнання ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури - 08.02.2017. Саме з цієї дати ліквідатор міг і повинен був довідатися про ознаки доведення до банкрутства та коло пов`язаних осіб.

Ліквідатор звернувся із заявою про покладення субсидіарної відповідальності лише 07.08.2023, тобто зі спливом більш ніж 6 років (значний пропуск трирічного строку). Будь-яких клопотань чи доказів поважності причин пропуску строку ліквідатор суду не надав. На підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності як самостійну підставу для відмови у задоволенні заяви.

Надані ліквідатором копії Статуту ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» та Протоколу загальних зборів № 28/04/15 від 28.04.2015 р. є «копіями з копій», вилучених із матеріалів кримінальної справи № 757/21712/17-к. Ліквідатор не вказав, де знаходяться оригінали, що викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності (ст. 78, 91 ГПК України).

Відповідач просить суд витребувати у арбітражного керуючого відомості про місцезнаходження оригіналів зазначених Статуту та Протоколу від 28.04.2015, витребувати їх для огляду в судовому засіданні та вирішити питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи для перевірки підпису ОСОБА_8 .

Відзив також подано адвокатом Федьковим Олексієм Олександровичем - представником групи відповідачів (колишніх членів Комітету з конкурсних торгів МОЗ України): ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 .

Відповідачі категорично заперечують проти доводів апеляційної скарги ліквідатора ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД», вважають оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 законною та обґрунтованою, а заяву про субсидіарну відповідальність - безпідставною.

Відповідачі наголошують, що оцінка майбутніх господарських ризиків невиконання контрактів чи моніторинг фінансового стану учасників поза межами визначених процедур не належали до законодавчих повноважень Комітету з конкурсних торгів МОЗ України. Закон не надавав членам комітету права давати обов`язкові вказівки учасникам закупівлі (боржнику).

На момент проведення скорочених торгів у листопаді-грудні 2014 року, комітет здійснював аналіз фінансової спроможності ТОВ «Вектор фарма» (ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД») виключно на підставі офіційних звітів за попередні періоди, які повністю відповідали вимогам тендерної документації. Негативні показники чи від`ємні чисті активи боржника сформувалися лише наприкінці 2014 року та були відображені у звітності вже у 2015 році, тому члени комітету фізично не могли знати про них під час тендеру.

Ліквідатор не обґрунтував і не надав жодних доказів того, яким саме чином рішення членів тендерного комітету щодо визначення переможця торгів призвели чи могли призвести до погіршення фінансового стану боржника, втрати ним активів та подальшого банкрутства.

Представник відповідачів зазначає, що ліквідатор безпідставно стверджує про «безнадійність» дебіторської заборгованості підприємства, при цьому сам не вчиняв жодних реальних дій щодо її стягнення, відновлення первинної документації боржника чи її глибокого аналізу. Спроба ліквідатора виправдати відсутність первинних документів посиланнями лише на виписки банку порушує принципи допустимості доказів (ст. 77 ГПК України).

У заяві ліквідатора жодним чином не аргументовано конкретний ступінь вини кожного з відповідачів та не визначено розподіл чи неподільність нібито завданої ними шкоди поряд із іншими 18 співвідповідачами у цій справі.

Визначальні для справи документи (протоколи конкурсних торгів, договори закупівлі тощо) долучені ліквідатором у копіях, які виготовлялися не з оригіналів, а з матеріалів кримінального провадження № 757/21712/17-к. Місцезнаходження оригіналів арбітражним керуючим не вказано.

У судовому засіданні 24.01.2024 в суді першої інстанції було встановлено, що документи тендерних торгів, надані ліквідатором до матеріалів справи, не є тотожними з копіями аналогічних документів, які наявні у інших учасників процесу, що викликає обґрунтований сумнів у їхній достовірності (ст. 78 ГПК України).

Відзив було подано адвокатом Макієнко Світланою Олегівною в інтересах відповідача - ОСОБА_10 . Відповідач вважає ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу ліквідатора - безпідставною, просить апеляційну скаргу ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 18.06.2025 - без змін.

ОСОБА_10 була введена до складу Комітету з конкурсних торгів МОЗ України лише тимчасово - на період з 15 по 28 грудня 2014 року. Цей період розпочався вже після того, як господарські договори із ТОВ «Вектор фарма» були укладені. На звітах про результати торгів та погодженнях умов договорів підписи ОСОБА_10 відсутні, оскільки зазначені документи підписувалися виключно головою комітету. Відповідно, вона фізично не мала можливості впливати на обрання переможця чи умови контрактів. Матеріали органів ДФС та кримінальної справи не містять жодних доказів її причетності до фінансових операцій чи банкрутства боржника. Крім того, вирок суду від 2019 року підтвердив відсутність фактів розкрадання коштів у цих процедурах.

Компетенція Комітету з конкурсних торгів МОЗ України чітко обмежувалася Законом України «Про здійснення державних закупівель» (організація процедури та перевірка повноти поданих документів). Комітет не мав юридичного права та повноважень оцінювати фінансові ризики, майбутню здатність учасників виконувати договори або диктувати підприємствам умови господарської діяльності. ОСОБА_10 жодним чином не входила до складу органів управління, засновників чи представників ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» (ТОВ «Вектор фарма»). Вона не мала жодних правових чи фактичних важелів, щоб давати боржнику обов`язкові до виконання вказівки чи розпоряджатися його майном.

Відповідач зазначає, що для застосування субсидіарної відповідальності за ст. 61 КУзПБ ліквідатор зобов`язаний довести повний склад цивільного правопорушення, зокрема: конкретні винні дії (умисел чи грубу недбалість) та прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями особи та настанням неплатоспроможності. Заява та апеляційна скарга ліквідатора ґрунтуються виключно на припущеннях про безтоварність операцій чи штучне створення компаній. До матеріалів справи не долучено жодного первинного бухгалтерського документа, платіжного доручення чи договору, які б підтверджували факт та економічний зміст неправомірного виведення грошових коштів саме за участю відповідача.

Відзив було подано адвокатом Сергієнко Ніною Олександрівною в інтересах відповідача - ОСОБА_18 . Відповідач повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги ліквідатора, вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 18.06.2025 законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіоліс трейд ЛТД» - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2362/16 (911/2421/23) - без змін.

ОСОБА_18 ніколи не був засновником, учасником, акціонером чи керівником (директором, членом органів управління) ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД». Як посадова особа міністерства, відповідач жодним чином не входив до органів управління боржника та не мав жодної юридичної чи фактичної можливості давати обов`язкові для підприємства вказівки, визначати його волю в господарських відносинах чи розпоряджатися майном. Суд першої інстанції правомірно встановив, що матеріали справи не містять доказів участі осіб, які входили до структур чи комітетів МОЗ, в управлінні або прийнятті внутрішніх господарських рішень банкрута.

ОСОБА_18 повністю відсутній у наданому МОЗ переліку осіб, які мали вирішальний вплив на визначення постачальника за державні кошти. Його прізвище також відсутнє в довідках перевірок Державної фінансової інспекції в м. Києві та матеріалах кримінальних проваджень щодо розкрадання бюджетних коштів чи зловживань директора ОСОБА_9 . Ліквідатор включив ОСОБА_18 до складу відповідачів виключно через факт перебування останнього на посаді заступника Міністра охорони здоров`я України. Відповідач наголошує, що ліквідатор намагається покласти субсидіарну відповідальність не на конкретну особу, а на державну посаду, що прямо суперечить засадам індивідуального цивільно-правового характеру даної відповідальності.

Єдиною фактичною підставою для притягнення відповідача до справи ліквідатор визначив підписання ним з боку МОЗ України Додаткової угоди № 3 від 28.09.2015 до основного договору закупівлі. Проте ця угода не збільшувала, а навпаки - зменшувала суму основного договору на 2 250 грн. Відповідно до Положення МОЗ України, зазначена додаткова угода укладалася відповідачем не особисто на власний розсуд, а в межах чітких посадових функцій після її обов`язкового візування та погодження профільними структурними підрозділами міністерства, що підтверджується підписами на звороті документа.

Доводи ліквідатора мають суто декларативний характер. У заяві не обґрунтовано і не підтверджено жодними доказами прямий причинно-наслідковий зв`язок між підписанням додаткової угоди про зменшення суми на 2 250 грн та настанням неплатоспроможності товариства, втратою ним активів чи формуванням кредиторського боргу на суму понад 85 млн грн.

Звіт про фінансово-господарський стан боржника, на який посилається позивач, у сукупності з іншими матеріалами не містить жодних висновків щодо вини чи протиправного впливу ОСОБА_18 на фінансовий стан підприємства.

Відзив подано адвокатом Куликовим Олександром Андрійовичем в інтересах відповідача - колишнього директора ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» (ТОВ «Вектор фарма») ОСОБА_9 . Відповідач вважає ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 законною, обґрунтованою та такою, що повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ліквідатора - безпідставною, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 залишити без змін.

