Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №272/266/26 — Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/266/26

Провадження № 2/272/545/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 у розмірі 24837,54 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4736009 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 4000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 14.06.2024 по 09.06.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 4000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідачка здійснила оплату за кредитни договором на рахунок первісного кредитора у загальному розмірі 2729,85 грн, з яких на погашення заборгованості за тілом кредиту зараховано 0,02 грн, на сплату процентів за користування кредитом - 2729,83 грн.

Ураховуючи невиконання Відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 на загальну суму 20637,54 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3999,98 грн., заборгованості за процентами - 14637,56 грн., штрафні санкції 2000 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 №31/03/2025, строк дії Договору № 4736009 від 14.06.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачкою, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 по 09.06.2025 (70 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4200 грн.

Ураховуючи викладені обставини, представник позивача просить суд задовольнити позов.

22.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідачка вказала, що не визнає позовні вимоги оскільки нараховані Позивачем відсотки, штраф та пеня є необґрунтованими, надмірними і такими, що не відповідають принципам справедливості та розумності. Сума боргу є збільшеною у шість разів.

Позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору, розрахунок заборгованості є не зрозумілим і не містить детального обґрунтування.

Також Відповідачка вказала, що її не повідомили про відступлення прав вимоги а у матеріалах справи відсутні належні докази переходу права вимоги саме за її кредитним договором.

Ураховуючи викладене, Відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір заборгованості до фактично отриманої суми кредит та обґрунтованих відсотків.

У поданому відзиві Відповідачка також просила суд витребувати у Позивача докази укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів та набуття права вимоги Позивачем.

Аналогічний відзив Відповідачка подала через систему "Електронний суд" 28.04.2026.

29.04.2026 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що доводи Відповідачки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Кредитний Договір укладено в електронному вигляді, у матеріалах справи наявні докази перерахування кредитних коштів та набуття позивачем права вимоги за вказаним договором. Відсотки за користування кредитом нараховано в межах строку кредитування.

Ураховуючи викладене, представник позивача просить суд задовольнити позов, відмовити у задоволенні клопотання Відповідачки про витребування доказів, оскільки вони вже містяться у матеріалах справи та проводити розгляд справи у відсутність представника ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

05.05.2026 Відповідачка подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що Позивач у відповіді на відзив продублював зміст позовної заяви, вибірково послався на судову практику, не довів належними доказами факт укладення кредитного договору саме з нею, оскільки відсутні докази ідентифікації особи, на надав доказів, що кредитні кошти були отримані саме Відповідачем, не довів належним чином факт переходу права вимоги, оскільки у матеріалах справи відсутній належний реєстр боржників а нараховані відсотки є явно завищеними, неспівмірними та такими, що не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, що порушує її права як споживача.

З урахуванням викладеного, Відповідачка просить суд відхилити доводи Позивача, які викладені у відповіді на відзив, відмовити у задоволенні позову а в разі часткового задоволення - обмежити нарахування процентів строком кредитування, зменшити їх розмір до співмірного застосувавши принцип справедливості, добросовісності та розумності. Розгляд справи провести у її відсутність.

11.05.2026 Відповідачка надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив повторно.

Сторони у судове засідання не з`явились.

У матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків:

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст. 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 14.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4736009 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладено у відповідності до вимог ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію" та підписано Відповідачкою за допомогою електронного підпису 11230.

Договір укладено на наступних умовах:

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 000,00 гривень.

За взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5%. Знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт д о 13.07.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.494%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9 541,79% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8 976,54% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 25 600,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 25 510,00 грн.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору.

Факт виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором в частині перерахування кредитних коштів підтверджується листом № 20250401-432 від 01.04.2025, повідомленням АТ "Ощадбанк" та платіжною інструкцією.

Тобто, вказаними доказами доводить факт укладення кредитного договору та перерахування Кредитодавцем кредитних коштів на платіжну картку, яка належить Відповідачці.

Відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов?язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі заправочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Ураховуючи невиконання Відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 (Копію додано до позовної заяви), за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідачки.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Ураховуючи зазначене, Відповідачку належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ “Про захист персональних даних”.

Тобто, Позивачем доведено факт набуття права вимоги до Відповідачки за кредитним договором.

Згідно наданих розрахунків заборгованості, Відповідачка за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 має заборгованість на загальну суму 20637,54 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3999,98 грн., заборгованості за процентами - 14637,56 грн., штрафні санкції 2000 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 №31/03/2025, строк дії Договору № 4736009 від 14.06.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачкою, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 по 09.06.2025 (70 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4200 грн.

При цьому, Відповідачка здійснила оплату за кредитни договором на рахунок первісного кредитора у загальному розмірі 2729,85 грн, з яких на погашення заборгованості за тілом кредиту зараховано 0,02 грн, на сплату процентів за користування кредитом - 2729,83 грн.

Тобто, наявними у справі доказами доводиться, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір, отримала кредитні кошти, однак не в повному обсязі виконувала взяті на себе зобов`язання за вказаним Договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Позивач набув право вимоги за вказаним Договором.

З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3999,98 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути Позивач з Відповідачки не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, «що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів».

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена Позивачем до стягнення заборгованість за кредитним договором по процентам 18837,56грн не є співрозмірною сумі кредиту в розмірі 4000,00 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання нею зобов`язань за кредитним договором, суд, з урахуванням того, що Відповідачкою сплачено 2729,83 грн на погашення відсотків, вважає, що вказані відсотки слід зменшити до суми тіла кредиту та стягнути Відповідачки на користь Позивача 1270,17 грн відсотків за користування кредитом (тіло кредиту 4000,00 грн - сплачені відсотки 2729,83 грн = 1270,17 грн).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ЗУ "Про споживче кредитування" починаючи з 21.08.2024 за користування кредитом розмір відсотків становить 1% в день, однак Позивачем вказані відсоки розраховувались у розмірі 1,4998 % в день.

Щодо стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне:

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом Позивач зазначив, що що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», прикінцеві та перехідні положення якого встановлюють, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (оскільки ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів), а з 24.01.2024 заборона нарахування відсутня.

Разом з тим, за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з Відповідачки на користь Позивача штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позов частково, стягує з Відповідачки на користь Позивача заборгованість за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 у загальному розмірі 5270,15 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 3999,98 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 1270,17 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Задовольняючи позов частково, суд стягує з Відповідача на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 564,96 грн.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, представником позивача надані наступні документи: копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»; заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024; копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 та рахунок на оплату вказаних послуг.

Відповідно до ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ч.1, ч.2 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (21,22%), суд стягує з Відповідачки на користь Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2122,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 у розмірі 5270,15 грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 564,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2122,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:В. В. Карповець