Додаткове рішення від 15 липня 2026 р. у справі №914/172/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/172/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,

розглянувши заяву представника Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 06.07.2026 вих.№06/07/2026-1

в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" вих.№53 від 12.05.2026 (вх.№01-05/1480/26 від 13.05.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 (повне рішення складено і підписано 23.04.2026, суддя Никон О.З.)

у справі №914/172/26

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів"

про зобов`язання звільнити та повернути технологічний майданчик,

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області рішенням від 15.04.2026 у справі №914/172/26 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Санаторій "Моршинкурорт") задовольнив. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (далі - ТОВ "Енергозбереження Львів") за власний рахунок звільнити технологічний майданчик загальною площею 320,0 м.кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3, шляхом демонтажу технологічного обладнання та збірно-розбірних конструкцій/тимчасових споруд; привести технологічний майданчик загальною площею 320,0 м. кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3, у первинний стан; повернути ДП "Санаторій "Моршинкурорт" технологічний майданчик загальною площею 320,0 м. кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3, а також стягнув з ТОВ "Енергозбереження Львів" на користь ДП "Санаторій "Моршинкурорт" 7987,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 у справі №914/172/26, ТОВ "Енергозбереження Львів" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу за вих.№53 від 12.05.2026, у якій просило скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 02.07.2026 залишив апеляційну скаргу ТОВ "Енергозбереження Львів" вих.№53 від 12.05.2026 (вх.№01-05/1480/26 від 13.05.2026) без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 у справі №914/172/26 - без змін.

06.07.2026 до апеляційного суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від представника позивача адвоката Баумана Ю.Т. надійшла заява від 06.07.2026 вих.№06/07/2026-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/172/26, у якій заявник просить стягнути з ТОВ "Енергозбереження Львів" на користь ДП "Санаторій "Моршинкурорт" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26160,00 грн, що обраховано внаслідок додавання кількості витрачених годин роботи адвоката АО "Бауман Кондратюк" Баумана Ю.Т. на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів позивача під час судового засідання у режимі відеоконференції у Західному апеляційному господарському суді у даній справі.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 09.07.2026 колегія суддів прийняла до розгляду вищевказану заяву представника позивача від 06.07.2026 вих.№06/07/2026-1 та постановила здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

13.07.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача від 10.07.2026 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню за заявою позивача, до 10000,00 грн. Відповідач посилається на те, що позивач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Відповідач вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 26160,00 грн не є співмірним з критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, та підлягає зменшенню з урахуванням категорії та складності справи (наявність усталеної судової практики щодо даного виду правовідносин), обсягу і характеру доказів (представнику позивача не потрібно було вживати будь-яких додаткових дій для отримання доказів у справі), відсутності потреби у вивченні додаткових джерел права чи аналізі практики Верховного Суду в подібних правовідносинах, відсутності впливу вирішення цієї справи на репутацію позивача та відсутності публічного інтересу до справи.

13.07.2026 до апеляційного суду від представника ДП "Санаторій "Моршинкурорт" надійшло заперечення вих.№10/07/2026-1 від 10.07.2026, згідно з яким позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на те, що вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України дотримано, неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат. Також сама лише незгода відповідача із заявленим розміром витрат не є доведенням їх неспівмірності та не може бути самостійною підставою для їх зменшення, адже відповідач не надав відомостей про ринкові ціни на аналогічні адвокатські послуги, не спростував розумності визначеної сторонами погодинної ставки, не запропонував альтернативного розрахунку розумно необхідних витрат, не зазначив, які конкретно роботи (послуги) є зайвими або який саме обсяг часу є завищеним. Навпаки заявлений до відшкодування розмір витрат є меншим за обсяг фактично наданих адвокатом послуг, оскільки до розрахунку не включено підготовку та подання клопотання про відмову у прийнятті нових доказів від 30.06.2026, потреба у якому до того ж виникла внаслідок поведінки відповідача на стадії апеляційного перегляду справи.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує нижчевикладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

У силу приписів ст. ст. 59, 131 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до норм цього Закону:

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 цього Закону);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одним із засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 910/7099/21).

Правову допомогу ДП "Санаторій "Моршинкурорт" у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді надавав адвокат Бауман Ю.Т., повноваження та обсяг прав якого підтверджено ордером на надання правничої допомоги серії АІ №2227326 від 11.06.2026, виданим АО "Бауман Кондратюк", та свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю №21/596 від 03.12.2007.

Колегія суддів встановила, що ДП "Санаторій "Моршинкурорт" заявило про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та надало докази їх понесення у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23).

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20.

Тобто, застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 у справі №916/2929/22 та додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №902/1055/25).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки, викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №909/359/25.

Здійснюючи аналіз вищевказаних норм права, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

- нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №676/4395/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2025 між АО "Бауман Кондратюк" (далі - також – адвокатське об`єднання, фірма) та ДП "Санаторій "Моршинкурорт" (далі також – клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №28/11/2025-1а (далі – договір), а 10.05.2026 - додаткову угоду №1 до цього договору (далі – додаткова угода).

Згідно з п. 1 1 договору, клієнт доручає адвокатському об`єднанню, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнтові правничу допомогу (далі – послуги) на умовах, передбачених цим договором.

Перелік видів робіт (послуг) адвокатського об`єднання у рамках договору №28/11/2025-1а від 28.11.2025 визначено у п. 1 додаткової угоди.

Відповідно до п. 6.1 договору у редакції додаткової угоди, сторони домовилися, що вартість 1 год роботи адвокатського об`єднання становить 5040,00 грн, а вартість участі адвоката у справі №914/172/26 – 6000,00 грн.

Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити послуги на підставі виставленого фірмою рахунка (п. 6.6 договору).

Згідно з п. 7.1 договору, документом, що підтверджує надання послуг, є звіт адвокатського об`єднання. Після завершення виконання замовлення адвокатське об`єднання складає звіт, який підписується сторонами.

Згідно зі звітами про виконання договору №28/11/2025-1а/в.1 від 12.06.2026 та №28/11/2025-1а/в.2 від 02.07.2026, адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв відповідно до п. 1.1 договору правничу допомогу (послуги), а саме: підготовка та подання через підсистему "Електронний суд" відзиву на апеляційну скаргу у справі №914/172/26 у період 10.06.2026-11.06.2026, 4 год - 20160,00 грн; участь представника позивача адвоката АО "Бауман Кондратюк" Баумана Ю.Т. у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/172/26 у Західному апеляційному господарському суді 02.07.2026 - 6000,00 грн.

Тобто загальна вартість адвокатських послуг становить 26160,00 грн, які сплачено ДП "Санаторій "Моршинкурорт" у повному обсязі згідно з платіжними інструкціями №28067 від 29.06.2026 та №28131 від 03.07.2026 на підставі рахунків-фактури (інвойси) від 12.06.2026 №28/11/2025-1а/в.1 та від 02.07.2026 №28/11/2025-1а/в.2.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи заяву представника позивача від 06.07.2026 вих.№06/07/2026-1 та досліджуючи матеріали справи, беручи до уваги доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем судових витрат, колегія суддів зважає на те, що на стадії апеляційного розгляду справи правова позиція ДП "Санаторій "Моршинкурорт" вже була сформована і не зазнавала змін, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, представництво інтересів позивача здійснювалося тим самим адвокатським об`єднанням та безпосередньо тим самим адвокатом, що й у суді першої інстанції, тобто адвокат обізнаний з ходом розгляду справи та усіма деталями, що з неї випливають. Доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин позивач не надав. Відтак підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не вимагали значного обсягу юридичної роботи та не потребували значних витрат часу представника ДП "Санаторій "Моршинкурорт".

Також слід взяти до уваги, що представник позивача під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції брав участь лише в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції загальною тривалістю близько 1 год 4 хв. Інших судових засідань в межах апеляційного перегляду справи не проводилося.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про розумну необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат на правничу допомогу (26160,00 грн), який, на переконання апеляційного суду, є завищеним і неспівмірним з обсягом виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); не є виправданим і не відповідає критеріям розумності розміру та реальності таких витрат.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24, від 19.11.2024 у справі №873/103/24).

Враховуючи положення ст. ст. 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених ним витрат на оплату правничої допомоги, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, а також предмет спору, характер спірних правовідносин, зміст відзиву на апеляційну скаргу, зважаючи на принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що обставинам цієї справи відповідатиме часткове задоволення заяви представника ДП "Санаторій "Моршинкурорт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, на суму 15000,00 грн. В іншій частині заяви слід відмовити, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для покладення решти заявлених витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 06.07.2026 вих.№06/07/2026-1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (вул. Героїв Упа, буд. 72, м. Львів, Львівська обл., 79018, ідентифікаційний код 39674924) на користь Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Паркова площа, буд. 3, м. Моршин, Стрийський р-н, Львівська обл., 82482, ідентифікаційний код 02649905) 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти заяви від 06.07.2026 вих.№06/07/2026-1 відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.