Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №564/774/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/774/26

13 липня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Янчук О.А.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №06.08.2024-100002970 від 06.08.2024 в розмірі 8880 грн. та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.08.2024 р. між відповідачем та ТОВ "Споживчий центр" було укладено кредитний договір №06.08.2024-100002970, шляхом підписання електронним цифровим підписом заявки на отримання кредиту, та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Відповідно до умов договору ТОВ "Споживчий центр" надав відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 98 днів, зі сплатою відсотків.

Вказує, що зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасного погашення заборгованості по кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 8880 грн.

Представником відповідачки було подано відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення спірного кредитного договору, а зараховані на її рахунок кошти в сумі 3000 грн. були відразу виведені з її рахунку шахрайським шляхом.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно, якої позов просить задоволити в повному обсязі.

В обґрунтування відповіді зазначає, що спірний кредитний договір було укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти перераховані на картковий рахунок відповідача номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay. Також зазначає, що при укладенні договору, відповідачу було ідентифіковано через систему BankID.

Вказав, що звернення відповідачки до правоохоронних органів не підтверджують те, що повідомлені відповідачем обставини знайшли своє підтвердження у ході досудового слідства.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому позові просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 06.08.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір №06.08.2024-100002970, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору №06.08.2024-100002970, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №06.08.2024-100002970.

Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., строком на 98 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісії та неустойки в разі невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

З листа АТ КБ «Приватбанку», встановлено, що на картковий рахунок відповідачки 06.08.2024 було зараховано 3000 грн. (а.с.56-57).

З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №06.08.2024-100002970 від 06.08.2024, вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 8880 грн., з яких: 3000 грн. основний борг, 3780 грн. проценти; 150 грн. комісія за надання; 450 грн. комісія за обслуговування; 1500 грн. неустойка (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (ч.1, 3 ст.203 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, з довідки від 30.12.2024 виданої АТ КБ «Приватбанком», судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 06.08.2024 змінила свій номер телефону з НОМЕР_1 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.126).

Встановлено, що 22.08.2024 відповідачка звернулася до Відділу реєстрації та первинного опрацювання звернень громадян управління документування службової діяльності ДДК МВС, з заявою про внесення відомостей до ЄРДР у зв`язку з шахрайськими діями (82-85).

Судом встановлено, що за фактом звернення відповідачки 07.09.2024 було внесено відомості до ЄРДР №12024181150000405 за ч.4 ст.190 ККУ (а.с.81).

Згідно витягу з ЄРДР, 07.09.2024 року на адресу ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, надійшов рапорт оперуповноваженого Люльки про те, що під час розгляду матеріалів ЕО №6679 від 26.08.2024, встановлено, що невідомі особи 06.08.2024 о 18 год. 46 хв. отримали доступ до мобільного телефону ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 та під приводом працівників ПрАТ «Київстар», через дзвінки з мобільного номера НОМЕР_3 та НОМЕР_4 вивідали інформацію з кодами, які надходили на її мобільний номер НОМЕР_1 . В результаті, з кредитної картки заявниці АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) в період з 06.08.2024 по 07.06.2024 декількома транзакціями було перераховано кошти на рахунок невідомої особи на загальну суму близько 58000 грн.

Відповідно до реєстру входів/виходів додатоку Приват24, з 01.07.2024 по 06.08.2024 12:52 вхід у вказаний додаток здійснювався з пристрою SM-A325F|samsung НОМЕР_13, а з 06.08.2024 18:57 по 07.08.2024 12:17 вхід здійснювався з пристрою iPhone14,5 НОМЕР_12 (а.с.123).

З проведеної перевірки за фактами здійснення несанкціонованих транзакцій по картковим рахункам клієнтки ОСОБА_1 , встановлено, що службою безпеки АТ КБ «Приватбанку» за аналізом виписки по картковому рахунку НОМЕР_7 (реф.дог._SAMDNWFC00054285833, особ.рах._НОМЕР_14, старт дог._12.09.2019, тип дог._карта універсальна. (Діджитал-картка. Існує лише у смартфоні чи онлайн-банкінгу, без фізичного пластику). Карту відкрито 06.08.2024 19:04:39 через Приват24. Карту закрито 07.08.2024 18:21:57. Кредитний ліміт встановлено на карту 2023-03-14 09:47:28 в сумі 58 000,00грн.) виявлено наступні транзакції:

06/08/2024 19:22:06 DB -2,618.55грн., Термінал E8520364 IPAY_P2P PEREKAZ 2, 45A NYZHNYOYURKIVSKA ST (Переказ на карту НОМЕР_8 . Банк одержувача Радабанк. Утримувач карти невідомий. )

06/08/2024 19:23:15 DB -26,138.93грн. Термінал E5522696. IPAY.UA P2P, NIZHNIOYURIIVSKA 45A переказ на карту НОМЕР_8 . Банк одержувача "Радабанк". Утримувач карти невідомий)

06/08/2024 19:43:38 DB -26,138.93грн. Термінал KHO00001 PORTMONECOM*P2P, KYIV (Переказ на карту НОМЕР_8 . Банк одержувача "Радабанк". Утримувач карти невідомий)

07/08/2024 11:56:51 DB -7,740.77грн. Термінал E5522696, IPAY.UA P2P, NIZHNIOYURIIVSKA 45A (Переказ на карту НОМЕР_9 . Банк одержувача "Львів". Утримувач карти невідомий).

Карти НОМЕР_8 та НОМЕР_9 за період з 01.06.2024 по 31.12.2024 в банкоматній мережі Приватбанку не обслуговувалась.

Дані транзакції було проведено за допомогою картки НОМЕР_7 з ручним введенням номеру картки, та з підтвердження платежів по технології 3D Secure.

Також, з вказаної перевірки судом встановлено, що авторизацію було здійснено за допомогою зміни пароля від додатку Приват24 з додатковим підтвердженням у вигляді дзвінка на фінансовий номер телефону (IVR) та додатково вводився пін-код від картки НОМЕР_10 . В період з 2023-03-22 08:59:07 по 2024-08-06 19:00:01 фінансовий номер телефону клієнтки був НОМЕР_1 . З 2024-08-06 19:00:01 по 2024-08-07 18:21:40 фінансовий номер телефону змінено на НОМЕР_2 . На момент несанкціонованого зняття грошових коштів з карткового рахунку клієнтки фінансовий номер клієнтки був саме НОМЕР_2 .

Окрім того, вказаною перевіркою встановлено, що наявність змін облікового запису Приват24 користувачки ОСОБА_1 , наявність входу в акаунт Приват24 клієнтки, з іншого пристрою, не характерного для клієнтки, свідчать про те, що особа, яка здійснювала перерахунок коштів повністю володіла конфіденційною інформацією щодо карткового рахунку (номер та pin-код картки), а також інформацією щодо логіну та паролю входу в акаунт Приват24 (а.с.124-126).

З копії повідомлень від оператора ПрАТ «Київстар» вбачається, що відповідачка станом на 06.08.2024 перебувала у Федеративній Республіці Німеччина (а.с.102-103).

Так, відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №06.08.2024-100002970, вбачається, що пропозиція була прийнята 06.08.2024 23:08, а підписання позичальником відбулося за допомогою коду з смс повідомлення котре було надіслано на телефон НОМЕР_2 (а.с.17).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Відповідно до пунктів 22-25 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 (далі- Положення) користувач для отримання послуги на порталі послуг із використанням Системи BankID Національного банку має обрати Систему BankID Національного банку як спосіб електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем Системи BankID Національного банку як способу електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації спрямовує його на центральний вузол Системи BankID Національного банку, на якому користувач має обрати абонента-ідентифікатора.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонента-ідентифікатора перенаправляє його на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора для проходження користувачем багатофакторної автентифікації.

Абонент-ідентифікатор після успішного проходження користувачем багатофакторної автентифікації формує ЕПІ з даними користувача, запит на які надійшли в ЕЗІ.

Відповідно до п.п.16 п.2 Положення терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні:

16) електронне підтвердження електронної дистанційної ідентифікації (далі - ЕПІ) - складова частина електронної дистанційної ідентифікації - інформація у вигляді електронної анкети, яка формується відповідно до вимог специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку та містить дані користувача Системи BankID Національного банку.

Відповідно до п.п. 13 п. 2 Положення терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні:

13) дані користувача Системи BankID Національного банку - ідентифікаційні дані та інша інформація про користувача Системи BankID Національного банку, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Відповідно до п.п. 1-2 п. 2 Положення терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні:

1) абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

2) абонент - надавач послуг - абонент Системи BankID Національного банку, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача Системи BankID Національного банку з метою надання йому послуг.

Відповідно до пунктів 60-62 Розділу VIII «Вимоги до автентифікації» Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 17.03.2020 № 32 (у редакції постанови Правління Національного банку України 01.09.2023 № 105) абоненти- ідентифікатори зобов`язані забезпечити захист конфіденційності даних користувача, що використовуються для його автентифікації.

Успішне проходження процедури багатофакторної автентифікації користувачем є обов`язковою умовою для передавання його даних абоненту - надавачу послуг/абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом.

Процедура заміни раніше збереженого фінансового номера телефону користувача, який використовується під час багатофакторної автентифікації користувача, має здійснюватися абонентом-ідентифікатором за фізичної присутності користувача або з використанням одного з не обмежених лімітами способів верифікації, визначених Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 (зі змінами).

Відповідно до п. 13 Додатку 1 «Належна перевірка клієнтів» до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, Затвердженого постановою правління національного банку України від 28.07.2020 р. № 107 установа зобов`язана забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): 1) не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; 2) не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; 3) не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр.

З наведеного слідує, що позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), встановлює особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік яких визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ч.1, 2 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Так, як вбачається з доданих стороною відповідача документів, картковим рахунком № НОМЕР_7 , який було відкрито в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , та на який позивачем на виконання умов вказаного кредитного договору було перераховано кошти, у період часу з 06.08.2024 18:57 по 07.08.2024 12:17 перебував у користуванні сторонніх осіб.

Окрім того, як було встановлено судом, підписання вказаного кредитного договору відбулося 06.08.2024 о 23 год. 08 хв. за допомогою коду з СМС повідомлення, який був надісланий на номер телефону, котрий не належить відповідачці.

З наведеного слідує, що сторонні особи уклали від імені відповідачки спірний кредитний договір, використовуючи персональні дані відповідачки ОСОБА_1 та здійснили ідентифікацію відповідачки через BankID.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у відповідачки було відсутнє волевиявлення на укладення спірного кредитного договору, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.76, 77, 79, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживичий центр», м.Київ, вул.Саксаганського 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

СуддяО. С. Цвіркун