Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №925/1102/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Справа № 925/1102/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025

у справі № 925/1102/24 (суддя Восянович А.В.)

за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції Центрального округу

2. Державної служби геології та надр України

3. Лисянської селищної ради

до Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі - позивач-1; ДЕІ Центрального округу; Інспекція), Державної служби геології та надр України (за текстом - позивач-2; Держгеонадра) та Лисянської селищної ради (в тексті - позивач-3; Лисянська СР; Селищна рада) до Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (в подальшому - відповідач; АТ "Дашуківські бентоніти"; Товариство) про стягнення шкоди в розмірі 1 157 520 грн., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин.

В обґрунтування позовних вимог, Прокурор посилався на те, що відповідач, будучи обізнаним про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, проігнорував наказ Державної служби геології та надр України, не вжив дієвих заходів щодо зупинки виробничо-господарської діяльності з видобування корисних копалин, зокрема шляхом видачі та затвердження відповідних розпорядчих документів (наказів) та доведення їх до відома підпорядкованих працівників, в результаті чого, в період часу з 01 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - глин бентонітових, обсягом не менше ніж 2,5 тис. тон. В зв`язку з чим, на думку Прокурора, у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну державі шкоду у розмірі 1 157 520 грн.

Рішенням Господарського суду міста Черкаської області від 09.09.2025 у справі № 925/1102/24 в позові відмовлено повністю.

За висновками місцевого господарського суду, розмір збитків Прокурором належними та допустимими доказами не доведено. Водночас, АТ "Дашуківські бентоніти" довело відсутність своєї вини у спричиненні шкоди державі під час незаконного видобутку третіми особами, що не пов`язані трудовими або службовими обов`язками з підприємством, корисних копалин. Тобто, відсутні підстави для покладення відповідальності на відповідача, а тому позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Черкаська обласна прокуратура (далі по тексту - апелянт; скаржник) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025 та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 7, 73, 75-78, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 13, 16, 19, 50, 66 Конституції України; ст.ст. 4, 5, 6, 11, 14, 17, 19, 56, 65, 67 Кодексу України про надра, ст. ст. 1, 5, 38, 40, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 16, 1166, 1172 Цивільного кодексу України), а висновки суду І-ої інстанції не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що інформація, наведена у обвинувальному акті за наслідками розслідування кримінального провадження № 12024250000000067 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, має суттєве значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 925/1102/24, що не було враховано та не оцінено судом першої інстанції.

Скаржник вказує, що згідно з актом перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15.06.2017 Держгеонадра, проведеним в присутності, на той час в.о. голови правління відповідача - ОСОБА_2 , констатовано, що відповідач після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23.04.2001, не зупинив роботи пов`язані з користуванням надрами - глини бентонітові. Згідно з зведеним планом гірничих робіт по Дашуківському кар`єру, затвердженому Держпраці в Черкаській області від 10.12.2015, відповідачем проводились роботи по видобуванню в межах гірничого відводу по 23.04.2016. До цього ж часу відповідачем проводилась розробка вказаного родовища відповідно до Проєкту розробки ділянки Дашуківське Черкаське родовище. Під час виїзду на родовище, у період проведення перевірки Держгеонадра з 07.06.2017 по 15.06.2017, будь-які роботи пов`язані з видобування бентонітових глин не проводились. Втім, судом 1-ої інстанції не взято до уваги, що відповідачем вимоги наказу Держгеонардра № 65 від 18.02.2016 не виконано та не надано доказів про спростування факту самовільного видобутку надр, а також про виконання вимог щодо припинення видобування корисних копалин на період зупинення дозволу.

Також апелянтом зазначається, що необґрунтованою є позиція місцевого господарського суду щодо невірного визначення розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та неналежності висновку інженерно екологічної експертизи від 24.11.2023 № 186/23-23 як доказу, оскільки згідно з вказаним висновком, експертом досліджувалась бухгалтерська та маркшейдерська документація Товариства з зазначенням кількості видобутих корисних копалин за період з 18.02.2016 по 23.04.2016. Крім цього, експертиза проводилась шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження № 12015250100000256, аналізу нормативної, нормативно-технічної, спеціальної документації в галузі охорони навколишнього природного середовища, ситуаційного аналізу, порівняння результатів дослідження з вимогами нормативної, нормативно-технічної, спеціальної технічної документації та фактичними даними, які обумовили виникнення досліджуваної події.

Скаржник висновується, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність складу цивільного правопорушення у діях Товариства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025, апеляційна скарга в справі № 925/1102/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025 у справі № 925/1102/24. Розгляд апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025 у справі № 925/1102/24 призначено на 11.02.2026.

На адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно тверджень Товариства, викладених в межах обставин кримінального провадження № 12015250200000256 від 22.07.2015 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 та ч. 2 ст. 240 КК України, визначальним є те, що починаючи з 09.11.2015 виконуючим обов`язки голови Правління, а з 27.02.2016 - головою Правління АТ «Дашуківські бентоніти» є ОСОБА_3 , який має право вчиняти юридичні дії від імені вказаної юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. При цьому, попереднього керівника АТ «Дашуківські бентоніти» - ОСОБА_1 з 30.10.2015 відсторонено від виконання обов`язків голови Правління, а з 26.02.2016 - звільнено з займаної посади. Крім того, рішенням Наглядової Ради АТ «Дашуківські бентоніти», оформленим протоколом засідання № 16112015-2 від 16.11.2015, було відкликано та достроково припинено повноваження членів Правління АТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , звільнено їх з займаних посад, що підтверджується відповідними судовими рішеннями. ОСОБА_1. діяв не в інтересах АТ «Дашуківські бентоніти», а всупереч ним. Окрім того, ОСОБА_1 не був уповноважений діяти від імені АТ «Дашуківські бентоніти», адже починаючи з 09.11.2015 єдиним повноважним керівником Товариства, який мав право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_3 .

Додатково відповідач, посилаючись на обставини справи, вказує, що ні довідка про видобування та розкривні роботи за період з 01.01.2016 по 01.03.2017, ні акт перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15.06.2017 не є належними та недопустимими доказами зважаючи на те, що такі документи підписані ОСОБА_2 , яка не була головою Правління АТ «Дашуківські бентоніти», а отже, як наслідок, і висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015250100000256 від 24.11.2023 № 186/23-23 є неналежним та недопустимим доказом, як такий, що проведений на підставі вищевказаних довідки та акта. Однак, на думку Товариства, вказаного Прокурор не спростував в своїй апеляційній скарзі.

Також відповідач підкреслює й те, що ухвала Лисянського районного суду Черкаської області від 06.05.2024 у справі № 700/321/24 в жодному випадку не може бути доказом заподіяння Акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» шкоди навколишньому природному середовищу чи будь-кому іншому.

У судових засіданнях оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався.

Представник апелянта в судовому засіданні 29.06.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивачів у судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 26.05.2026 про доставку електронного документа в електронні кабінети позивачів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників позивачів обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від позивачів обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх, яких належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Судовою колегією зазначається, що відзиву/письмових пояснень на апеляційну скаргу апелянта від позивачів на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури було проведено досудове слідство у кримінальному провадженні за № 12015250200000256 від 22 липня 2015 рок щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 240 КК України, в якому досліджувалися обставини порушення встановлених правил охорони надр службовими особами Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (з 02 червня 2020 року перейменовано в Акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти").

Встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" було отримано спеціальний дозвіл за № 2447 від 23 квітня 2001 року строком на 15 років на користування надрами - видобування глини, придатної для виробництва формувальних матеріалів, а також для легких та полестійких бурових розчинів.

Наказом Державної служби геології та надр України № 65 від 18 лютого 2016 року, дію спеціального дозволу № 2447 від 23 квітня 2001 року зупинено, про що надрокористувача було повідомлено листом від 22 лютого 2016 року № 2658/13/14-16, який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було отримано відповідачем 01 березня 2016 року.

Прокурор у позові стверджував, що незважаючи на дані обставини, посадові особи Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", в порушення вимог законодавства України, яким врегульовані правові засади державного регулювання використання надр та гірничих відносин, не виконали наказ Державної служби геології та надр України № 65 від 18 лютого 2016 року, та не зупинили виробничо-господарську діяльність товариства щодо видобутку корисних копалин, в результаті чого товариством незаконно проводжувалися роботи з видобування корисних копалин - глин бентонітових.

Прокурор зазначав й те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до протоколу № 02-16 від 25 лютого 2016 року наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", обіймаючи з 26 лютого 2016 року посаду голови правління зазначеного підприємства, безпосередньо, через правління та адміністрацію здійснюючи поточне управління (керівництво) зазначеним підприємством, будучи в силу своєї посади наділеним правомочністю безпосередньо та через підлеглих осіб, управляти та розпоряджатися коштами і майном підприємства, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, діючи умисно та цілеспрямовано, в інтересах Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", в період часу з 01 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося можливим, використовуючи своє службове становище, вчинив протиправні дії, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Одночасно з проведенням робіт з незаконного видобування корисних копалин, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посадовими особами ПАТ "Дашуківські бентоніти" були вчинені документальні операції, спрямовані на приховання незаконного походження майна, а саме в бухгалтерському обліку підприємства були проведені операції, відповідно до яких незаконно видобута глина бентонітова була поставлена на складський облік товариства та в подальшому використовувалася в господарській діяльності, з метою отримання прибутку.

Голові правління Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 367 КК України - службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та ч. 2 ст. 240 КК України - незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015250100000256 від 24 листопада 2023 року № 186/23-23, розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, згідно з актом перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр, за березень 2016 року становить 1 157 520 грн.

Прокурор вважав документально доведеним та обґрунтованим розмір шкоди - 1 157 520 грн., заподіяної відповідачем державі внаслідок самовільного користування надрами.

Державна екологічна інспекція в своїх письмових поясненнях позовні вимоги підтримувала.

У своєму відзиві відповідач проти позову заперечував та вказував, що основним видом діяльності Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" є добування піску, гравію, глин та каоліну.

Починаючи з 09 листопада 2015 року виконуючим обов`язки голови правління, а з 27 лютого 2016 року - головою правління акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" є ОСОБА_3 , який має право вчиняти юридичні дії від імені вказаної юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

30 жовтня 2015 року попереднього керівника Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" - ОСОБА_1 було відсторонено від виконання обов`язків голови правління, а з 26 лютого 2016 року - звільнено з займаної посади.

Рішенням наглядової ради Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", оформленим протоколом засідання № 16112015-2 від 16 листопада 2015 року, було відкликано та достроково припинено повноваження членів правління AT "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , звільнено їх з займаних посад.

Діяльність з видобутку корисних копалин здійснюється товариством на підставі ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами № 2447 від 23 квітня 2001 року (наразі продовжено до 23 квітня 2036 року).

Наказом Державної служби геології та надр України від 18 лютого 2016 року за № 65 було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами (Ліцензії).

У передбачені законодавством строки, відповідачем було подано заяву та необхідні документи для продовження дії спеціального дозволу.

Водночас, у зв`язку з рейдерським захопленням Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" групою осіб на чолі з громадянином ОСОБА_1 , строк дії дозволу продовжено не було.

Разом з тим, видобування корисних копалин в спірний період здійснювалося незаконно, групою осіб на чолі з громадянином ОСОБА_1 , із протиправним захопленням та використанням майна та обладнання Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" на користь третіх осіб та отримання неправомірної вигоди для цих осіб.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року у справі № 905/370/20 встановлено, що починаючи з 09 листопада 2015 року, єдиним повноважним керівником Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", який мав право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_3 .

Таким чином відповідач зазначав, що громадянин ОСОБА_1 діяв не в інтересах Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", а всупереч ним.

Відповідач також не погоджувався з доводами Прокурора стосовно того, що одночасно з проведенням робіт з незаконного видобування корисних копалин, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посадовими особами Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" були вчинені документальні операції, спрямовані на приховання незаконного походження майна, а саме в бухгалтерському обліку підприємства були проведені операції, відповідно до яких незаконно видобута глина бентонітова була поставлена на складський облік товариства та в подальшому використовувалася в господарській діяльності, з метою отримання прибутку, оскільки доказів, які підтверджували б наведені факти, до позовної заяви не долучалось.

Єдиними доказами, які на думку Прокурора, підтверджують вищевказані факти є копії довідки про видобування та розкривні роботи за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року та акту перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року за підписом ОСОБА_2 .

Проте, станом на дату підписання зазначених документів ОСОБА_2 жодних повноважень щодо вчинення дій від імені підприємства не мала.

Зокрема, відповідач стверджував, що рішеннями незаконної на той час наглядової ради Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", що оформлені протоколом № 01-17 від 07 грудня 2017 року, було обрано на посаду голови правління акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 .

Водночас, рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 925/13/18, яке набрало законної сили 25 червня 2018 року визнано недійсними рішення наглядової ради публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", що оформлені протоколом засідання наглядової ради № 01-17 від 07 грудня 2017 року, з усіх прийнятих питань порядку денного.

Тому, відповідач підкреслював, що ні довідка про видобування корисних копалин за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, ні акт перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт видобування корисних копалин саме акціонерним товариством, оскільки такі документи підписані ОСОБА_2 , яка не діяла від імені Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти".

Як наслідок, відповідач вважає, що висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015250100000256 від 24 листопада 2023 року № 186/23-23 також є неналежним та недопустимим доказом, як такий, що проведений на підставі наведених вище довідки та акта.

Відповідач акцентував, що діяв добросовісно, оскільки саме за зверненнями Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" було розпочато кримінальне провадження № 12015250200000256, зокрема, за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 та ч. 2 ст. 240 КК України.

Кримінальне провадження № 12015250200000256 було відкрито, ще 22 липня 2015 року, а обвинувальний акт відносно громадянина ОСОБА_1 було передано до суду в квітні 2024 року, тобто майже через 9 років.

Відповідач також зазначав у відзиві на позов, що цивільного позову до ОСОБА_1 не було подано Прокурором ні на стадії досудового розслідування, ні під час перебування справи у суді, тому, на його думку, Прокурор безпідставно намагається стягнути заподіяну шкоду саме з Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", хоча товариство не має жодного відношення до незаконного видобутку глини групою осіб на чолі з громадянином ОСОБА_1 .

Щодо ухвали Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року у справі № 700/321/24, то відповідачем зазначалось, що вказана ухвала не може бути доказом заподіяння Акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки Акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти", як цивільний відповідач не залучалося до участі у кримінальному провадженні за № 12015250200000256 та до участі у справі № 700/321/24, тому обставини, встановлені в ухвалі Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року у справі № 700/321/24, не мають преюдиційного значення у справі № 925/1102/24.

Таким чином відповідач стверджував, що Прокурором будь-яких нових доказів на підтвердження факту заподіяння Акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" шкоди державі у розмірі 1 157 520 грн. не надано, а тому Прокурором не доведено в порядку передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, належними та допустимими доказами, заподіяння такої шкоди саме акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти".

У відповіді на відзив Прокурором вказувалось, що викладені відповідачем доводи є безпідставними, оскільки факт існування корпоративних спорів та численних судових рішень щодо них, зареєстрованих та розслідуваних кримінальних проваджень, про які йдеться у відзиві, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду завдану внаслідок незаконного видобування корисних копалин.

Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

За ст. 13 Кодексу України про надра передбачено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України, згідно з пунктом 1 якого Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

У відповідності з підпунктом 11 пункту 4 цього ж Положення Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Статтею 24 Гірничого закону України визначено, що гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу; технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерська, технічна та обліково-контрольна документація (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Згідно ст. 19 Гірничого закону України гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно з законодавством. План розвитку гірничих робіт підприємства щорічно розглядається та погоджується з органами гірничого нагляду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, яким врегульовано питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Пунктом 22 Постанови КМ України № 615 від 30.05.2011, в редакції чинній станом на момент проведення позапланової перевірки, було встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення;

3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів;

4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

За приписами ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановленими законодавством України (ст. 67 Кодексу України про надра).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди врегульовано ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що за даними довідки про видобування та розкривні роботи за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017, за підписом в.о. голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 , за 2016 рік підприємством було видобуто (тис. тон): січень - 2,6; лютий - 0,5; березень - 2,5; квітень - 3,1.

Водночас, в довідці не зазначено, що саме (пісок, глина, гравій, тощо) було видобуто підприємством у вказаний період.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, з 07 червня 2017 року по 15 червня 2017 року Департаментом державного геологічного контролю Центрального міжрегіонального відділу було проведено позапланову перевірку надрокористувача - ПАТ "Дашуківські бентоніти", з питань дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) за результатами якої було складено акт перевірки за № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року.

Акт перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року свідчить, що під час її проведення було встановлено порушення п. 22. Постанови Кабінету Міністрів України № 615, а саме: надрокористувач після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, не зупинив проведення на наданій йому в користування ділянці роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами, а саме: відповідно до довідки ПАТ "Дашуківські бентоніти" та маркшейдерської документації у період зупинення дії спеціального дозволу у 2016 році видобуток склав: лютий 0,5 тис. т, березень 2,5 тис. т.; квітень 3,1 тис. т.

Тим самим, контролюючим органом під час проведення перевірки також використано дані довідки ПАТ "Дашуківські бентоніти" за підписом в.о. голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 .

З акта перевірки вбачається й те, що під час виїзду контролюючого органу на родовище будь-які роботи пов`язані з видобуванням бентонітових глин не проводились.

Вказаний акт перевірки зі сторони ПАТ "Дашуківські бентоніти" також підписано в.о. голови правління ОСОБА_2

Поряд із цим, маркшейдерської документації матеріали справи не містять.

02 лютого 2023 року до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України разом з супровідним листом від 31 січня 2023 року № 983/24/16-23 надійшла постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Ніколенко Л.П. від 31 січня 2023 року про призначення судової інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015250100000256 від 22 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 364-1, ч.ч. 1,3 ст. 238, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

На вирішення судової експертизи було поставлене питання:

1. Який розмір збитків заподіяний ПАТ "Дашуківські бентоніти" внаслідок користування надрами у період зупинення дії спеціального дозволу з 18 лютого 2016 року по 23 квітня 2016 року?

13 листопада 2023 року до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України разом із супровідним листом від 10 листопада 2023 року за № 13336/24/16-23 надійшла постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Ніколенко Л.П. від 10 листопада 2023 року про внесення змін до постанови про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, відповідно до якої було викладено поставлене на розв`язання експертизи запитання в наступній редакції:

Який розмір збитків заподіяний ПАТ "Дашуківські бентоніти" внаслідок користування надрами у період зупинення дії спеціального дозволу № 2447 за березень 2016, відповідно до довідки про видобування та розкривні роботи за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, наданої ПАТ "Дашуківські бентоніти"?.

При проведенні експертизи використовувалися наступні інформаційні джерела: 1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

2. Кодекс України "Про надра".

3. Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік",

4. "Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами", затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.08.2011 № 303 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.06.2011 за №1097/19835.

Згідно висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 186/23-23 від 24 листопада 2023 року розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок, як встановлено актом перевірки №0 6-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр, самовільного користування надрами (бентонітові глини) ПАТ "Дашуківські бентоніти" за березень 2016 року, становить 1 157 520 грн. (один мільйон сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять гривень).

Розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, розрахований відповідно до "Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29 серпня 2011 року № 303 (4) (далі по тексту - Методика (4)).

Відтак, розмір збитків був розрахований експертом через 6 років після проведення контролюючим органом позапланової перевірки, на підставі Методики, з урахуванням даних довідки про видобування, підписаної в.о голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 та акта перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр.

Відповідно до п. 1.2. Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (в редакції чинній станом на момент проведення перевірки) у цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:

самовільне користування надрами - користування надрами за відсутності дозвільної документації на користування надрами, передбаченої законом.

Ця Методика встановлює основні вимоги щодо порядку визначення заподіяних збитків і застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (п. 1.3).

Відповідно до п. 1.5. Методики, в основу нарахування збитків покладена базова ставка збитків у частках мінімальної заробітної плати (м.з.пл.), наведена у додатку 1 до цієї Методики.

Згідно п. 1.6. приклад розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок

самовільного користування надрами, наведено в додатку 2 до цієї Методики.

Ця Методика застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, у тому числі торфу загальною глибиною розробки понад два метри (п.1.7.)

Водночас, п. 1.8. Методики передбачено, що збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про надра, підлягають компенсації державі юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними особами та особами без громадянства, відповідно до законодавства.

Пунктом 2.1. Методики передбачено, що факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Згідно п. 2.2. Методики для встановлення факту самовільного користування надрами та визначення обсягу видобутих надр використовується пряме вимірювання (заміри розробок, кар`єрів, накопичених надр) разом з аналізом матеріалів геологорозвідувальних робіт (геологічні, гідрогеологічні карти родовищ за їх наявності).

Пунктом 3.1. Методики передбачено, що збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр.

Відповідно до п. 3.2. Методики розмір збитків (З), встановлених за фактом самовільного користування надрами, визначається шляхом встановлення обсягу самовільно видобутих надр (Д), помноженого на базову ставку (додаток 1) відшкодування збитків (P), за формулою:

K

З = S (P х N х Д ),

i=1

де S - знак суми;

де Д - обсяг самовільно видобутих надр (т; куб.м; кг);

P - базова ставка збитків у частках мінімальної заробітної плати;

N - величина мінімальної заробітної плати (грн.).

Для визначення обсягу самовільно видобутих надр безпосередньо на місці видобування виконують прямі вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини та висоти, розраховують об`єм через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.

Згідно п. 3.3. Методики збитки, розраховані за цією Методикою, стягуються відповідно до законодавства.

Проте, з акта перевірки не вбачається, що для визначення обсягу самовільно видобутих надр, безпосередньо на місці видобування контролюючим органом виконувалися прямі вимірювання лінійних розмірів, а об`єм був розрахований через добуток лінійних розмірів, за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.

Крім того, розмір збитків розраховувався не особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр а експертом, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області про призначення судової інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після звернення до правоохоронних органів безпосередньо Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", та через шість років після проведення перевірки підприємства контролюючим органом.

На це, за висновками судової колегії, вірно звернув увагу місцевий господарський суд.

В межах наведеного колегією суддів зазначається, що за ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Так, колегією суддів враховується, що рішенням наглядової ради ПАТ "Дашуківські бентоніти", що оформлене протоколом № 01-17 від 07 грудня 2017 року, було вирішено:

1) звільнити ОСОБА_3 з посади голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" з 07 грудня 2017 року, виключено ОСОБА_3 зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені ПАТ "Дашуківські бентоніти" без довіреності, у тому числі підписувати договори (підписантів);

2) звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" з 07 грудня 2017 року;

3) обрати на посаду голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 з 08 грудня 2017 року. Уповноважено ОСОБА_2 прийняти належним чином правовстановлюючі, реєстраційні, розпорядчі, дозвільні та ліцензійні документи, печатки та штампи ПАТ "Дашуківські бентоніти";

4) уповноважено ОСОБА_2 забезпечити державну реєстрацію та внесення змін до відомостей про керівника та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (підписантів) ПАТ "Дашуківські бентоніти" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 925/13/18 позов ОСОБА_6 (який є членом наглядової ради Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти") до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", за участю у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Даш-Бент Інвест", про визнання недійсними рішення наглядової ради товариства від 07 грудня 2017 року задоволено повністю. Визнано недійсними рішення наглядової ради публічного Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", що оформлені протоколом засідання Наглядової ради № 01-17 від 07 грудня 2017 року, з усіх прийнятих питань порядку денного.

Згідно вказаного рішення суду, засідання відповідного органу управління відповідача, яке проведено 07.12.2017, не було правомочним, не могло приймати юридично значимі рішення, що свідчить про наявність підстав для визнання прийнятих на такому засіданні рішень недійсними.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 925/13/18 набрало законної сили 25 червня 2018 року.

Отже, незаконне рішення наглядової ради ПАТ "Дашуківські бентоніти", що оформлене протоколом № 01-17 від 07 грудня 2017 року не спричинило жодних правових наслідків для товариства, в т.ч. з питань звільнення ОСОБА_3 з посади голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" з 07 грудня 2017 року; обрання на посаду голови правління ПАТ "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 з 08 грудня 2017 року; уповноваження ОСОБА_2 прийняти належним чином правовстановлюючі, реєстраційні, розпорядчі, дозвільні та ліцензійні документи, печатки та штампи ПАТ "Дашуківські бентоніти". Тим самим, такі обставини, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року № 700/2/18 задоволено позов ОСОБА_3 та усунуто перешкоди у виконанні ОСОБА_3 посадових обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" шляхом заборони дій, які перешкоджають здійснювати повноваження.

Під час розгляду даної справи, районним судом було встановлено, що починаючи з жовтня 2015 року, групою осіб, за участі та пособництва колишніх посадових осіб Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", були вчинені незаконні дії, спрямовані на рейдерське захоплення Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", у зв`язку з чим було порушено низку кримінальних проваджень за фактами підроблення та протиправного заволодіння майном та акціями, офіційними документами ПАТ "Дашуківські бентоніти", використання завідомо підробленого документа для здійснення змін у реєстраційній справі акціонерного товариства та заволодіння його майном шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах, зловживання повноваженнями службовою особою Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", невиконання службовими особами Акціонерного товариства та реєстратором виконавчого органу Торецької міської ради Донецької області рішення суду, що набрало законної сили, тощо, які були об`єднані в одне кримінальне провадження під реєстраційним № 1201525020000256, досудове розслідування по якому здійснюється слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України.

Зокрема, ОСОБА_3 здійснено перешкоди у доступі до його робочого місця на території Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", внаслідок чого останній звертався до органів державної влади та правоохоронних органів.

Так, за фактом звернення ОСОБА_3 до Лисянського відділення Звенигородського ГУНП в Черкаській області щодо не допуску на територію Публічного акціонерного товариста "Дашуківські бентоніти" до свого робочого місця, на виконання ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року по справі № 700/4002/15-к до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12016250200000114 за ч. 1 ст. 361-1 КК України, які в подальшому приєднані до кримінального провадження № 1201525020000256, досудове розслідування у якому здійснюється головним слідчим управлінням Національної поліції України.

Також недопущення ОСОБА_3 до виконання посадових обов`язків голови правління "Дашуківські бентоніти" проявляється у підписанні фінансової звітності, отриманні кореспонденції, направленні офіційних документів від імені товариства неповноважними особами, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" за 2017 рік; договором поставки нафтопродуктів та інших продуктів (речовин, суміші) хімічної промисловості № 03.04.18/9 від 03 квітня 2018 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Демайд"; довіреністю Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" на ім`я ОСОБА_7 про надання повноважень на отримання продукції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвест Сістемс"; листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвест Сістемс" на ім`я голови правління Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_3 від 13 червня 2018 року № 293 та відповіддю на нього від Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" від 26 червня 2018 року за підписом ОСОБА_2 ; договором про надання послуг № 2015-18 від 13 лютого 2018 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експ-Рейл"; звітом експедитора № 50 за квітень 2018 року, підписаним між Публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експ-Рейл"; актом звірки № 00078 за квітень 2018 року, підписаним між Публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експ-Рейл".

Вище вказані документи підписані від імені Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_2 без належних повноважень.

ОСОБА_3 видавалися накази, які містили обов`язкові до виконання вказівки посадовим особам Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" щодо врегулювання виплат, отримання (продовження дії) - спеціального дозволу на користування надрами; анулювання представницьких (уповноважуючих документів); надання статутних, бухгалтерських, фінансових та інших документів, що стосуються господарської діяльності товариства; передачі печаток та штампів, що підтверджується наказами № 07-1/3 від 12 березня 2018 року, № 07/3 від 07 березня 2018 року, протоколом засідання Наглядової ради № 2622016 від 25 лютого 2016 року, які залишені без виконання.

На підтвердження наявності перешкод у виконанні посадових обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" позивачем надано звернення до Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції від 12 вересня 2018 року про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 перешкоджають господарській діяльності товариства, зокрема, на його усну вимогу передати печатку підприємства, надати для огляду первинні бухгалтерські документи, юридичні документи, йому було відмовлено.

Також ОСОБА_9 здійснює незаконне управління товариством. На вказане звернення Лисянським відділенням Звенигородського відділу поліції надано відповідь про те, що його повідомлення, яке надійшло на лінію "102" 12 вересня 2018 року зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області за № від 12.09.2018 о 08 год. 50 хв., розгляд матеріалів доручено дільничному офіцеру поліції ОСОБА_10 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018250200000349 від 26 листопада 2018 року вбачається, що до Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від голови правління Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 з метою нанесення шкоди інтересам Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" було приховано два цінні листи, що були направлені на адресу вказаного підприємства Державною службою геології та надр України, в яких містилася експертиза та висновок щодо надання дозволу на видобуток бентонітової глини. Вказані листи вручені ОСОБА_2 30 червня 2018 року, що підтверджується даними Публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

Відповідно, задоволеними були позовні вимоги ОСОБА_3 щодо усунення перешкод позивачу у виконанні його посадових (трудових) обов`язків голови Правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» шляхом заборони дій, які перешкоджають здійснювати повноваження.

Такі обставини, з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року у справі № 700/321/24 звільнено ОСОБА_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367 та частиною 2 статті 240 КК України, на підставі ст. 74, пункту 3 частини 1 статті 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12015250200000256, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367 та частиною 2 статті 240 КК України, - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Під час досудового розслідування прокурором не заявлявся цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21, постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження щодо особи у зв`язку із звільненням її від кримінальної відповідальності не може вважатися тотожним ухваленню щодо неї обвинувального вироку суду, оскільки це суперечило б засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин 6, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

З аналізу частини 6 статті 75 ГПК України слідує, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, встановленим вироком суду, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною або в наявності/відсутності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

У той же час, обвинувального вироку у справі № 700/321/24 судом ухвалено не було.

Тому, обставини, що наведені в ухвалі Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року у справі № 700/321/24 не підлягають врахуванню.

Зазначені висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, є правильними.

Водночас, Господарським судом Донецької області під час розгляду справи № 905/370/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" до Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" про визнання недійсною додаткової угоди від 23.10.2015 до договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015; специфікації №1 від 23.10.2015 (додатку №1 до договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015); специфікації № 2 від 24.12.2015 (додатку № 2 до договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015) та ухвалення за результатами її розгляду рішення від 20 червня 2024 року було встановлено, що починаючи з 09 листопада 2015 року єдиним повноваженим керівником Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти", який мав право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_3.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" на рішення Господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року в справі № 905/370/20 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року в справі № 905/370/20 залишено без змін.

Колегією суддів вказується, що частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

В акціонерному товаристві може бути створена Наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства (ч. 1 ст. 160 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З огляду на фактичні обставини справи, у спірний період, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали жодних повноважень діяти від імені товариства, як представники.

З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2024 року Черкаська обласна прокуратура звернулася із запитом № 12-796вих-24 до Державної служби геології та надр України в якому просила повідомити чи вживались/будуть вживатися заходи щодо стягнення збитків та які саме, оскільки відповідно до висновку судової інженерно - екологічної експертизи № 186/23-23 від 24 листопада 2023 року, розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок, як встановлено актом перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр, самовільного користування надрами (бентонітової глини) за березень 2016 року становить 1 157 520 грн. завдані збитки залишаються невідшкодованими.

Аналогічні запити від 06 серпня 2024 року були відправлені на адреси Лисянської селищної ради № 12-800вих-24 та Державної екологічної інспекції Центрального округу № 12-799вих-24.

30 серпня 2024 року Черкаська обласна прокуратура повторно звернулась із запитом № 12-877вих-24 до Державної служби геології та надр України.

21 серпня 2024 року виконавчий комітет Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області надав відповідь на запит Черкаській обласній прокуратурі № 1046 в якій повідомив, що в зв`язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті Лисянська селищна рада до суду не зверталася і не планує звертатися з позовом про відшкодування збитків завданих незаконним видобутком надр на території Дашуківської ділянки Черкаського родовища.

29 серпня 2024 року Державна екологічна інспекція Центрального округу надала відповідь на запит Черкаській обласній прокуратурі № 07-08/4104 в якій, крім іншого, просила вжити заходи прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом.

03 вересня 2024 року Державна служба геології та надр України також надала відповідь на запит Черкаській обласній прокуратурі № 30320-24 в якому повідомила, що Державна служба геології та надр України відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 62 Кодексу України про надра має право розраховувати в межах своєї компетенції розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами. Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (редакція статті згідно із Законом № 2805-ІХ від 01.12.2022). Закон № 2805-ІХ від 01.12.2022 набрав чинності 29.12.2022.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення), одним з основних завдань Держгеонадр є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Пунктом 4 Положення встановлено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Постановою Кабінету Міністрів України № 749 від 04.07.2023 (набрала чинності з 26.07.2023) пункт 4 Положення доповнено підпунктами 152 та 153, відповідно до яких Держгеонадра в межах своєї компетенції здійснює розрахунок розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного користування надрами та пред`являє претензії про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.

Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затверджена наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15 вересня 2022 року № 366, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28 жовтня 2022 року за № 1337/38673 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1 розділу IV Методики орган державної влади, посадова особа якого здійснила розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, направляє такий розрахунок до суб`єкта господарювання разом з претензією з метою безпосереднього врегулювання спору та добровільної сплати збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, а у разі несплати збитків протягом 90 календарних днів з дати отримання суб`єктом документів до:

суду разом з позовною заявою. Якщо таке діяння не містить ознак кримінального правопорушення;

правоохоронних органів та/або прокуратури для доручення до матеріалів кримінального провадження, якщо таке діяння містить ознаки кримінального правопорушення.

Станом на 02 вересня 2024 року відповідно до відомостей, що введені до електронної інформаційної бази даних ДНВП "Геоінформ України", Акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти" (код ЄДРПОУ 223941) є власником спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23 квітня 2001 року, наданого з метою видобування глини бентонітової з Черкаського родовища, розташованого у Звенигородському районі Чекраської області. Станом на 01 вересня 2024 року зазначений спеціальний дозвіл користування надрами є дійсний.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вмотивованими висновки місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для розрахунку розміру збитків, заподіяних державі Акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» внаслідок самовільного користування надрами в межах спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23 квітня 2001 року.

У своїй відповіді Державна служба геології та надр України повідомила прокуратуру, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами Черкаського родовища, розташованого у Звенигородському районі Черкаської області відповідно до Методики не здійснювався, висновок судової інженерно - екологічної експертизи № 186/23-23 від 24 листопада 2023 року до Державної служби геології та надр України не надходив.

04 вересня 2024 року прокуратурою було направлено повідомлення за №12-889вих-24 на адресу Державної служби геології та надр України, Державної екологічної інспекції Центрального округу та Лисянської селищної ради, що прокуратурою підготовлена та направляється до Господарського суду Черкаської області позовна заява про стягнення збитків завданих державі внаслідок самовільного видобутку надр (бентонітових глин) на суму 1 157 520 грн.

У межах вказаного колегією суддів зазначається, що основні процесуальні норми про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що в ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження й обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У рамках зазначеного судова колегія вказує й те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 27 січня 2026 року в cправі № 902/198/25).

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 в справі № 910/16718/20 вказав, що не має значення кількість висновків експертів, наявних в матеріалах справи, а має значення саме суть кожного висновку експерта. Тому при здійсненні оцінки доказів із застосуванням принципу вірогідностей доказів необхідно оцінювати не кількість висновків, а зміст кожного висновку.

Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші (постанова Верховного Суду від 17 березня 2026 року в cправі № 904/4337/24).

Окремо судова колегія акцентує увагу на доктрині "плодів отруйного дерева" (Fruit of the Poisonous Tree). Так, доктрина "плодів отруйного дерева" знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах "Gаfgen v. Germany", "Teixeira de Castro v. Portugal", "Шабельник проти України (№2)", "Балицький проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України". Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове "дерево" є отруйним, то те ж саме стосується і його "плода". Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (також див. постанову ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19).

Зважаючи на обставини, встановлені в судових рішеннях інших судів щодо ПАТ «Дашуківські бентоніти», довідка про видобування корисних копалин за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, що підписана не уповноваженою особою від імені ПАТ "Дашуківські бентоніти" не є допустимим доказом, що підтверджує об`єм добичі корисних копалин товариством.

Як наслідок, підлягає відхиленню висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015250100000256 від 24 листопада 2023 року № 186/23-23 про визначення розміру збитків, оскільки в основу розрахунку збитків було взято до уваги дані з недопустимого доказу.

Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався й суд першої інстанції.

Крім того, колегією суддів зазначається, що під час проведення перевірки, контролюючим органом всупереч настанов чинної Методики, об`єм добичі корисних копалин у спірний період, не був розрахований через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.

Більше того, під час перевірки також було використано документи, що підписані від імені товариства не уповноваженою особою.

В матеріалах справи відсутні й первинні бухгалтерські документи, що підтверджують використання акціонерним товариством у своїй господарській діяльності незаконно добутих третіми особами корисних копалин.

Крім того, як вже зазначалось, маркшейдерської документації матеріали справи також не містять.

З цих підстав судова колегія вважає, що Прокурором та позивачами не було спростовано доводи відповідача стосовно того, що видобування корисних копалин в спірний період здійснювалося незаконно, групою осіб, із протиправним захопленням та використанням майна та обладнання Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" на користь цих третіх осіб, а не акціонерним товариством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Доказів того, що громадянин ОСОБА_1 в спірний період часу був працівником Акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" та виконував свої трудові (службові) обов`язки суду не надано.

Акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти" не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану державі діяннями особи (осіб), яка не є представником товариства та не має (не мають) жодного відношення до господарської діяльності товариства.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2023 року у справі № 912/1194/22 вказав, що відповідно до положень частини першої статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільного позову до громадянина ОСОБА_1 не було подано прокурором у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного судова колегія висновує, що Прокурором не доведено, належними та допустимими, в силу ст.ст. 77, 78 ГПК України, доказами розміру збитків.

При цьому, акціонерне товариство довело відсутність своєї вини у спричиненні шкоди державі під час незаконного видобутку корисних копалин третіми особами, що не пов`язані трудовими або службовими обов`язками з підприємством.

Як наслідок, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності, а тому позов задоволенню не підлягає.

Аналогічних правомірних, на переконання колегії суддів, висновків дійшов й суд першої інстанції.

В свою чергу, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта щодо неправильності здійснення місцевим господарським судом інформації, наведеної у обвинувальному акті за наслідками розслідування кримінального провадження № 12024250000000067 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а також про помилковість висновків суду І-ої інстнції про недоведеність Прокурором складу цивільного правопорушення у діях Товариства.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 7, 73, 75-78, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 13, 16, 19, 50, 66 Конституції України; ст.ст. 4, 5, 6, 11, 14, 17, 19, 56, 65, 67 Кодексу України про надра, ст. ст. 1, 5, 38, 40, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 16, 1166, 1172 Цивільного кодексу України), а висновки суду І-ої інстанції не відповідають обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025 у справі № 925/1102/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (Черкаську обласну прокуратуру).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025 у справі № 925/1102/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2025 у справі № 925/1102/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Черкаську обласну прокуратуру.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак