Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №243/1557/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6463/26 Справа № 243/1557/26 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2026 року за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області про встановлення факту належності документу, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою за участю заінтересованої особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області про встановлення факту належності документу.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 31 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії після досягнення нею 60 років. В якості доказу трудового стажу вона надала належну їй ОСОБА_2 . Проте Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07 серпня 2023 року їй було відмовлено у призначенні пенсії на тій підставі, що її страхового стажу у розмірі 27 років 8 місяців і 8 днів недостатньо.

При цьому зазначено, що за доданими документами зараховано всі періоди. Зважаючи на наведене, після досягнення 63 років ОСОБА_1 повторно звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та знову надала належну їй ОСОБА_2 НОМЕР_1 .

Однак і цього разу їй було відмовлено у призначенні пенсії. У Рішенні про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12 січня 2026 року зазначено, що страховий стаж складає 6 років 9 місяців 27 днів, який обчислено за даними Реєстру. До страхового стажу не зараховано періоди за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 14 червня 1979 року, в якій прізвище ОСОБА_3 не відповідає дошлюбному прізвищу ОСОБА_4 відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29 червня 2023 року.

У зв`язку з цим відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

Враховуючи вищевикладене заявниця просила суд:

встановити факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової книжки НОМЕР_1 з датою заповнення 14 червня 1979р.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2026 року заявлені вимоги ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області про встановлення факту належності документу — задоволено повністю.

Встановлено факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1 з датою заповнення 14 червня 1979 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області звернулося з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що дошлюбним прізвищем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було прізвище ОСОБА_4 . Наведене підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 11 січня 1963 року.

При заповненні Трудової Книжки НОМЕР_1 від 14 червня 1979 року в написанні прізвища була допущена помилка і замість правильного прізвища ОСОБА_5 було написано ОСОБА_6 , хоча всі інші відомості (ім`я, по батькові, дата народження, освіта) заповнені вірно.

У зв`язку із укладеннями шлюбів двічі до ОСОБА_7 вносились зміни щодо прізвища заявниці: спочатку прізвище було змінене на ОСОБА_8 , а потім на ОСОБА_9 .

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00040317762 від 29 червня 2023 року (зміна прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_8 » на підставі актового запису №736 від 12 серпня 1979 року, актовий запис про розірвання шлюбу №667 від 15 грудня 1982 року)

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00040317109 від 29 червня 2023 року (зміна прізвища з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » на підставі актового запису №1078 від 20 жовтня 1983 року, актовий запис про розірвання шлюбу №543 від 11 грудня 2008 року).

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024року в справі №335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024року в справі №753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою, скаржник вказував, що при відмові заявниці у призначенні пенсії було вказано про у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж та вказано про можливість оскарження рішення ПФУ до органу вищого рівня або до адміністративного суду, а тому, на думку скаржника, вказана заява не могла бути задоволена судом першої інстанції, проте вказані доводи не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вони не стосуються ініційованого заявницею у даній справі провадження щодо встановлення факту, що має юридичне значення.

Інша вимога апеляційної скарги зводилась до того, що в даному випадку наявний спір про право, а тому заява ОСОБА_1 мала б бути залишена без розгляду, однак таке твердження скарги є безпідставним, з огляду на наступне.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У даній справі ОСОБА_10 звернулась в суд із заявою встановити факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової книжки НОМЕР_1 з датою заповнення 14 червня 1979р.

Встановлення факту необхідно їй для призначення пенсії, заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, а тому вона звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту і подала відповідні докази.

Заперечення Головного управління ПФУ в Луганській області на те, що заявниця має право на призначення пенсії, оскільки заявлений нею факт не підтверджено належними доказами, а тому існує спір про право, є помилковим, оскільки самі собою такі заперечення не свідчать про існування спору про право.

Отже, доводи апеляційної скарги про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є помилковими.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб скаржник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Тож, дослідивши усі докази у справі надані заявницею, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_10 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 15 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Судді