Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №927/592/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 927/592/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Спаських Н.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 (повний текст складено 27.10.2025)

у справі № 927/592/25 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області

до Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція"

про скасування державної реєстрації права постійного користування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

10 червня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 09.06.2025 № 12-1968-25 заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" про скасування державної реєстрації права постійного користування, якою прокурор просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування за відповідачем на земельну ділянку з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 площею 141,8 га (номер запису про інше речове право 50222099, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2732407074236).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 у справі № 927/592/25 позов Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" про скасування державної реєстрації права постійного користування задоволено повністю.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 площею 141,8 га (номер запису про інше речове право 50222099, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2732407074236) за Приватним підприємством "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція".

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції застосував як преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024), а саме те, що Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" станом на час виготовлення у 2023 році технічної документації із землеустрою не було належним користувачем спірної земельної ділянки, а сама ділянка обліковувалася як землі запасу державної власності, оскільки право на оренду цієї ділянки правопопередниками відповідача реалізовано не було. З огляду на це суд дійшов висновку, що внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та подальша державна реєстрація за відповідачем права постійного користування нею 10.05.2023 здійснені за відсутності належних правових підстав.

Із посиланням на приписи статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 16, 319, 391 Цивільного кодексу України та правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності способу захисту (зокрема, постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18) суд визнав обраний прокурором спосіб захисту, а саме скасування державної реєстрації права постійного користування - належним та ефективним, оскільки він приводить до відновлення порушеного права власника ділянки без необхідності повторного звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" 26.11.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 у справі № 927/592/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю за необґрунтованістю; стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь відповідача судові витрати у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач стверджує, що прокурором не доведено бездіяльності Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області щодо захисту інтересів держави, оскільки станом на час звернення прокурора до суду на спірну земельну ділянку ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.05.2023 у справі № 751/3708/23 було накладено арешт у межах кримінального провадження, що, на переконання апелянта, унеможливлювало вчинення органом місцевого самоврядування будь-яких дій щодо цього майна та виключало кваліфікацію його поведінки як бездіяльності.

Апелянт також посилається на те, що судом першої інстанції не з`ясовано факту наявності у нього права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке не припинене жодним судовим рішенням. Скаржник зазначає, що суд не дослідив та не оцінив рішення державного реєстратора Юдицького В.В. від 13.03.2024 № 72031495 про відмову в проведенні реєстраційних дій, яким, на думку апелянта, підтверджується неможливість виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23.

За твердженням апелянта, задовольнивши вимогу про скасування державної реєстрації права постійного користування без одночасного припинення самого речового права, суд першої інстанції порушив вимоги частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, з посиланням на постанову Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Окремим доводом апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав преюдиційними обставини, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23, тоді як, на переконання скаржника, у зазначеній справі судом надавалася лише правова оцінка обраному прокурором способу захисту, а питання законності державної реєстрації права постійного користування та правонаступництва апелянта після КСП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» не досліджувалися. У цьому контексті апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 щодо меж преюдиційного значення судових рішень, а також на постанову Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 909/224/24 та постанову від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 щодо збереження права постійного користування земельною ділянкою за умови правонаступництва землекористувача. Апелянт зазначає, що факт правонаступництва підтверджується Державним актом серії ІІ-ЧН № 001279 від 30.08.1995, а також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

06.01.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 у справі № 927/592/25 - без змін.

Узагальнені доводи прокурора проти апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою прокурор зазначає, що протиправність користування ПП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» оспорюваною земельною ділянкою водного фонду площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 та реєстрації прав на неї неодноразово підтверджено судовими рішеннями, зокрема рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010 у справі № 10/134 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2011) та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та постановою Касаційного господарського суду від 03.04.2024). Прокурор наголошує, що при виконанні рішення у справі №927/791/23 встановлено неможливість його фактичного виконання без скасування державної реєстрації відповідного речового права за відповідачем, у зв`язку з чим і подано даний позов;

- прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки Новгород-Сіверській міській раді було відомо про факт порушення законодавства (обласна прокуратура направила відповідний лист), проте, за інформацією міської ради від 28.04.2025 № 04-18/1518, заходів щодо скасування державної реєстрації права постійного користування відповідача вжито не було, і з відповідним позовом орган місцевого самоврядування не звертався. Прокурор посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, а також на аналогічну практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 10.10.2019 у справі № 440/6738/18);

- щодо наявності інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор зазначає, що незаконна реєстрація права користування земельною ділянкою за відсутності належних правових підстав позбавляє орган місцевого самоврядування можливості реалізувати правомочності власника щодо цієї ділянки в інтересах територіальної громади, що суперечить приписам статті 13 Конституції України, статті 2 Закону України «Про охорону земель» та становить державний інтерес у розумінні, визначеному Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99;

- в частині доводів відповідача про неможливість виконання судового рішення у справі № 927/791/23 у зв`язку з накладенням арешту на земельну ділянку прокурор зазначає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.05.2023, скасовано ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 08.07.2025, а тому на момент подання відповідачем заперечення (13.07.2025) йому було достеменно відомо про зняття арешту з оспорюваної земельної ділянки, що, на переконання прокурора, свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

02.07.2026 представником відповідача (апелянта) адвокатом Вєтровою О.В. подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії листа Новгород-Сіверської РВА Чернігівської області № 01-29/3278 від 25.05.2026 та копії листа державного реєстратора Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області Михайленко С.М. № 03-07/1787 від 01.07.2026.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що зазначені докази підтверджують, що рішення державного реєстратора Юдицького В.В. про відмову в проведенні реєстраційних дій № 72031495 від 13.03.2024, а також рішення державного реєстратора Михайленко С.М. № 67543270 від 10.05.2023 про державну реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою за апелянтом станом на дату подання клопотання ніким не оскаржувалися і залишаються чинними. Апелянт вказав, що зазначені документи отримано ним у відповідь на адвокатські запити, надіслані вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому подати їх до суду першої інстанції об`єктивно не було можливості.

Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами другою, третьою цієї статті визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази того, що він не мав можливості подати такі докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що лист Новгород-Сіверської РВА Чернігівської області датовано 25.05.2026, а лист державного реєстратора Михайленко С.М. 01.07.2026, тобто обидва документи створено після ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025. З огляду на дату складення цих документів апелянт об`єктивно не мав можливості подати їх до суду першої інстанції, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції такі докази ще не існували.

Крім того, колегія суддів враховує, що зміст зазначених доказів стосується обставин, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, а саме - чинності рішень державних реєстраторів щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою та відсутності їх оскарження, що має значення для перевірки доводів апеляційної скарги в межах вимог статті 269 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що подані докази відповідають критеріям належності та допустимості, а причини неподання їх до суду першої інстанції є об`єктивними, у зв`язку з чим клопотання про долучення доказів підлягає задоволенню, а копія листа Новгород-Сіверської РВА Чернігівської області № 01-29/3278 від 25.05.2026 та копія листа державного реєстратора Михайленко С.М. № 03-07/1787 від 01.07.2026 - прийняттю судом апеляційної інстанції та долученню до матеріалів справи.

Явка представників сторін.

У судове засідання 02.07.2026 з`явились прокурор та представник відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений(а) про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Прокурор у судовому засіданні 02.07.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23 позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства "Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція" та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування записів у реєстрах та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 задоволено частково, визнано незаконним та скасовано запис у Поземельній книзі Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 в розділі: "Відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року" щодо внесення відомостей про право Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" (код ЄДРПОУ 00709916) постійного користування земельною ділянкою площею 141,8 га, яка знаходиться в с. Мамекине Новгород - Сіверського району Чернігівської області, на підставі рішення Новгород- Сіверської районної ради від 15.08.1995 та державного акту від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН № 001279; усунено перешкоди у здійсненні Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, шляхом зобов`язання приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" повернути земельну ділянку площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 у розпорядження Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області. Позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 67543270 від 10.05,2023, щодо реєстрації за приватним підприємством "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" (код ЄДРПОУ 00709916) права постійного користування на земельну ділянку площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, залишені без задоволення, у зв`язку з тим, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав є неефективним.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі №927/791/23 закрито.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.2-6048/2-23 від 24.11.2023 було зазначено, що після скасування речового права за Приватним підприємством "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" у Державному реєстрі речових прав до Державного земельного кадастру у порядку інформаційної взаємодії надійде інформація до Поземельної книги в частині припинення прав постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909.

