Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №175/4784/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2057/26 Справа № 175/4784/26 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Гапона Сергія Васильовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові зазначено, що 07 березня 2026 року о 08.30 год на 26 км автошляху Н-31 у с-щі Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області (блокпост), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями водій скоїв правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій ОСОБА_1 , вважає постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з призначенням покарання без врахування положень ст. 34 КУпАП та особи ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП визнав, у вчиненому щиро розкаявся. Апелянт звертає увагу, що водій ОСОБА_1 є особо з інвалідністю; керував технічно справним транспортним засобом, оскільки в найкоротший термін після складення щодо нього адміністративного протоколу, було проведено перевірку технічного стану транспортного засобу, який після технічного контролю визнано технічно справним.

Ст. 30 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, відповідно транспортними засобами, зокрема автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 він користується у зв`язку з інвалідністю.

На підставі наведеного захисник просить постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 скасувати та застосувати до ОСОБА_1 адміністративний стягнення у вигляді штрафу без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник — адвокат Гапон С.В. не з`явилися, подавши заяву про розгляд справи без їх участі, що відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, пославшись при цьому на належні та допустимі докази, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610338 від 09.03. 2026; відомості з адмінпрактики, згідно з якими 27 січня 2026 року ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП Постановою Управління патрульної поліції у місті Києві серія ЕНА №6573945 від 27 січня 2026 року за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених та наведених у постанові доказах, не оспорюються в апеляційній скарзі стороною захисту, а тому відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційним судом не перевіряються.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд уважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта змінити стягнення, призначене ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній є особою з інвалідністю та керує транспортними засобами, зокрема автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , користується у зв`язку з інвалідністю.

Проте наведені обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Ст. 8 КУпАП визначено, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.4 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Крім того, відповідно до Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ч.4 ст. 121 цього Кодексу.

Санкцією ч. 4 ст. 121 КУпАП, за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Отже за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення законодавцем передбачено два види адміністративного стягнення:

- штраф з позбавленням права керування транспортними засобами;

- або адміністративний арешт.

У даному випадку адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами є безальтернативним видом стягнення, а позбавлення права керувати транспортний засобом на певний період - не є додатковим стягненням. Тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 4 ст. 121, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці, суд зазначив, що саме таке стягнення відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП та буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та користується транспортними засобами, зокрема автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з інвалідністю, не підтверджено жодним належним доказом.

Постановою КМУ № 999 від 19.07.2006 затверджено “Порядок забезпечення інвалідів автомобілями”, з наступними змінами та доповненнями, який визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, визначеними абзацом восьмим статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - автомобіль), осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України, за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання в Україні (далі - зареєстроване місце проживання) в установленому законодавством порядку.

Забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за зареєстрованим місцем проживання здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій) (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Фінансування витрат, пов`язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на таку мету у державному бюджеті, та інших джерел, не заборонених законодавством. ( пункти 1, 2 цього Порядку).

Згідно п.3 Порядку підставою для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку, та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про наявність в особи з інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку.

Реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на осіб з інвалідністю, а недієздатним особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю - на їх законних представників. У реєстраційних документах на автомобіль територіальним органом з надання сервісних послуг МВС робиться позначка про видачу автомобіля структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення ( п.12 Порядку ).

Натомість стороною захисту не надано суду належних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення та отримання реєстраційних документів на автомобіль для осіб з інвалідністю від територіального органу з надання сервісних послуг МВС у відповідності до вказаного Порядку, зокрема на транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 керував в день вчинення інкримінованого йому правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП.

Тому сам факт наявності у ОСОБА_1 3 групи інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом (а.с.23), не звільняє його від відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП та від накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці в межах санкції ч.4 ст. 121 КУпАП, і саме таке стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Гапона С.В. є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Гапона Сергія Васильовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО