Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/14401/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 910/14401/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026

у справі №910/14401/25 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва»

до Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича

про стягнення 82 892,31 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (далі, позивач або Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича (далі, відповідач або ФОП Каліберда В.А.) про стягнення 82 892,31 грн, з яких: 48 967,16 грн основного боргу за період з квітня 2021 року по березень 2024 року, 22 396,91 грн пені, 9 176,88 інфляційних втрат та 2 351,36 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються взяті на себе згідно з Договором оренди №1111 від 20.07.2009 зобов`язання стосовно оплати за користування об`єктом оренди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14401/25 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» заборгованість в розмірі 48 967,16 грн, пені в розмірі 6 625,28 грн, інфляційних втрат в розмірі 9 176,88 грн, суму 3% річних в розмірі 2 351,36 грн та судового збору в розмірі 2 451,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту наявності у нього заборгованості по орендній платі за Договором в сумі 48 967,16 грн.

При цьому за висновками суду наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за оренду, а також не є відкладальною обставиною.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 2 351,36 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 9 176,88 грн.

Водночас, здійснивши розрахунок суми пені за визначений позивачем період, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення сумою пені за період з 26.03.2024 по 26.09.2024 є сума 6 625,28 грн, у зв`язку з чим позовові вимоги в цій частині підлягають задоволенню на вказану суму.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Каліберда Вадим Анатолійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14401/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивач у період заборгованості не виставляв та не передавав під розписку платіжних вимог відповідачеві. Отже останній, з урахуванням особливостей орендних відносин, пов`язаних з комунальним майном, не мав можливості вчасно виконати свій обов`язок по оплаті.

Саме бездіяльність орендодавця призвела до неможливості виконання орендарем свого обов`язку щодо сплати орендної плати, тому орендар не може вважатись особою, яка прострочила виконання грошового обов`язку щодо сплати орендної плати, відповідно судом безпідставно та несправедливо застосовано до відповідача міру відповідальності у вигляді сплати неустойки, відшкодування інфляційних втрат та 3% річних.

Попередній (орієнтовний) розрахунок очікуваної суми судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги буде складати 40 000,00 грн, в т.ч. в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

22.05.2026 через канцелярію суду до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

26.05.2026 через підсистему «Електронний суд» та 01.06.2026 засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії довіреності представника Комунального підприємства Марини Куровської, якою підписано відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач наголосив на тому, що рахунок-фактура є документом, що містить лише платіжні реквізити для перерахування коштів і його ненадання не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не свідчить про прострочення кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку сплати орендних платежів і не виключає відповідальності за їх несплату. Разом із цим, відповідачем не наданого жодного доказу, що протягом попередніх періодів виконання договору оренди рахунки на оплату фактично вручалися йому саме під розписку, однак це не перешкоджало належному виконанню ним зобов`язань щодо сплати орендних платежів. Також позивач наголосив на тому, що розмір витрат на правничу допомогу, про які вказує відповідач в апеляційній скарзі, є завищеним.

26.05.2026 до суду апеляційної інстанції від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач наголошує на тому, що умовами договору не передбачено обов`язок орендаря (відповідача) самостійно здійснювати розрахунок орендної плати, оскільки такий обов`язок покладено на орендодавця - тобто позивача. Відповідач абсолютно правомірно очікував на доведення під розписку рахунків-фактур щодо здійснення оплати з орендної плати, які мали бути виставленими позивачем з урахуванням діючої Методики розрахунку. Враховуючи те, що Договір викладено в редакції позивача у справі, то саме позивач несе усі ризики, пов`язані з визначенням порядку його виконання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14401/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14401/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

27.04.2026 матеріали справи №910/14401/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14401/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 82 892,31 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 04.05.2026 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.07.2009 Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради (далі - КП ФРЦ «Дніпровський») та Фізичною особою підприємцем Калібердою Вадимом Анатолійовичем (далі - Орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна №1111 (далі - Договір оренди №1111).

Відповідно до визначеного розділом 1 Договору оренди №1111 предмету, КП ФРЦ «Дніпровський» передало, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 9-А, для розміщення оздоровчого закладу для молоді та дітей.

Об`єкт оренди визначений у пункті 2.1. розділу 2 Договору оренди № 1111 як нежиле приміщення загальною площею 250,00 кв. м, в тому числі підвальне приміщення - 250,00 кв. м (далі - Об`єкт оренди).

Рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 №758/6994 діяльність КП ФРЦ «Дніпровський» було припинено шляхом приєднання його до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», яке також було створено даним рішенням, та надано доручення Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації вжити пов`язані з цим відповідні організаційно-правові заходи.

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 №236 «Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» та розпорядженням від 06.08.2012 № 340 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 № 236 «Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» призначено правонаступником прав та обов`язків за договорами оренди нерухомого майна та передано йому на баланс орендовані нежитлові приміщення.

02.07.2012 між КП ФРЦ «Дніпровський» та відповідачем підписано Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №1111 від 20.07.2009, згідно якого сторони внесли зміни до пунктів 2.1., 2.4. Договору оренди №1111 та виклали їх в такій редакції: « 2.1. Об`єктом оренди є: Нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 211,60 кв. м, в т. ч. підвал - 211,60 кв. м. Устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід`ємною частиною цього Договору.».

Додатком №1 від 02.07.2012 до Договору сторони оформили Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бажова, 9-А, площею 211,60 кв.

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - Балансоутримувач).» Усі інші умови Договору оренди №1111 залишились незмінними.

На підставі рішень Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 та від 22.09.2011 №34/6250 новим орендодавцем стала Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація.

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» було створено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - Підприємство, позивач).

Статут Підприємства затверджений розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 року №4. Відповідно до п.п. 2.2.3., 2.2.16. Статуту, предметом діяльності Підприємства є управління нерухомим майном, передача в оренду комунального майна територіальної громади міста Києва в установленому порядку.

Разом із тим, п. 5.1.11. Статуту визначено, що Підприємство має право укладати договори оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, нараховувати та здійснювати збір орендної плати, вести претензійно-позовну роботу зі стягнення заборгованості з орендної плати в установленому порядку.

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» (далі - Розпорядження №61) за Позивачем на праві господарського відання закріплено об`єкти житлового і нежитлового фонду комунальної форми власності, передані в управління Дніпровської райдержадміністрації, в тому числі: нежитлові приміщення на вул. Бажова, 9-А, площею 211,60 кв.м (пункт 33 Додатку 2 до розпорядження).

Пунктом 2 зазначеного вище розпорядження Комунальному підприємству «керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» доручено створити комісію: з питань передачі-приймання об`єктів житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, та елементів зовнішнього благоустрою, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.

Відповідно до пункту 3.2. Договору оренди №1111 орендна плата сплачується згідно з розрахунком, викладеним у додатку №2, що є невід`ємною частиною цього Договору і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ.

Згідно з пунктом 3.3. Договору оренди №1111 податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ щомісячно сплачується орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

Водночас, у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 орендна плата нарахована відповідачу у розмірі 50 % від визначеної щомісячної суми, із врахуванням індексу інфляції та податку на додану вартість, які нараховано відповідно до умов пунктів 3.3., 3.4. Договору оренди №1111.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що на виконання умов Договору оренди №1111 відповідачем здійснювались оплати відповідних платежів та проводилось листування з позивачем.

Таким чином, відповідач фактично визнав позивача новим балансоутримувачем нежитлового приміщення та стороною Договору оренди №1111, а також наявні перед позивачем зобов`язання щодо здійснення орендної плати шляхом мовчазної згоди.

У період з квітня 2021 року по березень 2024 року відповідач здійснював нерегулярні платежі за Договором оренди №1111, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 48 967 грн 16 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе згідно з Договором оренди №1111 зобов`язання стосовно оплати за користування Об`єктом оренди, що є підставою для захисту порушених прав і законних інтересів комунального підприємства у судовому порядку.

11.03.2025 рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист №0200500066570 на адресу відповідача було направлено претензію №446 від 03.03.2025 з вимогою у місячний строк погасити заборгованість у розмірі 48 967,16 грн.

26.03.2025 лист повернувся позивачу у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Як вказує позивач, заборгованість з орендної плати за період з квітня 2021 року по березень 2024 року в розмірі 48 967,16 грн відповідачем не погашена, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Також позивачем нараховані до стягнення з відповідача 9 176,88 інфляційних втрат та 2 351,36 грн 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та 22 396,91 грн пені на підставі пункту 3.7. Договору оренди №1111.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У справі, що розглядається, між сторонами виникли правовідносини з оренди нерухомого майна комунальної форми власності.

У відповідності до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами пунктів 3.2.-3.4. укладеного Договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується згідно з розрахунком, викладеним у додатку №2, що є невід`ємною частиною цього Договору і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ. Податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України. Орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ щомісячно сплачується орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Платіжна вимога повинна бути виставлена орендодавцем за три банківські дні до моменту її оплати. Орендар отримує платіжні вимоги орендодавця під розписку.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, у період з квітня 2021 року по березень 2024 року відповідач здійснював нерегулярні орендні платежі за Договором оренди №1111, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у розмірі 48 967,16 грн.

Відповідач не заперечує факту наявності в нього обов`язку зі сплати орендних платежів, однак стверджує, що він не мав можливості вчасно виконати свій обов`язок по оплаті, оскільки позивач у період заборгованості не виставляв та не передавав йому під розписку платіжних вимог, а тому він не був обізнаний з точною та правильно сумою орендної плати за комунальне майно.

Колегія суддів критично оцінює зазначені доводи скаржника з огляду на те, що наявність або відсутність рахунку (платіжної вимоги) не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати орендну плату за час користування орендованим приміщенням.

Рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; а отже неотримання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 Цивільного кодексу України, тому неотримання рахунка не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати орендну плату.

Зазначене відповідає правовій позиції, сформованій у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

При цьому граничний строк оплати за Договором не прив`язаний до факту отримання орендарем рахунків на оплату або актів наданих послуг/виконаних робіт, а за умовами пункту 3.4. Договору орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ щомісячно сплачується орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

Посилання скаржника на наявність у нього обґрунтованих сумнівів у правильності розрахованої (скоригованої) орендної плати та у повноваженнях особи, яка вчинила ці дії, судом до уваги не приймаються.

У даному контексті колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що згідно з умовами пункту 3.11. Договору орендар зобов`язаний кожного кварталу проводити звірку розрахунків по орендним платежам в бухгалтерії орендодавця зі складанням акта звірки.

Доказів вчинення відповідачем відповідних дій суду не надано.

Крім того, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту наявності у нього спірної основної заборгованості в розмірі 48 967,16 грн.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 22 396,91 грн пені, 9 176,88 грн інфляційних втрат та 2351,36 грн 3% річних.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.7. Договору оренди № 1111 орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі порушення Орендарем строку внесення орендної плати, він сплачує пеню, на розрахунковий рахунок Орендодавця, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам та умовам Договору, а саме, позивачем нарахована пеня на суму заборгованості понад шість місяців.

Здійснивши розрахунок суми пені за визначений позивачем період, судом установлено, що обґрунтованою до стягнення сумою пені за період з 26.03.2024 по 26.09.2024 є сума в розмірі 6 625,28 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на вказану суму.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 2 351,36 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 9 176,88 грн.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надано. Контррозрахунку нарахованих трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат відповідач до суду першої чи апеляційної інстанції також не представив.

Отже, відповідач наведених у позові обставин та висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.

Позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування відповідача, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14401/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14401/25 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Каліберду Вадима Анатолійовича.

Матеріали справи №910/14401/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко