Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №911/157/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 911/157/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Сковородіної О.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.03.2026 (повний текст складено та підписано 23.03.2026)

у справі №911/157/26 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 503 523,35 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 503 523,35 грн, з яких: 3% річних у розмірі 118 634,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 384 889,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу електричної енергії №20/21-267-РДД.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" 3% річних у розмірі 118 634,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 384 889,19 грн та 6 042,28 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування за визначений позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічного акціонерного товариства "Центренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 10.03.2026 у справі №911/157/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що позивачем не долучено первинних документів до позовної заяви на підтвердження заявлених вимог, тому їх не можна вважати обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом при ухвалення оскаржуваного рішення не враховано фінансовий стан апелянта, того, що ПАТ "Центренерго" постраждало внаслідок російських обстрілів, зазнало і продовжує зазнавати збитків, значимість ПАТ "Центренерго" для економіки регіону і держави в цілому, соціально важливу функцію із забезпечення населення Обухівського району Київської області тепловою енергією, вироблення електричної енергії з передачею її в Об`єднану енергосистему України, сплату податків тощо.

Скаржник також стверджує, що до правовідносин між відповідачем та позивачем за Договором купівлі - продажу е/е застосовується положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже, ПАТ "Центренерго" звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, а 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за період з 01.08.2022 по 25.12.2024 мають бути списані позивачем.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Позивач наголошує на тому, що зазначені в апеляційній скарзі доводи та аргументи щодо наявності підстав для скасування аскаржуваного судового рішення, є недоведеними. Судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 апеляційну скаргу у справі №911/157/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі №911/157/26 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №911/157/26 з Господарського суду Київської області.

29.04.2026 матеріали справи №911/157/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

04.05.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі №911/157/26. Судове засідання призначено на 04.06.2026.

04.06.2026 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 16.06.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026, у зв`язку перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/157/26.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.06.2026, справу №911/157/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі №911/157/26, колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Сковородіна О.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 09.07.2026 з`явились представники сторін, які надали свої пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між ТОВ "Електротрейдінг Груп" та ПАТ "Центренерго" 11.10.2021 було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №20/21-267-РДД, за умовами якого відповідач зобов`язався здійснювати відпуск електричної енергії в об`єднану енергосистему України, а позивач - її оплату та відбір відповідно до погодженого сторонами графіка.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату вартості електричної енергії у загальному розмірі 16597785,60 грн. Водночас відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, оскільки фактично відпустив електричну енергію на суму 13681985,40 грн, у зв`язку з чим частина попередньо оплаченого обсягу електричної енергії у розмірі 1248 МВт·год поставлена не була, а сплачені за неї грошові кошти у сумі 2915827,20 грн залишилися у відповідача.

Позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення надлишково сплачених грошових коштів, однак така вимога залишилась без належного виконання, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Обставини щодо наявності переплати, її розміру, а також порушення відповідачем зобов`язання з повернення грошових коштів були встановлені рішеннями судів у справі №911/1341/22, які набрали законної сили, у зв`язку з чим відповідно до положень процесуального закону є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2023 у справі №911/1341/22, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" 2915827,20 грн основного боргу та 3115,54 грн 3% річних.

Таким чином, за наслідками розгляду справи Господарського суду Київської області №911/1341/22 стягнуто з відповідача 2915827,20 грн за Договором №20/21-267-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2021 та стягнуто 3% річних у сумі 3115,54 грн, розрахованих за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на суму 2915827,20 грн.

Отже, судом встановлено обов`язок відповідача з повернення грошових коштів у розмірі 2915827,20 грн та дату настання його прострочення - 19.07.2022.

Оскільки ПАТ "Центренерго" не сплатило ТОВ "Електротрейдінг Груп" основний борг в сумі 2915827,20 грн, ТОВ "Електротрейдінг Груп" 18.08.2023 звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Центренерго", в якому просило стягнути з ПАТ "Центренерго" 91309,33 грн 3% річних за період та 329860,08 грн інфляційних втрат з 01.08.2022 по 17.08.2023 нарахованих на суму основного боргу у розмірі 2915827,20 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/2554/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, позов ТОВ "Електротрейдінг Груп" було задоволено у повному обсязі.

Як встановлено судом, фактичне повернення відповідачем грошових коштів у сумі 2915827,20 грн відбулося лише 26.12.2024, тобто з істотним порушенням строків виконання грошового зобов`язання, копія платіжної інструкції на зазначену суму долучена позивачем до матеріалів справи.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вказує, що у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання у нього виник обов`язок, передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь час прострочення.

При цьому позивач зазначає, що у межах попередніх справ вже було здійснено нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних за частину періоду прострочення, однак у даній справі заявлені до стягнення суми нараховані за інший, подальший період - з 18.08.2023 по 25.12.2024 (інфляційні серпень 2023 - грудень 2024), тобто до моменту фактичного виконання відповідачем основного грошового зобов`язання.

На думку позивача, наявність судового рішення про стягнення основної суми боргу не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання, а тому він має право на отримання передбачених Законом сум за весь період прострочення до дня фактичного повернення коштів.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.08.2023 по 25.12.2024 у розмірі 118634,16 грн та інфляційні втрати за період серпень 2023 - грудень 2024 у розмірі 384889,19 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Зокрема, на думку відповідача, до позовної заяви не додано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували відповідні господарські операції, а також самого договору, що унеможливлює перевірку обставин, на які посилається позивач. У зв`язку з цим відповідач посилається на положення процесуального законодавства щодо обов`язку сторін доводити обставини, на які вони посилаються, а також на вимоги законодавства про бухгалтерський облік щодо оформлення первинних документів. Окрім того, відповідач вважає, що навіть у разі наявності підстав для застосування відповідальності, розмір заявлених до стягнення сум є надмірним та підлягає зменшенню судом з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Додатково відповідач зазначає, що спірні правовідносини, на його думку, мають ознаки комерційного кредиту, оскільки договором передбачено здійснення попередньої оплати. У зв`язку з цим відповідач вважає, що до таких правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими встановлено звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, на період дії воєнного стану. Виходячи з цього, відповідач стверджує, що нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на свій статус підприємства критичної інфраструктури, яке зазнало значних збитків унаслідок збройної агресії, зокрема руйнування об`єктів генерації, а також перебуває у процесі приватизації. На думку відповідача, зазначені обставини мають враховуватися судом при вирішенні спору та свідчать про недопустимість покладення на нього надмірного фінансового навантаження. Також відповідач вказує, що позивач не довів наявності у нього будь-яких збитків у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, а заявлені вимоги фактично спрямовані на отримання додаткового прибутку.

Окремо відповідач зазначає, що у зв`язку з перебуванням державного пакета акцій Товариства у переліку об`єктів великої приватизації, можливість примусового виконання рішень щодо стягнення коштів є обмеженою, що також, на його думку, має значення для оцінки заявлених вимог.

З огляду на наведене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що питання порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №20/21-267-РДД від 11.10.2021 було предметом розгляду у господарській справі №911/1341/22 за позовом овариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 3 212 330,08 грн за двостороннім договором №20/21-267-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2021, у тому числі 2 915 827,20 грн основного боргу, 29 238,16 грн 3% річних, 267 264,72 грн інфляційних втрат.

Так, Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2023 у справі №911/1341/22, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" 2915827,20 грн основного боргу та 3115,54 грн 3% річних.

Таким чином, за наслідками розгляду справи Господарського суду Київської області №911/1341/22 стягнуто з відповідача 2915827,20 грн за Договором №20/21-267-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2021 та стягнуто 3% річних у сумі 3115,54 грн, розрахованих за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на суму 2915827,20 грн.

Отже, судом встановлено обов`язок відповідача з повернення грошових коштів у розмірі 2915827,20 грн та дату настання його прострочення - 19.07.2022.

Також, оскільки ПАТ "Центренерго" не сплатило ТОВ "Електротрейдінг Груп" основний борг в сумі 2915827,20 грн, ТОВ "Електротрейдінг Груп" 18.08.2023 звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Центренерго", в якому просило стягнути з ПАТ "Центренерго" 91309,33 грн 3% річних за період та 329860,08 грн інфляційних втрат з 01.08.2022 по 17.08.2023 нарахованих на суму основного боргу у розмірі 2915827,20 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/2554/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, позов ТОВ "Електротрейдінг Груп" було задоволено у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі про не надання позивачем первинних документів на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки, в даному випадку факт укладення Договору, обсяг зобов`язань сторін та наявність заборгованості вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку у справах № 911/1341/22, № 911/2554/23.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлене обладнання та виконані роботи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 3% річних за період з 18.08.2023 по 25.12.2024 у розмірі 118 634,16 грн та інфляційних втрат за період серпень 2023 - грудень 2024 у розмірі 384 889,19 грн, підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо доводів скаржника про можливітсь зменшення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Суд звертає увагу відповідача на те, що законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Стосовно зменшення 3% річних суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала висновок про те, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

У свою чергу, посилання апелянта на складний фінансовий стан товариства, на понесені товариством збитки внаслідок російських обстрілів, тощо не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання або для зменшення розміру відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Також судом апеляційної інстанції критично оцінюються посилання апелянта на «значимість ПАТ "Центренерго" для економіки регіону і держави в цілому, соціально важливу функцію із забезпечення населення Обухівського району Київської області тепловою енергією, вироблення електричної енергії з передачею її в Об`єднану енергосистему України, сплату податків, тощо», оскільки вказані обставини не змінюють його зобов`язань та не створюють привілеїв у договірних правовідносинах між ним та ТОВ "Електротрейдінг груп", яке також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану.

Стосовно доводів апелянта про те, що до правовідносин між відповідачем та позивачем, які виникли на підставі Договору застосовуються положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а отже, ПАТ «Центренерго» звільняється від відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вірно зазначив, що останні є необгрунтованими, оскільки між сторонами укладено договір купівлі-продажу електричної енергії, який за своєю правовою природою є договором поставки, що передбачає обов`язок продавця передати товар, а покупця - оплатити його.

Передбачена умовами договору попередня оплата не змінює правової природи таких відносин та не свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин у розумінні положень Цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що грошові кошти були сплачені позивачем на виконання зустрічного обов`язку за договором, а не передані відповідачу у користування на визначений строк із обов`язком їх повернення як самостійного предмету зобов`язання.

При цьому обов`язок відповідача повернути спірні грошові кошти виник не з умов кредитування, а у зв`язку з неналежним виконанням ним основного зобов`язання - непоставкою оплаченого товару.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 1057 Цивільного кодексу України, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач.

Відтак доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі про звільнення його від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану є безпідставними та обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником норм чинного законодаства, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 10.03.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі №911/157/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

Матеріали справи №911/157/26 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сковородіна