Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №564/2352/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2352/26

15 липня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О.С.

з участю секретаря судових засідань Янчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в якій просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623483900:04:017:0054 площею 1,3348 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5623483900:04:012:0010 площею 4,6171 га.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач є власником земельних ділянок з кадастровим номером 5623483900:04:017:0054 площею 1,3348 га та з кадастровим номером 5623483900:04:012:0010 площею 4,6171 га. У жовтні 2007 з ним було досягнено домовленості щодо їх відчуження. Зазначає, що 24.10.2007 фактично уклали договір купівлі-продажу, а саме позивач сплатив відповідачу обумовленому суму за земельні ділянки, а останній передав їх у користування позивача, на що відповідач написав нотаріально посвідчену заяву та видав довіреність на право розпорядження спірними земельними ділянками на ім`я позивача.

Вказує, що з 2007 року користується, розпоряджається та сплачує земельний податок за земельні ділянки. За весь час користування земельними ділянками, ніхто не оспорював його права на їх використання, не заявляв клопотання про повернення земельних ділянок, не ставив під сумнів факт їх передачі.

Зазначає, що після запровадження в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , як за особою на ім`я якої раніше був виданий державний акт на право власності на землю.

Також вказує, що він є фактичним володільцем зазначених земельний ділянок, однак через реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, позбавлений можливості реалізувати свої права як власник.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, останній звернувся до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, надає згоду на прийняття заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи думку представника позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення та дослідивши докази належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд дотримуючись вимог ст.280 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення по справі.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положенням ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №068963, судом встановлено, що відповідач є власником земельної ділянки площею 5,95 га (4,62+1,33), що знаходиться на території Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у жовтні було досягнено домовленості щодо купівлі спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим позивач сплатив відповідачу обумовленому вартість земельних ділянок, а відповідач фактично передав спірні земельні ділянки у володіння та користування позивачу, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою та довіреністю.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, відповідач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 підтвердили, що позивач здійснив повний розрахунок за куплену у них земельну ділянку, що знаходиться на території Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області. Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за продану земельну ділянку та терміну їх проведення до позивача не мають.

Згідно довіреності зареєстрованої в реєстрі за №1056 від 24.10.2007 року, відповідач уповноважив позивача бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності з усіма необхідними повноваженнями з питань відчуження, здачі в оренду, зміни цільового призначення, а також вчинення будь-яких дій щодо належної йому на підставі Державного акту Серії ЯД №068963 на право власності земельної ділянки площею 5,95 га., розташованої на території Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; укладати всі дозволені законом угоди цивільно-правового характеру, в тому числі договори оренди, купівлі- продажу, міни; представляти мої інтереси в органах державної реєстрації, нотаріату, відділах земельних ресурсів, Малолюбашанській сільській раді, тощо; одержувати будь-які документи від громадян та юридичних осіб, вести переговори з усіх питань, що стосуватимуться його, вести його справи у суді з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу стосовно земельної ділянки, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду; подавати виконавчі документи до держав¬ної виконавчої служби для їх виконання, одержувати присуджене майно.

Також у вказаній довіреності зазначено, що за цією довіреністю представник користується правом подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги тощо. Довіреність видана терміном на три роки і дійсна до двадцять четвертого жовтня дві тисячі десятого року з правом передовіреності повноважень іншим особам.

Судом встановлено, що після запровадження в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , як за особою, на ім`я якої раніше був виданий державний акт на право власності на землю, що підтверджується витягом №14000246 від 05.12.2013, згідно якого відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5623483900:017:0054 площею 1,3348 га, та витягом №14016804 від 05.12.2013, згідно якого відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5623483900:04:012:0010 площею 4,6171 га.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1,2 ст.321 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. (ч.1-3 ст.319 ЦК України).

Згідно ч.1,2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач придбав у відповідача спірні земельні ділянки, а саме оплатив останньому обумовлену суму, а відповідач передав спірні земельні ділянки у користування позивачу, та позивач з 2007 року користується ними.

Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплачує податки за спірні земельні ділянки.

Зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що незважаючи на те, що між сторонами у жовтні 2007 року було досягнуто домовленості щодо відчуження спірних земельних ділянок, а сама домовленість була повністю виконана сторонами, однак право власності на спірні земельні ділянки не було зареєстроване за позивачем у встановленому законом порядку, а саме не завершили процедуру нотаріального оформлення правочину та державної реєстрації переходу права власності, внаслідок чого позивач не набув належним чином оформленого речового права на спірне майно.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, зібрані по справі докази та їх належна оцінка, свідчать про те, що позивач набув у власність спірні земельні ділянки, однак не завершив процедуру переходу права власності (укладення договору купівлі-продажу), хоча і виконав всі дії (позивач оплатив всю вартість, відповідач передав у власність), то суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.328, ЦК України, ст. 81, 247, 258, 264-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623483900:04:017:0054 площею 1,3348 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5623483900:04:012:0010 площею 4,6171 га.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , с.Мала Любаша, Рівненського району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

СуддяО. С. Цвіркун