Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Дата: 15 липня 2026 р.
Справа: №926/3778/25
Суддя: Манюк Петро Теодорович
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
______________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2026 року Справа № 926/3778/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали
за апеляційною скаргою: Цуманської селищної ради,
на рішення:Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 (суддя Марущак І.В., повний текст рішення складено 20.04.2026),
у справі:№ 926/3778/25,
за позовом:Цуманської селищної ради, Волинська область смт. Цумань,
до відповідача:ОСОБА_1 , Чернівецька область село Великий Кучурів,
третя особа:Західний офіс Державної аудиторської служби України, м. Львів,
про:стягнення завищеної вартості робіт за договорами підряду
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Цуманська селищна рада (надалі позивач, замовник, апелянт) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач, підрядник) про стягнення завищеної вартості робіт у розмірі 14 385, 19 грн за договорами підряду від 20.12.2018 № 40, від 20.12.2018 № 41, від 19.12.2019 № 540, 19.12.2019 № 541.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач сплатив відповідачу завищену вартість виконаних за договорами підрядних робіт, оскільки в акти форми КБ-2в відповідач до розрахунків загальновиробничих витрат безпідставно включив кошти на покриття витрат І та ІІІ блоків (заробітна плата та решта статей загальновиробничих витрат) на загальну суму 95 140, 78 грн. Позивач вважає, що відповідач повинен був застосовувати п. 5.13, п. 5.15 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі – настанова № 281), де в складі ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) враховуються загальновиробничі витрати виходячи зі структури витрат, яка склалася в підрядній організації за попередній період, проте всупереч такому, відповідачем не надано обґрунтування розрахунків показників таких витрат у кошторисі.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем за договорами від 20.12.2018 № 40 та від 19.12.2019 № 540 в порушення п. 4.5. ДСТУ-Н Б Д. 2.4-21:2012 в актах форми КБ-2в необґрунтовано застосовано до норм витрат праці робітників підвищувальний коефіцієнт 1.2.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на наявність у будівлях дошкільних навчальних закладів двох окремих входів, що, на його думку, свідчить про відсутність факторів, які ускладнювали б виконання робіт.
Господарський суд Чернівецької області рішенням від 07.04.2026 у справі № 926/3778/25 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, скільки вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також місцевий господарський суд не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що підписання сторонами актів приймання виконаних робіт за договорами № 40, 41, 540, 541 свідчить про прийняття замовником виконаних робіт без будь-яких претензій. На думку апелянта, підписання таких актів не позбавляє замовника права у разі виявлення порушень звернутися до підрядника, а в подальшому - до суду з метою захисту своїх прав.
Крім того, позивач вказує, що місцевий господарський суд у своєму рішенні безпідставно посилається на процедуру прийняття робіт та виявлення недоліків – явних та прихованих. На його думку, позовні вимоги ґрунтуються не на наявності недоліків чи дефектів виконаних робіт, а на неправомірному завищенні їх вартості, зокрема внаслідок ненадання відповідачем розрахунків показників для визначення розміру коштів І та ІІІ блоків загальновиробничих витрат на підставі яких включено до договірної ціни суми заробітної плати у загальновиробничих витратах та кошти на покриття решти статей та безпідставного застосування підвищувального коефіцієнта.
З огляду на вказані обставини, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта. Зокрема зазначає, що в укладених між сторонами договорах підряду не було передбачено для відповідача обов`язку надавати позивачу розрахунки показників для визначення розміру коштів І та ІІІ блоків загальновиробничих витрат, як це і не передбачено положеннями ДСТУ-НБД.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва» (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 № 405.
Крім того, відповідач вказує, що посилання позивача на порушення відповідачем п. 5.13, п. 5.15 настанови № 281 є безпідставними, оскільки вказана настанова № 281 була прийнята після укладення між сторонами договорів від 20.12.2018 № 40, від 20.12.2018 № 41, від 19.12.2019 № 540, від 19.12.2019 № 541.
Щодо застосування до норм витрат праці робітників підвищувального коефіцієнту 1.2, відповідач звертає увагу, що позивач не долучив жодних доказів, зокрема відповідного наказу про те, що на період проведення ремонтних робіт будівлі дошкільні навчальні заклади не експлуатувались.
Разом з тим, відповідач зазначає, що застосування коефіцієнта 1.2 було передбачене локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, який відповідно до умов договорів від 20.12.2018 № 40 та від 19.12.2019 № 540 є їх невід`ємною частиною. На думку відповідача, укладаючи договори, позивач погодив використання такого коефіцієнта. Крім того, зазначений коефіцієнт відображений в актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в із посиланням на відповідний локальний кошторис.
Таким чином, відповідач вважає, що включення відповідних витрат до складу вартості матеріальних ресурсів повністю відповідає положеннями укладених між сторонами договорів, які в установленому законом порядку недійсними не визнавалися.
За таких обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.
Третя особа на стороні позивача письмових пояснень на апеляційну скаргу на адресу Західного апеляційного господарського суду не подала.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 справу № 926/3778/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу Цуманської селищної ради залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Цуманської селищної ради на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у справі № 926/3778/25, вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання та витребувано матеріали справи у Господарського суду Чернівецької області.
28.05.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Місцевим господарським судом встановлено, що 20.12.2018 між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) було укладено договір на виконання ремонтних робіт № 40. Відповідно до пункту 1.1. договору № 40, замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту будівлі Липненського ДНЗ «Сонечко» за адресою: вул. Незалежності, 49, с. Липне, Ківерцівського район, Волинської області.
Також 20.12.2018 між сторонами було укладено договір № 41, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту Холоневичівського ДНЗ «Колобок» за адресою: вул. Центральна 12, с. Холоневичі Ківерцівського району Волинської області ( п. 1.1. договору № 41).
19.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 540, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту системи опалення та оздоблення внутрішніх приміщень Липненського ДНЗ «Сонечко» за адресою; вул. Незалежності, 49 с. Липне, Ківерцівського району Волинської області.
Також 19.12.2019 між сторонами було укладено договір № 541, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту системи опалення та оздоблення внутрішніх приміщень Холоневичівського ДНЗ «Колобок» за адресою: вул. Центральна, 12, с. Холоневичі Ківерцівського району Волинської області (п. 1.1. договору № 541).
Пунктом 1.2 договорів №№ 40, 41, 540 та 541 передбачено, що об`єм, характер та вартість робіт, передбачених в п. 1.1 цих договорів визначається на підставі проєктно-кошторисної документації, погодженої сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.
Роботи проводяться з матеріалів підрядника. Види робіт та матеріали, не передбачені завданням, необхідність в яких з`ясувалась в процесі виконання договору, оформлюється додатковою угодою сторін в письмовій формі, зміни та доповнення вносяться до проєктно-кошторисної документації (пункт 1.3 договорів №№ 40, 41, 540, 541).
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до розділу 3 вищевказаних договорів, вартість всіх доручених підряднику робіт, за цим договором визначається згідно з проектно-кошторисною документацією та складає:
- за договором № 40 - один мільйон чотириста дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні;
- за договором № 41 - один мільйон чотириста дев`яносто три тисячі шістсот чотири гривні;
- за договором № 540 - дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня;
- за договором № 541 - дев`ятсот двадцять шість тисяч сімсот п`ятнадцять гривень.
Договірна ціна робіт є твердою і не підлягає зміні протягом усього терміну дії договору (пункт 3.2 договорів №№ 40, 41, 540, 541).
Пунктом 3.4 договорів №№ 40, 41, 540, 541 передбачено, що розрахунки з підрядником за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та форми КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін з урахуванням авансових сум.
Остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює після завершення робіт на об`єкті, підписання акту форми КБ-2в та форми КБ-3 з врахуванням попередньо оплачених платежів (пункт 3.5 договорів №№ 40, 41, 540, 541).
Після підписання даного договору, замовник до закінчення строку дії договору щомісячно на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 перераховує на поточний рахунок підрядника грошові кошти в сумі, яка дорівнює вартості робіт, виконаних за звітний місяць та визначених в акті за формою КБ-2в та довідці за формою КБ-3 за мінусом суми попередньої оплати (пункт 3.7.1 договорів №№ 40, 41, 540, 541).
Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
У статті 853 ЦК України закріплено обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений на замовника.
Приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання їх уповноваженими представниками актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 4.1 договорів №№ 40, 41, 540, 541).
Пунктом 4.2 договору № 40 передбачено, що акт приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт за формами визначеними в п. 4.1 розділу 4 даного договору складаються щомісячно підрядником та передаються на розгляд та підписання замовнику не пізніше 5 числа наступного за звітний місяць у 2-х примірниках кожний, підписані зі сторони підрядника. Аналогічні положення містяться у договорах № 41, 540, 541.
Протягом трьох робочих днів з моменту отримання від підрядника, замовник зобов`язується розглянути та у випадку відсутності зауважень та заперечень до якості та обсягів виконаних робіт, підписати акт приймання виконаних робіт, довідку про вартість виконаних робіт і повернути один примірник кожного з підписаних документів підряднику (пункт 4.3 договорів № 40, 41, 540, 541).
Відповідно до пункту 4.5 договорів №№ 40, 41, 540, 541, роботи вважаються виконаними підрядником та передані замовником в повному обсязі з моменту підписання уповноваженими представниками сторін остаточного акту виконаних робіт (ф. КБ-2-в) та довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) за останній місяць.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до моменту повного виконання ними своїх зобовязань за цим договором. Усі додатки до цього договору набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють впродовж терміну дії договору. До 31.12.2019 – договори № 40, 41 та до 31.12.2020 – договори № 540, 541 (пункти 9.1, 9.2 договорів № 40, 41, 540, 541).
З аналізу матеріалів справи, місцевим господарським судом встановлено, що всі роботи передбачені договорами підрядником були виконані своєчасно та в повному обсязі, а позивач не мав жодних зауважень чи претензій щодо обсягу, якості чи вартості виконаних робіт, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме акт приймання виконаних робіт № 4 за серпень 2021 року на суму 190 308, 00 грн (договір від 20.12.2018 № 40); акт приймання виконаних робіт № 3 за травень 2023 року на суму 262 646, 00 грн (договір від 20.12.2018 № 41); акт приймання виконаних робіт № 2 за жовтень 2022 року на суму 749 115, 00 грн (договір від 19.12.2019 № 541); акт приймання виконаних робіт № 6 за травень 2023 року на суму 43 959, 00 грн (договір від 19.12.2019 № 541 ); акт приймання виконаних робіт № 2 за червень 2021 року на суму 436 000, 00 (договір від 19.12.2019 № 540); акт приймання виконаних робіт № 4 за серпень 2021 року на суму 64 886, 00 грн (договір від 19.12.2019 № 540); акт приймання виконаних робіт № б/н за вересень 2021 на суму 181 486,00 грн (договір від 19.12.2019 № 540); акт приймання виконаних робіт № 3 за липень на суму 145 000,00 грн (договір від 19.12.2019 № 540).
Вказані акти були підписані позивачем без жодних зауважень та на підставі таких було проведено повну оплату.
Як встановлено місцевим господарським судом, підставою для звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 143 385, 19 грн стали висновки, викладені в акті ревізії від 24.06.2025 № 130320-24/10.
Як вбачається із матеріалів справи, Західним офісом Держаудитслужби було проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Цуманської селищної ради за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, якою виявлено ряд порушень та недоліків, про що складено акт ревізії від 24.06.2025 № 130320-24/10. В ході вказаної ревізії встановлено, що внаслідок необґрунтованого включення в розрахунки загальновиробничих витрат (ЗВВ) до договірних цін коштів на покриття витрат І та III блоків розрахунку ЗВВ, завищено вартість ремонтних робіт згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт, що призвело до завищення загальної вартості робіт, виконаних відповідно до цих актів на загальну суму 95 140, 78 грн.
Крім того, в ході ревізії проведено перевірку правильності застосування коефіцієнтів, якою встановлено, що в актах форми Кб-2в № 3 та № 5 на загальну суму 645 886, 00 грн до норм витрат труда робітників-будівельників, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних чашин і механізмів робітників при виконанні внутрішніх робіт безпідставно було застосовано підвищуючий коефіцієнт 1.2, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 48 244, 41 грн.
Відтак, позивач з врахуванням вказаного висновку зазначає, що завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 143 385, 19 грн виникло в результаті включення до розрахунків загальновиробничих витрат коштів І блоку «Заробітна плата в загальновиробничих витратах» та III блоку «Решта статей загально-виробничих витрат», розрахунки яких відповідачем позивачу не надано.
Однак, апеляційний господарський суд звертає увагу, що перевірка фактичного обсягу виконаних робіт та їх вартість, які включені до акта, покладаються на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів. Так, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивач був зобов`язаний перевірити підстави включення відповідачем тих або інших витрат під час визначення вартості підрядних робіт до моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.
Тобто, підписавши вказані акти приймання виконаних робіт за договорами №№ 40, 41, 540, 541, позивач погодився із кількістю, обсягом, вартістю та найменуванням виконаних підрядником робіт, а робота виконана підрядником вважається прийнятою замовником без претензій.
Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі посилаючись на приписи п. 4.3.1 ДСТУ-НБД. 1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва» (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2019 № 405 (надалі- настанова від 27.08.2013 № 405), зазначає, що відповідачем не надано жодних розрахунків показників для визначення розміру коштів для І та III блоків розрахунку ЗВВ, на підставі яких включено в договірні ціни суми заробітної плати працівників у ЗВВ та кошти на покриття решти статей ЗВВ.
Водночас, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, положення настанови від 27.08.2016 № 405, на які посилається позивач, не містять вимог щодо обов`язку підрядника надавати замовнику вказані розрахунки. Такого обов`язку не передбачено і умовами укладених між сторонами договорів підряду.
Окрім цього, позивач посилається на п. 5.13, п. 5.15 настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, проте договори №№ 40, 41, 540, 541 не є договорами укладеним за результатами конкурсних торгів чи договором про закупівлю в розумінні положень Закону України «Про публічні закупівлі», адже вони були укладені між сторонами без використання процедур закупівлі або спрощеної закупівлі.
Апеляційний суд також звертає увагу, що вказані договори були укладені між сторонами до набрання чинності вищевказаною настановою № 281, отже суд першої інстанції вірно відхилив вказані доводи позивача та не застосував положення настанови № 281.
Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами обов`язок відповідача надавати розрахунки показників для визначення розміру коштів І та ІІІ блоків загальновиробничих витрат, на підставі яких в договірні ціни суми заробітної плати працівників включено у загальновиробничі витрати та кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат та надання підтвердних документів.
Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі посилаючись на приписи п. 4.5 ДСТУ-НБД.2.4-21:2012 зазначає, що відповідачем за договорами від 20.12.2018 № 40 та від 19.12.2019 № 540 необґрунтовано застосовано до норм витрат праці робітників підвищувальний коефіцієнт 1.2, посилаючись на наявність у будівлях дошкільних навчальних закладів двох окремих входів, а відтак відсутність факторів, що ускладнюють роботи. Вказані обставини призвели до завищення вартості будівельних робіт, а саме за договором від 20.12.2018 № 40 на загальну суму 20 192, 38 грн та за договором від 19.12.2019 № 540 на загальну суму 2 052, 03 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на надано жодних належних доказів, які б підтверджували те, що на період проведення ремонтних робіт будівель за вказаними договорами не експлуатувались.
На спростування тверджень позивача щодо наявності двох окремих виходів, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що положеннями ДСТУ- НБД. 2.4-21:2012 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Вказівки щодо застосування» (РЕКНр), затверджені наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 № 668 та положеннями чинного на момент виконання робіт законодавства України не визначено, що наявність двох окремих виходів у функціонуючій будівлі, в якій проводяться ремонтні роботи, є підставою для незастосуваннння коефіцієнту 1.2 (зазначеного у пункті 1 таблиці Б.1 додатку Б, ДСТУ-Н Б Д.2.4-21:2012).
Крім того, судом встановлено, що локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 передбачено застосування підвищувального коефіцієнта 1.2 до норм витрат праці робітників. Відповідно до п. 1.2 договорів № 40 та № 540 проектно-кошторисна документація є невід`ємною частиною договору. Разом з тим, у актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в, які підписані сторонами без зауважень, зазначено коефіцієнт для урахування впливу умов виконання будівельних робіт – 1.2 з посиланням на локальний кошторис 2-1-1, яким він був передбачений.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що включення відповідних витрат до вартості робіт здійснено відповідно до умов укладених між сторонами договорів, чинність яких сторонами не оспорювалася та які недійсними у судовому порядку не визнавалися.
З матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом, на який посилається позивач щодо завищення вартості підрядних робіт за договорами № 40, 41, 540, 541 є акт ревізії Держаудитслужби від 24.06.2025 № 130320-24.10.
У постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 Верховний Суд зауважив, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Таким чином, акт ревізії, складений Державною аудиторською службою в особі управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, наданий позивачем акт ревізії від 24.06.2025 № 130320-24/10 окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.13.2025 не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми завищеної вартості у розмірі 143 385, 19 грн.
З аналізу наведених обставин вбачається, що позивач не довів ані факту безпідставного включення відповідачем до розрахунку загальновиробничих витрат коштів І блоку «Заробітна плата в загальновиробничих витратах» та ІІІ блоку «Решта статей загальновиробничих витрат» на загальну суму 95 140, 78 грн, ані факту необґрунтованого застосування підвищувального коефіцієнта 1.2 до норм витрат праці робітників.
Зважаючи на наведене, враховуючи вказані норми права та встановлені у цій справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Цуманської селищної ради.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Судові витрати.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу Цуманської селищної ради від 08.05.2026 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у справі № 926/3778/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.
Головуючий суддяМанюк П.Т.
СуддяРим Т.Я.
СуддяПрядко О.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua