Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №610/1908/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1908/26

провадження № 2/610/1716/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Тімонової В.М.,

з участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Фільчакової Ю.І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/1908/26 (провадження № 2/610/1716/2026) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що були понесені нею у зв`язку з хворобою дитини за період з серпня 2023 року по січень 2025 року у розмірі 21 638,86 грн, що становить 50 % від загальної суми фактично понесених витрат; встановити обов`язок відповідача брати участь у майбутніх додаткових витратах на лікування дитини шляхом сплати 2000 грн щомісячно, починаючи з дати набранням рішення суду законної сили й до повного одужання дитини (або до досягнення нею повноліття).

В обґрунтування позову зазначила, що з 25.06.2011 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.08.2020 шлюб між ними розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області. Відповідно до рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17.10.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), однак відповідач аліменти сплачує нерегулярно, допускаючи заборгованість. Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

З серпня 2024 року дитині встановлено важке захворювання, яке потребує частого стаціонарного лікування у відділенні онкології КПН ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», основний діагноз - гемолітична анемія спадкова, мікросфероцитарна, період гемолітичного кризу (D 58,0), вроджена дизеропоетична анемія ІІ типу з генасоційованим фенотипом (SEC23B), дефіцит вітаміну В 12, вторинна кардіопатія, вегетативна дисфункція, синдром дистензії. Протягом серпня 2024 року – січня 2026 року дитина перебувала на стаціонарному лікуванні 10 періодів; постійні обстеження та лікування потребують значних коштів. Вона не має змоги працювати через догляд за дитиною та забезпечувати фінансово його лікування. За період з серпня 2024 року по січень 2026 року загальна сума понесених нею витрат на лікування дитини склала 43 277,72 грн.

З врахуванням того, що відповідач працює, отримує регулярний дохід, він має сплатити половину вартості понесених витрат на лікування дитини, що становить 21638,86 грн.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.

27.05.2026 представником відповідача – адвокатом Фільчаковою Ю.І. через Електронний суд подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину та відмовити у задоволенні вимоги про встановлення обов`язку відповідача сплачувати 2 000 грн щомісячно на майбутні додаткові витрати на лікування дитини як необґрунтованих, не доведених, непропорційних та таких, що не містять конкретного розрахунку.

В обґрунтування відзиву посилалася на те, що позовні вимоги у заявленому обсязі є передчасними, недоведеними, необґрунтованими за розміром та такими, що не враховують усіх істотних обставин справи. Водночас відповідач наголошує, що він не заперечує факту необхідності лікування дитини, не ставить під сумнів право дитини на належну медичну допомогу та не ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Позиція відповідача полягає не у запереченні потреб дитини, а в тому, що позивачка повинна довести: які саме витрати були понесені; ким саме вони були понесені; чи були ці витрати оплачені саме позивачкою; чи не були вони покриті благодійним збором, волонтерами або третіми особами; чи має кожна витрата прямий зв`язок із лікуванням дитини; чи підтверджена кожна витрата медичним призначенням; чи є обґрунтованим саме розмір 50% участі відповідача; чи є підстави для стягнення з відповідача додатково 2 000 грн щомісячно на майбутнє.

Посилаючись на ч. ч. 1, 2 ст. 185 СК України вказала, що сама наявність захворювання дитини не означає автоматичного стягнення з іншого з батьків будь-якої заявленої суми. Суд має встановити не тільки факт хвороби, а й реальний розмір додаткових витрат, їх необхідність, зв`язок із лікуванням, джерело оплати та співмірність участі кожного з батьків. Додаткові витрати на дитину не є тотожними аліментам. Аліменти мають регулярний характер і спрямовані на загальне утримання дитини. Додаткові витрати — це окремі витрати, викликані особливими обставинами, які повинні бути конкретизовані, підтверджені доказами та обґрунтовані. Відповідно, у цій справі предметом доказування є не загальне питання любові або турботи про дитину, а конкретні юридично значущі обставини: які витрати були фактично понесені, ким саме, у якому розмірі, за рахунок яких коштів і чи підлягають вони компенсації саме відповідачем.

Вважає, що Позивачка не довела, що всі заявлені витрати були понесені саме нею особисто, оскільки стверджує, що за період з серпня 2024 року по січень 2026 року нею було понесено витрати на лікування дитини у загальному розмірі 43 277,72 грн, з яких вона просить стягнути з відповідача половину — 21 638,86 грн. Однак саме по собі долучення чеків і квитанцій не доводить, що всі ці витрати були понесені саме позивачкою за рахунок її особистих коштів. У відповідача наявні докази того, що лікування дитини фінансувалося не лише позивачкою, а й за рахунок благодійного збору та платежів третіх осіб. Зокрема, на лікування дитини було організовано благодійний збір через банку monobank із назвою «На лікування сину». Зі скріншоту банки вбачається, що на лікування було зібрано 76 786,52 грн, мети збору досягнуто, а банка більше не поповнюється. Тобто, сума благодійного збору 76 786,52 грн майже вдвічі перевищує суму витрат, яку позивачка заявляє у цьому позові як нібито понесену нею особисто — 43 277,72 грн. Тому виникає обґрунтоване питання: які саме витрати були оплачені за рахунок благодійної банки, які за рахунок волонтерів, які третіми особами, а які фактично були понесені саме позивачкою. Позивачка не надала суду: повної виписки по банці monobank «На лікування сину»; інформації про всі надходження на банку; інформації про всі витрати з цієї банки; доказів цільового використання зібраних коштів; інформації про залишок коштів після завершення збору; розмежування між особистими витратами позивачки та витратами, покритими за рахунок благодійної допомоги. Без встановлення цих обставин неможливо зробити висновок, що позивачка дійсно понесла власні витрати у сумі 43 277,72 грн і має право вимагати від відповідача компенсації половини цієї суми.

Також вказала на наявність ризику подвійного стягнення одних і тих самих витрат, заявлених Позивачкою як додаткові витрати на дитину. Тому Позивачка повинна надати суду належні та допустимі докази джерела походження коштів, якими оплачувалися заявлені витрати, а також докази того, що відповідні платежі не були покриті благодійною допомогою, волонтерськими зборами або коштами третіх осіб.

Вважає, що окремі витрати на лікування дитини оплачувалися не позивачкою, а третіми особами, на підтвердження цієї обставини відповідач подав до суду копію платіжної інструкції monobank № 4M4T-9326-9E30-P63M від 22.10.2025 року, відповідно до якої було здійснено оплату на суму 1 355,24 грн на користь ДНП «НДСЛ “Охматдит” МОЗ України», призначення платежу: «Мієлограма пацієнт ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому платником за вказаною платіжною інструкцією зазначена ОСОБА_4 , а не позивачка ОСОБА_1 . Тому зазначений платіжний документ підтверджує факт оплати медичної послуги для дитини, однак не підтверджує факту понесення цієї витрати саме позивачкою. Позивачка не надала доказів того, що вона передавала ОСОБА_4 кошти для здійснення цього платежу; вона повернула ОСОБА_4 відповідну суму; у неї існує обов`язок повернути ці кошти; цей платіж не був благодійною, волонтерською або іншою безповоротною допомогою. За таких обставин сума 1 355,24 грн не може автоматично включатися до витрат позивачки, які підлягають компенсації відповідачем, оскільки відсутні докази, що ця витрата була фактично понесена саме позивачкою.

Також зазначила, що позивачка не надала прозорого розрахунку витрат. Так, до позову додано значну кількість чеків і квитанцій, однак кількість доданих документів не замінює належного розрахунку позовних вимог. Позивачка повинна була надати суду зрозумілий і перевірюваний розрахунок, у якому по кожній витраті зазначити: дату витрати; суму; призначення платежу; особу, яка здійснила оплату; джерело коштів; медичне призначення, яким обґрунтована витрата; зв`язок витрати з лікуванням саме ОСОБА_3 ; чи була витрата покрита благодійною допомогою; чи була витрата оплачена третьою особою; чи не дублюється вона з іншими документами. Такого розрахунку позивачка не надала. Фактично суду запропоновано стягнути з відповідача 50% від загальної суми чеків без перевірки того, хто саме сплачував кошти, за рахунок яких джерел, чи була витрата необхідною та чи не була вона вже покрита з інших джерел. Такий підхід є неприпустимим, оскільки тягар доказування обставин, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог, покладається саме на неї.

Крім того вказала, що Відповідач фактично бере участь в утриманні дитини, яка три дні на тиждень перебуває у батька — відповідача. У цей час відповідач самостійно забезпечує дитину: харчуванням; доглядом; побутовими потребами; необхідними щоденними витратами; участю у повсякденному житті дитини. Таким чином, відповідач бере участь в утриманні дитини не лише шляхом сплати аліментів, а й шляхом безпосереднього фактичного забезпечення дитини під час її перебування з ним.

Щодо реального майнового стану відповідача вказала, що з довідки про доходи ОСОБА_2 , виданої відділом освіти Балаклійської міської ради Харківської області, вбачається, що відповідач працює у Балаклійському ліцеї № 2 на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель. За період з 16 березня 2026 року по 30 квітня 2026 року загальна сума нарахованого доходу відповідача склала 13 363,55 грн. Із цієї суми утримано: податок на доходи фізичних осіб — 2 405,44 грн; аліменти — 5 144,97 грн. Тобто фактичний дохід відповідача після обов`язкових утримань є обмеженим. Ці дані не підтверджують твердження позивачки про наявність у відповідача достатнього вільного щомісячного доходу для додаткової сплати ще 2 000 грн щомісячно понад аліментів та понад тих витрат, які він фактично несе під час перебування дитини з ним. Відповідач також перебуває у зареєстрованому шлюбі, має власне домогосподарство та несе регулярні сімейні витрати. У сім`ї проживає дитина дружини, що об`єктивно впливає на загальний фінансовий стан родини та щомісячне навантаження відповідача. Відповідач не стверджує, що ці обставини звільняють його від участі у необхідних витратах на лікування власної дитини. Однак вони мають бути враховані судом при визначенні реального, справедливого та співмірного розміру його участі у додаткових витратах.

Щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів зазначила, що відповідно до розрахунку Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, станом на 01.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим документом визначена у розмірі 46 854,66 грн. Водночас із самого розрахунку вбачається, що відповідач не припиняв участі в утриманні дитини та здійснював платежі на її користь. У розрахунку відображені сплати аліментів у різні місяці, зокрема платежі у розмірах 3 300 грн, 4 950 грн, 1 650 грн, 3 368,90 грн, 3 000 грн та інші. Отже, заборгованість не може розглядатися як доказ повного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Крім того, розмір аліментів за виконавчим документом визначено як 1/4 частина всіх видів заробітку/доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З листа Балаклійського відділу державної виконавчої служби від 25.05.2026 року вбачається, що розмір заборгованості зі сплати аліментів нараховувався державним виконавцем відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням вимог Сімейного кодексу України та статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати. Тобто у відповідні періоди, коли дохід відповідача був нерегулярним або меншим, державним виконавцем здійснювався розрахунок із застосуванням статистичних показників середньомісячної заробітної плати. Ця обставина додатково підтверджує необхідність реальної оцінки платоспроможності відповідача, а не механічного покладення на нього додаткового фіксованого щомісячного платежу у розмірі 2 000 грн.

Вважає вимогу про стягнення 2 000 грн щомісячно на майбутнє недоведеною, оскільки Позивачка не надала: детального розрахунку майбутніх щомісячних витрат; переліку конкретних ліків, процедур, аналізів або обстежень, які необхідні щомісяця; медичних призначень, які підтверджують необхідність саме щомісячних витрат у такому розмірі; підтвердження, що загальні майбутні витрати становитимуть саме 4 000 грн щомісяця, з яких 2 000 грн має сплачувати відповідач; доказів, що такі витрати не будуть покриватися благодійною допомогою, волонтерами, медичною установою, державними програмами або третіми особами; обґрунтування строку сплати «до повного одужання»; медичного критерію, за яким визначатиметься момент «повного одужання». Формулювання «до повного одужання» є юридично невизначеним, оскільки не встановлює чіткої події, способу її підтвердження та порядку припинення відповідного платежу. Фактично позивачка просить суд покласти на відповідача безстроковий щомісячний платіж без належного розрахунку та без доказів регулярності таких витрат.

Вимога про 2 000 грн щомісячно суперечить арифметиці самої позивачки, оскільки позивачка не надала жодного належного доказу того, що у майбутньому щомісячні витрати на лікування дитини стабільно становитимуть саме 4 000 грн або іншу сталу суму. Тому вимога про стягнення з відповідача 2 000 грн щомісячно є не лише недоведеною, але й непропорційною навіть порівняно з тим розрахунком витрат, який сама позивачка поклала в основу позову.

Також просила витребувати у позивачки ОСОБА_1 : повну виписку по банці monobank «На лікування сину», у межах якої було зібрано 76 786,52 грн; докази використання коштів, зібраних на лікування дитини; інформацію про залишок коштів після завершення збору; оригінали всіх чеків, квитанцій та платіжних документів, на які вона посилається; письмовий розрахунок із зазначенням, які витрати були сплачені особисто нею, які — третіми особами, які — волонтерами, а які — за рахунок благодійного збору; медичні призначення, рецепти, направлення та інші документи, що підтверджують необхідність кожної заявленої витрати; детальний помісячний розрахунок майбутніх додаткових витрат на лікування дитини із зазначенням конкретних ліків, процедур, аналізів, обстежень, їх вартості, періодичності та медичних призначень; докази доходів позивачки за період, за який заявлено стягнення додаткових витрат; витребувати у КПН ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» та/або інших медичних установ, у яких проходив лікування ОСОБА_3 , інформацію про те: які саме медичні послуги надавалися дитині безоплатно; які ліки, препарати, обстеження або процедури забезпечувалися медичною установою; які послуги, препарати або обстеження потребували додаткової оплати; ким саме здійснювалася оплата відповідних медичних послуг; чи існує медично підтверджена необхідність щомісячних майбутніх витрат у розмірі 4 000 грн загалом або 2 000 грн з відповідача (а.с. 95-102).

19.06.2026 позивачем через Електронний суд подано відповідь на відзив, у якому вказала, що для лікування сина дійсно було організовано цільовий благодійний збір «На лікування сину» через сервіс «банка» від monobank, де було акумульовано 76 786,52 грн. Збір відкривався під конкретну ціль — оплату хірургічного втручання (операції). Оскільки за результатами консервативної терапії гостра потреба в операції для дитини наразі відпала, збір було закрито. З метою безпечного заощадження та акумулювання під конкретну ціль зібрані кошти після закриття «банки» зберігалися нею у готівковій формі як недоторканий цільовий резерв на випадок рецидиву хвороби або необхідності термінової реабілітації дитини у майбутньому. Наразі, для наочного підтвердження суду факту повного збереження цих коштів вказану суму благодійного збору в повному обсязі (76 786,52 грн) було розміщено на її рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» Жодна гривня з цих благодійних коштів не була витрачена на поточне лікування.

Щодо оплати поточного лікування особистими коштами вказала, що оскільки благодійні кошти перебували у повному збереженні (спочатку готівкою, а тепер на рахунку), поточне консервативне лікування дитини у період з серпня 2024 року по січень 2026 року здійснювалося за рахунок її особистих коштів. Усі додані до позову чеки та квитанції містять відомості про оплату з її особистих джерел, що не мають жодного відношення до благодійного збору.

Щодо належності платіжних документів та підтвердження права власності на картку зазначила, що оплата медикаментів за наданими чеками здійснювалася безпосередньо з її особистого карткового рахунку. На більшості доданих до позову фіскальних чеків у графі «Електронний платіж / Оплата карткою» містяться відомості про перші дев`ять цифр платіжної картки платника і одна остання, а саме: 479072995ХХХХХХ1 та 448382003ХХХХХХ7. На підтвердження того, що вказана платіжна картка належить їй особисто та не має жодного відношення до третіх осіб, волонтерів чи благодійної «банки», додала до цієї відповіді офіційну довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 18.06.2026 про належність їй рахунку та платіжних карток з відповідним номерами. Співпадіння реквізитів карток в офіційній довідці банку та на фіскальних чеках повністю та беззаперечно доводить факт понесення витрат на лікування дитини особисто Позивачкою за рахунок її власних коштів.

Щодо оплати окремих витрат на лікування дитини третіми особами вказала, що Волонтерська допомога не є предметом позову. У зв`язку зі скрутним станом здоров`я дитини, благодійники та волонтери дійсно надавали їм одноразову допомогу. Зокрема, ними було оплачено окремі медикаменти/обстеження (що й підтверджується наданою Відповідачем квитанцією). Однак, жодна з квитанцій, яка була оплачена волонтерами чи благодійними фондами, не долучалася до матеріалів позовної заяви. До стягнення заявлено виключно її особисті витрати. Усі квитанції, чеки та платіжні документи, які додані до позовної заяви, відображають операції, здійснені особисто нею та за рахунок власних коштів. Ці витрати були понесені для придбання інших медикаментів та оплати інших медичних послуг, які не покривалися волонтерами, але були життєво необхідними для дитини.

Щодо обґрунтованості вимоги про стягнення додаткових витрат на майбутнє зазначила, що заперечення Відповідача проти стягнення 2 000 грн щомісячно на майбутнє лікування дитини є безпідставними та свідчать про свідоме ігнорування ним стану здоров`я власного сина. Хронічний та тривалий характер захворювання, стан здоров`я дитини та діагноз потребують безперервного медичного супроводу, регулярних обстежень, підтримуючої терапії та періодичних консультацій профільних лікарів. Це неодноразова застуда, а тривалий процес, що підтверджується історією хвороби за період з 2024 по 2026 роки. Обґрунтованість розміру суми: Заявлена сума у 2 000 грн на місяць є критично мінімальною в сучасних економічних реаліях. Вона ледве покриває базовий щомісячний набір, який складається з: щоденних підтримуючих медикаментів, регулярних базових аналізів крові/сечі та обов`язкових візитів до лікарів. Окремо слід зазначити, що отримання необхідної медичної допомоги за місцем проживання є неможливим, у зв`язку з чим вимушені регулярно здійснювати поїздки до іншого міста для проходження обстежень та консультацій профільних спеціалістів, що тягне за собою додаткові транспортні витрати Неможливість передбачити точний чек: Специфіка лікування не дозволяє надати фіскальний чек наперед, оскільки дозування ліків та призначення корегуються лікарем щомісяця залежно від динаміки стану дитини. Проте потреба у витратах є постійною. Обов`язок батька — брати участь у забезпеченні життєдіяльності дитини авансом, а не чекати, поки у матері закінчаться кошти на життєво важливі медикаменти.

На спростування тверджень Відповідача про повне утримання дитини під час щотижневих візитів вказала, що доводи Відповідача про те, що дитина три дні на тиждень відвідує його за місцем проживання, і на цій підставі стверджує про ніби-то самостійне та повне утримання сина в ці періоди не відповідають дійсним обставинам справи та є маніпуляцією. Дійсно, син відвідує батька, проте Відповідач не забезпечує його навіть базовими кишеньковими коштами та фінансуванням особистих потреб під час цих візитів. Перебуваючи у Відповідача, дитина змушена звертатися по фінансову допомогу до неї, як до матері. На підтвердження цього додала виписку по рахунку сина, що свідчить про регулярні безготівкові перекази коштів з її особистого рахунку на картку дитини. Ці транзакції здійснювалися безпосередньо в дні перебування сина у Відповідача для покриття його поточних особистих потреб. Таким чином, навіть під час короткочасного перебування дитини з батьком фактичне фінансове забезпечення та утримання сина все-одно безперервно здійснювалося виключно за її рахунок. Відповідач повністю ухиляється від фінансової участі в житті дитини, намагаючись створити лише видимість виконання своїх батьківських обов`язків. Тому просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 129-130).

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та наполягала на його задоволенні з підстав, зазначених у ньому та у відповіді на відзив.

Відповідач та його представник – адвокат Фільчакова Ю.І. в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 25.06.2011 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 26.08.2020 (а.с. 4).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 (а.с. 8).

Зміна прізвища позивачка з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання «Гемолітична анемія спадкова, мікросфероцитарна, період хронічного гемолітичного кризу (D 58.0), вроджена дизеритропоетична анемія ІІ типу з ген-асоційованим фенотипом (SEC23B), дефіцит вітаміну В12, вторинна кардіопатія, вегетативна дисфункція, синдром венозної дистензії», що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого від 23.08.2024, 03.10.2024, 05.11.2024, 03.02.2025, 16.04.2025, 03.05.2025, 16.07.2025, 23.10.2025, 28.01.2026 (а.с. 11-25, 33, 36-38), консультативними висновками гематолога дитячого від 18.08.2025, 19.08.2025 (а.с. 26-27), заключенням молекулярно-генетичного дослідження від 30.09.2025 (а.с. 28), та іншою медичною документацією.

На підтвердження безпосередньо витрат, пов`язаних з діагностикою захворювання та лікуванням дитини, судом досліджені наступні докази.

Витрати на медикаменти для лікування дитини за період з вересня 2024 року по січень 2026 року на суму 28 587,72 грн., що підтверджується: фіскальними чеками з аптек (а.с. 41-46, 66-79).

Витрати на оплату за послуги медичної допомоги дитині за період з жовтня 2024 року по січень 2026 року на суму 14 010,00 грн., що підтверджується: розрахунками (а.с. 47-65).

Витрати на оплату за послуги проведення аналізів дитині за період з жовтня 2024 року по 10.04.2025 на суму 680 грн., що підтверджується розрахунками (а.с. 67,69).

Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий із батьків зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст. 185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами. У постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 КЦС ВС дійшов висновку про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі № 520/12681/17 зазначено, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі № 520/12681/17.

Так, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь 50% додаткових витрат на лікування їх спільного з відповідачем сина, чим і обґрунтовує свої позовні вимоги, як вбачається з наданих позивачкою підтверджень додаткових витрат.

Відповідно до наданих копій квитанцій, загальний розмір фактично понесених позивачкою витрат на лікування дитини та супутніх витрат складає 43 277,72 грн.

Так, позивачка та відповідач мають спільну дитину, який має важке захворювання, та який потребує постійного догляду, лікування та реабілітаційних заходів. Враховуючи, що дитина проживає з позивачкою, остання займається лікуванням сина, вживає заходів для його одужання, у зв`язку з чим понесла витрати на лікування. При цьому відповідач як батько не бере участі у житті дитини, окрім сплати аліментів на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17.10.2023.

Таким чином, враховуючи наявність додаткових витрат, що викликані хворобою дитини, її лікуванням та реабілітацією, відповідач як батько зобов`язаний брати участь у таких витратах, на підставі норм ст.185 СК України.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо організації благодійного збору на лікування дитини через банку monobank із назвою «На лікування сину» та сума благодійного збору становить 76 786,52 грн., оскільки вказані кошти позивачкою не витрачені, а перебувають на її рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», про що надано виписку з рахунку позивачки (а.с 131).

Належних та допустимих доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дитину стороною відповідача суду надано не було.

Позивачка просить стягнути з відповідача 50% вартості фактично понесених витрат на лікування дитини та супутніх витрат.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Беручи до уваги, що у судовому засіданні встановлено розмір фактично понесених позивачкою витрат на лікування дитини, який становить 43277,72 грн, враховуючи положення ст. 141 СК України, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат з відповідача на дитину підлягають задоволенню в розмірі 50% вартості фактично понесених витрат, що становить 21638,56 грн.

Щодо позовної вимоги про стягування з відповідача додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до повного одужання дитини або досягнення ним повноліття, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», додаткові витрати підлягають стягненню у твердій грошовій формі.

У відзиві представник Відповідача заперечувала проти вимоги щодо стягнення додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 2000 грн, так як ця вимога необґрунтована та недоведена, оскільки позивачка не надала: детального розрахунку майбутніх щомісячних витрат; переліку конкретних ліків, процедур, аналізів або обстежень, які необхідні щомісяця; медичних призначень, які підтверджують необхідність саме щомісячних витрат у такому розмірі; підтвердження, що загальні майбутні витрати становитимуть саме 4 000 грн щомісяця, з яких 2 000 грн має сплачувати відповідач; доказів, що такі витрати не будуть покриватися благодійною допомогою, волонтерами, медичною установою, державними програмами або третіми особами; обґрунтування строку сплати «до повного одужання»; медичного критерію, за яким визначатиметься момент «повного одужання».

Суд установив, що згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній потребує подальшого обстеження та лікування. Суд враховує, що Позивачка як мати дитини, ставить за мету і докладає усіх для цього зусиль, щоб подолати хворобу дитини. Тому суд стягує з Відповідача додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 1 000,00 гривень щомісяця, до повного одужання дитини або до досягнення ним повноліття.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ст.141 ЦПК України якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому згідно із ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1331,20 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180-185, 192 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 206, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що були понесені у зв`язку з хворобою дитини за період з серпня 2024 року по січень 2026 року, у розмірі 21 638 (двадцять однієї тисячи шістсот тридцять вісім) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 (однієї тисячі) грн щомісячно, до повного одужання дитини або до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя В. М. Тімонова