Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №646/11837/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №646/11837/25

Суддя: Гримайло А. М.

16 липня 2026 року

Справа № 646/11837/25

Провадження № 2/642/440/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Гримайло А.М.,

за участю секретаря Антонян А.М.,

представника позивачки – адвоката Демченко Н. В.,

представника відповідача – адвокатів Зибунової Ю. О., Макаренка О. М., Хоменка М. С.,

представника третьої особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у судове засідання – Бакаєвої М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Первина профспілкова організація виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

16.11.2025 представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Демченко Н. В. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Укрзалізниця»), треті особи - Первина профспілкова організація виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого працівника виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловік позивача, ОСОБА_2 , вийшов на пенсію за віком, відповідно до рішення Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного Фонду № 204250008102 від 11.10.2023.

Відповідно до положень Колективного договору АТ "Укрзалізниця" працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачені виплати, які зазначені у наказі №44/ос від 10.10.2023 року. Крім того, діючим Колективним договором передбачено право працівників на отримання матеріальної допомоги на поховання згідно з рішенням комісії, до складу якої входять як представники адміністрації, так і представники профспілкової організації. Однак, після рішення правління АТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-54/31 Ком.т від 14 березня 2022 року) було припинено розгляд заяв про надання матеріальної допомоги на поховання членів родини, хоча така матеріальна допомога була зазначена як виняток та не була зупинена рішенням Правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022. Спільною постановою керівництва АТ «Укрзалізниця» до Колективного договору були внесені зміни, якими були конкретизовані виплати одноразової матеріальної допомоги саме на поховання з 01.01.2025 року. Працівники та члени сімей залізничників, які звертались за такою допомогою в період з березня 2022р. по 31 грудня 2024р., матеріальної допомоги на поховання членів сім`ї взагалі не отримали. Також, ОСОБА_2 не отримав виплату допомоги на оздоровлення, яка була призупинена у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення. Розмір матеріальної допомоги складає 40% від посадового окладу/місячної тарифної ставки. З 1 липня 2024 року і до кінця дії воєнного стану впроваджується єдиний та рівний для всіх залізничників підхід до нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення. Працівники мають отримувати матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022–2023 роки у 100%-му обсязі згідно з положеннями колективних договорів у структурних підрозділах Укрзалізниці. Жодної з перелічених виплат в період з початку повномасштабного вторгення з 24.02.2022 року та до моменту смерті ОСОБА_2 та позивачка не отримали.

За життя ОСОБА_2 звертався до керівництва виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» щодо виплат допомоги на оздоровлення та виплат при первинному виході на пенсію, однак йому було повідомлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.

Позивач після сметрі чоловіка також неодноразово зверталася до керівництва виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», однак усі звернення були проігноровані. Первина профспілкова організація виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» не надавала жодного погодження на припинення виплат, гарантованих Колективним договором. У порушення Галузевої угоди та статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», відповідач не повідомив ОСОБА_2 про зміни, погіршення становища, не проводив консультації та не інформував профспілку, членом якої він був, а тому пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року не може застосовуватися як підстава призупинення виплат, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, на поховання та виплат пов`язаних з першим виходом на пенсію. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача виплати, передбачені Колективним договором АТ "Укрзалізниця" працівникам, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію; стягнути відповідно до положень Колективного договору АТ "Укрзалізниця" допомогу на поховання; стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до положень Колективного договору АТ "Укрзалізниця" за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 р., а також стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.01.2026 провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.01.2026 витребувано докази у справі.

07.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що заявлені вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм трудового законодавства, положень Галузевої угоди та Колективного договору АТ «Українська залізниця». ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» та здійснював трудову діяльність на умовах трудового договору. У жовтні 2023 року зазначений працівник звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що стало підставою для припинення трудових відносин. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, позивач є спадкоємицею померлого та після його смерті звернулась до відповідача із заявою щодо здійснення окремих виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат у зв`язку з первинним виходом на пенсію, допомогу на поховання та відшкодування моральної шкоди. У день звільнення з померлим ОСОБА_2 було проведено повний розрахунок у частині виплат, що є обов`язковими відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, а саме: виплачено належну заробітну плату, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

На момент звільнення Позивача дія відповідних положень колективного договору щодо виплати матеріальної допомоги була призупинена на підставі управлінських рішень АТ «Українська залізниця», прийнятих у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Листом від 06.09.2022 за № Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. 17.07.2023 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/ будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення, вирішено проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення

10.10.2023 ОСОБА_2 був звільнений відповідно до наказу № 44/ ОС, на момент виникнення спірних питань ОСОБА_2 мав статус пенсіонера, у той час як компенсація витрат на поховання передбачена тільки для діючих працівників залізниці, окремих категорій заслужених та почесних залізничників, а також одиноких пенсіонерів-залізничників, тому враховуючи, що ОСОБА_2 не належав до категорій, визначених Колективним договором, правові підстави для здійснення виплат відсутні. З наказом, а також з письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_2 був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис. Таким чином, позивачка саме з 10.10.2023 знала про невиплату вказаних у позовній заяві коштів, однак звернулася до суду лише 16.11.2025, тобто з пропуском тримісячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав.

06.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці до суду надійшли пояснення, відповідно до яких позовні вимоги ґрунтуються на невиплаті відповідачем матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на поховання та одноразової виплати при первинному виході на пенсію, що були передбачені Колективним договором «Українська залізниця» та Галузевою угодою щодо померлого працівника ОСОБА_2 . Зазначені виплати (на оздоровлення та при виході на пенсію) входять до структури заробітної плати як заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідач обґрунтовує призупинення виплат посиланням на рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 та ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, однак зазначений Закон був прийнятий Верховною Радою України лише 15.03.2022, а набрав чинності 24.03.2022. Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі, положення цього Закону не могли застосовуватися роботодавцем станом на 14.03.2022, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» будь-які зміни чи доповнення до діючого договору протягом строку його дії можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін у встановленому порядку. Одностороннє рішення правління товариства про призупинення соціальних гарантій без погодження з профспілковим органом та без попередження працівника про погіршення умов оплати праці є порушенням ст. 9 КЗпП України, яка прямо визнає умови договорів про працю, що погіршують становище працівників, недійсними без необхідності судового визнання їх такими, навіть у разі легітимного застосування ст. 11 Закону № 2136-IX, обмеження прав на отримання виплат можуть поширюватися лише на працюючих осіб, тоді як ст. 47 та ст. 116 КЗпП України покладають на роботодавця імперативний обов`язок провести повний розрахунок у день звільнення та виплатити всі суми, що належать працівникові, включаючи компенсаційні виплати, передбачені колективним договором. З огляду на те, що позивач є спадкоємицею померлого ОСОБА_2 , право на отримання нарахованих, але не виплачених за життя сум заробітної плати та матеріальної допомоги переходить до неї згідно зі ст. 1227 ЦК України та ч. 6 ст. 83 КЗпП України, тому Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 22.05.2026 замінено неналежного відповідача – Регіональну філію «Півленна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на належного відповідача «АТ «Укрзалізниця».

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24.06.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивачки – адвокат Демченко Н. В. у судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні доводам позовної заяви, також пояснила, що відповідач безпідставно не надає довідки про нарахування та/або непроведення нарахувань грошової допомоги, що позбавляє їх можливості уточнити позовні вимоги у частині розміру належних позивачці виплат.

Представник відповідача - адвокат Зибунова Ю. О. у судове засідання з`явилася, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила у їх задоволенні відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов, а також у заяві від 06.05.2026, згідно з якою виконати вимогу суду щодо надання довідок про нарахування грошової допомоги при виході на пенсію неможливо з об`єктивних причин, оскільки відповідні документи не виготовлялися через офіційне призупинення виплат рішеннями правління АТ «Українська залізниця» та відсутність фактичних нарахувань. Щодо довідок про нарахування допомоги на оздоровлення зазначила, що у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 ОСОБА_2 перебував у простої з ініціативи роботодавця, з 01.06.2022 по 13.07.2022 мав місце період неявки з нез`ясованих причин. Згідно з наказом АТ «Українська залізниця» від 14.07.2022 № 239/ВД, починаючи з цієї дати і до дня звільнення 10.10.2023, трудові відносини з ОСОБА_2 були призупинені. За період 2022-2023 рік заяви на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення від ОСОБА_2 не надходили, тому АТ «Українська залізниця» не має можливості надати довідки про нарахування грошової допомоги при виході на пенсію та допомоги на оздоровлення, оскільки відповідні виплати були офіційно призупинені рішеннями правління, а фактичні нарахування не здійснювалися так як такі дії були відтерміновані на підставі приписів статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року.

Представник третьої особи - Первиної профспілкової організації виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно належним чином, прричини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у судове засідання з`явилася, позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на надані суду письмові пояснення.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , виданого 18.10.1986 Куп`янськ-Узловою селищною радою Харківської області, ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (т. 1 а. с. 14).

Як вбачається з довідки Куп`янського об`єднаного управління ПФУ від 10.10.2023 ОСОБА_2 призначена пенсія за віком з 02.10.2023 довічно у розмірі 10139,06 грн., повний страховий стаж складає 38 років 06 місяців 01 день (т. 1 а. с. 8).

Відповідно до наказу (розпорядженню) Виробничого підрозділу «Куп`янськ-південна дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» № 44/ос від 10.10.2023 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 був звільнений з посади ремонтника штучних споруд 4 розряду монтажного цеху на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію. Наказом визначено компенсувати невикористані 43 дні відпустки. Збереження відпустки до 1997, за 28 днів, за період 04.01.2021-03.01.2022; за вислугу років, за 3 дні, за період 04.01.2021-03.01.2022; Збереження відпустки до 1997, за 11 днів, за період 04.01.2022-03.01.2023; за вислугу років, за період 04.01.2022-03.01.2023; виплати, передбачені колективним договором (трьох середньомісячних заробітків, як працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, трьох середньомісячних заробітків додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у разі звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, вилатити протягом двох місяців після настання цього права при стажі роботи у галузі 31 років 09 місяців 07 днів, згідно з п. 3.18 Колективного договору 6 середньомісячних заробітків (посадових окладів) (т. 1 а. с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим Куп`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т. 1 а. с. 13).

Позивачка є дружиною та спадкоємицею померлого працівника виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 , відповідачем вказана обставина не оспорюється.

Пунктом 3.18. Колективного договору між адміністрацією і Дорпрофсожем південної залізниці на 2002-2016 установлено, починаючи з 28.02.2006 при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі в таких розмірах, зокрема більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки; у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права (без урахування щорічної відпустки, тимчасової непрацездатності) виплачувати йому додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі, зокрема для чоловіків від 30 до 35 років - 3 середньомісячні заробітки (т. 1 а. с. 18).

Як вбачається зі спільної постанови адміністрації регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та президії дорпрофсожу Південної залізниці № 08 від 21.01.2022 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ухвалено з 01.01.2022 надавати протягом 2022 року при наявності коштів кожному працівнику залізниці, у тому числі жінкам та іншим працівникам, які фактично знаходяться у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку, матеріальну допомогу на оздоровлення не менше 75% тарифної ставки (посадового окладу) (т. 1 а. с. 84).

Відповідно до витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплат яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (пункт 1.1.4) (т. 1 а. с. 64-65).

Листом від 06.09.2022 за № Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить (т. 1 а. с. 139).

Згідно зі спільною постановою адміністрації регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та президії дорпрофсожу Південної залізниці № 114 від 29.12.2022 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення визначено надавати щорічно кожному працівнику залізниці, у тому числі жінкам та іншим працівникам, які фактично знаходяться у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку, матеріальну допомогу на оздоровлення не менше 75% тарифної ставки (посадового окладу) (т. 1 а. с. 85).

З витягу з протоколу № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 вбачається, що правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/ будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (п.26.1); пунктом 26.2 визначено, що нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у п. 26.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з жовтня 2023 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики, або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики; п. 26.3 передбачено, що виплату матеріальної допомоги, зазначеної у п. 26.1, здійснювати в рамках погоджених показників виплат оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з порядком формування та виконання консолідованого оперативного плану руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця», затвердженим рішенням правління від 10.09.2020; порядок виконання рішення роз`яснено у листі від 08.08.2023 (т. 1 а. с. 116, 168).

Наказом Регіональної філії «Південна залізниця» від 24.02.2022 запроваджено режим простою працівників регіональної філії з 24.02.2022 до відміни для працівників підрозділів регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (т. 1 а. с. 227).

29.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» із заявою про виплату їй як дружині померлого ОСОБА_2 належних йому виплат (окладів) при звільненні на пенсію, однак відповіді не отримала (т. 1 а. с. 19).

Відповідно до протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця», а також листа члена правління ОСОБА_5 від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (т. 1 а. с. 117-118).

Листом Регіональної філії «Південна залізниця» від 14.10.2025 щодо надання інформації та документів на адвокатський запит адвоката Демченко Н. повідомлено, що відомості про суми нарахованих та/або отриманих доходів віднесені до конфіденційної інформації згідно з рішенням правління АТ «Укрзалізниця», яке наведене у відповіді від 18.09.2025 № НЗК-41/1567н на адвокатський запит від 11.09.2025 № 30/0; конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом та не допускає її збирання, зберігання, використання та поширення. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. 17.07.2023 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам 3 АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (протокол засідання правління від 17.07.2023 № Ц-85/44 Ком.т.). Пунктом 26.2 цього рішення визначено, що нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з жовтня 2023 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики, або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики. Актуалізувати банківські реквізити працівника виробничого підрозділу «Куп`янськ-Південна дистанція колії» ОСОБА_2 , який був звільнений 10 жовтня 2023 року, не вдалося. Суми одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію включено до зведеної інформації про розмір сум, які згідно з пунктом 3.2.21 Галузевої угоди (зі змінами) виплачуються працівникові при виході на пенсію вперше, за 2024 рік, для формування графіку виплати. У поданій заяві ОСОБА_1 від 29.09.2024 не ставилося питання щодо повідомлення її про прийняте рішення. Графік погашення одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію для працівників, звільнених у жовтні 2024 АТ «Укрзалізниця», не ухвалювався. Відповідно до протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця», а також листа члена правління ОСОБА_5 від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (т. 1 а. с. 16-17).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57-63 Конституції України.

Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно зі ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

За приписами ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Як вбачається зі ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно з частиною 2 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Статею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено наступну структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 11) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Указом Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022. Цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) Виробничого підрозділу «Куп`янськ-південна дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» № 44/ос від 10.10.2023 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 було визначено здійснення виплат, передбачених Колективним договором (трьох середньомісячних заробітків, як працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, трьох середньомісячних заробітків додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у разі звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, які підлягають вилаті протягом двох місяців після настання цього права при стажі роботи у галузі 31 років 09 місяців 07 днів, згідно з п. 3.18 Колективного договору 6 середньомісячних заробітків (посадових окладів); в матеріалах справи жодні докази на підтвердження здійснення таких виплат відсутні.

Доводи представника відповідача про те, що виплати, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, було зупинено на підставі рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т суд до уваги не приймає, оскільки рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі № 211/7338/23, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 05.02.2025 зазначене рішення АТ «Українська залізниця» визнано незаконним та скасовано у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів.

Таким чином, позивачка як спадкоємець ОСОБА_2 має право на отримання виплат у зв`язку з виходом на пенсію, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення її чоловіка на підставі Колективного договору за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, враховуючи, що при звільненні ОСОБА_2 безпідставно не виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення, суд дійшов висновку про необхідність її стягнення з відповідача на користь позивачки.

У зв`язку з тим, що на виконання ухвали суду про витребування доказів, запити адвоката та звернення позивачки відповідачем щодо розміру виплат, які належать ОСОБА_2 , не надано, суд вважає за необхідне стягнути зазначені виплати у розмірі, що підлягає обчисленню відповідно до чинного законодавства.

Щодо вимоги про стягнення відповідно до положень Колективного договору АТ "Укрзалізниця" допомоги на поховання суд зазначає, що п. 6.11 Колективного договору АТ «Українська залізниця» передбачено компенсацію за рахунок структурних підрозділів залізниці витрат на ритуальні послуги по похованню працівників залізниці, заслужених працівників транспорту, почесних залізничників та одиноких пенсіонерів-залізничників. Отже, компенсація витрат на поховання передбачена тільки для діючих працівників залізниці, окремих категорій заслужених та почесних залізничників, а також одиноких пенсіонерів-залізничників.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був звільнений 10.10.2023 відповідно до наказу №44/ ОС та на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мав статус пенсіонера й не належав до пільгових категорій, визначених п. 6.11 Колективного договору, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення виплат на ритуальні послуги з поховання, а тому у задоволенні зазначеної позовної вимоги вважає за необхідне відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у т. ч. у випадках, встановлених законом.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України (п. 3, 9) № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, для стягнення компенсації моральної шкоди обов`язкова наявність чотирьох обов`язкових елементів (складу правопорушення), а саме: 1) неправомірні дії (бездіяльність) — конкретне порушення прав, закону або договору особою, що завдає шкоди; 2) шкода — наявність фізичних (біль, каліцтво) або душевних страждань, приниження честі, гідності чи ділової репутації; 3) причинний зв`язок — об`єктивний факт того, що страждання виникли виключно внаслідок неправомірних дій конкретного порушника; 4) вина — наявність умислу або необережності з боку того, хто завдав шкоди (цивільне законодавство передбачає винятки, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини).

Як вбачається з позовної заяви наявність моральної шкоди обрунтована відсутністю матеріальної можливості покращити своє здоров`я після непоправної втрати чоловіка, забезпечити собі належний рівень життя, стресом, душевними стражданнями внаслідок смерті чоловіка, порушенням сну, погіршенням стану здоров`я, виниклою невпевненістю у майбутньому, тобто душевними стражданнями, завданими смертю і втратою рідної людини, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню.

Суд зазначає, що смерть ОСОБА_2 відбулася після виходу його на пенсію, жодних доказів щодо причетності відповідача до його смерті суду не надано, причинний зв`язок між будь-якими діями чи бездіяльністю відповідача та смертю ОСОБА_2 відсутній, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд відмовляє.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення належних виплат, суд звертає увагу, що ст. 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, оскільки установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України, тому у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до положення ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача виплати, передбачені Колективним договором АТ "Укрзалізниця" працівникам, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію; стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до положень Колективного договору АТ "Укрзалізниця" за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року задовольнити, а у задоволенні позову в частині

стягнення допомоги на поховання та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн. відмовити.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. покладаються на позивача; з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн. за кожну задоволену позовну вимогу матеріального характеру, всього 2422, 40 грн., судові витрати у частіні позовної вимоги, у задоволенні якої відмовлено та від сплати судового збору за яку позивачка звільнена, віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 43, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 315, суд позивача

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Первина профспілкова організація виробничого підрозділу «Куп`янська дистанція колії» Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , виплати, передбачені Колективним договором АТ «Українська залізниця», працівнику ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , як працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у разі звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі трьох середньомісячних заробітків, всього у розмірі 6 (шісти) середньомісячних заробітків (посадових окладів).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , невиплачену суму матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень Колективного договору АТ "Укрзалізниця" за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі, що підлягає обчисленню відповідно до чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

В іншій частині судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.07.2026.

Суддя - А. М. Гримайло

Оригінал: reyestr.court.gov.ua