Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №643/2134/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/2134/26

Провадження № 2/643/3892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Власенка М. В.,

за участю секретаря судового засідання Дудченко К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 представник ТОВ «ФК «Суперіум» Вишневська О. І. через систему «Електронний суд» звернулася з позовом до Салтівського районного суду міста Харкова, в якому просить:

– стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість в загальному розмірі 201160,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.2019 ОСОБА_1 уклав з АТ «Укрсиббанк» договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95985239000. АТ «Укрсиббанк» відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на підставі Договору факторингу право вимоги до Відповідача за вищевказаним Договором. Загальна сума заборгованості Відповідача відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу складає 201160,15 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 80939,29 грн., заборгованість за відсотками 120220,86 грн., заборгованість за комісіями 0 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.02.2026 прийнято позовну заяву ТОВ «ФК «Суперіум»до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.

15.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В. Ю. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Суперіум» в повному обсязі. В обґрунтування обраної позиції представник відповідача зазначила, що сторонами в договорі № 95985239000 від 17.12.2019 було узгоджено строк користування кредитом до 05.01.2022, а матеріали справи не містять жодних доказів пролонгації вказаного строку. Зауважила, що нарахування позивачем відсотків поза межами узгодженого строку кредитування є неправомірним та прямо суперечить сталій практиці Великої Палати Верховного Суду. Посилалася, що після 13.01.2022 він кредитними коштами не користувався, а здійснював лише погашення заборгованості, внісши останній платіж 24.08.2022. А також, що згідно з банківською випискою, у подальшому банк почав самостійно погашати безпідставно нараховані відсотки за рахунок кредитних коштів. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги в частині стягнення відсотків, нарахованих після спливу строку дії кредитування, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

17.04.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «Суперіум» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд відхилити доводи відповідача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позиції представник позивача зазначив, що відповідачем без поважних причин пропущено встановлений законом строк для подання відзиву, при цьому клопотання про його поновлення заявлено не було, що виключає можливість прийняття таких заперечень. Посилався, що відповідач не заперечує факту укладення 17.12.2019 між ним та АТ «Укрсиббанк» договору-анкети № 95985239000, який містить підпис відповідача, що підтверджує його волевиявлення та згоду з усіма істотними умовами кредитування, включаючи Правила банку. Зазначив, що первісно встановлений кредитний ліміт у розмірі 45 000,00 грн зі строком дії до 05.01.2022 у подальшому було збільшено до 75 000,00 грн, а термін дії кредитного ліміту подовжено до 05.01.2024. Зауважив, що відповідач фактично скористався кредитними коштами в повному обсязі в межах збільшеного ліміту, що беззаперечно свідчить про прийняття ним змінених умов кредитування. Звертав увагу, що припинення користування кредитними коштами після 16.01.2022 пояснюється не закінченням строку дії договору, а повним вичерпанням наданого ліміту, при цьому подальші платежі на погашення боргу вносилися відповідачем нерегулярно та були недостатніми. Посилався, що останнє нарахування процентів первісним кредитором було здійснено 15.12.2023, тобто в межах подовженого строку дії кредитного ліміту, а після 05.01.2024 жодних нарахувань процентів не здійснювалося. З огляду на викладене, вважав доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів безпідставними та такими, що не спростовують факту наявності непогашеної заборгованості, яка, з урахуванням практики Верховного Суду, підлягає обов`язковому стягненню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Суперіум».

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник відповідача своєчасно, у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи за їх відсутності.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги, що представник позивача, відповідач та представник відповідача належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Суперіум», скористався процесуальним правом на подання відповіді на відзив, відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов, у відзиві просив про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

17.12.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95985239000. Відповідно до умов укладеного договору, відповідачу було відкрито рахунок та встановлено ліміт кредитування у розмірі 45 000,00 грн зі строком дії ліміту до 05.01.2022. Посилався, що підписанням договору-анкети сторони підтвердили досягнення згоди за всіма істотними умовами кредитування, викладеними, зокрема, у Правилах та Тарифах банку.

19.03.2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» укладено Договір Факторингу № 288, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором, укладеними між Кредитором та Позичальником перейшло до ТОВ «ФК «Суперіум».

Станом на 09.01.2026 заборгованість відповідача становить 201 160,15 грн, з яких: 80 939,29 грн – заборгованість за основним боргом, 120 220,86 грн – заборгованість за відсотками. Зауважив, що позивач не здійснював самостійного нарахування відсотків після набуття права вимоги, а заявляє до стягнення суму боргу, нараховану первісним кредитором та визначену у Реєстрі боржників до договору факторингу. Посилався, що факт отримання та користування кредитними коштами, а також розмір заборгованості підтверджуються випискою з особового рахунку відповідача.

19.11.2025 позивач направляв на адресу відповідача вимогу про необхідність сплати заборгованості протягом 35 календарних днів, однак вказана вимога була залишена без задоволення, а борг залишився непогашеним, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З наведеного слідує, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як це знаходить своє підтвердження матеріалами справи, 19.03.2025 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» був укладений договір факторингу № 288, відповідно до умов якого від АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Суперіум» перейшло право вимоги до боржників, у тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95985239000 від 17.12.2019. Відтак, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Доказів на підтвердження того, що договір № 95985239000 від 17.12.2019 та договір факторингу № 288 від 19.03.2025, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» відступив на користь ТОВ «ФК «Суперіум» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №95985239000 від 17.12.2019 є нікчемними або у встановленому законом порядку визнані недійсними, матеріали справи не містять, а відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Суперіум» є належним позивачем у даній справі.

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином та в повному обсязі було виконано умови вказаного вище договору № 95985239000 від 17.12.2019, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованості за тілом кредиту в сумі 80 939,29 грн.

Що стосується позовних вимог ТОВ «ФК «Суперіум» про стягнення з відповідача процентів в сумі 120 220,86 гривень, то суд керується таким.

Як це закріплено вимогами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, прийнятій у справі №444/9519/12, провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Аналогічного змісту правові висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, прийнятій у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій у справі №912/1120/16, провадження № 12-142гс19, дійшла висновку, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

У пред`явленому позові ТОВ «ФК «Суперіум» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 95985239000 від 17.12.2019 в загальному розмірі 201 160,15 грн, яка складається із: заборгованість за основним боргом 80 939,29 грн, заборгованість за відсотками 120 220,86 грн.

Як це убачається зі змісту Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95985239000 від 17.12.2019, строк дії договору сторонами визначено до 05.01.2022, процентна ставка погоджена умовами договору 55% річних, сторонами узгоджені проценти за правомірне користування чужими коштами.

Відтак, виходячи з умов укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договору № 95985239000 від 17.12.2019, за правомірне користування чужими коштами в межах строку кредитування (за період з 17.12.2019 по 05.01.2022 включно) відповідач сплачує проценти у розмірі 55% річних, що погоджено сторонами в договорі, за винятком процентної ставки за безготівковими операціями впродовж пільгового періоду до 55 днів, яка становила 0,00%.

Разом з цим, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження тих обставин, що після 05.01.2022 кредитний договір було автоматично пролонговано та строк користування кредитом було продовжено позивачем суду не надано.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, відповідачеві нараховано заборгованість за процентами за договором № 95985239000 від 17.12.2019 в сумі 120 220,86 грн, які, відповідно до відомостей банківської виписки, нараховані ОСОБА_1 як проценти за правомірне користування кредитом за період з 17.12.2019 до 15.12.2023, коли сторонами умовами договору погоджені проценти за правомірне користування кредитом в розмірі 55% річних на строк до 05.01.2022.

Відтак, згідно з умовами п. 2.1.1. договору № 95985239000 від 17.12.2019, кінцевим строком повернення кредиту є 05.01.2022, отже, проценти за правомірне користування кредитними коштами нараховуються відповідачу по 05.01.2022 включно, а нарахування відповідачу процентів, починаючи з 06.01.2022, є неправомірним.

Даних щодо пролонгації кредитного договору, погодженої сторонами, або зазначеної в кредитному договорі автоматичної пролонгації, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного, підстав для стягнення суми відсотків після закінчення строку дії договору суд не вбачає.

Розмір відсотків станом на 05.01.2022 складає 84 886,30 грн.

Тому суд доходить висновку, що оскільки заборгованість за тілом кредиту склала 80 939,29 грн, а заборгованість за відсотками станом на час закінчення строку дії договору склала 84 886,30 грн, стягненню підлягає сума заборгованості у загальному розмірі 165 825,59 грн.

Даних про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2194,62 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» заборгованість за кредитним договором № 95985239000 від 17.12.2019 у розмірі 165 825,59 грн 59 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» 2 194,74 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23-А, нежитлове приміщення №35А, код ЄДРПОУ 42024152.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.07.2026.

Суддя Михайл ВЛАСЕНКО