Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №619/2871/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2871/26

провадження № 3/619/929/26

Постанова

іменем України

16 липня 2026 року,

суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установила:

19.04.2026 інспектором ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області майором поліції Войтенком Є.І. складено протокол серії ЕПР №644494, за відомостями якого 19.04.2026 о 01 год 05 хв водій ОСОБА_1 керував т.з. Volkswagen Touran н.з. НОМЕР_1 по вул. Лозівська, буд. 88, м. Дергачі з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 на місці відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за номером телефону, про що свідчить довідка про доставку SMS у додаток «Viber».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 , є бланкетною, тому під час розгляду справи суд повинен з`ясувати, чи дійсно особою порушено вимоги спеціального законодавства, а також чи підтверджуються зазначені у протоколі обставини належними, допустимими та достатніми доказами.

Як передбачено п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушень, передбачених частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є водії транспортних засобів.

Пунктом 1 розділу X Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Аналогічна норма міститься у п. 2 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто доказуванню підлягає, серед іншого, не лише факт перебування у стані алкогольного сп`яніння або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а так само факт керування особою транспортним засобом.

Ані законом про адміністративні правопорушення, ані Правилами дорожнього руху не визначено поняття «керування транспортним засобом». З огляду на наведене слід керуватись загальним визначенням, виходячи з того, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія від запуску двигуна та початком руху до повної зупинки транспортного засобу та вимкнення двигуна.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Із дослідженого судом відеозапису, долученого до матеріалів справи, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_1 .

Зокрема, відеозапис не містить фіксації руху вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , моменту його зупинки працівниками поліції, перебування останнього за кермом автомобіля, а також будь-яких дій, які б свідчили про виконання ним функцій водія. На початку відеозапису ОСОБА_1 перебуває на передньому пасажирському сидінні транспортного засобу, при цьому обставин, за яких він міг би керувати автомобілем або переміститися з місця водія на пасажирське сидіння, відеозапис не відображає.

Сам по собі факт перебування особи у салоні автомобіля, а також відсутність іншої особи на водійському сидінні на момент початку відеозапису не є належним та достатнім доказом того, що саме ця особа до цього керувала транспортним засобом, враховуючи, що відеозапис містить відомості про наявність іншої особи поруч з автомобілем, тоді як працівниками поліції при складанні протоколу зазначена обставина з`ясована не була.

Така обставина лише допускає можливість такого припущення, однак не підтверджує його належними та допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому матеріали справи не містять жодних інших доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема пояснень очевидців, показань свідків, відеозапису безпосереднього руху автомобіля під його керуванням чи інших об`єктивних даних.

Отже, висновок про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, ґрунтувався б виключно на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП щодо доказування та принципу презумпції невинуватості, закріпленому ст. 62 Конституції України. Відтак суд позбавлений можливості визнати доведеним факт керування транспортним засобом лише на підставі відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя І. М. Нечипоренко