Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №724/668/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/668/26

Провадження № 2/724/506/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання: Філіпчука Д.В.

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

В березні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 10 листопада 2025 року Хотинським районним судом Чернівецької області у кримінальному провадженні № 12025263160000072 від 03.08.2025 року було ухвалено вирок відносно ОСОБА_3 , яку було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850,00грн. В даному кримінальному провадженні позивачку було визнано потерпілою.

Щодо обставин спричинення їй матеріальної та моральної шкоди зазначає, що 20.07.2025 року близько 23:00 години ОСОБА_3 , знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесні ушкодження, завдала одного удару предметом, ззовні схожим на резинову палку в ділянку спини та трьох ударів в область ніг та тулуба останньої, після чого від завданих ударів ОСОБА_1 впала на землю та ОСОБА_3 не припиняючи своїх протиправних дій завдала ще трьох ударів предметом, ззовні схожим на резинову палку в область голови та рук ОСОБА_1 , внаслідок чого спричинила останній тілесні ушкодження, у вигляді синця в ділянці верхньої повіки правого ока та струсу головного мозку, які відповідно до висновку експерта №571 мд від 19.08.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Отже, сума завданої їй матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочинних дій відповідачки становить 15000,00 гривень.

Також внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано моральної шкоди, завдано шкоди її моральному здоров`ю, оскільки в результаті вказаного кримінального правопорушенні позивачці було завдано фізичні, душевні та психічні страждання, які тривали довгий час і потребують відновлення на даний час. Для відновлення свого здоров`я потерпіла змушена проходити лікування. Обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілої є неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата певних навичок та здібностей, погіршення зору. Визначену суму моральної шкоди оцінює у 100 000 гривень, оскільки відповідачка навіть не вибачилась за нанесені побої.

Враховуючи викладене, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму матеріальної шкоди в розмірі 15000,00 гривень, моральної шкоди в розмірі 100000,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 15000,00 гривень.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання, розгляд підготовчого засідання призначений на 09 квітня 2026 року.

Ухвалою Хотинського районного суду від 09 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачки – адвокат Пустовий А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги визнає частково. Крім того, нею 07.04.2026 року до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначила що позовні вимоги визнає частково, з огляду на наступне. Так, в тексті позовної заяви позивач посилається на характер кримінального правопорушення, умисні насильницькі дії, спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, наслідки у вигляді страждань, проте жодного письмового доказу, який би підтверджував заподіяння відповідачем значної моральної шкоди не надано. Також не підтверджується доказами твердження позивачки, що вона не може продовжувати активне суспільне життя, втратила певні навички та здібності, і що позивач до події правопорушення вела активне суспільне життя, мала певні навички та здібності. Не підтверджено доказами твердження, що для відновлення свого здоров`я ОСОБА_1 змушена проходити лікування. Відсутність документів, виписок з медичних карт стаціонарного або амбулаторного хворого, засвідчує відсутність глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивачки або позбавлення можливості їх реалізації, а відтак, враховуючи вимоги розумності та справедливості, не може мати можливий грошовий еквівалент моральних страждань в сумі 100000,00 гривень. Нанесене нею легке тілесне ушкодження не призвело до інвалідності позивачки у справі, до довгострокового лікування, відомості про лікування або тривале відновлення відсутні, не доведено будь-які хоча б короткострокові психічні (психологічні) негативні наслідки у зв`язку з отриманими травмами.

Відповідачка зазначає, що вина у правопорушенні нею беззаперечно визнається, нанесена шкода, теж є, але розмір її значно завищений. Відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 15000,00грн., та судових витрат понесених позивачем та її адвокатом у розмірі 15000,00 грн. не підтверджується доказами, доданими до позову. Виплата зазначених сум позивачці не досягне мети відшкодування, а стане каральним заходом, що суперечить меті цивільного законодавства. Мета відшкодування моральної шкоди – компенсація, а не покарання.

Також до відзиву долучено документи: характеристика відповідачки; медичні документи; податкова декларація фізичної особи-підприємця за 2025 рік, згідно якої обсяг отриманого доходу складає 30335,00грн.

Враховуючи вищезазначене, просила у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовити, вимоги щодо моральної шкоди просила задовольнити частково у розмірі 5000,00грн.

Представник відповідачки адвокат Черней В.П. у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди, щодо моральної шкоди – задовольнити частково, у сумі 5000,00грн.

Представник відповідачки адвокат Бучинський О.С. у судовому засіданні заперечував проти позову з наступних підстав. Позивачка просила стягнути матеріальну шкоду у сумі 15000,00грн., проте на підтвердження понесених витрат надано чеки лише на загальну суму 7860,29 грн. Таким чином, заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди не підтверджений документально навіть у частині арифметичного обчислення. Разом з тим, до матеріалів справи долучено чеки про придбання лікарських засобів та інших товарів, датовані 11.08.2025, 11.03.2026 та іншими датами, які не охоплюються періодом лікування та не підтверджують їх використання саме для усунення насідків отриманих тілесних ушкоджень.

Більш того, позивачем не надано жодного лікарського призначення, виписки з медичної карти стаціонарного чи амбулаторного хворого, консультативного висновку або іншого медичного документу, який би підтверджував призначення саме тих лікарських засобів, що зазначені у наданих фіскальних чеках. За таких обставин неможливо встановити, які саме медикаменти були призначені лікарем, чи використовувались вони для лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок спірної події, а також перевірити причинно-наслідковий зв`язок між заявленими витратами та лікуванням.

Також, окремі фіскальні чеки містять товари, які очевидно не є лікарськими засобами чи виробами медичного призначення, зокрема, «пакет подорожній», «вологі серветки». Ц товар за своєю природою не є витратами на лікування, а тому не можуть бути віднесені до реальних збитків, які підлягають компенсації.

Факт оплати діагностичного дослідження МРТ головного мозку від 31.07.205 на суму 2400,00грн. не є належним доказом того, що відповідне обстеження було необхідним саме у зв`язку з тілесними ушкодженнями, які є предметом спору. Позивач не надав жодного направлення лікаря, медичного висновку, виписки з медичної карти, консультативного висновку чи іншого медичного документа, який би підтверджував призначення проведення МРТ, його медичну необхідність та безпосередній зв`язок із лікуванням отриманих тілесних ушкоджень. Крім того, зазначене обстеження проведено 31.07.2025 року, тобто після завершення стаціонарного лікування, яке тривало з 21.07.2025 по 23.07.2025. Позивач не надав жодних доказів того, що після виписки лікарем було призначено проведення МРТ головного мозку, або що таке дослідження було об`єктивно необхідним для подальшого лікування саме наслідків тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок спірної події.

Щодо моральної шкоди, то позивачем не надано медичних документів, які б підтверджували погіршення зору саме внаслідок спірної події, висновків психолога чи психіатра щодо наявності психічних або душевних страждань, доказів втрати працездатності чи інших документів, які б об`єктивно підтверджували неможливість ведення звичного способу життя або втрату певних навичок і здібностей.

Лікування позивача тривало лише з 21.07.2025 по 23.07.2025, при цьому будь-яких доказів того, що після завершення лікування вона потребувала подальшої реабілітації, психологічної допомоги чи зазнавала довготривалих негативних наслідків саме внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, не надано.

Крім того, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач посилається на обставини, які не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із подією, що є предметом спору, а саме, зазначає про свій статус внутрішньо-переміщеної особи та загибель брата під час захисту України. Відтак, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підтверджені належними доказами та не перебувають у необхідному причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача.

Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 10.11.2025 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (а.с.9,10).

У даному кримінальному проваджені ОСОБА_1 визнана потерпілою.

Також до матеріалів справи позивачкою було долучено: копію діагностичного висновку МРТ головного мозку ФОП ОСОБА_6 від 31.07.2025р. та копію чеку про оплату дослідження; копії квитанцій щодо придбання ліків за липень, листопад 2025, березень 2026 року (а.с. 29-30, 58,59).

Згідно характеристики виданої виконкомом Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 27.03.2026р. № 464, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у с. Рукшин Дністровського району Чернівецької області від народження, за період проживання зарекомендувала себе як зразкова громадянка, що підтримує добрі стосунки, як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами, є приватним підприємцем. Сусіди відгукуються про неї позитивно, характеризуючи її як важливу, товариську і добру людину. Скарг на неї до Рукшинської сільської ради не надходило, окрім сусідки, яка нещодавно придбала поруч господарство і з якою виникали конфлікти. Разом із цивільним чоловіком ведуть спільне господарство. У зловживанні спиртними напоями та вживанні наркотичних речовин не спостерігалася. До кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с.42).

З витягу з історії хвороби № 5236/1568, вбачається, що ОСОБА_7 знаходилась на лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради з 21.07.2025р. по 28.07.2025р. (діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку із вестибулоатаксією, цефалгією, антено-невротичним синдромом) (а.с.44).

Згідно витягу з історії хвороби № 2760/773 КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні в неврологічному відділенні з 01.04.2026р. по 07.04.2026р. (скарги: частий головний біль, головокружіння, запаморочення, шум в голові, хиткість при вставанні та ході, загальна слабкість, тремор рук) (а.с.43, 45).

Згідно податкової декларації, платник єдиного податку – фізичної особи-підприємця, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, загальна сума доходу за звітний (податковий) період 2025 р. склав 30335,00грн. (а.с. 47-50).

Отже, вищезазначеним кримінальним правопорушенням, що сталося внаслідок неправомірних дій відповідачки, позивачці завдано матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у необхідності відновлення здоров`я, душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку з скоєнням відносно неї злочину.

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Так, на підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди, позивачкою були надані фіскальні чеки на придбання ліків за липень, серпень, листопад 2025 року, березень 2026 року, оплату діагностичного висновку МРТ головного мозку за 31.07.2025 року, на загальну суму 7860,29 грн.

Інша частина заявленої позивачем матеріальної шкоди - витрат на лікування, належним чином не підтверджена.

Судом встановлено, що позивач проходила стаціонарне лікування у період з 21.07.2025 по 28.07.2025. Разом із тим до матеріалів справи долучено чеки про придбання лікарських засобів та інших товарів, датовані 11.08.2025, 11.03.2026 та іншими датами, які не охоплюються періодом лікування та не підтверджують ix використання саме для усунення наслідків отриманих тілесних ушкоджень.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем не надано доказів щодо лікарського призначення, виписки з медичної карти стаціонарного чи амбулаторного хворого, консультативного висновку a6o іншого медичного документа, який би підтверджував призначення саме тих лікарських засобів, що зазначені у наданих чеках. За відсутності таких документів суд позбавлений можливості встановити, чи були придбані медикаменти необхідними для лікування саме наслідків від вчиненого відносно неї кримінального правопорушення, чи пов`язані вони із захворюванням a6o станом здоров`я позивача.

Відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №201/8212/18 (провадження № 51-678км25) де зроблено висновок, що для відшкодування витрат на лікування потерпіла особа повинна надати не лише платіжні документи, які підтверджують придбання лікарських засобів, а й документи. що підтверджують необхідність ix придбання (витяг з історії хвороби, рецепти, листки лікарських призначень тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між отриманими тілесними ушкодженнями та лікуванням.

Таким чином в матеріалах справи відсутні докази, які 6 підтверджували необхідність придбання саме тих лікарських засобів, що зазначені у фіскальних чеках. За таких обставин неможливо встановити, які саме медикаменти були призначені лікарем, чи використовувалися вони для лікування тілесних ушкоджень, отриманих унаслідок спірної події, а також перевірити причинно-наслідковий зв`язок між заявленими витратами та лікуванням.

Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди в розмірі 15000 гривень слід відмовити за недоведеністю понесених витрат.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Правовими нормами ч. 1 ст. 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв`язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Згідно із принципом змагальності сторін необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди. При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілому, суд повинен належним чином оцінювати ступінь немайнових втрат. Зокрема, має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу від протиправних дій відповідача знайшов повне підтвердження дослідженими обставинами кримінального правопорушення, зазначеними у вироку. Отже, внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення позивачу безумовно завдано моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачка оцінює заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначила, що позовні вимоги у рахунок відшкодування моральної шкоди визнає частково, в розмірі 5000,00грн. Зокрема наголошувала, що заявлена позивачкою сума матеріальної шкоди у розмірі 15000,00 грн., судових витрат у розмірі 15000,00грн., не підтверджена доказами. Щодо розміру моральної шкоди 100 000,00грн., зазначала, що свою вину в її спричиненні беззаперечно визнає, але її розмір є завищеним, оскільки спричинена шкода є незначною, не призвела до інвалідності позивачки, довгострокового лікування, відомості про лікування або тривале відновлення відсутні, не доведено будь-які короткострокові психічні (психологічні) негативні наслідки у зв`язку з отриманими травмами. Також просила врахувати особисті обставини, стан її здоров`я, матеріальну складову - як фізичної особи-підприємця, обсяг доходу якого за 2025 рік склав 30335,00грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість та наслідки заподіяних потерпілій моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на користь потерпілої 5 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які потерпіла пережила внаслідок вчинення щодо неї правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 5000,00.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При розподілі судових витрат по оплаті судового збору, суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Судовий збір, який підлягав сплаті при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 мав становити 2662,40грн. (за вимогу щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди).

Позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлено на загальну суму 115000,00грн., а задоволено 5000 грн., тобто на 4,34% (5000грн. х 100% / 115000,00грн. = 4,34%). А саме, позовні вимоги задоволені на 4,34%, - 2662,40 грн. (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову)). х 4,34% = 115,54 грн. судового збору за розгляд справи в суді, який підлягає стягненню.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", то з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 115,54 гривень.

Крім цього, позивачка просила стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 15000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Пустовим Андрієм Віталійовичем на підставі договору про надання юридичних послуг № 26 від 13.11.2025 р.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 10.07.2025 року, адвокатом Пустовим А.В позивачці ОСОБА_1 за договором про надання юридичних послуг надано послуги на загальну суму 15000,00 грн., зокрема: консультація по законодавству України; ознайомлення з матеріалами справи; адвокатський запит; написання позовної заяви; участь у судових засіданнях.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 26 від 13.11.2025р., адвокатом Пустовим А.В. прийнято від ОСОБА_1 15000,00грн. згідно договору № 26 від 13.11.2025р.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву просила понесені стороною позивача судові витрати задовольнити частково.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, підлягають до задоволенню частково у розмірі 2000,00грн.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: с. Рукшин, Дністровський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: с. Рукшин, Дністровський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 115(сто п`ятнадцять) гривень 54 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: с. Рукшин, Дністровський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК