Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №916/1364/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1364/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Полтава-Банк”

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 (повний текст складено та підписано 01.05.2026, суддя Мусієнко О.О.)

у справі №916/1364/26

за заявою Акціонерного товариства “Полтава-Банк”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство “Полтава-Банк” звернулось до Господарського суду Одеської області заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир” в якій просило, зокрема:

- відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”;

- визнати грошові вимоги Акціонерного товариства “Полтава-Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир” в загальній сумі 5 024 918, 36 грн та включення їх в реєстр вимог кредиторів, як конкурсні (не забезпечені заставою);

- розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Сердюка Віктора Володимировича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 по справі №916/1364/26 повернуто заяву Акціонерного товариства “Полтава-Банк” про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”.

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що заявником не виконано вимоги ухвали суду від 15.04.2026 щодо надання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

Так, за твердженням суду першої інстанції, заявником не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень.

Щодо наданої заявником додаткової угоди № 1 від 07.04.2026 до договору від 03.04.2026 про надання послуг, укладеної між Акціонерним товариством “Полтава-Банк” та арбітражним керуючим Сердюком Віктором Володимировичем, суд першої інстанції виснував, що її умови не відповідають положенням ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки чітко встановлені імперативні приписи щодо порядку внесення авансування грошової винагороди арбітражного керуючого саме на депозитний рахунок суду і до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі до суду. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що додана до заяви про усунення недоліків додаткова угода не є належним підтвердженням альтернативного виконання обов`язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.

Суд першої інстанції також зауважив, що у разі не призначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство “Полтава-Банк” з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 01 травня 2026 року по справі №916/1364/26 про повернення заяви АТ “Полтава-Банк” про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир” та направити справу для продовження розгляду по суті до Господарського суду Одеської області.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне:

- судом першої інстанції невірно застосовано п.16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, що призвело до необґрунтованого відхилення наявності Договору Банку укладеного з арбітражним керуючим щодо надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир” та наявності Додаткової угоди щодо відстрочення сплати авансування винагороди арбітражному керуючому;

- за умовами укладеного між АТ «Полтава-банк» та арбітражним керуючим Сердюком Віктором Володимировичем Договору про надання послуг, з урахуванням додаткової угоди до нього, арбітражний керуючий зобов`язався надати Банку визначені цим Договором послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна/ ліквідатора) у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”. Також умовами такого договору передбачено порядок та строки оплати таких послуг;

- договір про надання послуг від 03.04.2026 разом із Додатковою угодою №1 від 07.04.2026 відповідає вимогам чинного законодавства в частині його укладення оскільки містить предмет договору, порядок його оплати та строк його дії та відповідає вимогам статті 30 КУЗПБ в частині оплатності праці арбітражного керуючого, так як містить пункт щодо щомісячної оплати послуг арбітражного керуючого та відстрочення сплати авансування ініціюючим кредитором;

- місцевий господарський суд безпідставно послався на можливість не призначення арбітражного керуючого в справі про банкрутство, який подав заяву про вступ у справу та з яким укладено договір про надання послуг та можливості його відсторонення, оскільки такий висновок здійснено без врахування пункту 16 та пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ;

- нормами КУзПБ передбачено, що у випадку наявності доданої заяви арбітражного керуючого про участь у справі до заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство суд призначає останнього розпорядником майна. Ця норма є прямою, а тому доводи суду щодо можливості не призначення судом арбітражного керуючого з яким укладено угоду та наявна заява про участь у справі є такими, що суперечать нормам закріпленим в КУзПБ.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

04.07.2026 (зареєстровано 06.07.2026) до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення арбітражного керуючого Сердюка Віктора Володимировича в яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Арбітражний керуючий Сердюк Віктор Володимирович вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та ігноруванні спеціальних антикризових положень законодавства, а саме п. 1-6 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ, яким законодавець прямо та недвозначно передбачив альтернативу стандартному авансуванню на депозитний рахунок суду.

На думку арбітражного керуючого Сердюка Віктора Володимировича, уклавши Договір про надання послуг та Додаткову угоду до нього, АТ «Полтава-Банк» та арбітражний керуючий у повній відповідності до закону скористалися своїм правом визначити умови, порядок та строки виплати винагороди без залучення депозитного рахунку суду на стадії ініціювання справи.

Арбітражний керуючий Сердюк Віктор Володимирович також зауважує, що Договір та Додаткова угода були підписані ним добровільно, у межах реалізації принципу свободи договору (ст. 6, 627 Цивільного кодексу України). Як суб`єкт незалежної професійної діяльності, він самостійно оцінив ризики та погодився на відстрочення моменту оплати винагороди до моменту його офіційного призначення розпорядником майна судовим рішенням. Про примусову чи безоплатну працю мова не йде, адже угодою чітко зафіксовано розмір винагороди — 25 941,00 грн за кожен місяць, що становить рівно 3 мінімальні заробітні плати станом на 2026 рік відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 6 частини 1 статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає наступне.

Як вже було вказано вище, Акціонерне товариство “Полтава-Банк” звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”.

До заяви Акціонерне товариство “Полтава-Банк” додало Договір про надання послуг від 03.04.2026 укладений з арбітражним керуючим Сердюком Віктором Володимировичем про надання послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) у справі про банкрутство ТОВ “Синєвир”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 заяву Акціонерного товариства “Полтава-Банк” про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир” залишено без руху та зобов`язано заявника надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали, до якої додати: або докази авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

23.04.2026 Акціонерне товариство “Полтава-Банк” надало до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків до якої додало копію Додаткової угоди №1 від 07.04.2026 до Договору від 03.04.2026 про надання послуг.

