Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №700/703/24 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/703/24

Провадження № 1-кп/700/2/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 , потерпілого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка Черкаської області кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Журжинці та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одружений, утриманців немає, номер обслуги протитанкового взводу другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

установив:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги протитанкового взводу другого механізованого батальйону вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 115, 116, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 11.04.2024 близько 23 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, будучи в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи на подвір`ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав потерпілий ОСОБА_6 , який пересувався в інвалідному візку та знаходився на цьому ж подвір`ї, діючи з прямим умислом на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 , під час сварки з останнім, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, підійшов до потерпілого спереду та наніс йому один удар кулаком правої руки в ліве око, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани лівого очного яблука без стороннього тіла, контузії тяжкого ступеня, субкон`юнктивального розриву склери з випадінням внутрішніх оболонок, субтотального геформальму лівого ока, що призвело до втрати зору на ліве око, які відповідно до висновку експерта Звенигородського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 05-9-201 від 17.06.2024, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров`я пов`язаного із стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, внаслідок чого ОСОБА_6 впав з візка на землю, а ОСОБА_4 покинув подвір`я та пішов у невідомому напрямку.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що вчинив злочин за вказаних обставин. З потерпілим разом випивали і останній почав висловлювати підтримку країні агресору, що збурило ОСОБА_4 і він вдарив його в око та пішов з двору. Шкодує про вчинене та просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і заподіяні обвинуваченим тілесні ушкодження потерпілому не перебувають у причинному зв`язку із смертю. У судовому засіданні 23 травня 2025 року потерпілий ОСОБА_6 не наполягав на суворій мірі покарання. Ухвалою суду від 16 червня 2026 року в якості потерпілого залучено батька ОСОБА_6 – ОСОБА_5 , який вказав, що потерпілий жодним чином не відшкодував заподіяної шкоди.

Судом роз`яснено потерпілому право на подання цивільного позову, який у даній справі не заявлено.

Прокурор у судовому засіданні просив призначити мінімальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України з встановленням трьохрічного іспитового строку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характеризуючі дані на винну особу та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному, злочин передбачений ч.1 ст. 121 КК України є тяжким злочином, обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, являється військовослужбовцем ЗСУ та отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини втративши 30% працездатності, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку і лікаря психіатра, але згідно висновку експерта є осудним. Крім цього суд відмічає, що особа судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до переконання про призначення обвинуваченому мінімального покарання у виді позбавлення волі, але виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, зокрема враховуючи службу обвинуваченого в ЗСУ, а тому відносно нього необхідно застосувати ст. 75 КК України звільнивши від відбуття покарання з випробуванням встановивши іспитовий термін три роки з покладенням обов`язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено. Судові витрати відсутні. Запобіжні заходи не обиралися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю три роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому не обиралась.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченій , представнику потерпілого та прокурору.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1