Приватним підприємством "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на адресу Новгород-Сіверської міської ради було направлено Повідомлення про добровільне виконання рішення суду від 20.02.2024, в якому підприємство зазначило, що земельна ділянка площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 з моменту винесення постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 927/791/23 фактично не перебуває в користуванні Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція". Одночасно підприємство повідомило, що в ставках, що знаходяться на земельній ділянці знаходиться товарна продукція, що є власністю ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція".

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 72031495 від 13.03.2024 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Юдицький В.В. відмовив у проведенні реєстраційних дій, зазначивши, що рішення Господарського суду Чернігівської області № 927/791/23 від 05.10.2023 не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

25.06.2024 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 05 жовтня 2023 року та Постанови Північного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2024 року Господарським судом Чернігівської області видані відповідні накази.

Актом головного державного виконавця Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі від 12.09.2024 встановлено, що Приватним підприємством "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" рішення суду про усунення перешкод у здійснення Новгород-Сіверською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області шляхом зобов`язання останнього повернути вказану земельну ділянку у розпорядження Новгород-Сіверської міської ради не виконано.

У листі № 04-18/1518 від 28.04.2025 Новгород-Сіверська міська рада зазначила, що з часу набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/791/23 до міської ради надходив лист від ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" з повідомленням, що земельна ділянка площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 фактично не перебуває в користуванні підприємства, проте в ставках, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці, знаходиться товарна продукція, що є власністю ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція". Акти приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 не складалися.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.06.2025 за Приватним підприємством "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, площею 141.8 га, номер запису про речове право 50222099.

Прокурор у поданій позовній заяві зазначає, що реєстрація за ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" права користування земельною ділянкою водного фонду площею 141,8га на території Новгород-Сіверської міської ради з кадастровим номером здійснено за відсутності належних правових підстав і реєстрація відповідних відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має бути скасована.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо правових підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII встановлює, що прокурор представляє в суді законні інтереси держави у випадку порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснення відповідного захисту, не здійснює його або здійснює неналежним чином, а також у випадку відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 цього ж Закону наявність підстав для представництва підлягає обґрунтуванню прокурором у судовому порядку, при цьому представництво інтересів громадянина або держави прокурор здійснює лише після того, як суд підтвердить наявність відповідних підстав.

Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України покладає на прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, обов`язок обґрунтувати у позовній чи іншій заяві, скарзі: у чому саме полягає порушення інтересів держави (1); необхідність захисту цих інтересів (2); визначені законом підстави для звернення прокурора до суду (3); орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (4).

До звернення до суду прокурор зобов`язаний завчасно повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень; за умови підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор набуває процесуальних повноважень відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, розташовані в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, а права власника від його імені реалізують органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, забезпечення державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Незаконна реєстрація права користування земельною ділянкою за відсутності відповідних рішень уповноважених органів фактично унеможливлює для органу місцевого самоврядування реалізацію правомочностей власника, розпорядження земельною ділянкою в інтересах територіальної громади та отримання коштів за її використання. Порушення вимог законодавства при набутті прав на користування земельною ділянкою суперечить інтересам держави та безумовно становить державний інтерес, який полягає у відновленні права держави на повернення такої ділянки у власне розпорядження та вільне користування нею уповноваженими органами у визначеному законом порядку.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що держава бере участь у судовому процесі як сторона через відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, визначено, що прокурор вправі представляти інтереси держави в суді виключно у двох випадках: коли захист цих інтересів не здійснює або здійснює неналежним чином компетентний орган (1), або коли такий орган відсутній (2).

Бездіяльністю компетентного органу (нездійсненням захисту інтересів держави) вважається ситуація, коли такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, однак у розумний строк до суду з відповідним позовом не звернувся. Прокурор, звертаючись з позовом до суду, зобов`язаний обґрунтувати та довести факт такої бездіяльності.

Звернення прокурора до компетентного органу, що передує поданню позову в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", надає цьому органу можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема шляхом ініціювання перевірки встановлених прокурором фактів, вжиття заходів для виправлення ситуації - подання позову або надання аргументованого повідомлення про відсутність порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів упродовж розумного строку з моменту, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність такого органу. Розумність строку оцінюється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема з огляду на спливання позовної давності чи ризик подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з державної власності), а також таких факторів, як значимість порушення, можливість настання невідворотних негативних наслідків унаслідок бездіяльності, наявність об`єктивних перешкод для звернення тощо.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено право органу місцевого самоврядування бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України власником земельних ділянок за межами населених пунктів, включно з ділянками водного фонду, є органи місцевого самоврядування, на території яких вони розташовані. Належність спірної земельної ділянки Новгород-Сіверській міській раді підтверджена також витягами з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після встановлення факту реєстрації у Державному земельному кадастрі права постійного користування спірною земельною ділянкою за ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" обласною прокуратурою було направлено відповідний лист Новгород-Сіверській міській раді з інформуванням про виявлений факт та з`ясуванням позиції органу місцевого самоврядування щодо самостійного вжиття заходів реагування для відновлення інтересів територіальної громади. Відповідно до інформації міської ради від 28.04.2025 № 04-18/1518, заходів щодо скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право постійного користування ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" вжито не було, з позовом до суду орган місцевого самоврядування не звертався та звертатися не планує.

Такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Відтак компетентний орган достеменно знав про факт порушення земельного законодавства та мав достатньо часу для вжиття заходів реагування, однак самостійно не забезпечив захист інтересів держави в судовому порядку.

Посилання апелянта на арешт, накладений ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.05.2023 у справі № 751/3708/23, як на обставину, що виключає кваліфікацію дій органу місцевого самоврядування як бездіяльності, колегія суддів відхиляє, оскільки з відповіді Новгород-Сіверської міської ради від 28.04.2025 № 04-18/1518 не вбачається, що саме наявність арешту зумовила невжиття заходів реагування: у зазначеній відповіді орган місцевого самоврядування не наводив арешт як причину непред`явлення позову, а прямо повідомив про те, що звертатися до суду не планує.

Щодо належного відповідача у спорі про скасування державної реєстрації речового права.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим за своєю природою, а тому вирішується за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін; належним відповідачем у таких справах є особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 753/905/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2025 у справі №755/14995/18 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно є спором, пов`язаним із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право на те саме майно; належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право якої оспорюється і щодо якої здійснено відповідний запис, тоді як державний реєстратор належним відповідачем виступати не може.

Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду про скасування державної реєстрації речового права чи його обтяження незалежно від того, чи був він залучений до участі у справі як третя особа. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

З огляду на зазначені висновки Верховного Суду заперечення відповідача щодо того, що він не є суб`єктом, здатним вживати заходи щодо скасування державної реєстрації, до уваги не приймаються.

Щодо преюдиційного значення обставин, встановлених у справі №927/791/23.

Частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлені, якщо інше не передбачено законом.

Преюдиційними є обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили; преюдиційність випливає з правової властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, у рамках яких сторони й інші учасники справи та їх правонаступники позбавлені можливості повторно оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням правовідносини. Преюдиційні обставини не потребують доказування за одночасної наявності таких умов: вони оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру, а не як правова оцінка певної обставини; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено такі обставини.

У межах розгляду справи № 927/791/23 Господарським судом Чернігівської області встановлено такі обставини.

23.03.2023 відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб (код 10.07) комунальної власності, кадастровий номер 7423686600:05:000:0909, площею 141,8 га, розташовану на території Чернігівської області, Новгород-Сіверського району, Новгород-Сіверської міської ради (за межами с. Мамекине), на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2023, виготовленої ФОП Школоберда Я.Ю. на замовлення ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція".

23.03.2023 до розділу 3 Поземельної книги внесено запис № 003 про власника (користувача) земельної ділянки - Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", форма власності - комунальна, документ, що посвідчує право, - Державний акт серія II-ЧН 001279 від 30.08.1995, реєстраційний номер 14.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-6100177092023 від 23.03.2023) земельна ділянка з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 площею 141,8 га зареєстрована 23.03.2023 за ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на праві власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування Новгород-Сіверської міської ради від 15.08.1995 (5 сесія 22 скликання) та Державного акта від 30.08.1995 II-ЧН 001279. Відповідно до Витягу від 18.04.2023 № НВ-4600351592023 стосовно виду права власності на цю ж земельну ділянку зазначено право постійного користування на підставі тих самих документів.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 площею 141,8 га, 10.05.2023 державним реєстратором Малодівицької селищної ради Прилуцького району Михайленко С.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 67543270) внесено запис про речове право, згідно з яким: акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 14, 30.08.1995; документами, поданими для державної реєстрації, є Державний акт на право постійного користування землею серії та номера II-ЧН001279, виданий 30.08.1995 Новгород-Сіверською районною радою народних депутатів Чернігівської обл. (оригінал документа втрачено), та відомості з ДЗК серії та номера 63673785, видані 10.05.2023 Державним земельним кадастром; вид іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою; правокористувач - Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", код ЄДРПОУ 00709916.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011, яке набрало законної сили, вирішено питання правомірності використання спірної земельної ділянки ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" та встановлено, що Державний акт ІІ ЧН № 001279 на право постійного користування землею загальною площею 141,8 га видано 30.08.1995 Державному підприємству Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Спірна земельна ділянка не увійшла до складу майна, що підлягало приватизації (статутного фонду колективного сільськогосподарського підприємства, створеного під час приватизації). Колективне сільськогосподарське підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" як правонаступник державного підприємства, а згодом ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", правом на оренду цієї ділянки не скористалися, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка обліковується як землі запасу державної власності. Цим рішенням встановлено факт використання ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" без правовстановлюючих документів 106 га земель водного фонду для розведення та вирощування риби, що є частиною спірної ділянки площею 141,8 га, при цьому підприємством заперечувалося використання ним частини ділянки сільськогосподарського призначення площею 35,8 га.

Гідроспоруди, розташовані на спірній земельній ділянці, обліковуються на балансі ДП "Укрриба", що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/22/19 від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, яке набрало законної сили.

Внесення відомостей про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру здійснено на підставі технічної документації із землеустрою від 20.02.2023, виготовленої за клопотанням ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" від 13.02.2023; на підтвердження права користування земельною ділянкою було подано витяг з ЄДРПОУ щодо цього підприємства (код 00709916), статут та копію з архівної копії державного акта на право постійного користування землею від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН № 001279.

Згідно з листами Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 01.05.2023 № 387/3-1/ДС/25-23, Держводагентства від 08.05.2023 № 144/ЧГ/21-23, Держрибагентства від 10.05.2023 № 3-6.1.2-9/2667-23 інформація щодо користувача спірної земельної ділянки водного фонду відсутня, паспорт на об`єкт водного фонду не складався, дозвільна документація на провадження ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" підприємницької діяльності у сфері рибного господарства на цьому об`єкті не видавалася, а звіти з виробництва продукції аквакультури за 2010- 2023 роки від підприємства не надходили (лист від 01.05.2023 № 1-3-9/373-23).

У межах справи № 927/791/23 судом встановлено, що станом на 2023 рік, на момент виготовлення документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 141,8 га на території Новгород-Сіверського району за межами с. Мамекино, ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" не було її належним землекористувачем. Відтак реєстрація за цим підприємством права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 відбулася за відсутності належних правових підстав.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про наявність у нього чинного права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке нібито перейшло від ДП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" через КСП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" в порядку правонаступництва. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010 у справі № 10/134, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 09.02.2011, яке набрало законної сили, підтверджено факт відсутності правонаступництва в частині правових підстав використання земель водного фонду саме на підставі Державного акта серії ІІ-ЧН № 001279 від 30.08.1995, у зв`язку з чим відповідача зобов`язано повернути землі водного фонду власнику. Отже, правові підстави для оформлення у 2023 році за відповідачем права постійного користування земельною ділянкою водного фонду на підставі зазначеного державного акта були відсутні ще до моменту здійснення оспорюваної державної реєстрації, що додатково спростовує доводи апелянта про збереження цього права.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 26 цього Закону встановлено, що відомості про речові права та їх обтяження, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або скасування на підставі судового рішення самої державної реєстрації, що мала наслідком набуття речових прав чи їх обтяжень, відповідні права або обтяження припиняються. Якщо в Державному реєстрі прав, включно з його архівною складовою, наявні відомості про речові права чи обтяження, припинені у зв`язку з проведенням відповідної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням одночасно визнаються речові права чи обтяження, одночасно з реєстрацією припинення проводиться реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень, при цьому дата й час реєстрації набуття припинених прав, наявних у Державному реєстрі прав, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні наведеної норми належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц неодноразово наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, а такі право чи інтерес повинні захищатися судом у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає їх змісту, характеру порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цим наслідкам. Подібні висновки сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом конкретного способу захисту повинно приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду; судовий захист має бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто виключати потребу в подальшому зверненні до суду для застосування додаткових засобів захисту. Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Стаття 16 Цивільного кодексу України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема у спосіб відновлення становища, яке існувало до порушення, а суд може захистити цивільне право чи інтерес іншим способом, встановленим договором, законом або самим судом у визначених законом випадках. Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і вправі вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших віднесених до юрисдикції господарського суду справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а основними засадами господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність учасників процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Обов`язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона доводить обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, передбачених Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами визнаються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 цього Кодексу обставини, які згідно із законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами; статтею 76 визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Відповідно до частин 1 та 2 статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та дослідивши наявні матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор раніше вже звертався до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування записів у реєстрах та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23 у задоволенні вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області (код ЄДРПОУ 004061978) права користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 67543270 від 10.05.2023) щодо реєстрації за ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" (код ЄДРПОУ 00709916) права постійного користування земельною ділянкою відмовлено у зв`язку з тим, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав визнано неефективним.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Оскільки позовні вимоги у справі № 927/791/23 були сформульовані прокурором самостійно, ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" не може нести відповідальність за невиконання реєстраційних дій на виконання зазначеного рішення Господарського суду Чернігівської області.

Судом також взято до уваги, що ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.05.2023 у справі № 751/3708/23 було накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 141,8 га (кадастровий номер 7423686600:05:000:0909), розташовану за межами с. Мамекине Новгород-Сіверської міської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що належить до земель водного фонду з цільовим призначенням 10.07 "для рибогосподарських потреб" та перебуває у комунальній власності Новгород-Сіверської міської територіальної громади в особі Новгород-Сіверської міської ради, з метою забезпечення збереження речових доказів та проведення слідчих дій щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, із забороною будь-яким особам, крім законного власника, відчужувати, розпоряджатися та користуватися цим майном. Зазначений арешт було скасовано ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 08.07.2025 у справі №739/1068/23.

Отже, упродовж дії арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 право відчужувати, розпоряджатися та користуватися цим майном мала виключно Новгород-Сіверська міська територіальна громада в особі Новгород-Сіверської міської ради як її власник.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що наявність арешту унеможливлювала вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання рішення у справі № 927/791/23, оскільки на момент подання відповідачем заперечення від 13.07.2025 йому було достеменно відомо про зняття арешту з оспорюваної земельної ділянки ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 08.07.2025 у справі № 739/1068/23, що спростовує посилання апелянта на об`єктивну перешкоду для виконання судового рішення станом на час звернення прокурора з даним позовом та розгляду справи судом першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позову у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 у справі № 927/592/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 у справі № 927/592/25 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 у справі № 927/592/25.

4. Матеріали справи № 927/592/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.07.2026.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Н.М. Спаських

Г.П. Коробенко