Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №188/2602/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2602/25

Провадження № 2/185/1326/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.

представника позивача – адвоката Шпіцера В.Б.

представника відповідача – адвоката Бут Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя:

-житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , придбаного за договором купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 орієнтовно у 1990 – 1991 роках

-житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , придбаного за договором купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 орієнтовно у 2000-2001 роках.

Позивач посилається на те, що між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб 30 липня 1982 року, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року шлюб розірвано.

Спірне нерухоме майно придбано в період шлюбу, у державних реєстрах відсутня інформація щодо цього майна, Державним архівом Луганської області на адвокатський запит надана відповідь про відсутність інформації про спірні об`єкти нерухомості.

За клопотанням позивача у відповідача ОСОБА_2 витребувані належним чином завірені копії правовстановлюючих документів на спірне майно.

За змістом поданого відзиву ОСОБА_2 позовні вимоги визнає, згодна поділити спільне сумісне майно навпіл, проте не може надати копій правовстановлюючих документів на будинок у селищі Мирне, оскільки ці документи залишилися на тимчасово окупованій території і ймовірно втрачені, відновлення їх наразі неможливо.

У судовому засіданні представник позивача просила у позові відмовити, оскільки позивач переклав обов`язок подання доказів на відповідача, не звертався з пропозицією досудового врегулювання спору, не заявив вимогу про поділ спільного сумісного майна, а лише про визнання за ним права власності на частку майна.

Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Нерухоме майно, що є предметом позову, придбано у період шлюбу між сторонами, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

За змістом статей 69, 70 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом заявлених вимог позивач просить здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частку майна.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1982 року, рішенням суду від 03 листопада 2023 року шлюб розірвано. (а.с.15-16)

Як зазначає позивач, сторонами придбано в період шлюбу нерухоме майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та

житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач не заперечує проти цього, однак будь-яких документів, які б свідчили про придбання будинку в селищі Мирне, не збереглося. Як зазначає відповідач, правовстановлюючі документи на будинок вона віддала сину, який залишив ці документи у батьків колишньої дружини, з якими наразі немає зв`язку, отже документи втрачені, відновлення їх та теперішній час неможливо, оскільки майно розташоване на тимчасово окупованій території.

Як визначено статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. . Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторонами на надано жодних доказів придбання ними у шлюбі житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , відсутня навіть інформація про дату придбання цього майна та про адресу розташування (номер будинку та назву вулиці). Тому позовні вимоги про поділ цього майна не можуть бути задоволені.

Водночас у матеріалах справи наявні копії договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 13 березня 1990 року, технічного паспорту на цей будинок з відміткою про реєстрацію права власності ОСОБА_2 у БТІ. (а.с.78-85)

За змістом договору купівлі-продажу будинку від 13 березня 1990 року, посвідченого Комунарською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 2-651, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 передали у власність ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці площею 833 кв.м. За даними технічного паспорту загальна площа будинку 44.5 кв.м, житлова площа - 26,8 кв.м. На технічному паспорті є відмітка про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу № 2-651 від 13 березня 1990 року. Дата державної реєстрації права власності – 23 квітня 1990 року.

Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради відмовлено у реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки не отримано відповіді на запит щодо інформації про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно. (а.с.88)

Архівні документи органу БТІ за місцем розташування будинку залишилися на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим неможливо отримати інформацію щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна, розташованого в місті Алчевськ.

Матеріалами справи підтверджується факт набуття ОСОБА_2 права власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а також здійснення державної реєстрації права власності органами БТІ згідно законодавства, діючого станом на дату придбання нерухомості. Будинок придбаний у період шлюбу і є спільним сумісним майном подружжя, що не заперечується сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Оскільки позовних вимог про поділ майна в натурі не заявлено, суд має визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності, визнавши право власності за кожним з подружжя на 1/2 частку нерухомого майна.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви у розмірі 1211 грн 20 коп, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 25 липня 2025 року. (а.с.33)

Позовні вимоги про поділ спільного сумісного майна задоволені частково, за кожним з колишнього подружжя визнано право власності на 1/2 частку майна, отже судові витрати на сплату судового збору також мають бути покладені на сторони навпіл, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути половину витрат на сплату судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.

Як позивачем, так і відповідачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи про поділ спільного сумісного майна подружжя, враховуючи категорію справи, виходячи з принципу розумності та справедливості слід звільнити сторони від сплати одна одній судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

Визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок), розташований за адресою АДРЕСА_1 (сімдесят шість), рівними по 1/2 частці кожному з них.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Суддя У.М. Болдирєва