Однак, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 по справі №916/1364/26 повернуто заяву Акціонерного товариства “Полтава-Банк” про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”, з тих підстав, що заявником не виконано вимоги ухвали суду від 15.04.2026 щодо надання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 34 КУзПБ передбачено, що до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

За положеннями ч. 2 ст. 30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Однак, 13.07.2023 прийнято Закон України №3249-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану", який набув чинності 29.07.2023.

Цим Законом Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ доповнено пунктом 1-6. 53. Абзац 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ передбачає, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

Отже, КУзПБ, під час дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування, передбачена можливість відкриття провадження у справі про банкрутство без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду, за умови надання суду копії укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, Акціонерне товариство “Полтава-Банк” надало Договір про надання послуг від 03.04.2026, укладений між Акціонерним товариством “Полтава-Банк” (замовник) та арбітражним керуючим Сердюком Віктором Володимировичем (виконавець), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику визначені цим Договором послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”.

Сторони домовились, що вартість послуг Виконавця за цим Договором становить: розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого становить – 25 941 грн за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна або ліквідатора, починаючи з постановлення ухвали Господарським судом про порушення справи про банкрутство до винесення Господарським судом ухвали про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”, але не більше 12 місяців від дати порушення справи про банкрутство (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 4.1. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків.

Також, до заяви про усунення недоліків, Акціонерне товариство “Полтава-Банк” надало до суду першої інстанції копію Додаткової угоди №1 від 07.04.2026 до Договору про надання послуг від 03.04.2026 і якій сторони погодили викласти пункт 3.1.1. Договору від 03.04. 2026 року про надання послуг в наступній редакції:

"3.1.1. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого, який підлягає авансуванню за рахунок ініціюючого кредитора, становить - 25 941 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна) грн. 00 коп. за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна або ліквідатора, починаючи з постановлення ухвали Господарським судом про порушення справи про банкрутство до винесення Господарським судом ухвали про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”, але не більше 12 місяців від дати порушення справи про банкрутство.

Сплата авансування Замовником (як ініціюючим кредитором), передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства, винагороди арбітражному керуючому у розмірі 3 (трьох) мінімальних заробітних плат відстрочується, за погодженням між сторонами, до моменту оприлюднення Господарським судом Одеської області ухвали про порушення справи про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир” та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сердюка Віктора Володимировича, в Єдиному державному реєстрі судових рішень".

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зауважує, що у даному випадку ініціюючий кредитор (заявник), шляхом укладання Договору про надання послуг з обраним ним арбітражним керуючим, скористався альтернативним способом сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що прямо передбачений абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

Вказаний договір та додаткову угоду до нього, досліджено судом апеляційної інстанції та встановлено, що він укладений у відповідності до положень КУзПБ, як альтернативний спосіб сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, містить, як умови та розмір оплати винагороди арбітражного керуючого (25 941 за кожен місяць, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 30 КУзПБ та становить три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень), а також строк виконання таких повноважень (до винесення Господарським судом ухвали про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”, але не більше 12 місяців від дати порушення справи про банкрутство).

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими висновки місцевого господарського суду, які ґрунтуються на тому, що умови наданої заявником Додаткової угоди не відповідають положенням ст. 30 КУзПБ, які визначають внесення авансування грошової винагороди арбітражного керуючого саме на депозитний рахунок суду і до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі до суду.

Так, судова колегія наголошує на тому, що законодавець у абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, саме передбачив можливість відкриття провадження у справі про банкрутство без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду, проте за умови надання суду копії укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття.

При цьому законодавець обмежив лише максимальний розмір такої винагороди, а також визначив, що виплата такої винагороди здійснюється на умовах, визначених цією угодою. Жодних вимог з приводу здійснення авансування грошової винагороди арбітражного керуючого саме на депозитний рахунок суду і до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі до суду, у разі укладання відповідної угоди заявника з обраним ним арбітражним керуючим, ані абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, ані інші положення даного Кодексу не містять.

Відтак, з огляду на те, що заявником було надано договір укладений з обраним ним арбітражним керуючим про виконання повноважень у справі про банкрутство, який відповідає положенням КУзПБ, суд апеляційної інстанції вважає, що від заявника не вимагається надання доказів на підтвердження здійснення авансування передбаченої Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду, а висновку суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Вважає судова колегія помилковими й висновки місцевого господарського суду про те, що не призначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.

Як вже було вказано вище, абзац 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ передбачає, що Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

Відтак, виходячи із положень абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ суд має призначити розпорядником майна саме арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

У даному випадку, як вже було вказано вище, заявником надано таку угоду укладену з арбітражним керуючим Сердюком Віктором Володимировичем. Також, даний арбітражний керуючий надав заяву про згоду на призначення його розпорядником майна боржника.

Судова колегія звертає увагу, що стаття 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства визначає свободу договору.

У частині 1 ст. 627 Цивільного кодексу України деталізовано принцип свободи договору та зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що сторони є вільними у визначенні умов договору, і такі умови не суперечать чинному законодавству України, зокрема Кодексу України з процедур банкрутства, отже, наведені місцевим господарським судом обставини, що слугували підставою для повернення заяви, є помилковими.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, при цьому допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 по справі №916/1364/26 - скасувати.

3. Справу №916/1364/26 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 16.07.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.