Відповідач наголошує, що керівництво боржника в особі ОСОБА_9. не вчиняло дій, спрямованих на штучне доведення підприємства до неплатоспроможності. Навпаки, надані документи підтверджують, що директор здійснював активні управлінські кроки задля недопущення фінансового колапсу: своєчасно інформував виконавчі органи про виникнення ризиків, ініціював заходи з оптимізації фінансово-господарської діяльності товариства та намагався врегулювати розрахунки.

Погіршення фінансового стану підприємства та формування заборгованості перед кредиторами (зокрема МОЗ України) було зумовлене об`єктивними макроекономічними факторами, валютними коливаннями та невиконанням зобов`язань з боку іноземних контрагентів-нерезидентів, а не умисними діями директора.

Ліквідатор у заяві не довів і не надав належних та допустимих доказів того, що саме управлінські рішення ОСОБА_9 у межах його посадових повноважень призвели до критичного погіршення фінансового стану, втрати активів та відкриття ліквідаційної процедури.

Твердження ліквідатора про умисне виведення коштів на рахунки нерезидентів та штучний характер заборгованості ґрунтуються виключно на припущеннях та матеріалах кримінального провадження, де на момент розгляду справи відсутній обвинувальний вирок суду, який би набрав законної сили щодо ОСОБА_9

ОСОБА_9. наполягає на застосуванні судом наслідків спливу позовної давності. Строк для подання заяви про субсидіарну відповідальність розпочався з моменту визнання товариства банкрутом (08.02.2017), тоді як ліквідатор звернувся до суду лише 07.08.2023, пропустивши загальний трирічний строк (ст. 257, 267 ЦК України) без поважних причин.

Відзив подано також адвокатом Броновою Юлією Георгіївною в інтересах відповідача - ОСОБА_7 (до зміни прізвища - ОСОБА_7 ). Відповідач вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 законною, обґрунтованою та прийнятою з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ліквідатора - безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2362/16 (911/2421/23) - без змін. У разі якщо суд дійде висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню - застосувати строк позовної давності.

Ліквідатор стверджує, що ОСОБА_7 діяла за довіреністю як представник засновника боржника - компанії «Керімар Трейд ЛЛПі» (Великобританія). Проте відповідач наголошує, що ніколи не була представником цієї компанії, не діяла від її імені, жодних правочинів не вчиняла та довіреностей не отримувала.

До матеріалів заяви ліквідатора не долучено оригіналу чи належної копії довіреності, на підставі якої нібито діяла ОСОБА_7 , що унеможливлює встановлення обсягу та меж її повноважень.

Відповідач не була присутня на загальних зборах учасників ТОВ «Вектор фарма» 13.11.2014, не голосувала за участь товариства у закупівлях медичних препаратів для МОЗ України та не підписувала відповідний протокол загальних зборів. Про факт використання її даних невідомими особами та фальсифікацію підписів на документах пов`язаних фірм (ТОВ «Вектор фарма» та «Керімар Трейд ЛЛПі») ОСОБА_7 дізналася лише після її виклику як свідка на допит Генеральною прокуратурою України в межах кримінального провадження № 12015100000000532. Відповідач ніколи не була і не є керівником, учасником, акціонером чи пов`язаною особою боржника, а тому не може виступати суб`єктом субсидіарної відповідальності за ст. 61 КУзПБ.

Позиція ліквідатора позбавлена логічного та правового обґрунтування. Навіть за умовного припущення про участь у зборах, у заяві повністю відсутній і не доведений прямий причинно-наслідковий зв`язок між голосуванням за участь компанії у законних державних тендерах МОЗ України наприкінці 2014 року та наступним настанням неплатоспроможності товариства, доведенням його до банкрутства чи виведенням активів.

На підставі ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Перебіг загального трирічного строку для ліквідатора розпочався з дати визнання ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» банкрутом - 08.02.2017. Строк повністю сплив 08.02.2020, тоді як ліквідатор звернувся до суду лише 07.08.2023. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог, якщо суд визнає їх обґрунтованими.

Повідомлено також, що відповідач користується професійною правничою допомогою адвоката Бронової Ю.Г. Орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції становить 16 500 грн. Докази їх понесення будуть надані суду у встановлений процесуальний строк.

Відзив подано адвокатом Яценком Євгеном Олександровичем в інтересах відповідача - ОСОБА_6 (на час спірних правовідносин - заступника начальника Управління - начальника відділу правового забезпечення Юридичного управління МОЗ України, члена Комітету з конкурсних торгів МОЗ України).

Відповідач вважає ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 законною, обґрунтованою та такою, що прийнята за правильної оцінки обставин справи, а апеляційну скаргу ліквідатора - безпідставною, просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича без задоволення.

ОСОБА_6 ніколи не мав корпоративних, розпорядчих чи будь-яких інших формалізованих зв`язків із ТОВ «Вектор фарма» та його керівництвом чи засновниками. Він не міг формувати або визначати волю приватного підприємства. Спираючись на постанови ВС у справах № 910/17743/18 та № 917/257/19, відповідач наголошує, що суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути лише особа, яка отримала істотну майнову чи немайнову вигоду внаслідок неправомірних дій засновників/керівників боржника. Ліквідатором не надано жодного доказу отримання ОСОБА_6 будь-яких активів чи вигоди від укладених міністерством договорів.

Участь ОСОБА_6 у Комітеті з конкурсних торгів здійснювалася на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та наказів МОЗ (№ 650, № 603, № 718) і входила до його безпосередніх посадових обов`язків як юриста. Відповідно до внутрішнього Положення про порядок укладення договорів у МОЗ України (наказ № 367 від 18.05.2012), проекти контрактів проходили обов`язкове послідовне візування 10 різними посадовими особами та службами (фінансовою, бухгалтерською, антикорупційною тощо). Юридична служба візувала документи виключно на предмет відповідності тендерній документації та вимогам закону щодо форми правочину.

Остаточне рішення та безпосереднє підписання договорів із ТОВ «Вектор фарма» від імені МОЗ України здійснював уповноважений заступник Міністра охорони здоров`я ОСОБА_5 (згідно з наказом МОЗ № 714). Дії ОСОБА_6 носили консультативно-дорадчий характер і самостійно не зумовлювали укладення угод.

Ліквідатор звинувачує членів тендерного комітету МОЗ у завданні шкоди через включення до договорів умови про 100% передоплату. Відповідач зазначає, що на той момент діяла постанова КМУ № 117 від 23.04.2014, яка прямо дозволяла розпорядникам бюджетних коштів передбачати попередню оплату на строк до 3 місяців у разі закупівлі лікарських засобів і медичного обладнання. Умови контрактів повністю відповідали чинному законодавству.

Власне укладення договорів з МОЗ принесло ТОВ «Вектор фарма» колосальний фінансовий ресурс і не могло спричинити кризову ситуацію. Як встановив сам ліквідатор після аналізу виписок, фінансовий колапс стався через те, що керівництво приватного підприємства умисно перерахувало отримані від МОЗ грошові кошти (понад 100 млн грн) на рахунки новостворених іноземних компаній-нерезидентів (KERIMAR TRADE LLP, FIOLIS TRADE LTD та інших), які згодом були ліквідовані. Окрім того, ухвалами Печерського районного суду м. Києва (зокрема у справі № 757/26348/17-к) встановлено, що службові особи ТОВ «Вектор фарма» з метою привласнення розміщували ці кошти на депозитах у ПАТ «КБ «Преміум». Службовці МОЗ жодного впливу на ці внутрішні процеси виведення капіталу приватного підприємства не мали й не могли мати.

Ліквідатор не довів жодного зв`язку членів тендерного комітету МОЗ із ТОВ «Вектор фарма», їхньої обізнаності з намірами керівництва компанії привласнити гроші, або їхньої участі у виведенні коштів за кордон чи на депозити. Це повністю виключає існування об`єктивної сторони правопорушення.

На підставі ст. 256, 267 ЦК України відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Перебіг загального трирічного строку для ліквідатора розпочався з дати визнання ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» банкрутом - 08.02.2017 (постанова Господарського суду Київської області). Крайньою датою для подання заяви про субсидіарну відповідальність було 10.02.2020. Ліквідатор звернувся до суду із заявою лише 01.08.2023, тобто з очевидним і значним пропуском позовної давності. Відповідно до правових позицій Верховного Суду (справи № 10/5026/995/2012 та № 34/5005/4591/2012), сам по собі факт відкриття ліквідаційної процедури чи зміни арбітражних керуючих не є поважною причиною для поновлення цього строку. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог.

Відзив також було подано відповідачем ОСОБА_15 , яка вважає ухвалу суду першої інстанції законною, а вимоги ліквідатора безпідставними, просить залишити рішення Господарського суду Київської області, викладене в ухвалі від 18.06.2025, без змін.

Згідно зі ст. 61 КУзПБ, субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства може покладатися на засновників, керівників або інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки або визначати його дії. Відповідач як працівник МОЗ була представником контролюючого держоргану та контрагента, але жодним чином не впливала на внутрішнє управління чи фінансово-господарську діяльність самого підприємства-боржника.

Ліквідатор зазначає період листопад-грудень 2014 року, коли приймалися ключові рішення тендерного комітету щодо ТОВ «Вектор фарма». Проте, відповідно до трудової книжки та наказів, ОСОБА_15 займала посаду директора департаменту МОЗ лише дуже короткий проміжок часу - з 14.10.2014 по 23.10.2014. У листопаді та грудні 2014 року вона вже не працювала в МОЗ і не брала участі у засіданнях комітету конкурсних торгів. Заявник не надав суду жодного документа чи протоколу засідань тендерного комітету, де містився б особистий підпис ОСОБА_15 щодо вибору ТОВ «Вектор фарма» переможцем.

Відповідно до висновків Міністерства юстиції України, причиною банкрутства стало саме невиконання самим ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» («Вектор фарма») своїх зобов`язань за договорами, а не процедура укладання чи оплати цих договорів з боку МОЗ.

За фактом виведення коштів МОЗ на користь ТОВ «Вектор фарма» Деснянським райсудом м. Києва у 2019 році було винесено вирок щодо директора підприємства ОСОБА_9 . У матеріалах цього кримінального провадження ОСОБА_15 взагалі не згадується, жодних обвинувачень їй не висувалося.

ОСОБА_9 подав письмові пояснення, у яких спростовує ключові доводи ліквідатора про умисне виведення коштів на нерезидентів та свідоме доведення ТОВ «Вектор фарма» до банкрутства.

ОСОБА_9 доводить, що закупівля ліків у нерезидентів не була штучною чи разовою схемою. Посилаючись на офіційну відповідь МОЗ України від 08.12.2016, він вказує на успішну багаторічну історію співпраці:

2012 рік: укладено та повністю виконано 10 договорів на суму 121,4 млн грн (на умовах післяплати);

2013 рік: укладено та повністю виконано 27 договорів на суму 162,8 млн грн (на умовах післяплати);

2014 рік: укладено 16 договорів на суму 214,3 млн грн, які виконано на 75% (на суму 160,6 млн грн).

Сукупний обсяг успішно виконаних компанією зобов`язань перед МОЗ за 2012-2014 роки перевищив 440 млн грн, а контракти з іноземними партнерами склали понад 35 млн доларів США.

Рух медикаментів через кордон і їх реальне надходження підтверджено Державною митною службою України у матеріалах кримінального провадження № 42017000000000062. Кошти нерезидентам перераховувалися у суворій відповідності до вартості замовленого товару.

ОСОБА_9 наводить розрахунок: після укладення договорів у 2014 році курс долара США стрімко зріс більш ніж на 41%. Без коригування специфікацій та цін договорів дефіцит виконання зобов`язань за закупками фармацевтичної продукції (яка вся була імпортною) об`єктивно становив 65% і більше.

ОСОБА_9 пояснює, що розміщення частини авансових коштів МОЗ на депозитному рахунку під час новорічних свят було вимушеним і виправданим кроком. Через відсутність повного пакета документів від нерезидентів компанія не могла оперативно купити валюту за правилами НБУ. Депозит мав на меті згенерувати додатковий прибуток для часткового покриття негативної курсової різниці та збереження ліквідності. Кошти при цьому залишалися всередині компанії й не виводилися.

Директор звертає увагу суду на те, що 16.02.2015 постановою КМУ № 63 було раптово запроваджено додатковий імпортний збір у розмірі 10% від митної вартості товарів, що створило непередбачуване фінансове навантаження, яке неможливо було прорахувати під час тендеру.

ОСОБА_9 зазначає, що частина ліків реально надійшла в Україну, але державні підприємства МОЗ (ДП «Укрмедпостач», ДУО «Політехмед» та ДП «Укрвакцина») відмовилися її приймати. За контрактами строк придатності мав бути не менше 80%. Фактично прибув товар зі строком від 67% до 75%. Лише після тривалих переговорів частину ліків зі строком 78% було прийнято через дисконт (зменшення ціни). Це свідчить про те, що операції були реальними, а невиконання зобов`язань зумовлено об`єктивною специфікою фармринку у кризовий період, а не саботажем директора.

Кримінальне провадження було відкрито задовго до закінчення строків поставок за договорами. Обшуки, арешти рахунків та вилучення документів силовиками повністю заблокували можливість ведення зовнішньоекономічної діяльності та купівлі валюти.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12.09.2019 (справа № 757/21712/17-к) трактується ліквідатором викривлено. Так, ОСОБА_9 наголошує, що його засуджено за ст. 367 КК України (службова недбалість), яка характеризується виключно необережною формою вини.

Слідство офіційно встановило повну відсутність будь-якої особистої вигоди чи перерахування коштів на рахунки директора чи пов`язаних із ним осіб. Оскільки необережність за визначенням виключає цілеспрямований умисел на заподіяння шкоди, кримінальний вирок де-юре спростовує можливість притягнення до субсидіарної відповідальності за умисне доведення до банкрутства за ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

ОСОБА_9 зазначає про суперечність Висновку Міністерства юстиції України, на який спирається апелянт. Документ містить взаємовиключні тези: констатуючи «навмисне погіршення стану», він водночас зазначає «відсутність ознак приховування банкрутства». Директор зауважує, якби підприємство мало ознаки неплатоспроможності наприкінці 2014 року, державний замовник (МОЗ) ніколи б не допустив його до тендеру та не перерахував би аванси. Сам факт укладення угод свідчить про повну фінансову спроможність компанії на той момент. Крім того, висновок готувався односторонньо - виключно на основі довідок ліквідатора, без запиту позиції керівників.

На дату укладення Додаткової угоди № 3 від 28.09.2015 (яку ліквідатор трактує як нарощування боргу перед МОЗ) ОСОБА_9 вже 5 місяців не працював у компанії (звільнений 28.04.2015). Усі ці рішення приймав новий директор ОСОБА_11 та нові бенефіціари, які також перейменували фірму в ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД».

Станом на вересень 2015 року компанія мала на рахунках 18 млн грн, що дозволяло повністю закрити борг перед ініціюючим кредитором (ТОВ «Сат-Груп»), однак новий менеджмент свідомо цього не зробив, довівши справу до суду без участі ОСОБА_9 .

В судовому засіданні 09.12.2025, 10.02.2026, 31.03.2026, 19.05.2026 була оголошена перерва відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.06.2026 судом проголошено скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, всебічно дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2016 за заявою ТОВ "Сат-Груп" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" (попереднє найменування - ТОВ "Вектор фарма", введено процедуру розпорядження майном.

Постановою від 08.02.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В.

В подальшому, ухвалою від 06.10.2021 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича.

До реєстру вимог кредиторів включені визнані господарським судом грошові вимоги наступних конкурсних кредиторів:

Міністерства охорони здоров`я України в розмірі 83415187,47 грн;

Головного управління ДПС у Київській області в розмірі 868764,78 грн;

ПАТ "Украгролізинг" в розмірі 106697,20 грн;

ініціюючого кредитора ТОВ Сат-Груп" в розмірі 1565292,10 грн.

В ліквідаційній процедурі ліквідатором встановлено відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів, вимоги кредиторів в ліквідаційній процедурі не задоволені.

Міністерством юстиції України зроблено висновок про те, що основною причиною банкрутства ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» є невиконання останнім взятих на себе зобов`язань з поставки фармацевтичної продукції перед МОЗ Україна за договорами про закупівлю товарів за державні кошти, що були укладені у 2014 році.

У серпні 2023 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник Олександр Юрійович звернувся із заявою про покладення на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства у сумі 85955941,55 грн.

Оскарженою ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2362/16 (911/2421/23) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійович про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД".

Висновки суду про відсутність підстав для притягнення винних у доведенні боржника до банкрутства ґрунтуються на тому, що ліквідатор відповідно до ст. 61 КУзПБ зобов`язаний довести наявність усіх елементів цивільно-правового делікту: факту дії/бездіяльності, вини конкретних осіб та прямого причинно-наслідкового зв`язку між їхньою поведінкою і настанням неплатоспроможності. Подана ліквідатором заява не містить належних і допустимих доказів того, що дії або бездіяльність визначених ним відповідачів могли призвести до фінансового колапсу підприємства та його подальшого банкрутства.

Суд першої інстанції вважав, що матеріали справи свідчать про ведення звичайної господарської діяльності (укладення угод, отримання авансів, поточні розрахунки) без прихованого умислу на заподіяння шкоди компанії чи виведення її активів зі сторони керівників товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Досліджені документи підтверджують, що директори вживали реальних заходів для недопущення банкрутства: інформували органи управління про ризики, намагалися оптимізувати діяльність, контролювали рух коштів та врегульовували борги перед контрагентами й державою з метою стабілізації стану підприємства.

Суд першої інстанції окремо вказав, що факт відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 (або навіть визнання ним вини в його межах) не є автоматичним доказом субсидіарної відповідальності. Правова оцінка дій у кримінальному процесі не є тотожною встановленню вини у господарському спорі та не підтверджує причинного зв`язку з банкрутством.

Суд визнав надані банківські виписки неналежними доказами, оскільки вони фіксують лише рух коштів по рахунках боржника, але не містять даних, які б дозволили однозначно встановити, що перекази здійснювалися саме на користь перелічених ліквідатором іноземних компаній-нерезидентів (KERIMAR TRADE LLP, FIOLIS TRADE LTD, MASEOR BUSINESS LLP та інших). Пояснення ліквідатора про створення компаній-«одноденок» під конкретні операції визнано судом виключно припущеннями, оскільки до матеріалів справи не було долучено жодних первинних бухгалтерських документів, договорів чи платіжних доручень із чітким зазначенням цих контрагентів.

Суд першої інстанції взяв до уваги послідовні пояснення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які заперечували будь-яку участь у створенні, управлінні чи операційній діяльності товариства, зазначивши, що дізналися про його існування лише від компетентних органів.

Наголошено на твердженнях вказаних осіб про те, що підписи у статутних та установчих документах боржника виконані сторонніми особами без їхнього відома та згоди (незаконне використання персональних даних). Ліквідатор не надав жодних доказів, які б спростували ці заяви та довели їхній реальний контроль над операційними рішеннями боржника.

Щодо групи відповідачів із числа службовців МОЗ України ( ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та інших), суд встановив, що вони не входили до складу органів управління боржника, не були його учасниками чи посадовими особами, а отже не мали жодних юридичних повноважень розпоряджатися майном товариства чи ухвалювати його господарські рішення. Їхня участь у роботі комітету мала виключно консультативно-дорадчий характер у межах процедур державних закупівель і була спрямована на забезпечення прозорості тендеру, що виключає наявність злого умислу щодо заподіяння шкоди приватному товариству. Твердження ліквідатора про можливе сприяння у невиконанні договорів належать до сфери кримінальної відповідальності та підлягають розгляду у відповідних провадженнях, а не в межах справи про банкрутство у розумінні КУзПБ.

Суд першої інстанції також вказав, що звіт за результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника, на якому наполягав ліквідатор, є лише допоміжним, оціночним документом і такий звіт має досліджуватися виключно у сукупності з іншими доказами й не може слугувати єдиною та самостійною підставою для покладення субсидіарної відповідальності на конкретних осіб.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього директора ОСОБА_9 помилковими, таким, що зроблені без з`ясування дійсних обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Одночасно слід погодитись із висновками суду про помилковість доводів ліквідатора про наявність вини, дій та бездіяльності у доведенні боржника до банкрутства і як наслідок притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 та ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України (чинний станом на час звернення ліквідатора із заявою) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті Господарського кодексу України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Аналогічні за замістом норми містив і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (Закон про банкрутство), а саме частина 5 статті 41, який був чинний станом на дату порушення даної справи про банкрутство.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

За правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України).

Отже, правовий аналіз абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами судових процедур банкрутства був сформований пасив (заборгованість) боржника та зафіксований у реєстрі вимог кредиторів у розмірі 85955941,55 грн.

Така заборгованість сформувалась до відкриття провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2016 за заявою ТОВ "Сат-Груп". Розмір грошових вимог ініціюючого кредитора склав 1565292,10 грн. Також, реєстр вимог кредиторів містить грошові вимоги наступних кредиторів: Міністерства охорони здоров`я України в розмірі 83415187,47 грн; Головного управління ДПС у Київській області в розмірі 868764,78 грн; ПАТ "Украгролізинг" в розмірі 106697,20 грн; ініціюючого кредитора ТОВ Сат-Груп" в розмірі 1565292,10 грн.

В ліквідаційній процедурі ліквідатором встановлено відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів, вимоги кредиторів в ліквідаційній процедурі не задоволені.

Міністерством юстиції України складено висновок про те, що основною причиною банкрутства ТОВ «Фіоліс тТрейд ЛТД» є невиконання останнім взятих на себе зобов`язань з поставки фармацевтичної продукції перед МОЗ Україна за договорами про закупівлю товарів за державні кошти, що були укладені у жовтні-грудні 2014 року.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено дослідженими судовими рішеннями, у жовтні-грудні 2014 року ТОВ «Вектор фарма» (у подальшому перейменоване в ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД») за результатами відкритих конкурсних торгів було визнано переможцем на закупівлю медикаментів за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії».

11.12.2014 між МОЗ України та ТОВ «Вектор фарма» в особі директора ОСОБА_9 укладено Договір № 237/21-24 на поставку антиретровірусних препаратів загальною вартістю 52 648 806,60 грн. На виконання Додаткової угоди № 1 від 19.12.2014 Міністерство відповідно до платіжного доручення № 7848 від 19.12.2014 здійснило 100% попередню оплату, перерахувавши на розрахунковий рахунок боржника в ПАТ «КБ «Преміум» вказану суму коштів, які мали цільове призначення.

Боржник поставив продукцію частково на суму 10,6 млн грн 31.07.2015 та 12.08.2015, а решту попередньої оплати не повернув.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2016 у справі № 911/1038/16 присуджено до стягнення з боржника на користь МОЗ України борг з попередньої оплати в сумі 42091884,60 грн, 8158374,38 грн пені, 3650025,74 грн штрафу.

Окрім того, отримавши від МОЗ України попередню оплату за іншими договорами, які укладені наприкінці 2014 року, боржник частково виконав зобов`язання з поставки продукції, у зв`язку з чим виникла заборгованість з повернення попередньої оплати, сплати штрафних санкцій. Така заборгованість заявлена МОЗ України як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство та визнана ухвалою попереднього засідання від 18.01.2017 в загальній сумі 83415187,47 грн.

Разом з тим, у період укладання державних контрактів, а саме з 02.11.2011 по 28.04.2015 директором боржника був ОСОБА_9 , у період часткового виконання зобов`язань з поставки продукції директором боржника також був з 29.04.2015 по 11.12.2015 - ОСОБА_11 , а з 11.12.2015 - Соколов Олександр Борисович.

Генеральною прокуратурою України проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100000000532, порушеного 15.06.2015 за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В якості обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42017000000000062, яке було виділене із кримінального провадження № 12015100000000532 від 15.06.2015, було притягнуто ОСОБА_9

12 вересня 2019 року у кримінальній справі № 757/21712/17-к Деснянським районним судом м. Києва був ухвалений вирок щодо підсудного ОСОБА_9 , якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, із призначенням йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, зі сплатою штрафу у розмірі трьохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн.).

Вироком у кримінальній справі № 757/21712/17-к від 12 вересня 2019 року встановлені наступні обставини.

ОСОБА_9 вчинив службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

Так, рішенням загальних зборів учасника ТОВ "Вектор фарма" № 01/11-11 від 01.11.2011 ОСОБА_9 призначено на посаду директора ТОВ "Вектор фарма" та після чергової зміни учасника вказаного товариства рішенням загальних зборів учасника ТОВ "Вектор фарма" № 13/11/13 від 13.11.2013 ОСОБА_9 залишено на посаді директора цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до Статуту ТОВ "Вектор фарма" (ідентифікаційний код 36176867, юридична адреса: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50-Б, літера В, офіс № 37), в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасника ТОВ "Вектор фарма" № 13/11/13 від 13.11.2013, його виконавчим органом є директор, який, будучи посадовою особою Товариства, згідно пункту 9.6 Статуту здійснює управління його поточною діяльністю та згідно пункту 9.6.4 Статуту має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, укладати угоди та чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки товариства в установах банків, видавати Правила внутрішнього трудового розпорядку, приймати та звільняти працівників, вирішувати інші питання в межах прав, наданих йому Загальними зборами учасника.

Згідно наданих повноважень, ОСОБА_9 , працюючи на посаді директора ТОВ "Вектор фарма", постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим відповідно до частини 3 статті 18 КК України був службовою особою.

Протягом листопада-грудня 2014 р. службовими особами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) проведено скорочену процедуру відкритих конкурсних торгів з державної закупівлі за бюджетною програмою КПВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків та дітей" ліків (антиретровірусних препаратів - 7 лотів), під час яких 03.12.2014 р. прийнято рішення про визнання переможцем та акцептовано пропозиції конкурсних торгів ТОВ "Вектор фарма" за лотами № 3 (таблетки Вірокомб, 13191240 одиниць вартістю 32978100 грн.), № 4 (таблетки Віролам, 5827020 одиниць вартістою 4137184,20 грн.) та № 6 (таблетки Ефервен, 6115560 одиниць вартістю 15553522,40 грн.).

Фінансування державної закупівлі здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету України (далі - державні кошти), головним розпорядником яких було МОЗ України.

За результатами проведення вказаних конкурсних торгів, МОЗ України в особі заступника Міністра охорони здоров"я України ОСОБА_5 та ТОВ "Вектор фарма" в особі директора ОСОБА_9. уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 237/21-24 від 11.12.2014 (далі - Договір № 237/21-24 від 11.12.2014), відповідно до якого ТОВ "Вектор фарма" зобов`язалось у грудні 2014 р. здійснити постачання на склад уповноваженого підприємства МОЗ України товару - ліків (антиретровірусних препаратів) Вірокомб, Віролам та Ефервен загальною вартістю 52648806,60 грн, а МОЗ України оплатити такий товар за рахунок коштів Державного бюджету України протягом семи робочих днів після його поставки.

19.12.2014 МОЗ України в особі заступника Міністра охорони здоров`я України ОСОБА_5. та ТОВ "Вектор фарма" в особі директора ОСОБА_9. укладено Додаткову угоду № 1, якою було внесено зміни до п. 4.3 Договору № 237/21-24 від 11.12.2014 в частині надання МОЗ України можливості здійснення попередньої оплати в розмірі до 100% від суми договору та прив`язки терміну поставки антиретровірусних препаратів до їх попередньої оплати і збільшення такого терміну поставки до 180 днів з дня попередньої оплати.

Після цього, на виконання умов даного Договору Міністерство через Державну казначейську службу України платіжним дорученням № 7848 від 19.12.2014 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Вектор Фарма" грошові кошти в розмірі 100% від ціни вказаного договору в сумі 52648806,60 грн для їх подальшого використання за Договором, а саме, для закупівлі та постачання антиретровірусних препаратів Вірокомб, Віролам та Ефервен.

ОСОБА_9 , маючи на меті виконати умови Договору, у зв`язку із закінченням календарного року, а також у зв`язку із значним коливанням курсу гривні до долара США, 23.12.2014, точного часу не встановлено, уклав від імені ТОВ "Вектор фарма" з ПАТ "КБ "Преміум" договори вкладу (депозиту) № 229-Ю-ПМ-1 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-2 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-З від 23.12.2014 та № 229-Ю-ПМ-4 від 23.12.2014 до Генерального договору банківського вкладу № 229-Ю-ГД від 26.07.2013, за якими здійснив перерахування на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "КБ "Преміум" наявних на рахунку ТОВ "Вектор фарма" № НОМЕР_2 в ПАТ "КБ "Преміум" грошових коштів в загальній сумі 115000000 грн.

Далі, ОСОБА_9 26.01.2015 та 27.01.2015 достроково розірвав укладені договори вкладу (депозиту) у ПАТ "КБ "Преміум" і на розрахунковий рахунок ТОВ "Вектор фарма" № 26000010109923 повернуто раніше отримані кошти за договорами вкладу (депозиту) № 229-Ю-ПМ-1 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-2 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-З від 23.12.2014 та № 229-Ю-ПМ-4 від 23.12.2014 до Генерального договору банківського вкладу № 229-Ю-ГД від 26.07.2013 в загальній сумі 115000000 грн.

Отримавши пакет документів, необхідний для придбання лікарських засобів за вказаним договором, ОСОБА_9 з 27.01.2015 по 28.04.2015 вчиняв дії на виконання договору, а саме, подав заяви на придбання валютних коштів у банківських установах, при цьому, відкрив розрахункові валютні рахунки у різних банківських установах.

Однак, директор ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_9 через неналежне виконання своїх обов`язків, валюту у встановлений законом строк не придбав, що потягло за собою невиконання Договору за № 237/21-24 від 11.12.2014.

Маючи можливість повернути невикористані кошти до державного бюджету, директор ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_9 даною можливістю не скористався та кошти до бюджету не повернув, а замість цього, розраховуючи на збільшення суми Договору з боку МОЗ, 22.01.2015, 03.03.2015 та 10.03.2015 звертався з офіційними листами до Міністерства з проханням укладення додаткової угоди до Договору з метою збільшити ціну за товар. Службовими особами Міністерства дані листи розглянуті та у збільшенні ціни за товар відмовлено, суму Договору не збільшено.

В подальшому, 28.04.2015 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_9 звільнено з посади директора та призначено на вказану посаду ОСОБА_11 .

Відповідно до додаткової угоди № 2, укладеної між Міністерством охорони здоров`я України та ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" в особі директора ОСОБА_11 , у зв`язку з державною реєстрацією зміни найменування ТОВ "Вектор фарма" на ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" внесено відповідні зміни до договору № 237/21-24 від 11.12.2014. Також додатковою угодою № 3, укладеною між Міністерством охорони здоров`я України в особі заступника міністра ОСОБА_18., та ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" в особі директора ОСОБА_11 , внесено зміни в частині умов виконання зазначеного договору (валюти, терміну, графіку поставки товару).

31.07.2015 та 12.08.2015 ТОВ "Фіоліс трейд Лтд", яке є правонаступником ТОВ "Вектор фарма", здійснено постачання уповноваженому Міністерством підприємству частини антиретровірусних препаратів за Договором № 237/21-24 від 11.12.2014 на загальну суму 10556922 грн.

З даних висновку судово-економічної експертизи вбачається, що за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 встановлено зниження фінансових показників ТОВ "Вектор фарма". Станом на 30.09.2015 фінансове становище підприємства значно погіршилося, у зв`язку з чим на означену дату товариство не мало можливості провести розрахунок за короткотерміновими зобов`язаннями найближчим часом, оскільки наявних еквівалентів грошових коштів і поточних фінансових інвестицій для цього не вистачало.

Кошти, перераховані на рахунок ТОВ "Вектор фарма" в сумі 52648806,60 грн як оплата за медикаменти на підставі договору № 237/21-24 від 11.12.2014 та додаткової угоди № 1 від 19.12.2014 мали цільове призначення за бюджетною програмою КПКВК 2301400, перерахуванням коштів не змінено їх цільове призначення, визначене вказаною бюджетною програмою та договором - "Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків і дітей...".

З суми 52648806,60 грн, що надійшла 23.12.2014 на рахунок ТОВ "Вектор фарма" в ПАТ "КБ "Преміум" від МОЗ за договором № 237/21-24 від 11.12.2014 не менш ніж 51915383,28 грн. (залишок на рахунку на кінець дня), списані з рахунку підприємства не за їх цільовим призначенням, визначеним договором № 237/21-24 від 11.12.2014.

За умови, що кошти, які знаходилися/надійшли на рахунок ТОВ "Вектор фарма" 23.12.2014, окрім коштів за договором № 237/21-24 від 11.12.2014, не є коштами цільового призначення та використання цих коштів не обмежено іншими зобов`язаннями, встановлено, що загальний обсяг цих коштів дозволяв станом на 23.12.2014 виконати зобов`язання підприємства за договором № 237/21-24 від 11.12.2014 без залучення фінансування безпосередньо за цим договором.

Відповідно до законодавства України та результатів дослідження наданих експерту документів, вартість непоставлених медикаментів, що станом на 11.12.2014 - дату укладання договору № 237/21-24 - складала суму 42091884,60 грн, є матеріальними збитками, спричиненими державі невиконанням договору про закупівлю товарів за державні кошти № 237/21-24 від 11.12.2014.

Згідно довідки начальника відділу моніторингу та перевірок державних закупівель Держфінінспекції в м. Києві, внаслідок допущених посадовими особами Міністерства охорони здоров`я України порушень у сфері державних закупівель та порушень ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" (ТОВ "Вектор фарма") при виконанні умов договору, з державного бюджету України виведено кошти у вигляді авансу за продукцію, по якій сплив термін постачання, що призвело до втрати активів (збитків державному бюджету) на загальну суму 42091884,6 грн.

З листів директора ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_9., адресованих Міністерству охорони здоров`я України, ДП "Укрвакцина", від 17.12.2014, 10.03.2015, 18.03.2015 вбачається, що ОСОБА_9. звертався з проханням щодо укладання додаткової угоди з метою внесення змін до Договору № 237/21-24 в частині збільшення ціни за товар у зв`язку з нестабільною ситуацією на валютному ринку, девальвацією курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют (долара США та євро).

04.03.2015 директор ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_9. звернувся з листом до Ранбаксі Лабораторіє Лімітед Україна, з проханням перенести графік поставок виготовлених на замовлення ТОВ "Вектор фарма" препаратів та залишення виробленого товару до вирішення всіх фінансових питань.

В листі першого заступника генерального директора ДП "Укрвакцина" від 30.06.2015, адресованому директору ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД", повідомляється про те, що відповідно до договору № 237/21-24 від 11.12.2014 на закупівлю за державні кошти лікарських засобів та графіку поставки лікарські засоби повинні були бути поставлені на склад ДП "Укрвакцина" до 21.06.2015, але станом на 30.06.2015 поставка не відбулась.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що ОСОБА_9., будучи службовою особою - директором ТОВ "Вектор фарма", маючи можливість належним чином виконати свої обов`язки щодо виконання умов договору, укладеного з МОЗ, не належно виконав свої службові обов`язки, не до кінця вчинив всіх очікуваних від нього дій, безвідповідально, неякісно поставився до виконання своїх службових обов`язків, виконав їх неналежно, що призвело до заподіяння істотної шкоди державним інтересам та тяжких наслідків.

Дії ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч.2 ст. 367 КК України, як службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки.

Колегія суддів (Деснянського районного суду м. Києва) виключає з обвинувачення ОСОБА_9 за кваліфікуючі ознаки службова недбалість, що завдала істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, як зайві, оскільки, стороною обвинувачення не конкретизовано і не доведено, в чому саме полягає завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, під час судового розгляду встановлено, що внаслідок службової недбалості ОСОБА_9 було завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки.

Першочергово ОСОБА_9 досудовим розслідуванням обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме, у розтраті чужого майна в особливо великих розмірах - коштів Державного бюджету України в сумі 42091884,60 грн шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб.

Під час судового розгляду прокурор відповідно до вимог ст. 338 КПК України змінив обвинувачення, зокрема, правову кваліфікацію дій ОСОБА_9 на ч. 2 ст. 367 КК України.

Пред`явлене ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

Так, пред`явлене ОСОБА_9 за ч.5 ст. 191 КК України обвинувачення є не конкретним, органом досудового розслідування не зазначені час, місце, спосіб привласнення обвинуваченим за попередньою змовою групою осіб ввірених грошових коштів (попередньої оплати за поставку товару), що були перераховані 23.12.2014 відповідно до договору № 237/21-24 від 11.12.2014 МОЗ України на рахунок ТОВ "Вектор фарма".

Відповідно до вказаного договору і подальших доповнень до нього товар мав бути поставлений протягом 180 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Об`єктивних доказів того, що ОСОБА_9 за попередньою змовою з іншими особами привласнив ці грошові кошти стороною обвинувачення суду не надано.

Факт перерахування отриманих на рахунок ТОВ "Вектор фарма" від МОЗ України грошових коштів на депозит відповідно до договорів банківських вкладів не може свідчити про розтрату цих грошей, тим більше, що зазначені грошові кошти 26.01.2015 та 27.01.2015 було достроково повернуто на рахунок ТОВ "Вектор фарма".

Як показав ОСОБА_9 , ним було прийнято рішення про перерахування грошових коштів, наявних на рахунку ТОВ "Вектор фарма", в тому числі, і перерахованих МОЗ України відповідно до договору № 237/21-24 від 23.12.2014, на депозит у зв`язку зі стрімким зростанням на той період курсу валют на ринку України і неможливістю терміново придбати валюту (долар США), за яку за кордоном у виробника придбавались медичні препарати для поставки МОЗ України.

Факт різкого зростання курсу валют на валютному ринку України в 2014-2015 роках є очевидним.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_9 неодноразово звертався до МОЗ України з метою вирішення питання про зміну умов договору у зв`язку з нестабільною економічною ситуацією в країні, тобто намагався якимось чином вирішити питання постачання медичних препаратів.

Крім того, ОСОБА_9 було звільнено з посади директора ТОВ "Вектор фарма" 28.04.2015, ще до закінчення дії договору № 237/21-24 від 23.12.2014. Після його звільнення вказане ТОВ, яке було перейменоване в ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД", продовжувало виконувати умови зазначеного договору і частково їх виконало. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2016 р. стягнуто з ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" на користь Міністерства охорони здоров`я України 42091884 грн. 60 коп. попередньої оплати, 8158374 грн. 38 коп. пені та 3650025 грн. 74 коп. штрафу.

Таким чином, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт розтрати ОСОБА_9 чужого майна, яке перебувало в його віданні, в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Окрім зазначених вище обставин, які установлені вироком суду, колегія суддів звертає увагу на те, що подальшому банкрутству товариства передував чітко скоординований ланцюжок дій, ініційований та реалізований безпосередньо директором ОСОБА_9 .

Так, отримавши в повному обсязі попередню оплату (із цільовим призначенням) від МОЗ України, директор ОСОБА_9 вже 23.12.2014 уклав з ПАТ «КБ «Преміум» договори вкладу (депозиту), перерахувавши грошові кошти у загальній сумі 115 000 000 грн (у складі яких були й кошти державного контракту).

Через місяць, а саме 26.01.2015 та 27.01.2015, ОСОБА_9 достроково розірвав депозитні договори, внаслідок чого повернуті кошти фактично втратили первинне цільове призначення у бухгалтерському обліку та були акумульовані як загальні вільні кошти товариства.

Одразу після зняття грошових коштів з депозиту - наприкінці січня 2015 року - директор ОСОБА_9 здійснив безповоротне перерахування цих коштів на рахунки суб`єктів господарювання із ознаками фіктивності (ТОВ "Дойчес фляйш Україна", ТОВ "Глобал продакт" та ТОВ "Скайсіті-Груп") та іноземних компаній-нерезидентів за кордон (KERIMAR TRADE LLP, FIOLIS TRADE LTD, MASEOR BUSINESS LLP та інших).

Колегія суддів наголошує, що вказане перерахування здійснювалося без реальної мети та гарантій поставки медикаментів як з боку національних так і з боку іноземних контрагентів. У результаті цих транзакцій ТОВ «Вектор фарма» було повністю позбавлене оборотних коштів, що зробило підприємство фактично неспроможним виконувати будь-які зобов`язання за діючими договорами на території України.

ОСОБА_9 та висновки суду першої інстанції базуються на тому, що невиконання контракту перед МОЗ України та наступна неплатоспроможність підприємства були зумовлені виключно об`єктивними макроекономічними чинниками - стрімким зростанням курсу долара США на ринку України (понад 41%) та запровадженням 10% додаткового імпортного збору згідно з Постановою КМУ № 63 від 16.02.2015.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє ці доводи як неспроможні з огляду на таке.

Процес фактичного виведення ліквідних активів (масового перерахування грошових коштів) боржника на користь фіктивних суб`єктів господарювання та за кордон відбувся наприкінці січня 2015 року.

Отже, станом на кінець січня 2015 року ТОВ «Вектор фарма» втратило реальну господарську та фінансову спроможність виконати державне замовлення не через зміну курсу гривні до долара, а через фізичну відсутність грошей на його розрахункових рахунках в Україні, оскільки вони вже були умисно виведені із власності боржника.

Будь-які макроекономічні коливання валютного ринку у лютому-березні 2015 року вже не мали причинно-наслідкового зв`язку з настанням неплатоспроможності боржника, оскільки ліквідний актив (грошові кошти, в тому числі і попередня оплата за державним контрактом) був безповоротно втрачений для товариства внаслідок односторонніх дій його керівника у січні 2015 року.

Слід також зазначити, що у період коли кошти перераховувалися з рахунку боржника 27.01.2015, курс НБУ (15,89 грн/дол.) практично не відрізнявся від курсу на момент отримання грошей у грудні (15,76 грн/дол.). Тобто, на момент вчинення дій з виводу активів з власності товариства ніякого «нищівного» стрибка курсу ще не відбулося. Купівельна спроможність суми наявних грошових коштів була повністю збережена. Курс національної валюти суттєво збільшився лише після 05 лютого та досяг свого піку 26 лютого 2015 року, вже після реалізації рішення про виведення коштів.

Подальший аналіз корпоративних дій боржника на переконання колегії суддів, свідчить про наявність умислу на приховування наслідків виведення активів. Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.02.2015 зареєстрована зміна місцезнаходження товариства, 30.04.2015 - зміна керівника ( ОСОБА_9 на ОСОБА_11 ) та зміна назви товариства, складу засновників (змінено на нерезидента - компанія "Фіоліс трейд ЛТД", Сполучене Королівство), 27.05.2015 - рішення засновника про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а 02.06.2015 - рішення про відміну рішення щодо припинення юридичної особи.

При цьому, такі дії відбуваються незадовго до порушення кримінального провадження № 12015100000000532 від 15.06.2015 за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Одночасно, під час судового розгляду кримінальної справи № 757/21712/17-к (вирок відносно ОСОБА_9 від 12 вересня 2019 року) ОСОБА_9 показав, що вимагав від засновників ТОВ "Вектор фарма" виконання договору. В березні 2015 р. він написав листа до МОЗ, що ТОВ вимушене буде повернути гроші, але засновники були не задоволені, що він написав такого листа. 28.04.2015 засновник ТОВ ОСОБА_22 повідомив, що він звільнений з посади директора і директором призначено ОСОБА_11, ТОВ "Вектор фарма" було перейменовано в ТОВ "Фіоліс трейд". В подальшому він був призначений комерційним директором вказаного ТОВ з метою контролювання виконання договору з МОЗ. ТОВ "Фіоліс трейд" почало виконувати умови договору. Ніякого умислу на заволодіння або розтрату державних коштів він не мав.

Тобто, звільнення ОСОБА_9 з посади директора товариства мало номінальний, а не реальний характер, позаяк він продовжував ухвалювати рішення з поточної діяльності товариства, обіймаючи посаду комерційного директора. При цьому, як показав ОСОБА_9 , реальним засновником ТОВ "Вектор фарма", яке перейменовано в ТОВ "Фіоліс трейд", був громадянин ОСОБА_22 . Відомості про зазначену особу та обставини його діяльності у межах кримінальної справи не встановлені.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку, що початок процедури ліквідації, маніпуляції з назвою та поспішна зміна учасників та директора товариства відбувалися безпосередньо напередодні порушення кримінальної справи за ознаками розкрадання бюджетних коштів і це свідчить про штучний характер корпоративних змін, спрямованих на розрив юридичного зв`язку між діями ОСОБА_9 (січневі транзакції) та моментом настання строку поставки товару (червень 2015 року).

Суд першої інстанції помилково прийняв як доказ добросовісності керівника наявні в матеріалах справи листи ОСОБА_9 до МОЗ України та ДП «Укрвакцина» від 10.03.2015 та 18.03.2015, а також лист до «Ранбаксі Лабораторіє Лімітед» від 04.03.2015 щодо перенесення графіку поставок та девальвації (відсутні докази його надсилання адресату).

Апеляційний господарський суд наголошує, що ОСОБА_9 почав створювати та надсилати вказані листи виключно тоді, коли правоохоронними органами вже було розпочато активні процесуальні дії та обшуки у межах кримінального провадження.

Таким чином, вказане листування та намагання нового директора ( ОСОБА_11 , а фактично ОСОБА_9 як він сам показав) здійснити часткову поставку медикаментів у подальшому були не реальними антикризовими заходами, а формуванням штучних доказів з метою переведення очевидного кримінально-каранного діяння з виведення бюджетних коштів у площину "звичайного цивільно-правового спору через валютні ризики".

Посилання ОСОБА_9 на те, що Деснянський районний суд м. Києва кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість - необережна форма вини), що нібито виключає умисел на доведення до банкрутства, колегією суддів відхиляються.

Кримінально-правова кваліфікація дій особи органом звинувачення та судом загальної юрисдикції не обмежує господарський суд у самостійній оцінці дій керівника в межах спеціальної цивільно-правової диспозиції ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Вироком суду чітко встановлено сам факт вчинення дій: підписання договорів, відкриття депозитів, зняття коштів та їх неотримання державою у вигляді медикаментів, що потягло збитки. У цивільному та господарському праві умисел директора боржника проявляється у свідомому підписанні розпорядчих фінансових документів на виведення 115 млн грн з власності боржника, що об`єктивно позбавило товариство можливості розрахуватися з кредиторами - або шляхом поставки продукції за умовами укладених договорів, або відмову від договорів та повернення попередньої оплати. В даному випадку, директор ОСОБА_9 не міг об`єктивно вжити належних заходів для розрахунку з кредиторами, позаяк раніше вже вчинив дії з доведення боржника до банкрутства.

Відмова кримінального суду в задоволенні цивільного позову МОЗ України у межах кримінального процесу була обґрунтована тим, що шкода підлягає стягненню з юридичної особи (ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД»), що й було підтверджено Господарським судом Київської області у справі № 911/1325/16. Оскільки стягнуті з боржника суми (42 091 884,60 грн передоплати, пеня та штрафи), які сформували пасив у справі про банкрутство у загальному розмірі 85 955 941,55 грн та залишилися повністю не погашеними через відсутність активів у боржника (які були виведені самим ОСОБА_9 ), наявні всі правові підстави для стягнення цієї суми з винної особи в порядку субсидіарної відповідальності.

За таких обставин, саме умисні дії ОСОБА_9 з виведення коштів на рахунки національних суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності (за відсутності правової підстави - укладених договорів) та нерезидентів у січні 2015 року знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням стійкої неплатоспроможності боржника, його наступним банкрутством та неотриманням кредиторами (в першу чергу державою в особі МОЗ України) належних їм коштів. Боржника було доведено до банкрутства діями його керівника.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача ОСОБА_9 про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про притягнення до субсидіарної відповідальності (яка, на переконання відповідача, сплила 08.02.2020 - через три роки після постановлення постанови про визнання боржника банкрутом від 08.02.2017), як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За своєю правовою природою субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство є додатковою гарантією захисту прав кредиторів, вимоги яких не можуть бути задоволені за рахунок майна (ліквідаційної маси) самого боржника.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності у спорах про субсидіарну відповідальність має спеціальний характер.

Перебіг позовної давності для звернення ліквідатора із заявою про притягнення контролюючих осіб до субсидіарної відповідальності починається не з дати відкриття процедури ліквідації чи визнання боржника банкрутом, а з моменту, коли ліквідатор остаточно встановив недостатність майна (активів) банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.02.2017 у справі № 911/2362/16 боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Сама по собі публікація чи ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом свідчить лише про початок судової процедури ліквідації, під час якої ліквідатор тільки розпочинає здійснювати заходи щодо пошуку, виявлення, інвентаризації та оцінки майна боржника, стягнення дебіторської заборгованості та формування ліквідаційної маси.

Станом на 08.02.2017 ліквідатор об`єктивно не міг знати кінцевий розмір ліквідаційної маси та точний обсяг незадоволених вимог кредиторів, оскільки реєстр вимог кредиторів ще міг змінюватися, а заходи з розшуку майна тривали протягом усього строку ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, реальний фінансово-господарський стан боржника, відсутність у нього будь-яких придатних для реалізації активів на території України та факт умисного виведення активів попереднім керівництвом були остаточно з`ясовані та документально підтверджені лише після завершення комплексу ліквідаційних заходів, отримання відповідей від контролюючих та реєстраційних органів, а також аналізу матеріалів кримінального провадження та вироку суду щодо ОСОБА_9 .

Лише після формування остаточного балансу та встановлення факту, що ліквідаційна маса боржника дорівнює нулю (а отже, вимоги кредиторів на суму 85 955 941,55 грн не можуть бути погашені у процедурі банкрутства), у ліквідатора виникло обґрунтоване право на звернення до суду з позовом про субсидіарну відповідальність до винної особи.

Звернувшись із відповідною заявою до суду, ліквідатор діяв у межах трирічного строку з моменту, коли він реально дізнався та отримав об`єктивну можливість довести суду повну недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів внаслідок неправомірних дій ОСОБА_9 .

Враховуючи, що субсидіарна відповідальність є безпосереднім наслідком неможливості боржника розрахуватися за своїми зобов`язаннями, строк позовної давності за вимогами про її стягнення не може вважатися таким, що сплив до моменту, поки ліквідатором не було завершено процедуру інвентаризації та формування ліквідаційної маси.

Належних доказів того, що ліквідатор без поважних причин зволікав із поданням заяви або знав про повну відсутність активів і неспроможність задовольнити вимоги набагато раніше, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що ліквідатор звернувся до суду із заявою про притягнення ОСОБА_9 до субсидіарної відповідальності у межах встановленого законом трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає відхиленню як безпідставна та необґрунтована.

Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2025 підлягає скасуванню, заяву ліквідатора в частині притягнення ОСОБА_9 до субсидіарної відповідальності належить задовольнити. Стосовно інших відповідачів (службовців МОЗ України та номінальних учасників товариства-боржника), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх притягнення до відповідальності.

Розглядаючи апеляційну скаргу ліквідатора в частині вимог про притягнення до субсидіарної відповідальності інших відповідачів - ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та інших службових осіб Міністерства охорони здоров`я України (членів постійного тендерного комітету МОЗ), колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до приписів частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (а також чинної на момент виникнення правовідносин ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), суб`єктами субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства можуть бути виключно: засновники (учасники), акціонери, керівники боржника або інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

Як вбачається з матеріалів справи та детально зазначено у відзивах відповідачів ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , вказані особи є службовими особами органу державної влади (МОЗ України) та виконували свої повноваження у межах засідань постійного тендерного комітету МОЗ України.

Жоден із цих відповідачів не був учасником, акціонером, керівником або повноважним представником боржника (ТОВ «Вектор фарма» / ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД»), не володів його частками та не мав жодних юридичних чи фактичних повноважень впливати на внутрішню фінансово-господарську діяльність товариства, формувати його органи управління або приймати рішення від його імені.

Ліквідатор в апеляційній скарзі намагається покласти відповідальність на членів тендерного комітету МОЗ України, посилаючись на порушення ними процедури закупівлі, що, за його твердженням, створило передумови для подальшого невиконання контракту.

Колегія суддів наголошує, що участь зазначених осіб у роботі тендерного комітету та підписання протоколів про визначення боржника переможцем торгів здійснювалися виключно в межах публічно-правових процедур закупівлі медикаментів, регламентованих Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Дії членів комітету були спрямовані на забезпечення держави антиретровірусними препаратами за бюджетною програмою. Результати тендеру та укладений Договір № 237/21-24 від 11.12.2014 створювали для боржника господарські права та обов`язки, однак самі по собі не могли зумовити його неплатоспроможність.

Належними та допустимими доказами у справі повністю спростовано наявність у діях ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 умислу або вчинення ними будь-яких цілеспрямованих дій, спрямованих на заподіяння шкоди приватному товариству, штучне зменшення його активів чи доведення його до стану неплатоспроможності.

Протиправні дії, що призвели до банкрутства (а саме - умисне виведення понад 115 млн грн обігових грошових коштів на рахунки третіх осіб без зустрічного товарного забезпечення наприкінці січня 2015 року), були вчинені одноособово керівником боржника ОСОБА_9 після отримання попередньої оплати за державними контрактами. Службові особи МОЗ України жодним чином не брали участі у погодженні чи здійсненні цих переказів і не могли їх заблокувати в межах своїх посадових інструкцій.

Суд першої інстанції в цій частині правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку, що державні службовці та члени тендерного комітету МОЗ України є неналежними відповідачами у спорі про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, оскільки вони повністю перебувають поза межами суб`єктного складу осіб, визначених частиною 2 статті 61 КУзПБ.

З огляду на повну відсутність причинно-наслідкового зв`язку між виконанням цими особами своїх посадових обов`язків у міністерстві та настанням стійкої неплатоспроможності приватного товариства, висновки Господарського суду Київської області від 18.06.2025 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора до ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та інших службових осіб МОЗ України є законними та обґрунтованими.

Розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора в частині вимог про притягнення до субсидіарної відповідальності кінцевого бенефіціарного власника боржника ОСОБА_8 та представника засновника ОСОБА_7 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо цих осіб, з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ, обов`язковою умовою притягнення засновників, учасників або кінцевих бенефіціарних власників боржника до субсидіарної відповідальності є доведення того, що ці особи мали реальну можливість впливати на прийняття рішень та давати обов`язкові для виконання вказівки, реалізація яких безпосередньо призвела до стійкої неплатоспроможності підприємства (доведення до банкрутства).

Сама лише формальна наявність запису у Єдиному державному реєстрі (ЄДР) про статус особи як засновника чи кінцевого бенефіціара, за відсутності доказів фактичного вчинення нею управлінських дій, не є безумовною та достатньою підставою для покладення на таку особу майнової відповідальності за господарськими зобов`язаннями юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та детально викладено у відзивах відповідачів, ОСОБА_8 (яка значилася кінцевим бенефіціарним власником) та ОСОБА_7 (яка значилася представником учасника) категорично і послідовно заперечують будь-яку свою участь у створенні, реєстрації, фінансуванні чи функціонуванні ТОВ «Вектор фарма» (надалі - ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД»).

Відповідачі зазначили, що ніколи не укладали жодних договорів від імені товариства, не підписували фінансових, розпорядчих чи статутних документів, не давали вказівок директору ОСОБА_9 чи іншим посадовим особам, не мали доступу до банківських рахунків і печаток компанії, а про існування такого товариства вперше дізналися лише від компетентних (правоохоронних) органів у межах кримінального розслідування.

Більше того, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 наголосили на тому, що їхні персональні дані (паспортні дані, ідентифікаційні коди) та підписи на установчих документах боржника були використані та виконані сторонніми особами без їхнього відома, волі та згоди, що вказує на ознаки фальсифікації корпоративних документів боржника третіми особами.

На це вказують також покази ОСОБА_9 як обвинуваченого у кримінальній справі № 757/21712/17-к та встановлені вироком від 12.09.2019 про те, що "28.04.2015 засновник ТОВ ОСОБА_22 повідомив йому про звільнення з посади директора".

Згідно зі статтями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення факту реального контролю та здійснення управлінських функцій ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у товаристві покладається виключно на ліквідатора боржника.

Разом з тим, ліквідатором до матеріалів справи не долучено жодного належного, допустимого чи достовірного доказу, який би спростовував заперечення відповідачів або доводив їхню фактичну участь у діяльності товариства.

У матеріалах справи відсутні будь-які рішення загальних зборів учасників, підписані особисто ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 , довіреності, видані від імені товариства за їхньою участю, докази отримання ними дивідендів чи інших матеріальних вигід від діяльності боржника, листування, протоколи нарад або електронні докази, які б підтверджували надання цими особами обов`язкових вказівок директорам ОСОБА_9 чи ОСОБА_11 .

Ліквідатор не ініціював проведення судово-почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_8 на установчих документах, не надав доказів реальності її волевиявлення під час нотаріального посвідчення статуту, що позбавляє суд можливості відхилити її заперечення про фальсифікацію підписів.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності доведеного факту реального управління підприємством з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , повністю відсутній такий обов`язковий елемент цивільного правопорушення, як протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) цих відповідачів.

Ті неправомірні дії, які призвели до вимивання ліквідних активів та наступного банкрутства боржника (зокрема, виведення понад 115 млн грн наприкінці січня 2015 року), були одноособово вчинені та оформлені виконавчим органом - директором ОСОБА_9 . Жодних доказів того, що ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 погоджували ці транзакції, координували їх або взагалі знали про їх існування, ліквідатором суду не надано.

Оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були виключно номінальними особами, персональні дані яких використано без їхнього реального залучення до господарської діяльності, вони не можуть вважатися «контролюючими особами» у розумінні законодавства про банкрутство. Будь-який причинно-наслідковий зв`язок між їхньою поведінкою та настанням неплатоспроможності ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» відсутній.

За таких обставин, Господарський суд Київської області дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до субсидіарної відповідальності, а апеляційна скарга ліквідатора в цій частині є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора в частині вимог про притягнення до субсидіарної відповідальності другого керівника боржника - ОСОБА_11 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви в цій частині, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (зокрема, протоколом загальних зборів учасників № 28/04/15 від 28.04.2015), ОСОБА_11 було призначено на посаду директора ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» (до перейменування - ТОВ «Вектор фарма») з 28.04.2015, відповідний запис в державний реєстр внесено 30.04.2015, після звільнення попереднього директора ОСОБА_9 .

Колегія суддів зазначає, що на момент вступу ОСОБА_11 на посаду директора боржника, ключові протиправні та збиткові дії з вимивання оборотних коштів, які безпосередньо призвели до неплатоспроможності підприємства, вже були повністю завершені.

Таким чином, ОСОБА_11 прийняв керівництво підприємством, яке вже перебувало у стані глибокої прихованої неплатоспроможності та не мало реальних ліквідних активів на рахунках в Україні для виконання зобов`язань перед МОЗ України за Договором № 237/21-24 від 11.12.2014 та іншими договорами, зокрема, за договором із ініціюючим кредитором - ТОВ "Сат-Груп".

Для покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства необхідно встановити, що саме дії чи бездіяльність конкретного керівника погіршили фінансовий стан боржника та перевели його з критичного стану у стан стійкої неплатоспроможності.

Проте з матеріалів справи вбачається, що після призначення на посаду ОСОБА_11 вчиняв реальні дії, спрямовані на врегулювання кризової ситуації та намагання виконати контракт перед державним замовником. Ним було підписано Додаткову угоду № 2 та Додаткову угоду № 3 (вересень 2015 року) з МОЗ України в особі заступника Міністра ОСОБА_18 , якими вносилися зміни в частині умов виконання договору (графіку та термінів поставки), що свідчить про намагання реструктуризувати борг та знайти компромісний шлях постачання ліків.

Матеріалами справи та вироком суду підтверджено, що ТОВ «Фіоліс трейд ЛТД» під керівництвом ОСОБА_11 продовжувало виконувати умови зазначеного договору та частково їх виконало (поставивши частину медикаментів), що суттєво зменшило кінцевий обсяг матеріальних збитків державі з початкових 52,6 млн грн до 42,09 млн грн.

Такі дії свідчать про відсутність у поведінці ОСОБА_11 умислу, спрямованого на погіршення фінансового стану товариства чи невиконання державного контракту. Відсутній також і причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_11 та банкрутством. Першопричиною неплатоспроможності товариства, як зазначено вище, стало саме умисна шкідлива поведінка попереднього директора.

Сама по собі неможливість нового керівника погасити заборгованість перед МОЗ України (виконати рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2016 про стягнення 42,09 млн грн боргу, пені та штрафу) за відсутності переданих йому грошових коштів чи ліквідного майна не є тотожною «доведенню до банкрутства».

Чинне законодавство не покладає на директора обов`язок погашати борги підприємства за рахунок власного майна, якщо не встановлено його особистої вини у настанні банкрутства. Ліквідатором не надано жодного доказу того, що ОСОБА_11 особисто привласнив майно товариства чи вивів будь-які активи за час свого перебування на посаді.

Поведінка ОСОБА_11 на посаді директора боржника була спрямована на спроби мінімізації негативних наслідків попередніх дій ОСОБА_9 та часткове виконання зобов`язань перед МОЗ України, а у його діях повністю відсутній склад господарського правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

За таких обставин, Господарський суд Київської області дійшов правильного висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_11 до субсидіарної відповідальності, а апеляційна скарга ліквідатора в цій частині є безпідставною.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, належить погодитись з доводами апеляційної скарги про помилковість рішення суду першої інстанції, оскільки ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та при нез`ясуванні дійсних обставин справи в їх сукупності.

Нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є беззаперечними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга ліквідатора підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2025 - скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви ліквідатора, стягнення з ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 85955941,55 грн в порядку субсидіарної відповідальності, а в решті вимог заяви ліквідатора належить відмовити.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2362/16 (911/2421/23) скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" у зв`язку з доведенням його до банкрутства задовольнити частково.

5. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" у зв`язку з доведенням його до банкрутства на ОСОБА_9 .

6. Стягнути з ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" (місцезнаходження: 09104, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 218А; код ЄДРПОУ: 36176867) 85955941 (вісімдесят п`ять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна) грн 55 коп.

7. В решті вимог заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс трейд ЛТД" - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 15.07.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх