Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №953/12121/24 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12121/24

н/п 2/953/151/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуба Г.А.,

за участю: секретаря Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором №499005-КС-001 про надання кредиту від 09 травня 2024 у розмірі 110298,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №499005-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 09.05.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №499005-КС-001 про надання кредиту.

09.05.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №499005-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 09.05.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №499005-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало Позичальнику грошові кошти у розмірі 33000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.15013537 процентів за кожен день користування Кредитом (п. 2.4. Договору кредиту).

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 499005-КС-001 Позичальника Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 499005-КС-001 на загальну суму 7150, 00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 18.12.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 499005-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 110 298,44 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 73 805,34 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3 493,10 грн.

30.12.2024 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Бобко Т.В.

31.12.2024 судом здійснено електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 31.12.2024.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

14 січня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надала суду зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів, в якій просить визнати недійсними положення договору про надання кредиту № 499005-КС-001 від 09 травня 2024 року в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 4950 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви представниця відповідача зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Умовами кредитного договору від 09.05.2024 року передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 4950,00 гривень. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). На підставі викладеного, ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору № 499005-КС-001 від 09.05.2024 року щодо сплати комісії в розмірі 4950,00 грн. за надання кредиту є нікчемними. На підставі зазначеного представниця ОСОБА_2 просила суд визнати недійсними положення Договору про надання кредиту № 499005-КС-001 від 09.05.2024 року, щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 4950,00 грн.

Крім того, 14.01.2025 від представниці відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 шляхом направлення через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання просить суд задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість у розмірі 73700, 00 (сімдесят три тисячі сімсот) гривень 00 копійок. Також зазначає, що відповідачем сплачено на погашення заборгованості за кредитним договором 7150, 00 грн., з яких на погашення процентів - 5690, 10 грн., на погашення комісії - 1456, 90 грн. Відповідно до п. 3.5 кредитного договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу, для виконання зобов`язання до договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:-в першу чергу прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Таким чином, кошти в сумі 1456, 90 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості по тілу кредиту. Крім того, згідно з п. 3.2.3 1 до Договору про надання кредиту № 499005-КС-001 від 09.05.2024 (Графік платежів), Позичальник повинен сплатити кошти у наступному розмірі (усього):- Проценти за користування кредитом (1) - 47850, 00 грн.; Частковий платіж основної суми (2) - 33000, 00 грн.; Комісія за надання Кредиту (3) - 4950, 00 грн.; Загальний платіж (1+2+3) - 85800, 00 грн. Відповідачем сплачено на погашення заборгованості за кредитним договором 7150,00 грн., з яких на погашення процентів - 5690, 10 грн., на погашення комісії - 1456, 90 грн. Враховуючи вищевикладені аргументи, стосовно стягнення заборгованості за комісією, кошти в сумі 4950,00 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, у загальний розмір заборгованості за кредитом НЕ повинна включатись комісія за на кредиту у розмірі 4950, 00 грн. 85800, 00 грн. - 4950, 00 грн. = 80850, 00 грн. - загальний розмір, який повинен бути повернутий Позичальником за кредитним договором. Враховуючи, що у Кредитному договорі встановлено фіксована сума до погашення боргу, зазначаю, що розмір заборгованості повинен становити: 80850, 00 грн. - 7150, 00 грн. (загальний розмір коштів, внесених Позичальником) = 73700, 00 (сімдесят три тисячі сімсот) гривень 00 копійок. Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 73700, 00 (сімдесят три тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

15.01.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, зокрема, наступне. Щодо обов`язку позичальника сплатити проценти за Кредитним договором відповідно до умов Кредитного договору: Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15013537, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Згідно з п. 3.2. Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору. Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору. Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Наголошує, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі , який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Щодо особливостей встановлення та нарахування процентів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика»: Як вже зазначалося вище, процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому Договорі, плата за користування Кредитом нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення Кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за Кредитним договором. Тобто, якщо Позичальник сплачує заборгованість за Кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за Кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. При цьому, порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом на залишок заборгованості по Кредиту , наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту. Встановлення у Кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за Кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши Кредитний договір Позичальник добровільно погодився з його умовами. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача жодну пеню чи штрафи. ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). Національне законодавство НЕ наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.

Також, звертає увагу на те, що не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, що встановлюється у розмірах, що наведені нижче, та Правил: 1) У разі прострочки на 1 день, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості. 2) У разі прострочки на 2 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості. 3) У разі прострочки на 3 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30 % від загальної суми простроченої заборгованості. Пунктом 6.3. Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за прострочення у формі штрафу, але відповідно до позовних вимог, викладених Позивачем у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором до Відповідача, та відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача жодну пеню чи штрафи. ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору. Щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до умов Кредитного договору: Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 4 950,00 грн. Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідач здійснив платіж за Кредитним договором знаючи про те, що він буде розподілятися на погашення його заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору.

Також, платіж Відповідача за Кредитним договором був врахований у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором підрахована з урахуванням платежу Відповідача. Відповідач у Відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий Позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Крім того, представник позивача просив поновити позивачу строк для подання доказів у справі та долучити цю Відповідь на відзив разом з усіма додатками до матеріалів справи.

21.01.2025 представницею відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подані заперечення на відповідь на відзив, в яких остання просила не долучати до матеріалів справи докази, які були подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» з порушенням норм ЦПК України. Крім того, зазначила, що умови кредитного договору N 463737-КС-001 від 25 квітня 2024 року щодо сплати комісії в розмірі 4 950,00 гривень за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 2 026,60 гривень задоволенню не підлягають. Згідно з п. 3.2.3 1 до Договору про надання кредиту № 499005-КС-001 від 09.05.2024 (Графік платежів), Позичальник повинен сплатити кошти у наступному розмірі (усього): проценти за користування кредитом (1) - 47850, 00 грн.; частковий платіж основної суми (2) - 33000, 00 грн.; комісія за надання Кредиту (3) - 4950, 00 грн.; загальний платіж (1+2+3) - 85800, 00 грн. Відповідачем сплачено на погашення заборгованості за кредитним договором 7150, 00 грн., з яких на погашення процентів - 5690,10 грн., на погашення комісії - 1456, 90 грн. Враховуючи вищевикладені аргументи, стосовно стягнення заборгованості за комісією, кошти в сумі 4950, 00 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, у загальний розмір заборгованості за кредитом НЕ повинна включатись комісія за на кредиту у розмірі 4950, 00 грн. 85800, 00 грн. - 4950, 00 грн. = 80850, 00 грн. - загальний розмір, який повинен бути повернутий Позичальником за кредитним договором. Враховуючи, що у Кредитному договорі встановлено фіксована сума до погашення боргу, зазначаю, що розмір заборгованості повинен становити: 80850, 00 грн. - 7150, 00 грн. (загальний розмір коштів, внесених Позичальником) = 73700, 00 (сімдесят три тисячі сімсот) гривень 00 копійок. Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 73700, 00 (сімдесят три тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Ухвалою судді від 29.01.2025 зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено проведення підготовчого засідання.

03.02.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» направив до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування відзиву посилається, зокрема, на те, що у зустрічній позовній заяві сторона Позивача не надала жодних належних та достатніх пояснень щодо того, які саме вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були начебто недодержані сторонами в момент укладення Кредитного договору. Із змісту зустрічної позовної заяви випливає, що сторона Позивача бажає визнати положення Кредитного договору щодо встановлення комісії за надання Кредитного договору недійсними через начебто неправомірне встановлення у Кредитному договорі такої комісії. Крім того, що у Відзиві на позовну заяву за первісним позовом сторона Відповідача не заперечувала наступних юридичних фактів: укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; здійснення платежу за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором. Боржник частково виконував свої зобов`язання за Кредитним договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 499005-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 499005-КС-001 на загальну суму 7 150, 00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до умов Кредитного договору: Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 4 950,00 грн. Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Позивач за зустрічним позовом здійснив платіж за Кредитним договором знаючи про те, що він буде розподілятися на погашення його заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору. Щодо правомірності встановлення комісії за надання кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»: Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням , обслуговуванням і поверненням кредиту , у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021 №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 справу №953/12124/24 розподілено головуючому судді Зубу Г.А. у зв`язку з достроковим закінченням відрядження та відрахування зі штату судді Бобко Т.В. (а.с. 163).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2025 прийнято цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту - до провадження судді Зуба Г.А. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 14.10.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту. Справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2026 витребувано у АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829, місце реєстрації: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 09.05.2024 (дата видачі кредиту) по 24.10.2024 (дата закінчення терміну кредитування).

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» у поданому 03 лютого 2025 року відзиві на зустрічну позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (а.с. 148).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним. Представниця відповідача ОСОБА_2. шляхом направлення через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та без участі відповідача. Вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням поданого відзиву та зустрічної позовної заяви.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Інших заяв, клопотань до суду, у тому числі щодо розгляду справи у режимі відеоконференції, не надходило.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика», представниця відповідача ОСОБА_2. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та за відсутності відповідача, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» 09.05.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 499005-КС-001 про надання кредиту. 09.05.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 499005-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 51-60). Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6486, на номер телефону НОМЕР_4 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 09.05.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 499005-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 31-50).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підтвердження укладення Договору кредиту № 499005-КС-001 від 09.05.2024 позивачем надано Візуальну форму послідовності дій Клієнта при укладення цього договору, з якої вбачається, що:

- 09.05.2024 о 20:47:56 - Клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту 11ua_hlam@pm.me, ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com;

- 09.05.2024 о 21:13:07 - передача інформації обраних клієнтом умов кредиту (Клієнт надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту);

- 09.05.2024 о 21:13:08 - Клієнт ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором UA-6486 паспорт споживчого кредиту та Інформаційне повідомлення про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних;

- 09.05.2024 о 21:14:53 - Клієнт ознайомився з офертою Товариства та прийняв її умови;

- 09.05.2024 о 21:15:30 - підписання Договору Клієнтом (Акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6486 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір та надсилаються іншій стороні цього Договору)) (а.с. 61-62).

Одноразовий ідентифікатор UA-6486 направлявся відповідачу ОСОБА_1 шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався при реєстрації на сайті та зазначений в Анкеті Клієнта (а.с. 63).

Кредитний договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 09.05.2024 о 21:15:30 шляхом введення отриманого від позичальника одноразового ідентифікатора UA-6486 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com.

Отже, судом встановлено, оскільки неспростовано та підтверджено відповідачем, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 499005-КС-001 від 09.05.2024 у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів на спростування того, що Договір кредиту був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн. (Тридцять три тисячі грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно з п. 2.2. - п. 2.4. Договору кредиту, тип Кредиту: кредит; строк, на який надається Кредит: 24 тижні; стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15013537, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 4 950,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода) (п. 2.5. Договору кредиту).

Відповідно до п. 2.6 - п. 2.11 Договору кредиту:

- загальний розмір наданого Кредиту: 33 000,00 грн.;

- строк дії Договору: до 24.10.2024;

- орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 97 815,78 грн.;

- загальні витрати за Кредитом: 64 815,78 грн.;

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 672,05 процентів;

- денна процентна ставка: 1,16 процентів.

Крім того, орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Національного банку України від 11.02.2021 № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислені на основі припущення, що Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та буде застосовуватись Знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС:1,16 процентів = (ЗВСК:64815,78 грн./ЗРК:33000,00 грн.)/t:169 днів ? 100%, де, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Застереження: наведені обчислення загальних витрат за Кредитом, денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно з п. п. 2.12., 2.13. Договору кредиту дата видачі Кредиту - 09.05.2024; дата повернення Кредиту - 24.10.2024.

Мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом (п. 2.14. Договору кредиту).

Також з Договору кредиту вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту, а саме відповідно до п. 3.2 протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору (п. 3.2.1. Договору Кредиту). Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору (п. 3.2.2. Договору кредиту).

Судом встановлено, що 09.05.2024 відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, про що свідчить п. 7 Паспорту споживчого кредиту: Позичальник: ОСОБА_1 / 09 травня 2024 року. Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6486, номер телефону: НОМЕР_4 - 09.05.2024 21:13:15 (а.с. 26-30).

Крім того, умовами Договору, зокрема п. 6.3 передбачено, що у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, що встановлюється у розмірах, що наведені нижче, та Правил: 1) У разі прострочки на 1 день, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості. 2) У разі прострочки на 2 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості. 3) У разі прострочки на 3 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30 % від загальної суми простроченої заборгованості. Штраф згідно цього пункту Договору нараховується в день, наступний за днем настання обов`язку здійснення сплати обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», що не спростовано та підтверджено відповідачем, свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 33000, 00 грн.

Згідно з п. 1.1.1. Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 ТОВ «ПрофітГід» забезпечує на виконання умов Договору для ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», яке під час надання послуг використовує Систему Platon.

Відповідно до Інформаційної довідки за підписом директора ТОВ «Платежі Онлайн» Ткаченка Д. від 19.12.2024 за № 1269/12, Товариство повідомляє про проведення успішної транзакції на суму 33000, 00 грн. 09.05.2024 о 21:15:40 на платіжну картку НОМЕР_5 , опис: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , зг. до кредитного дог. № 499005-КС-001 від 09.05.2024, Без ПДВ (а.с. 64).

Згідно з Інформаційним листом АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за № КНО-07.8.5/10016 БТ від 08.06.2026, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03.06.2026 до суду, в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка (далі - БПК) НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_6 у гривні. З наданої виписки по рахунку № НОМЕР_6 за період з 09.05.2024 по 24.10.2024 вбачається, що 09.05.2024 о 21:17:28 на вказаний рахунок було зараховано 33000, 00 гривень з призначенням «переказ» (а.с. 224).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитом у гривні за Договором № 499005-КС-001 від 09.05.2024 станом на 18.12.2024 ОСОБА_1 , на виконання умов Договору кредиту здійснив часткову оплату за Договором № 499005-КС-001 від 09.05.2024 на загальну суму 7150, 00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору кредиту № 499005-КС-001 від 09.05.2024 згідно з наданим Розрахунком та Довідкою про стан заборгованості у відповідача станом на на 20.12.2024 утворилась заборгованість за Договором № 499005-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 110298, 44 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 33000, 00 гривень; заборгованість по відсотках - 73805, 34 гривень; заборгованість по комісії - 3493, 10 гривень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для договорів цього виду не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідачем до розгляду справи по суті подано відзив, в якомі він частково визнав позовні вимоги, а саме заборгованість за кредитом. Отже, факт укладення кредитного договору та отримання коштів за ним сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право відповідача, передбачене нормами ЦПК України.

Заява відповідача про визнання заборгованості за кредитом не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, внаслідок чого суд приймає заяву відповідача у цій частині про визнання позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 33000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 73805, 34 грн. суд зазначає наступне.

За умовами Договору №499005-КС-001 від 09.05.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 33000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку й на умовах, визначених кредитним договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Стандартна процентна ставка 1, 50000000 % на день, фіксована. Знижена процентна ставка 1,15013537 % на день, фіксована. Загальний розмір наданого кредиту 33000, 00 грн. Строк дії договору до 24.10.2024. Орієнтовна загальна вартість кредиту 97 815, 78 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 19 672, 05 % (Розділ 2 Договору кредиту).

Згідно з наданим позивачем Розрахунком, заборгованість за Договором №499005-КС-001 від 09.05.2024 становить 110298, 44 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 33000, 00 грн.; залишку заборгованості по відсотках у розмірі 73805, 34 грн.; залишку заборгованості по штрафам у розмірі 0, 00 грн.; залишку заборгованості за комісією у розмірі 3493, 10 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок нарахування процентів встановлюються договором. Якщо договором не визначено розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому положення абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів застосовується лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку, визначеного договором, або у разі пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця на нарахування процентів припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитного договору, укладеного між сторонами, закінчився 24.10.2024.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18.12.2024 заборгованість за відсотками за користування кредитом складала 73805, 34 грн. Разом з цим, в розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 24.10.2024 заборгованість за відсотками складає 73805, 34 грн. та надалі не нараховувалася (а.с. 21-24).

Посилання представниці відповідача ОСОБА_2. про те, що Позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) повинен сплатити кошти за проценти за користування кредитом у розмірі 47850, 00 грн. є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договору кредиту встановлено знижену процентну ставку у розмірі 1, 15013537 % на день та стандартну процентну ставку у разі порушення позичальником графіка платежів 1, 50000000 % на день, яка застосовується лише у межах строку дії кредиту.

Таким чином, відповідач був ознайомлений з розміром процентної ставки та погодився з нею, а відповідно до наданого розрахунку заборгованості, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору не здійснювалося.

Разом з цим, відповідно до пункту 3.2 Договору кредиту, протягом строку кредитування проценти за кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, що існує на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом залежно від дотримання позичальником графіка платежів.

З пункту 3.2.3 Договору кредиту вбачається, що проценти за користування кредитом, погоджені сторонами, на загальну суму 47 850, 00 грн. розраховані з урахуванням відповідного часткового погашення заборгованості за тілом кредиту протягом строку кредитування. За таким же принципом визначена орієнтовна загальна вартість кредиту у сумі 97 815, 78 грн.

Отже, з аналізу умов договору, а саме визначеного графіка платежів та погоджених умов нарахування процентів, до стягнення підлягає заборгованість за відсотками у розмірі 73805, 34 грн., нарахована у межах строку дії договору.

Не відповідає вимогам закону стягнення комісії за договором, а тому в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов Договору кредиту від 09 травня 2024 року, що укладений між сторонами, позивач надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням наведеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 і частини п`ятої статті 12 Закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання якого недійсного не потрібне рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин не породжує цивільних прав та обов`язків. Позовна вимога про визнання нікчемності такого правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. У разі наявності спору щодо наслідків недійсного правочину суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині рішення застосовує норми матеріального права для підтвердження або спростування нікчемності правочину. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що зміст правочину це сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину має відповідати вимогам приватно-правових норм, які встановлюють імперативні правила, і не суперечити вимогам цивільного законодавства чи інших нормативно-правових актів. Такі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є фінансовою установою (а.с.66-67) та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит (а.с.68-72).

Суд звертає увагу, що в Договорі кредиту №499005-КС-001 від 09.05.2024 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу, та за які фінансова установа встановила комісію.

Також ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не надало доказів щодо наявності, переліку таких послуг та їх погодження зі споживачем під час укладення кредитного договору.

Відповідно, положення кредитного договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними згідно з частинами першою та другою статті 11 та частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатися з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною або окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи; виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику; така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому ці дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою дискримінаційними та суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Крім того, у п.п. 31.29 та 32.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, Велика Палата дійшла висновку, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Пунктом 2.5 Договор кредиту №499005-КС-001 від 09.05.2024 встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 4950, 00 грн., тобто фактично передбачено плату позичальника за послугу, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії кредитодавець покладає на позичальника, попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь фінансової установи.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, апеляційний суд дійшов висновку, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами, про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 4950, 00 грн. є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту слід відмовити, оскільки суд застосував наслідки нікчемності правочину в частині пункту 2.5. Договору кредиту №499005-КС-001 при розгляді первісного позову. Законодавець не визначає необхідності визнання недійсним нікченого правочину чи його частини, недійсність якого встановлена законом.

За таких умов, застосування наслідків нікчемності умов правочину при розгляді первісного позову, є достатнім та ефективним способом захисту прав відповідача, і окремого рішення суду не потребує.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості, а всього було сплачено 7150, 00 грн., частина вказаних грошових коштів позивачем нараховувались на стягнення заборгованості по комісії за наданим кредитом у розмірі 1456, 90 грн., на погашення процентів - 5690, 10 грн. (а.с. 21-24).

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачем суми комісії за надання кредиту у розмірі 4950, 00 грн. є нікчемними, зараховані позивачем грошові кошти в рахунок погашення комісії за надання кредиту мають бути зараховані на погашення процентів, що відповідає положенню ст. 534 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 499005-КС-001 від 09.05.2024 про надання кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 33000, 00 гривень заборгованості по кредиту, та 72348, 44 грн. (73805, 34 грн (сума заборгованості по відсотках, яку просить стягнути позивач) - 1456, 90 грн. (сума, сплачена за комісію за надання кредиту)) прострочених платежів по процентах, в іншій частині позовних вимог - позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо заперечення відповідача на поновлення строку позивачу для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи суд зазначає наступне.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч.ч 2-4, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Європейським судом з прав людини зазначалось, що суди під час застосування процесуальних правил повинні уникати зайвого формалізму, котрий може стати на перешкоді справедливості судового розгляду (рішення у справі «Walchli проти Франції», § 29; «Evaggelou проти Греції», § 23). Дійсно, іноді занадто суворе дотримання процесуального правила може становити загрозу самій суті права на доступ до суду (рішення у справі «Labergere проти Франції», § 23).

Так, в обґрунтування вимог поновлення строку на подання доказів, представник позивача посилається на те, що докази, які він просить суд долучити до матеріалів справи, на його думку мають істотне значення для правильного вирішення справи та на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме докази підтвердження укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем.

Зважаючи на викладене, суд вважає можливим визнати поважними причини, що стали підставою для пропуску позивачем відповідного процесуального строку, встановленого для подання доказів, та поновити позивачу процесуальний строк на подання доказів, прийняти докази долучені до Відповіді на відзив від 15.01.2025 (вх.2000 від 15.01.2025).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №9351 від 24 грудня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 гривень (а.с. 17).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 95, 51 %, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2313, 63 гривень (2422,40 х 95, 51% = 2313, 63).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8, 11-13, 76, 81, 141, 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 499005-КС-001 про надання кредиту від 09.05.2024 в розмірі 105348 (сто п`ять тисяч триста сорок вісім) грн. 44 коп., з яких сума заборгованості по кредиту складає 33000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп.; сума заборгованості по процентах складає 72348 (сімдесят дві тисячі триста сорок вісім) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 63 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсними положення договору про надання кредиту в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16 липня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