Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №295/369/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/369/26

Категорія 69

2/295/5520/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

позивача та її представника ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Житомирі, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування вимог вказано, що сторони перебувають у шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на повному утриманні матері, відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Відповідач має міцне здоров"я, хронічних захворювань не має, не має на утриманні інших осіб.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.01.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с. 16).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, проте документи повернулись на адресу суду неврученими.

30.03.2026 заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира позов задоволено, стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача.

15.05.2026 ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира у даній справі від 30.03.2026. Відповідач зазначив, що розуміє, що є батьком і повинен утримувати свою неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та погоджується на стягнення аліментів у частці від усіх видів доходу, однак вважає визначений заочним рішенням Богунського районного суду розмір аліментів необґрунтованим та таким, що ухвалений без урахування істотних обставин справи, а саме - перебування на утриманні відповідача іншої неповнолітньої дитини, на користь якої також здійснюється стягнення аліментів у розмірі1/4 частини доходу щомісячно.

Ухвалою суду від 20.05.2026 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира скасовано заочне рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів від 30.03.2026.

В судовому засіданні позивач та її представник уточнили позовні вимоги просили стягувати аліменти в розмірі 1/6 частини доходів відповідача з урахуванням наявності у відповідача дитини від іншого шлюбу та сплати на її утримання аліментів.

Представник відповідача не заперечувала щодо стягнення алментів в розмірі 1/6 частини, проте просила визначити мінімальний розмір не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.08.2023 між сторонами укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб(а.с. 4).

У шлюбі сторони стали батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

У відповідача - ОСОБА_4 на утриманні є ще одна дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.55).

На виконанні в Першому ВДВС у місті Хмельницькому Хмельницького МРУ МЮУ перебуває ВП 77874307 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання ОСОБА_8 в розмірі всіх видів доходів( а.с. 56).

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР№ 789ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років –2817,00 грн; дітей віком від 6 до 18 років – 3512,00 грн.

При цьому, відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідачем спростовано належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дитини, що підтверджується змістом платіжних інструкцій ( а.с.47-54).

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з урахуванням того, що відповідач має на утриманні ще одну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання якого стягуються аліменти, з урахуванням уточнення розміру позовних вимог позивачем, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на утримання доньки ОСОБА_10 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але неменше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 100% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 16.07.2026 року.

Суддя Л.М. Чішман