Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №376/1012/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1012/26

Провадження № 2/376/1342/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Коваленка О.М.,

за участю секретаря – Щур Л.А.,

представника позивачів – Кучерука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення збитків,

Встановив:

Представник позивачів – адвокат Соколовський Валерій Леонідович звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом, у якому просить стягнути солідарно з ПАТ «Сбербанк росії», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 181 808 641,80 доларів США та на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 3 454 364 194,20 доларів США, а також судові витрати.

27.03.2026 ухвалою суду постановлено відкрити провадження у цивільній справі, розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження (том 1 а. с. 258).

ПАТ «Сбербанк росії» є іноземною юридичною особою а інші відповідачі іноземцями.

Судом відкрито провадження у справі з іноземним елементом з огляду на наступне.

Положеннями абз. 2 та 4 п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає пріоритетність правового регулювання окремих юридичних питань саме Законом України «Про міжнародне приватно право», а правовідносини є такими, що обтяжені іноземним елементом зокрема, але не виключно у таких випадках коли: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Одним із питань, які знаходяться у сфері правового регулювання Закону України «Про міжнародне приватне право» є вибір суду у приватноправових відносинах з іноземним елементом.

Положеннями п.1, 5 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що суди розглядають будь-які правовідносини з іноземним елементом, зокрема, якщо у справі про відшкодування шкоди позивачем є фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

ОСОБА_1 є громадянином України та має місце проживання на території України ( том 1 а. с. 250), відтак судовий імунітет України безпосередньо поширюється на спірні правовідносини на підставі ст. 1, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», а спірні правовідносини підлягають розгляду у межах юрисдикції України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Верховний Суд виходить передусім із того, що право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема шляхом застосування судового імунітету держави, є таким що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).

ЄСПЛ неодноразово визнавав, що «надання імунітету державі в ході цивільного судочинства переслідує законну мету дотримання міжнародного права для сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через повагу до суверенітету іншої держави» (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 60; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 29 червня 2011 року, § 52; Wallishauser v. Austria, (скарга № 156/04), рішення від 17 липня 2012 року, § 60).

Таким чином, у контексті наведеної практики ЄСПЛ, застосування судового імунітету російської федерації у справі за позовом про відшкодування шкоди повинно мати законну мету, зокрема сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через дотримання міжнародного права. У той же час, збройна агресія проти України, здійснена російською федерацією в порушення основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, вчинені її збройними силами міжнародно-правові злочини в Україні виключають, з ініціативи російської федерації, питання ввічливості та добрих відносин між країнами.

Це позбавляє застосування судового імунітету російської федерації, що обмежує право позивача на справедливий суд, законної мети.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, «обмеження буде несумісне з пунктом 1 статті 6 Конвенції 1950 року, якщо … не існує розумної пропорції між використовуваними засобами та метою, яка переслідується». Також, при розгляді питання про доступ до суду в контексті застосування юрисдикційного імунітету держави, «необхідно переконатися, що обмеження, що застосовуються, не обмежують і не скорочують доступ, що залишився особі, таким чином або такою мірою, що порушується сама сутність права [доступу до суду]» (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55). В іншому випадку, повне перешкоджання у розгляді справи, без будь-якої провини з боку позивача, буде суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року (McElhinney v. Ireland (скарга № 31253/96), рішення від 21 листопада 2001 року, Окрема думка Судді L. Лукейдіса).

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування – частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, застосування судового імунітету російської федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у даній справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц.

Позивачі свою позицію обґрунтували тим, що з 2012 року було заплановано проведення зимових олімпійських ігор в росії у 2014 році.

Переслідуючи економічний інтерес та з метою підготовки до проведення зимових олімпійських ігор в росії, за вказівкою ОСОБА_2 17 квітня 2009 року на території ОСОБА_6 засновано та зареєстровано компанію «Зіланд Девелопмент Корп.».

У той же день директором компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Естонія, особистий код НОМЕР_1 , а засновником та бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» був ОСОБА_8 .

У період з вересня 2009 року до березня 2012 року здійснювалася поетапна емісії акцій ВАТ «Красная поляна» на загальну суму 12 771 066 тис. рублів. При цьому, номінальна вартість однієї акції 50 000 рублів, а ціна розміщення за одну акцію 6 270 тис. рублів (ринкова вартість станом на 05.03.2012 року).

У вищезазначений період ОСОБА_2 через довірених осіб, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які були директором та учасником компанії « ОСОБА_10 », набув у власність 817 акцій відкритого акціонерного товариства «Красная поляна», загальною номінальною вартістю у розмірі 40 850 тис. рублів. При цьому, ринкова вартість акцій становила 5 122 590 тис. рублів, що було еквівалентно 175 131 282 доларів США, згідно з офіційним курсом долара США до російського рубля, встановленим національним банком росії станом на 05 березня 2012 року. Відповідно управління даними акціями ОСОБА_2 проводив через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.» та зазначених довірених осіб.

У свою чергу відкрите акціонерне товариство «Красная поляна» володіло земельною ділянкою біля м. Сочі, на якій було заплановано будівництво гірсько-лижного курорту та готельно-розважального комплексу для його використання у зимових олімпійських іграх 2014 року.

09.03.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 укладено Угоду, за якою ОСОБА_11 набував повноважень довірчого управителя компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», а також активів, які перебувають у власності компанії «Зіланд Девелопмент Корп.».

15.03.2013 на підставі Угоди про передання акцій ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_11 компанію « ОСОБА_10 ». Будучи номінальним бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», приватний інтерес ОСОБА_11 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акції, у розмірі 15 % від вартості їх продажу. У свою чергу приватний інтерес ОСОБА_2 був у тому, щоб отримати 85 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

У той же день 15.03.2013, переслідуючи комерційний інтерес ОСОБА_2 та приватний комерційний інтерес отримання прибутку від суми продажу акцій ВАТ «Красная поляна», ОСОБА_11 від імені компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» підготовлено, підписано і скеровано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 угоду про продаж 23,736% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 шт. на загальну суму 200 000 тис. доларів США. Відповідно до умов угоди ОСОБА_3 купує дані акції в інтересах кредитора ПАТ «Сбербанк росії» (представник ПАТ «Сбербанк росії» за дорученням – ОСОБА_4 ) з метою отримання підконтрольною ОСОБА_3 групою компаній «БИН» кредитної лінії в розмірі 15 000 000 доларів США від ПАТ «Сбербанк росії».

За змістом пп. 2 та 4 зазначеної Угоди ОСОБА_3 та підконтрольна йому група компаній «БИН» зобов`язувалась виплатити суму купівлі акцій протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання Угоди, а Кредитор – ПАТ «Сбербанк росії» зобов`язувався відкрити відповідну кредитну лінію на користь групи компаній «БИН» протягом 10 (десяти) десяти календарних днів з моменту передачі акцій, придбаних у компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» у власність ПАТ «Сбербанк росії».

Разом з тим у пункті 5 вказаної вище Угоди сторони погодили, що у випадку виникнення будь-яких спорів, які виникають зі змісту Угоди чи пов`язані з порядком виконання зобов`язань сторонами Угоди, то сторони, які підписали Угоду мають право вирішити спірну ситуацію по законодавству країн СНГ та/або по законодавству штату Нью-Йорк протягом 10 (десяти) років з дати підписання Угоди.

Вказана Угода була погоджена та підписана як ОСОБА_4 зі сторони ПАТ «Сбербанк росії», так і ОСОБА_3 .

Утім, після 15.03.2022 і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 перестали виходити на зв`язок.

Окрім того колишній номінальний засновник компанії « ОСОБА_10 » ОСОБА_8 та номінальний директор ОСОБА_12 теж почали проявляти неоднозначну поведінку та протягом значного проміжку часу відмовлялися передавати ОСОБА_11 установчі та фінансово-господарські документи компанії «Зіланд Девелопмент Корп.».

Не отримавши належного виконання угоди щодо продажу акцій, у квітні 2013 року ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_11 вжиття необхідних дій для вирішення питання про виконання угоди від 15.03.2013. Зважаючи на те, що останній не вживав ніяких дій, щоб розібратися в ситуації, ОСОБА_2 поставив вимогу передати право власності особі, яку він зазначить.

02.07.2013 на підставі Угоди про передання акцій ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_1 компанію «Зіланд Девелопмент Корп.».

Будучи номінальним бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій, вартість яких станом на 2013 рік значно виросла, а саме 1 % від вартості їх продажу. У свою чергу приватний інтерес ОСОБА_2 був у тому, щоб отримати 99 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна». Дана домовленість була зафіксована в угоді від 01.07.2013 року.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінили свої домовленості щодо розподілу майбутнього прибутку, таким чином, що приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій у розмірі 5 %, про приватний інтерес ОСОБА_2 відповідно був у тому, що отримати 95 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

З метою отримання особистого економічного інтересу та звернення до суду щодо отримання грошових коштів, обумовлених договором між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 в угоді від 09.03.2013, останній витребував у ОСОБА_9 пакет статутних та фінансово-господарських документів компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», з яких було встановлено наступні обставини:

-11 березня 2013 року директор «Зіланд Девелопмент Корп.» Тоомас Трууверт в м. Талін надав нотаріальну довіреність на ім`я ОСОБА_13 (рідного брата ОСОБА_2 ) з правом повного представництва компанії, фактично передав власні повноваження ОСОБА_13 ;

-11 березня 2013 року нібито між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 підписано Меморандум (угода про наміри) якою передбачено, що ОСОБА_13 від свого імені зобов`язується здійснити продаж 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт. (601 акція власності ОСОБА_13 , 404 акції власності «Зіланд Девелопмент Корп.» та 421 акцію «Камбара ОСОБА_14 ») від свого імені та, діючи за дорученням зазначених компаній, за ціною 20 млн дол. США на користь офшорних компаній «Велен Фінанс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_3 . Також, у цьому Меморандумі в п. 3 визначено, що дана попередня угода кваліфікується як попередній договір купівлі-продажу вищезазначених акцій.

-13 березня 2013 року до вищевказаного Меморандуму підписано доповнення № 1, яким передбачено, що у випадку майбутнього продажу Покупцем акцій за ціною більшою ніж ціна купівлі, Продавцю буде виплачена різниця їх ринкової вартості. Орієнтовно різниця становила 80 млн дол. США.

-13 березня 2013 року директором «Зіланд Девелопмент Корп.» Тоомасом Труувертом та її власником Драганом Перовичем нотаріально підписано одноголосні письмові рішення на підтвердження довіреності від 11 березня 2013 року виписаної Тоомасом Труувертом на ім`я ОСОБА_13 , яке апостильовано 18 березня 2013 року нотаріусом Пілія І.О. у м. москва.

-18 березня 2013 року нібито за підписом ОСОБА_13 від імені «Зіланд Девелопмент Корп.» підписаний договір купівлі-продажу 404 акцій ВАТ «Красная поляна» на користь компанії «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» за підписом директора ОСОБА_15 . При цьому у договорі здійснено посилання на попередній договір купівлі-продажу акцій від 12 березня 2013 року, який у дійсності датований від 11.03.2013. У договорі відсутня норма відшкодування різниці у випадку майбутнього продажу акцій їх вигодонабувачем. Договір не підписувався та не візувався ОСОБА_3 .

Стягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

18.11.2011 між ОСОБА_2 та ПАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяв ОСОБА_4 , було укладено Угоду за умовами якої ОСОБА_2 та ПАТ «Сбербанк росії», маючи спільний комерційний інтерес, зобов`язувались залучати іноземний капітал та інвесторів до ВАТ «Красная поляна» та на цьому підґрунті сприяти один одному у досягненні названих цілей.

З боку ПАТ «Сбербанк росії» угоду від 18.11.2011 було підписано уповноваженою посадовою особою – ОСОБА_4 .

Однак з огляду на фактичні обставини, які описані у позовній заяві, вбачається, що ПАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяли його посадові особи, зокрема заступник голови правління ОСОБА_4 , мало інші комерційні інтереси, які не відповідали суті взятих на себе зобов`язань за Угодою від 18.11.2011, що виразилось у вчиненні організованих протиправних дій спрямованих на незаконне та протиправне вилучення акцій ВАТ «Красная поляна» у ОСОБА_2 , які перебували на балансі підконтрольної йому компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» та були його власністю, на користь ПАТ «Сбербанк росії».

Зокрема у ході розгляду цивільної справи № 376/560/23 було встановлено, що акції ВАТ «Красная поляна», в тому числі і 817 штук, які знаходилися на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» були відчужені на підставі підробних документів на користь компаній, від імені та в інтересах яких діяв ОСОБА_3 .

Так, 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт (601 акція власності ОСОБА_13 , 404 акції власності «Зіланд Девелопмент Корп.» та 421 акцію «Камбара ОСОБА_14 », 413 з яких перейшли від « ОСОБА_10 ») були відчужені на користь офшорних компаній «Велен Фінанс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_3 на підставі підробних Меморандуму (угоди про наміри) від 11.03.2013, Доповнення № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договору купівлі-продажу від 18.03.2013.

Факт підробки підписів зі сторони продавців на Меморандумі (угоді про наміри) від 11.03.2013, Доповненні № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договорі купівлі-продажу від 18.03.2013 підтверджується висновком експерта № 62 від 19.12.2022, наданого за результатами проведення почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження № 12022100030002505 від 28.09.2022, потерпілим у якому визнаний ОСОБА_11 .

У кінцевому результаті в 2013 році акції ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходилися на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.», та 601 акція, які належали ОСОБА_13 , перейшли у власність ПАТ «Сбербанк росії». Дане повністю підтверджується аудиторським висновком ЗАТ «Ернст енд Янг Внешаудит» від 24.03.2014, у якому зазначено, що ПАТ «Сбербанк росії» володіє 92,10 % акцій ВАТ «Красная поляна».

Відповідно до доповідної записки від 04.02.2013 на ім?я ОСОБА_4 за підписом головного бухгалтера ВАТ «Сбербанк росії», за станом на 01.02.2013 розподіл 100% акцій ВАТ «Красная поляна» розподілявся наступним чином: Краснодарський край в особі Департаменту майнових відносин Краснодарського краю – 162 шт – 6,624%; «Зіланд Девелопмент Корп.» – 817 шт – 23,736%; ОСОБА_16 – 8 шт – 0,232%; ТОВ «Сбербанк Капитал» - 1722 шт – 50,029%; ОСОБА_13 – 601 шт. – 17,461%; Калеба ЛТД – 46 шт – 1,137%; Разама ЛТД – 20 шт – 0,581%; а всього 3376 шт. – 100%.

Згідно зі звітом додаткового випуску цінних паперів ВАТ «Красная поляна» від 03.10.2013 №1-01-33085-Е-007D, дата державної реєстрації 01.07.2013, який затверджений рішенням генерального директора ВАТ «Красная поляна» 04.09.2013 №227-ОД здійснено додаткову емісію у кількості 18342 акцій із правом першочергового викупу 10317 акції.

У пункті 12 даного Звіту «інформація про осіб, зареєстрованих в реєстрі акціонерів» підпункт а) члени ради директорів акціонерного товариства – емітента ВАТ «Красная поляна». У відомостях про посади в інших організаціях – ВАТ «Сбербанк росії» заступник голови правління.

Відповідно до наявної інформації таких емісій під керівництвом ОСОБА_4 було проведено декілька, внаслідок чого 100% ВАТ «Красная поляна» збільшено до 55514 шт.

Як зазначено вище, 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт (601 акція власності ОСОБА_13 , 404 акції власності «Зіланд Девелопнет Корп.» та 421 акцію «Камбара ОСОБА_14 », 413 з яких перейшли від « ОСОБА_10 ») були відчужені на користь офшорних компаній «Велен Файненс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_3 на підставі підробних Меморандуму (угоди про наміри) від 11.03.2013, Доповнення № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договору купівлі-продажу від 18.03.2013.

У подальшому, за прямого впливу і вказівки ОСОБА_3 усі 1426 акцій були відчужені на користь «Велен Файненс ЛТД», що підтверджується їх продажем 08.08.2016 на користь ТОВ «Курорт Плюс» (ОГРН1157746864637, 101000, м. москва, вул. Покровка, б. 1/13/6, корп. 2, офіс 35). При цьому, зазначена кількість акцій в даному договорі у п. 1.1. вже становила 2,56% ВАТ «Красная поляна», в порівняні 41,429% за станом на 18.03.2013 їх відчуження, на підставі підробних документів.

Вищевикладене, дає підстави стверджувати, що ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_3 під керівництвом голови правління ВАТ «Сбербанк росії» Грефа Г.О. вчинили дії спрямовані на незаконне відчуження акцій належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У подальшому, внаслідок використання службового становища, з метою унеможливлення відшкодування завданих збитків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом випуску додаткових необґрунтованих емісій акцій ВАТ «Красная поляна», здійснили знецінення пакету акцій належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 41,429% до 2,56%.

Відповідно до експертного висновку від 25 вересня 2025 року визначено, що розмір втраченої вигоди Бенефіціара Zeeland Development Corp. внаслідок здійснення угоди з продажу 1426 акцій ВАТ «Красная Поляна», вчиненої під тиском за ціною свідомо нижчою за справедливу вартість, станом на 22.09.2025 р., що становить 2 746 260 836 доларів США, та включає: неотриманий дохід від реалізації Інвестиційного активу у розмірі 277 536 123 доларів США; Потенційний дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу Інвестиційного активу на суму 2 468 724 713 доларів США.

Крім того, відповідно до Експертного висновку від 13 жовтня 2025 року, ринкова оцінка бізнесу (гральна зона) курорту «Красная Поляна» станом на 31.12.2024 становить 889 912 000 доларів США.

За таких обставин неотриманий дохід, потенційний дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 та управління яким здійснювалося ОСОБА_1 через «Зіланд Девелопнет Корп.» та вартість курорту «Красная Поляна» в сукупності становить 3 636 172 836 доларів США.

Зазначена сума є упущеною вигодою позивачів, оскільки саме таку б суму вони мали б можливість отримати, реалізовуючи інвестиційну діяльність, пов`язану з володінням акціями ВАТ «Красная поляна».

Зважаючи на домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суть порушеного права останніх полягає у тому, що внаслідок відчуження акцій ВАТ «Красная поляна», які належали ОСОБА_13 і ОСОБА_2 та управління якими мав здійснювати ОСОБА_1 через « ОСОБА_10 », на підставі підробних документів на користь ПАТ «Сбербанк росії», неотриманий дохід ОСОБА_1 становить 5 % від розміру завданих збитків, що становить 181 808 641,80 доларів США, а неотриманий дохід ОСОБА_17 – 3 454 364 194,20 доларів США.

Незаконне заволодіння ПАТ «Сбербанк росії» акціями ОСОБА_2 , які належали йому та обліковувалися за підконтрольною йому компанією «Зіланд Девелопмент Корп», а також заволодіння акціями ОСОБА_13 призвело до прямих збитків у формі неотриманих доходів (упущеної вигоди) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Тому відповідальним за шкоду є ПАТ «Сбербанк росії», в інтересах якого здійснювалось незаконне вилучення акцій ВАТ «Красная поляна», які належали ОСОБА_2 . Водночас протиправні дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як посадових осіб ПАТ «Сбербанк росії», в інтересах якого здійснювалось незаконне вилучення акцій ВАТ «Красная поляна», які належали ОСОБА_2 , прямо вказує про процесуальну потребу в залученні їх та ПАТ «Сбербанк росії» як солідарних відповідачів.

01.05.2026 ухвалою Сквирського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (том 2 а. с. 18).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Представник позивачів – адвокат Кучерук Максим Васильович в судовому засіданні просив справу розглянути у відсутність позивачів, позов підтримав та просив задовольнити частково, а саме в частині, яка була викладена у Науково – консультативному висновку кандидата юридичних наук Кривенди Владислава Юрійовича (том 2 а. с.20 - 26 ).

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення на сайті суду та направлення копії позовної заяви з додатками, ухвал суду та повідомлень про виклик на адресу електронної пошти Посольства російської федерації в Молдові (том 2 а.с. 1-4,19).

Суд, вислухавши думку представника позивачів, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 05.09.2001 було створено Відкрите акціонерне товариство «Красная поляна» (п. 1.1. статті 1 Статуту в редакції від 16.07.2009) ( том 1 а. с. 17 - 46).

Відповідно до п. 3.1.Статуту встановлено, що метою товариства є розробка і супроводження інвестиційного проекту створення і розвитку конкурентоздатного на міжнародному ринку спортивно-туристичних послуг вітчизняного гірськолижного, оздоровчого і курортного комплексу «Горная карусель», а також отримання прибутку шляхом насичення ринку товарами і послугами.

Згідно з п. 7.1. Статуту визначено, що статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів, та складається з номінальної вартості розміщених акцій товариства, придбаних акціонерами (розміщення акцій). Всі акції товариства є іменними. Статутний капітал товариства розділений на 2007 (Дві тисячі сім) акцій.

17.04.2009 на території ОСОБА_6 островів було засновано комерційну компанію «Зіланд Девелопмент Корп.». Директором призначено Тоомаса Трууверта, а засновником та бенефіціарним власником компанії Зіланд був ОСОБА_8 ( том 1 а.с. 49, 51 -57, 58 - 76).

18.11.2011 між ОСОБА_2 та ВАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяв ОСОБА_4 , було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 та ВАТ «Сбербанк росії», маючи спільний комерційний інтерес, зобов`язувались залучати іноземний капітал та інвесторів до проекту ВАТ «Красная поляна» та на цьому підґрунті сприяти один одному у досягненні названих цілей. Компанія «Зіланд Девелопмент Корп.» набуває у власність 602 акції ВАТ «Красная поляна».

05.03.2012 ВАТ «Красная поляна» на підставі рішення Ради директорів про додатковий випуск цінних паперів від 17.02.2012 № 112, прийнятого на основі рішення про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом розміщення додаткових акцій, прийнятого на Позачергових загальних зборах акціонерів ВАТ «Красная поляна» від 06.02.2012, Протокол від 06.02.2012 № 53, здійснено додаткове розміщення акцій по закритій підписці у кількості 1 435 штук. Державний реєстраційний номер випуску 1-01-33085-Е-006D ( том 1 а. с. 122- 133).

Після 05.03.2012 статутний капітал ВАТ «Красная поляна» є таким, що розділений на 3 442 (Три тисячі чотириста сорок дві) акції.

Частину акцій ВАТ «Красная поляна» з нового випуску, а саме 215 штук придбаває « ОСОБА_10 » на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 6 від 23.05.2012 ( том 1 а. с. 143 - 146).

Як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера ВАТ «Сбербанк росії» станом на 04.02.2013 компанія «Зіланд Девелопмент Корп.» володіє акціями ВАТ «Красная поляна» у кількості 817 штук, що становить 23,736 % статутного капіталу, ОСОБА_13 володіє акціями в кількості 601 штука, що становить 17,461%. У свою чергу ВАТ «Сбербанк росії» володіє акціями ВАТ «Красная поляна» у кількості 1 722 штуки, що становить 50,029 % статутного капіталу, що також підтверджується аудиторським висновком ЗАТ «Ернст енд Янг Внешаудит» від 18.03.2013 ( том 1 а. с. 157 - 159).

09.03.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було укладено договір про передачу в довірче управління акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходяться на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» За вказаним договором ОСОБА_11 на підставі документа про передачу акцій зобов`язується прийняти у власність акції «Зіланд Девелопмент Корп.» від попереднього довірчого керуючого Драгана Перовича на умовах зазначених у цьому договорі.

15.03.2013 на підставі документа про передачу акцій ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_11 компанію «Зіланд Девелопмент Корп.», передавши йому 1 акцію, що було 100 % статутного капіталу. Водночас у власність ОСОБА_11 перейшли також активи компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» у вигляді 817 акцій ВАТ «Красная поляна».

15.03.2013 між компанією «Зіланд Девелопмент Корп.», від імені якої діяв власник ОСОБА_11 (Продавець), ОСОБА_3 (Покупець) та ВАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяв ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 10.11.2010 № 01-1/1025, вчиненої від імені ВАТ «Сбербанк росії», Президентом, Головою Правління Грефом Г.О. та посвідченої ОСОБА_18 , тимчасово виконуючим обов`язки нотаріуса міста москва Казанової О.Ю. (Кредитор), було укладено договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

Згідно з п. 1 договору від 15.03.2013 Продавець передає у власність Покупця 23,736 % акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук оціночною вартістю 189 800 000 (Сто вісімдесят дев`ять мільйонів вісімсот тисяч доларів США) (далі Акції) за ціною 200 000 000 (Двісті мільйонів доларів США).

Покупець зобов`язується сплатити Продавцю 200 000 000 (Двісті мільйонів доларів США) в рахунок придбання акцій, указаних в п. 1 цього Договору протягом 30-ти днів (п. 2 договору від 15.03.2013).

Відповідно до п. 3 договору від 15.03.2013 Покупець купує Акції за дорученням і в інтересах Кредитора (ВАТ «Сбербанк росії») в рамках реалізації проекту надання кредитної лінії на користь підприємств Покупця – Групи компаній «БИН».

Даним договором, після передачі Покупцем Акцій Кредитору, придбаних за його дорученням і в його інтересах, Кредитор гарантує надання Групі компаній «БИН» кредитної лінії на загальну суму 15 000 000 000 (П`ятнадцять мільярдів доларів США) протягом 10 днів (п. 4 договору від 15.03.2013).

Не отримавши належного виконання угоди щодо продажу акцій, у квітні 2013 року ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_11 вжиття необхідних дій для вирішення питання про виконання угоди від 15.03.2013. Зважаючи на те, що останній не вживав ніяких дій, щоб розібратися в ситуації, ОСОБА_2 поставив вимогу передати право власності особі, яку він зазначить.

01.07.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про передачу в довірче управління акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходяться на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» За вказаним договором ОСОБА_1 на підставі документа про передачу акцій зобов`язується прийняти у власність акції «Зіланд Девелопмент Корп.» від попереднього довірчого керуючого ОСОБА_11 на умовах зазначених у цьому договорі (том 1 а. с. 148 - 152 ).

Відповідно до договору про передачу в довірче управління акцій ВАТ «Красная поляна» від 01.07.2013 приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій у розмірі 1 % від вартості їх продажу, а приватний інтерес ОСОБА_2 був у тому, щоб отримати 99 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінили свої домовленості щодо розподілу майбутнього прибутку, таким чином, що приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій у розмірі 5 %, про приватний інтерес ОСОБА_2 відповідно був у тому, що отримати 95 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна», про що представником позивачів була подана заява про уточнення позовних вимог.

02.07.2013 на підставі документа про передачу акцій ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_1 компанію «Зіланд Девелопмент Корп.», передавши йому 1 акцію, що було 100 % статутного капіталу ( том 1 а.с. 154). Перехід права власності на компанію «Зіланд Девелопмент Корп.» також підтверджується реєстром акціонерів (том 1 а. с. 156). Водночас, як вважали позивачі, фактично у власність ОСОБА_1 перейшли також активи компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» у вигляді 817 акцій ВАТ «Красная поляна».

Також судом встановлено, що 11.03.2013 директор «Зіланд Девелопмент Корп.» Тоомас Трууверт в м. Талін надав нотаріальну довіреність на ім`я ОСОБА_13 (рідного брата ОСОБА_2 ) з правом повного представництва компанії, фактично передав власні повноваження ОСОБА_13 . При цьому в довіреності відсутній зразок підпису повіреної особи (том 1 а. с. 96,97).

Крім того на підставі договору управління акціями від 14.12.2012 ОСОБА_13 передав у повне управління ОСОБА_2 акції в кількості 601 штука, що на дату укладення договору складає 17,461 % статутного капіталу ВАТ «Красная поляна» ( том 1 а. с. 77 - 81).

У подальшому акції ВАТ «Красная поляна», в тому числі і 817 штук, які знаходилися на балансі «Зланд Девелопмент Корп.» та 601 акція, що перебували у власності ОСОБА_13 були відчужені на підставі підробних документів на користь компаній, від імені та в інтересах яких діяв ОСОБА_3 , а саме 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт (601 акція власності ОСОБА_13 , 404 акції власності «Зіланд Девелопмент Корп.» та 421 акцію «Камбара ОСОБА_14 », 413 з яких перейшли від « ОСОБА_10 ») були відчужені на користь офшорних компаній «Велен Фінанс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_3 на підставі підробних Меморандуму (угоди про наміри) від 11.03.2013, Доповнення № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договору купівлі-продажу від 18.03.2013 ( том. 1 а.с. 98 - 104).

Факт підробки підписів зі сторони продавців на Меморандумі (угоді про наміри) від 11.03.2013, Доповненні № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договорі купівлі-продажу від 18.03.2013 підтверджується висновком експерта № 62 від 19.12.2022, наданого за результатами проведення почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження № 12022100030002505 від 28.09.2022, потерпілим у якому визнаний ОСОБА_11 (том 1 а. с. 106 - 117).

У кінцевому результаті в 2013 році акції ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходилися на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» та 601 акція, що перебували у власності ОСОБА_13 , перейшли у власність ПАТ «Сбербанк росії». Дане повністю підтверджується аудиторськими висновком ЗАТ «Ернст енд Янг Внешаудит» від 18.03.2013 та від 24.03.2014, з яких вбачається, що ВАТ «Сбербанк росії» у 2012 році володіло 50,029 % акцій ВАТ «Красная поляна», а в 2013 році у власності ВАТ «Сбербанк росії» знаходиться 92,10 % акцій ВАТ «Красная поляна».

У подальшому після 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Сбербанк росії» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Сбербанк росії».

Дані обставини також були досліджені у ході розгляду цивільної справи № 376/560/23 та викладені у рішенні Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023, яке не оскаржувалося та набрало законної сили ( том 1 а. с. 217 - 228).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 зробив висновок, що при визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Відповідно до Експертного висновку від 25 вересня 2025 року визначено, що розмір втраченої вигоди Бенефіціара «Зіланд Девелопмент Корп.» внаслідок здійснення угоди з продажу 1426 акцій ВАТ «Красная Поляна», вчиненої під тиском за ціною свідомо нижчою за справедливу вартість, станом на 22.09.2025 р., що становить 2 746 260 836 доларів США, та включає: неотриманий дохід від реалізації Інвестиційного активу у розмірі 277 536 123 доларів США; потенційний доход від інвестування неотриманих доходів від продажу Інвестиційного активу на суму 2 468 724 713 доларів США.

Крім того, відповідно до Експертного висновку від 13 жовтня 2025 року, ринкова оцінка бізнесу (гральна зона) курорту «Красная Поляна» станом на 31.12.2024 становить 889 912 000 доларів США.

За таких обставин суд погоджується з твердженням позивачів, що упущена вигода, а саме неотриманий дохід від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_13 , управління яким здійснював ОСОБА_2 та інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 й управління яким здійснювалося ОСОБА_1 через «Зіланд Девелопнет Корп.», потенційний дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу вказаного інвестиційного активу, а також неотримана вартість курорту «Красная Поляна» в сукупності становить 3 636 172 836 доларів США.

Зазначена сума є упущеною вигодою позивачів, оскільки саме таку б суму вони мали б можливість отримати, реалізовуючи інвестиційну діяльність, пов`язану з володінням акціями ВАТ «Красная поляна», у тому числі через «Зіланд Девелопнет Корп.».

Однак суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.10.2024, ухваленим у цивільній справі № 376/1329/24, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, було стягнуто збитки на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 812 863 530 доларів США у вигляді упущеної вигоди, а саме можливий дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 та управління яким здійснювалося ОСОБА_1 через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.», а саме 817 акцій ВАТ «Красная поляна» (57,3 % від 1426 акцій). Розмір таких збитків був визначений станом на 29.09.2023.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, до розміру заявлених позивачами збитків також входить і дана сума, яка вже була стягнута рішенням суду, що набрало законної сили.

Тому суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків у формі упущеної вигоди, а саме потенційного доходу від інвестування неотриманих доходів від продажу вказаного інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 й управління яким здійснювалося ОСОБА_1 через «Зіланд Девелопнет Корп.», в розмірі 812 863 530 доларів США, не підлягають задоволенню.

Також з рішення Сквирського районного суду Київської області від 25.06.2023, ухваленого в цивільній справі № 376/560/23, вбачається, що предметом спору було стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 та управління яким здійснювалося через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.».

За таких обставин не підлягає задоволенню позовна вимога в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вимоги від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 й управління яким здійснювалося через «Зіланд Девелопнет Корп.», оскільки така вимога була вирішена у ході розгляду цивільної справи № 376/560/23.

У той же час суд вважає, що підлягає задоволенню позовна вимога про відшкодування збитків у вигляді неотриманого доходу від продажу інвестиційного активу ОСОБА_2 , який був переданий йому в управління ОСОБА_13 , а саме 601 акції ВАТ «Красная поляна», вихід з власності яких відбувся на підставі підробних документів.

Відповідно до експертного висновку від 25 вересня 2025 року розмір збитків, понесених бенефіціарним власником 1426 звичайних іменних бездокументарних акцій ВАТ «Красная поляна» у вигляді неотриманого доходу від реалізації Інвестиційного активу становить 277 536 123 доларів США.

Водночас у володінні позивачів знаходилося 1418 акцій (817 акцій, що були передані під управління ОСОБА_1 , у тому числі через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.» та 601 акція, що були передані ОСОБА_13 в управління ОСОБА_2 ), що становить 99,439 % від загальної кількості. Тому неотриманий дохід від реалізації Інвестиційного активу складає 275 979 154,3 (277 536 123 долари США * 99,439 %).

Отже, можливий дохід від продажу інвестиційного активу ОСОБА_2 , який був переданий йому в управління ОСОБА_13 , а саме 601 акції ВАТ «Красная поляна» (42,146 % від 1418 акцій) становить 116 314 174,37 доларів США.

Стягнення даних збитків підлягає лише на користь ОСОБА_2 , оскільки 601 акція перебувала в управлінні ОСОБА_2 та не передавалася під управління ОСОБА_1 , у тому числі через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.». Відповідно домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо розподілу доходу від управління акціями не охоплюють даний інвестиційний актив.

Суд також вважає доведеним завдання позивачам збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме потенційного доходу від інвестування неотриманих доходів від продажу Інвестиційного активу. Однак сума потенційного доходу від інвестування неотриманих доходів від продажу Інвестиційного активу має бути вирахувана залежно від кількості акції, що знаходилися у володінні позивачів. Експертним висновком від 25 вересня 2025 року.

Водночас даний розмір збитків має бути вирахуваний залежно від кількості акції, що знаходилися у володінні позивачів та має бути зменшений на суму упущеної вигоди від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 й управління яким здійснювалося через «Зіланд Девелопнет Корп.» та вимога щодо стягнення якої була вирішена у ході розгляду цивільної справи № 376/560/23.

Суд не погоджується з розрахунками наведеними в науково-консультативному висновку, наданому представником позивачів та вважає за необхідне навести власний розрахунок. Отже, до стягнення на користь позивачів підлягають збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме потенційного доходу від інвестування неотриманих доходів від продажу Інвестиційного активу у розмірі 1 917 990 782,83 доларів СШУ (2 730 854 312,82 доларів США (неотриманий потенційний дохід в розрахунку на 1418 акцій) – 812 863 530 доларів США (потенційний дохід, що уже був стягнутий).

При цьому в цій частині на користь ОСОБА_1 підлягає 5% від частки, що знаходилася у володінні « ОСОБА_10 » та становить 38 352 246,08 доларів США ((2 730 854 312,71 доларів США (неотриманий потенційний дохід) / 1418 акцій * 817 акцій – 812 863 530 доларів США (потенційний дохід, що уже був стягнутий)) * 5%. Відповідно на користь ОСОБА_2 в цій частині підлягає стягненню 1 879 638 532,74 доларів США.

Також позивачам було завдано збитки внаслідок заволодіння відповідачем ПАТ «Сберанк росії» бізнесом – курортом «Красная поляна», заволодіння яким стало наслідком заволодіння акціями на підставі підробних документів, та ринкова вартість якого відповідно до експертного висновку становить 889 912 000 доларів США.

Водночас як вбачається з матеріалів цивільної справи, а саме з доповідної записки головного бухгалтера ВАТ «Сбербанк росії» станом на 04.02.2013 компанія «Зіланд Девелопмент Корп.» володіє акціями ВАТ «Красная поляна» у кількості 817 штук, що становить 23,736 % статутного капіталу, ОСОБА_13 володіє акціями в кількості 601 штука, що становить 17,461%. Отже розмір збитків, що був завданий позивачам складає 366 617 046,64 доларів США (889 912 000 доларів США (вартість курорту)* (23,736 % (частка, що знаходилася у володінні «Зіланд Девелопмент Корп.»)+17,461%(частка, що знаходилася у володінні ОСОБА_13 ))). Сума даного збитку має бути розподілена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до співвідношення за їх домовленістю.

Отже стягненню в цій частині на користь ОСОБА_1 підлягає 5% від частки, що знаходилася у володінні «Зіланд Девелопмент Корп.» та становить 10 561 475,62 долари США, а на користь ОСОБА_2 відповідно 356 055 571,02 доларів США.

Аналізуючи обставини зазначені у позовній заяві та матеріали, які долучені до цивільної справи, суд вважає, що позивачі за звичайних обставин мали реальну можливість отримати дохід у розмірі, зазначеному в експертних висновках.

За таких обставин суд доходить висновку, що з огляду на домовленості позивачів щодо розподілу прибутку загалом ОСОБА_1 було завдано збитки на загальну суму 48 913 721,70 доларів США а ОСОБА_2 – 2 352 008 278,13 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Зважаючи, що збитки були завдані позивачеві та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, спільними та узгодженими діями відповідачів, то суд доходить висновку про необхідність солідарного стягнення упущеної вигоди з відповідачів на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .

У ході судового розгляду встановлено, що спільним діями ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за сприяння ОСОБА_4 , які діяли в інтересах ПАТ «Сбербанк росії», було вчинено дії по заволодінню акціями ВАТ «Красная поляна», які належали ОСОБА_2 та управління якими здійснював ОСОБА_1 через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.», та які належали ОСОБА_13 , володіння та управління якими здійснював ОСОБА_2 .

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_4 діяв не самостійно, а на підставі довіреності, підписаної Головою правління ПАТ «Сбербанк росії» Грефом Г.О., а тому він діяв як представник і виключно в межах повноважень, передбачених довіреністю. За таких обставин ОСОБА_4 не може бути солідарним відповідачем, а правовідносини, які є підставами позовної заяви, що розглядається вказують на те, що останній є неналежним відповідачем.

Водночас інші відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за шкоду завдану позивачам, оскільки її було завдано їх спільними діями.

Положенням п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

При цьому слід зауважити на тому, що нормами ч. 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, правилами ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50). Проте стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує право на набуття майна (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини», § 35).

Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні (див. для порівняння mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 2 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція)).

За таких обставин неотримання відповідного доходу позивачами стало наслідком незаконного відчуження належного їм майна на користь ПАТ «Сбербанк росії» на підставі підробних документів та шляхом спільних узгоджених дій відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а тому на користь позивачів слід стягнути завдані їм збитки у розмірі, вказаному вище.

Щодо валюти, у якій має відбутися стягнення завданих збитків, то суд дійшов наступних висновків.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції».

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти – фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Однак, позивачами подано позов у зв`язку із нанесенням їм збитків у формі упущеної вигоди, яку б за звичайних обставин вони отримали в іноземній валюті (доларах США) на рахунки компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» та на рахунки ОСОБА_2 , який є резидентом США.

Національною валютою російської федерації є рубль. Відповідно всі розрахунки на її території здійснюються в рублях та стягнення збитків з резидента російської федерації за загальним правилом було б можливе в рублях.

Однак, відповідно до принципу розумності, який насамперед пов`язаний зі справедливістю та добросовісністю, а також зважаючи на те, що після повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну, Україна, резидентом якої є ОСОБА_1 , та Сполучені штати Америки, резидентом яких є ОСОБА_2 , розірвали будь-які відносини з російською федерацією, у тому числі економічні, що свідчить про недоцільність стягнення збитків у валюті агресора. Тому збитки на користь кожного з позивачів слід стягнути у тій валюті, яку б вони отримали за звичайних обставин, тобто в доларах США.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, зазначено, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Вказана позиція також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України, викладеним у постанові від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на вказане суд доходить висновку про стягнення на користь позивачів сплачених судових зборів повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55,99,129 Конституції України, ст. 2, 4,10,12, 13, 76,81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 351,352,354,355 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 1,76,79 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 16,22,192,193,321,524,541,1190 ЦК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення збитків – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 48 913 721 (сорок вісім мільйонів дев`ятсот тринадцять тисяч сімсот двадцять один) долар США 70 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 2 352 008 278 (два мільярди триста п`ятдесят два мільйони вісім тисяч двісті сімдесят вісім) доларів США 13 центів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь держави судовий збір у розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач-1: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач-2: ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 т.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк росії», код ОКПО: 00332537, адреса: російська федерація, м. москва, вул. Вавілова, буд. 19.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя О.М. Коваленко